11 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/5917/20
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:
Кондратової І.Д.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Дніпропетровської області
(суддя - Золотарьова Я.С.)
від 12.01.2021
та постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий - Вечірко І.О., судді - Білецька Л.М., Верхогляд Т.А.)
від 22.03.2021
у справі за позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Ан",
2. Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників, скасування реєстраційних дій,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021, клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку позовної давності залишено без задоволення. Відмовлено у задоволенні позову. Судовий збір у розмірі 12 612,00 грн покладено на позивача.
14.04.2021 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на судові рішення, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю. Також скаржник у касаційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Верховний Суд, перевіривши матеріали касаційної скарги, залишає клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження без розгляду, оскільки ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою 14.04.2021 в межах строку, передбаченого частиною 1 статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини 2 статті 290 цього Кодексу).
У цьому випадку необхідно чітко вказати: норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
Так, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19 та у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 913/112/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18.
Проте, скаржник чітко не зазначає, яку саме норму (норми) права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків, викладених в цих постановах, що не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Вирішуючи питання щодо обов'язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та скасування реєстраційних дій у 2020 році.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з 1 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до вимог касаційної скарги, заявник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 16 816, 00 грн (200 % х (4 х 2 102,00).
З огляду на те, що скаржником не було додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, касаційна скарга відповідно до статті 174, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України залишається без руху для надання строку на усунення встановлених недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, пункту 5 частини 2, пункту 2 частини 4 статті 290, частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.03.2021 у справі № 904/5917/20 залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, з доказами надіслання копій відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги іншим учасникам справи, в якій чітко зазначити по пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України - яку (які) саме норму (норми) матеріального права суд застосував неправильно;
- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 16 816, 00 грн.
3. Роз'яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя І. Кондратова