11 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/18410/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті»,
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Ломака В.С.)
від 22.09.2020,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Станік С.Р., судді - Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.)
від 11.02.2021,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті»
до Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаборіс»,
про визнання недійсним договору поруки,
22.03.2021 ТОВ «Лайк Сіті» звернулося з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №910/18410/19 до суду касаційної інстанції. У якій просило вказані рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2021 касаційну скаргу ТОВ «Лайк Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №910/18410/19 залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з несплатою судового збору.
30.04.2021 до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої було додано докази сплати судового збору.
Дослідивши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
ТОВ «Лайк Сіті» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ «КБ «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки № 4Ф13423И/П від 20.10.2016, за яким позивач поручився перед відповідачем за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаборіс» своїх зобов'язань за кредитними договорами.
Рішенням Господарський суд міста Києва від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 в позові відмовлено повністю.
Суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем не підтверджені належними та допустимими доказами доводи про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов спірного договору поруки, позивач позбавлений отримання прибутку від реалізації активів або набуття права власності на них, що було метою при укладанні кредитного договору та договорів поруки, а також не довів наявності умов, які є обов'язковими для визнання договору недійсним на підставі статті 230 Цивільного кодексу України. Також суди визнали необґрунтованими твердження позивача, що його було введено в оману щодо можливості одержання прибутку шляхом укладення договору поруки № 4Ф13423И/П від 20.10.2016. Укладення кредитного договору позивачем відбулося з метою фінансування своєї поточної діяльності, а укладення договорів поруки - у зв'язку із вільним волевиявленням позивача, здійсненого ним в порядку статті 627 Цивільного кодексу України.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою, на якій подається касаційна скарга, є пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано статтю 230 Цивільного кодексу України, без врахування висновків щодо застосування цієї норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 308/12128/15-ц та від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19.
Крім того, вважає, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою письмовий доказ, а саме: Рішення Правління НБУ від 05.10.2016 №323/БТ, згідно з яким ПАТ "КБ "Приватбанк" зобов'язано розробити план реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля.
Також зазначає, що господарські суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про витребування доказів (зокрема, плану реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля), чим позбавили можливості довести обставини, на які він посилався у позові.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у пунктах 1, 4 частини 1 статті 287 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Так, у постанові Верховного Суду від 04.02.2021 у справі № 910/18395/19 за результатами перевірки судових рішень за касаційною скаргою, яка є аналогічною до скарги у справі, що переглядається, надано аналіз судових рішень у справах № 308/12128/15-ц та від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19 та їх правові висновки щодо застосування норм матеріального права , які, на думку скаржника, не було враховано при ухваленні оскаржуваних судових рішень у цій справі.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).
Верховний Суд у справі № 910/18395/19 зазначив, що у справі №308/12128/15-ц Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що договір купівлі-продажу вчинений внаслідок введення позивача в оману. При цьому судами враховано, що позивач є особою похилого віку, має вади зору, особисто не могла прочитати текст договору і договір нотаріусом не зачитувався, продавати квартиру у неї наміру не було, а кошти за договором не отримувала, тому відповідач під час укладення договору купівлі-продажу, не ознайомивши позивача з його текстом, ввела позивача в оману шляхом замовчування. Встановлені судами обставини дали підстави вважати, що дії відповідача під час укладання спірного кредитного договору суперечили волевиявленню позивача, що свідчить про умисел у таких діях відповідача, спрямовані на введення особи похилого віку в оману.
Тобто Верховний Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що судове рішення у справі №308/12128/15-ц ухвалене за іншого суб'єктного складу сторін, інших встановлених обставин та доказів по справі, а відтак, такі правовідносини не є подібними до правовідносин у справі № 910/18395/19, що переглядається, з огляду на що висновки Верховного Суду у справі №308/12128/15-ц не підлягають застосуванню у справі № 910/18410/19.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що правовідносини у справі №910/18395/19 та у справі, яка переглядається, є подібними, як за суб'єктним складом так і за об'єктним, оскільки предмет, підстави позову, сторони, правовідносини і навіть фактичні обставини справи є подібними.
У справі 910/18007/19 за позовом ТОВ "Бізнес Пром Інновація" до АТ КБ "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки № 4М14109Д/П від 20.10.2016, суд касаційної інстанції скасував рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення у справі 910/18007/19 та направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що позивач звертався до місцевого господарського суду з клопотанням про витребування доказів - належним чином посвідченої копії рішення правління Національного банку України від 05.10.2016 № 323/БТ, яке, на думку позивача, має суттєве значення для вирішення справи, оскільки містить відомості про її обставини і яке позивач не міг отримати самостійно, оскільки воно містить банківську таємницю (стаття 60 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Однак, у рішенні місцевого господарського суду відсутні будь-які відомості щодо розгляду такого клопотання. Про наведене позивачем зазначалося і в апеляційній скарзі зі справи, проте апеляційним господарським судом зазначене клопотання також не розглянуто по суті.
За висновком Верховного Суду у справі № 910/18007/19, необґрунтоване залишення без будь-якого належного процесуального реагування конкретного і доречного клопотання учасника справи про витребування доказу, який він з об'єктивних причин не міг одержати самостійно (по суті, ігнорування такого клопотання судом), свідчить про порушення останнім наведених положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо законності і обґрунтованості судового рішення.
Підставою для скасування Верховним Судом прийнятих у справі № 910/18007/19 рішень судів попередніх інстанцій було порушення норм процесуального права. При цьому, у постанові Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 910/18007/19 не викладалась правова позиція про застосування статті 230 Цивільного кодексу України.
Верховний Суд у справі №910/18395/19 дійшов висновку, що обставини при розгляді клопотання про витребування доказів у цій справі та у справі № 910/18007/19 є неподібними, оскільки у справі №910/18395/19 судом було розглянуто клопотання та надано належне обґрунтування.
У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що доводи скаржника про те, що судом першої інстанції в порушення приписів процесуального права, не було витребувано у відповідача за клопотаннями позивача документи, які б підтвердили позицію позивача, але відсутні у нього (оригінали/копії кредитних договорів і відповідні документи, які підтверджують зобов'язання третіх осіб) - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що відмова у задоволенні заявлених позивачем клопотань (в судовому засіданні 14.07.2020, на стадії підготовчого засідання), здійснена судом першої інстанції відповідно до статей 14, 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, що виключає скасування оскаржуваного рішення за наведеного скаржником доводу.
Таким чином, на відміну від справи № 910/18007/19, у справі №910/18410/19, яка переглядається, судами була надана оцінка клопотанню позивача про витребування доказів та судові рішення прийняті відповідно до норм процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування статті 230 Цивільного кодексу України. Суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення у справі № 910/18410/19 відповідно до цих висновків, підстави для відступлення від зазначених висновків у межах цієї справи відсутні, тому Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «Лайк Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 згідно з пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтею 234, пунктом 5 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/18410/19 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021.
2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайк Сіті» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №910/18410/19 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Н. Губенко
І. Кондратова