29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"12" травня 2021 р. Справа № 924/84/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 204
за позовом акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області
до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області
про стягнення 3954971,44 грн, з яких 2951443,01 грн пені, 301007,13 грн 3% річних, 702521,30 грн інфляційних втрат,
представники сторін: не з'явилися.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.02.2021р. відкрито провадження у справі № 924/84/21 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 23.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 924/84/21 на 30 днів, відкладено підготовче засідання у справі.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 13.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" звернулося з позовом до комунального підприємства "Міськтепловоденергія" про стягнення 2951443,01 грн пені, 301007,13 грн 3% річних, 702521,30 грн інфляційних втрат на підставі договору № 20 від 16.02.2010р. про постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам-суб'єктам підприємницької діяльності. Як зазначено позивачем, за спожиту електричну енергію відповідач розрахувався у липні 2019 року, однак відповідачем було допущено порушення умов договору № 20 від 16.02.2010р. в порядку розрахунків, внаслідок чого утворилася заборгованість по пені, 3% річних, інфляційних втрат. Крім того, позивач відмічає, що ним не порушено строк позовної давності, та як карантин установлений на всій території України з 12.03.2020р., а оплата була здійснена лише у липні 2019 року. Також Кам'янець-Подільський РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" звертався до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою № 949 від 01.12.2020р., однак ухвалою суду у справі № 924/1381/20 було повернуто позовну заяву заявнику.
У відповіді на відзив від 26.03.2021р. позивачем зазначено, зокрема, що посилання відповідача на те, що остаточний розрахунок за спожиту електроенергію проводиться на підставі одержаного рахунку є хибним, оскільки споживач самостійно здійснює повну оплату вартості обсягу електричної енергії з врахуванням розрахункового періоду. На підставі одержаного рахунку здійснюється оплата лише у разі корегування, у бік збільшення чи зменшення, договірної величини, однак згідно інформації лімітів слідує, що за весь 2018 рік коригування було відсутнє, тому відповідач зобов'язаний був вчасно здійснити оплату згідно договірної величини (ліміту) у розрахунковий період. Також позивачем повідомлено, що № 21900020 - це особовий рахунок відповідача, який відображає розрахунки, договірні величини, періоди та інші відомості між сторонами, в тому числі за договором № 20 від 16.02.2010р.
Представником комунального підприємства "Міськтепловоденергія" надано суду відзив від 22.03.2021р., у якому просить суд у позові відмовити. В обґрунтування своїх заперечень відповідач погоджується про існування між сторонами господарських відносин, проте докази, якими позивач обґрунтовує застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 4.2.1. договору № 20, на думку відповідача, є неналежними. Так, акт звірки розрахунків є неузгодженим, оскільки підписаний виключно самим позивачем та містить посилання на договір № 21900020, а не № 20. Крім того, кількість електричної енергії, що зазначена в актах прийому-передачі електричної енергії за січень-грудень 2018 року, не узгоджується з кількістю зазначеною в долучених рахунках-фактурах за відповідний місяць. Разом з тим, як відзначає відповідач, рахунки-фактури не дають можливість встановити підписанта з боку споживача, оскільки виконаний різними особами. Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат проведено всупереч приписів чинного законодавства без врахування встановленого умовами договору терміну розрахунків та, відповідно, безпідставно проіндексовано суми поставленої протягом вказаного періоду електроенергії, починаючи з місяця, в якому останні передавались. Також позивачем в розрахунок не включені й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці.
11.05.2021р. на адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача, у яких просить суд застосувати загальну позовну давність до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2018р. по 28.01.2018р.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися. За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Зважаючи на те, що явка сторін обов'язковою не визнавалась, а сторони подали всі наявні у останніх докази, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
Стосовно клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, судом враховується, що на підтвердження обставин викладених у даному клопотанні заявником не подано доказів поважності не прибуття в судове засідання по справі № 924/84/21, зокрема доказів в підтвердження розгляду апеляційною інстанцією справи № 924/1257/20, а також неможливості направити в судове засідання по справі № 924/84/21 іншого представника. З оглядку на викладене, враховуючи строки розгляду справи по суті (протягом 30 днів), клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.
Перелік обставин, які є предметом доказування; та доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність даних обставин.
16.02.2010р. між ВАТ ЕК "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ (постачальник) та комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (споживач) укладено договір № 20 на постачання електричної енергії юридичним та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності, відповідно до розділу 1 якого (предмет договору) постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до п. 2.1. договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ).
Згідно п. 2.3.3. договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
У відповідності до п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. Споживач на вимогу постачальника відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Як передбачено п. 9.4. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2013р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
04.12.2017р. сторонами підписано додаток 1 до договору № 20 від 16.02.2010р. "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу за 2018р.", відповідно до якого за 2018 рік погоджено постачання 18000 тис.кВт.год (в т.ч. виробничі потреби); ТП-14 - 1260 тис.кВт.год; ТП-91 - 960 тис.кВт.год; 1 підйом - 5400 тис.кВт.год; 3 підйом - 2700 тис.кВт.год.
Відповідно до додатку № 10 до договору № 20 від 16.02.2010р. "Порядок розрахунків", підписаного сторонами 01.08.2012р., розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку № 1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності: до 25 числа розрахункового періоду 17% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду; до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем 83% згідно фактичних показів лічильників.
20.10.2015р. між публічним акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ (постачальник) та комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" (споживач) укладено додаткову угоду до договору № 20 від 20.10.2015р., відповідно до якої сторонами внесено наступні зміни: у п. 1 договору: слово "приєднаною" замінити словом "дозволеною"; доповнити п. 1 новим абзацом такого змісту: "Приєднана потужність у точці підключення становить д.д.7 кВт".
Згідно витягу з протоколу № 04 від 07.09.2017р. засідання Наглядової ради публічного акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" вирішено обрати членами дирекції - директорами товариства, з набранням повноважень з 19 вересня 2017 року: Пилипенка А.О. - директором з управління персоналом та юридичних питань.
Відповідно до акта звірки розрахунків між Кам'янець-Подільським РЕМ і комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" станом на 01.08.2019р. пеня становить за період січень 2018р. - липень 2019р. 2951443,01 грн.
Згідно акта звірки розрахунків між Кам'янець-Подільським РЕМ і комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" станом на 25.11.2020р. інфляційні нарахування становлять за період січень 2018р. - листопад 2020р. 702521,30 грн.
У відповідності до акта звірки розрахунків між Кам'янець-Подільським РЕМ і комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" станом на 25.11.2020р. 3% річних становлять за період січень 2018р. - листопад 2020р. 301007,13 грн.
Відповідно до акта розрахунків між Кам'янець-Подільським РЕМ і комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" станом на 25.11.2020р. кінцеве сальдо за активну електричну енергію складає 0,01 грн.
Згідно витягу з протоколу № 42 від 16.12.2020р. засідання дирекції акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" вирішено уповноважити директора з управління персоналом та юридичних питань АТ "Хмельницькобленерго" Пилипенка А.О. видавати, підписувати та відкликати довіреності членів виконавчого органу (дирекції), керівників відокремлених і структурних підрозділів товариства на вчинення певних дій, представництво для захисту прав і інтересів товариства перед третіми особами відповідно до положень та вимог Статуту з правом самостійно визначати обсяг повноважень, які надаються кожному окремому представнику, та строк надання таких повноважень.
У відповідності до розрахунку основної заборгованості за активну електроенергію комунального підприємства "Міськтепловоденергія" згідно договору № 20 від 16.02.2010р. заборгованість останнього станом на 01.07.2019р. становить 0,01 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку пені останнім нараховано відповідачу за період з 01.08.2017р. по 31.05.2019р. 2223862,12 грн пені.
Згідно розрахунку 3% річних позивачем нараховано відповідачу за період з 03.01.2018р. по 30.06.2019р. 217202,22 грн 3% річних.
У відповідності до розрахунку інфляційних втрат позивачем нараховано відповідачу за період з 01.01.2018р. по 31.03.2019р. 676294,66 грн інфляційних втрат.
Згідно підписаних сторонами актів прийому-передачі електричної енергії за період січень 2018р. - грудень 2018р. позивач здійснював постачання електричної енергії комунальному підприємству "Міськтепловоденергія".
Керівнику комунального підприємства "Міськтепловоденергія" надсилалися повідомлення про проведення розрахунків за використану електричну енергію згідно договору № 21900020 від 16.02.2020р. станом на 31.01.2018р., 28.02.2018р., 30.03.2018р., 30.04.2018р., 31.05.2018р., 29.06.2018р., 31.07.2018р., 31.08.2018р., 31.10.2018р., 30.11.2018р., 21.12.2018р.
Кам'янець-Подільським РЕМ виставлялися комунальному підприємству "Міськтепловоденергія" рахунки-фактури, а саме: № 21900020 від 31.12.2018р. на суму 20760,36 грн, № 21907266 від 30.11.2018р. на суму 15,52 грн, № 21900020 від 31.10.2018р. на суму 15884,35 грн, № 21900020 від 26.09.2018р. на суму 18619,36 грн, № 20 від 31.08.2018р. на суму 17265,74 грн, № 7265 від 31.07.2018р. на суму 7898,18 грн, № 7265 від 30.06.2018р. на суму 12343,12 грн, № 7265 від 31.05.2018р. на суму 9909,49 грн, № 20 від 30.04.2018р. на суму 17069,28 грн, № 20 від 28.02.2018р. на суму 19313,87 грн, № 7266 від 30.03.2018р. на суму 269574,37 грн, № 7266 від 31.01.2018р. на суму 246777,82 грн.
Згідно виписок по рахунку комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" сплачувались кошти за електричну енергію згідно договору від 16.02.2010р. № 21900020, а саме: грудень 2018р.: 5000000,00 грн, 12275,03 грн, 187585,49 грн, 8361,87 грн, листопад 2018р.: 330000,00 грн, 1500000,00 грн, 190370,84 грн, 100000,00 грн, 70000,00 грн, 0,90 грн; жовтень 2018р.: 191103,27 грн, 1000000,00 грн, 179801,10 грн; вересень 2018р.: 100000,00 грн, 10547,47 грн, 1000000,00 грн, серпень 2018р.: 170793,96 грн, 100000,00 грн, 100000,00 грн; липень 2018р: 179729,39 грн; червень 2018р.: 100000,00 грн, 158989,76 грн, 155695,91 грн; травень 2018р.: 810671,89 грн; квітень 2018р.: 404304,73 грн; березень 2018р: 587121,34 грн; лютий 2018р.: 127116,51 грн, 1456994,18 грн, 625666,49 грн; липень 2019р.: 169369,82 грн; червень 2019р: 150000,00 грн, 361884,87 грн; травень 2019р.: 209605,26 грн; квітень 2019р.: 287825,30 грн, 1000000,00 грн, 310953,73 грн; лютий 2019р.: 1071704,12 грн, 500000,00 грн, січень 2019р.: 260013,29 грн, 400000,00 грн, 1000000,00 грн, 1000000,00 грн, 274098,45 грн, 45888,26 грн, 80000,00 грн, 700000,00 грн, 140000,00 грн, 100000,00 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні: положення про Кам'янець-Подільський район електричних мереж акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", затвердженого Наглядовою радою АТ "Хмельницькобленерго" протоколом № 17 від 28.09.2018р.; позовна заява від 01.12.2020р. № 949, інформація щодо лімітів (договірні величини); картка рахунку 631 за 01.01.2017р. - 31.12.2019р. комунальне підприємство "Міськтепловоденергія".
В зв'язку з невиконанням відповідачем договірних відносин стосовно своєчасних розрахунків за поставлену електроенергію позивач звернувся з позовом до суду щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за період з 01.01.2018р. по 31.12.2018р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Аналізуючи правовідносини сторін, судом зазначається, що вони виникли між сторонами на підставі договору поставки електричної енергії, є господарськими зобов'язаннями, тому згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.
Згідно ч. 7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
У відповідності до ст. 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно пункту 1.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996р., ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії); дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності. Споживач електричної енергії - юридична або фізична особа, що використовує електричну енергію для забезпечення потреб власних електроустановок на підставі договору (п. 1.2 ПКЕЕ).
За приписами ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 216-218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ст. 611 ЦК України).
Умовами укладеного сторонами договору передбачено, що споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків 10 "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
Відповідно до додатку № 10 до договору № 20 від 16.02.2010р. "Порядок розрахунків", підписаного сторонами 01.08.2012р., розрахунковий період споживання та оплати за електроенергію визначається календарним місяцем. Споживач самостійно здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, згідно додатку № 1 з врахуванням очікуваного споживання електроенергії за розрахунковий період у відповідності: до 25 числа розрахункового періоду 17% від договірної величини споживання електроенергії розрахункового періоду; до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем 83% згідно фактичних показів лічильників.
З матеріалів справи убачається, що позивач на виконання своїх зобов'язань за вищевказаним договором поставив відповідачу електричну енергію за період січень 2018 року - грудень 2018 року, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі електричної енергії, актом звірки розрахунків станом на 25.11.2020р. (активна електроенергія), та не спростовано самим відповідачем.
Судом враховано, що відповідач свої зобов'язання за вказаним договором щодо оплати за поставлену електричну енергію виконав, однак з порушенням строків внесення плати визначених додатком № 10 від 01.08.2012р., що відображено у наданих позивачем розрахунках до позову.
З огляду на зазначене позивачем згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу з врахуванням часткових проплат 301007,13 грн 3% річних за період з 03.01.2018р. по 30.06.2019р. та 702521,30 грн інфляційних втрат за період січень 2018р. - березень 2019р.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 4.2.1. договору споживач на вимогу постачальника відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України зобов'язується сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом проведено перерахунок 3% річних у системі "Законодавство" по кожному зобов'язанню окремо за період січень 2018 року - грудень 2018 року із врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, відповідно до якого підставною до стягнення є сума 3% річних в розмірі 139049,44 грн. При розрахунку судом не бралося до уваги сальдо на початок періоду у розмірі 3160746,09 грн, оскільки його сума складала зобов'язання, що не є предметом розгляду у даній справі та про підставність даної суми заявником не подано належних і допустимих доказів. Так, за зобов'язанням січня 2018 року на суму боргу 355104,62 грн за період з 11.02.2018р. по 25.03.2018р. розмір 3% річних склав 1255,03 грн. За зобов'язанням лютого 2018 року на суму 730252,44 грн за період з 11.03.2018р. по 25.03.2018р. = 900,31 грн. За зобов'язанням березня 2018 року на суму 404304,73 грн за період з 11.04.2018р. по 24.04.2018р. = 465,23 грн. За зобов'язанням квітня 2018 року на суму 810671,89 грн заборгованість була сплачена відповідачем 10.05.2018р., а тому 3% річних не нараховувалися. За зобов'язанням травня 2018 року: на суму 1904609,20 грн за період з 11.06.2018р. по 20.06.2018р. = 1565,43 грн; на суму 1748913,29 грн за період з 21.06.2018р. по 24.06.2018р. = 574,99 грн; на суму 1489923,53 грн за період з 25.06.2018р. по 25.07.2018р. = 3796,24 грн; на суму 1310194,14 грн за період з 26.07.2018р. по 28.08.2018р. = 3661,36 грн; на суму 1139400,18 грн за період з 29.08.2018р. по 06.09.2018р. = 842,84 грн; на суму 1128852,71 грн за період з 07.09.2018р. по 19.09.2018р. = 1206,17 грн; на суму 1028852,71 грн за період з 20.09.2018р. по 03.10.2018р. = 1183,89 грн; на суму 849051,61 грн за період з 04.10.2018р. по 16.10.2018р. = 907,21 грн. За зобов'язанням червня 2018 року: на суму 2068841,53 грн за період з 11.07.2018р. по 16.10.2018р. = 16664,09 грн; на суму 1917893,14 грн за період з 17.10.2018р. по 30.10.2018р. = 2206,89 грн; на суму 1726789,87 грн за період з 31.10.2018р. по 25.11.2018р. = 3690,13 грн; на суму 1656789,87 грн за 26.11.2018р. = 136,17 грн; на суму 1366419,03 грн за 27.11.2018р. = 112,31 грн; на суму 1366418,13 грн за період з 28.11.2018р. по 21.12.2018р. = 2695,40 грн; на суму 1166557,61 грн за період з 22.12.2018р. по 25.12.2018р. = 383,53 грн; на суму 1158195,74 грн за 26.12.2018р. = 95,19 грн. За зобов'язанням липня 2018 року: на суму 2496802,34 грн за період з 11.08.2018р. по 26.08.2018р. = 3283,47 грн; на суму 2396802,34 грн за 27.08.2018р. = 197,00 грн; на суму 2296802,34 грн за період з 28.08.2018р. по 26.12.2018р. = 22842,17 грн. За зобов'язанням серпня 2018 року: на суму 1925754,68 грн за період з 11.09.2018р. по 23.09.2018р. = 2057,66 грн; на суму 925754,68 грн за період з 24.09.2018р. по 26.12.2018р. = 7152,41 грн. За зобов'язанням вересня 2018 року: на суму 2109467,56 грн за період з 11.10.2018р. по 26.12.2018р. = 13350,33 грн; на суму 1490220,32 грн за період з 27.12.2018р. по 20.01.2019р. = 3062,10 грн; на суму 1410220,32 грн за період з 21.01.2019р. по 22.01.2019р. = 231,82 грн; на суму 1310220,32 грн за період з 23.01.2019р. по 24.01.2019р. = 215,38 грн; на суму 610220,32 грн за період з 25.01.2019р. по 27.01.2019р. = 150,47 грн; на суму 470220,32 грн за 28.01.2019р. = 38,65 грн. За зобов'язанням жовтня 2018 року: на суму 2193906,89 грн за період з 11.11.2018р. по 26.11.2018р. = 2885,14 грн; на суму 693906,89 грн за 27.11.2018р. = 57,03 грн; на суму 363906,89 грн за період з 28.11.2018р. по 28.01.2019р. = 1854,43 грн; на суму 128225,66 грн за 29.01.2019р. = 10,54 грн. За зобов'язанням листопада 2018 року: на суму 2731398,67 грн за період з 11.12.2018р. по 29.01.2019р. = 11224,93 грн; на суму 585525,88 грн за період з 30.01.2018р. по 25.02.2019р. = 1299,39 грн. За зобов'язанням грудня 2018 року: на суму 3475817,23 грн за період 11.01.2019р. по 25.02.2019р. = 13141,45 грн; на суму 2989638,99 грн за період з 26.02.2019р. по 27.02.2019р. = 491,45 грн; на суму 2489638,99 грн за період з 28.02.2019р. по 02.04.2019р. = 6957,35 грн; на суму 1489638,99 грн за період з 03.04.2019р. по 07.04.2019р. = 612,18 грн; на суму 1201813,69 грн за період з 08.04.2019р. по 24.04.2019р. = 1679,25 грн; на суму 890859,96 грн за період з 25.04.2019р. по 23.05.2019р. = 2123,42 грн; на суму 681254,70 грн за період з 24.05.2019р. по 17.06.2019р. = 1399,84 грн; на суму 531254,70 грн за період з 18.06.2019р. по 24.06.2019р. = 305,65 грн; на суму 169369,83 грн за період з 25.06.2019р. по 30.06.2019р. = 83,52 грн. У задоволенні 161957,69 грн 3% річних суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Згідно статті 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов'язання" №14 від 17.12.2013 року).
При застосуванні індексу інфляції необхідно брати до уваги, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно необхідно рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня (лист Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").
Щодо заявленої до стягнення суми втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв'язку з простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 № 265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19). Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі № 905/21/19).
Також об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100% (п. 28 постанови у справі № 905/21/19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
При цьому, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2019р. у справі № 905/600/18 дійшов висновку, що до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Судом проведено перерахунок інфляційних втрат у системі "Законодавство" по кожному зобов'язанню окремо за період січень 2018 року - грудень 2018 року із врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, відповідно до якого підставною до стягнення є сума інфляційних втрат в розмірі 565964,09 грн. При розрахунку судом не бралося до уваги сальдо на початок періоду у розмірі 3160746,09 грн, оскільки його сума складала зобов'язання, що не є предметом розгляду у даній справі, та про підставність даної суми заявником не подано належних і допустимих доказів. Так, за зобов'язанням січня 2018 року на суму боргу 355104,62 грн за період лютий-березень 2018р. розмір інфляційних втрат склав 7137,25 грн. За зобов'язанням лютого 2018 року на суму 730252,44 грн за березень 2018р. = 8032,78 грн. За зобов'язанням квітня 2018 року на сум 810671,89 грн інфляційна складова боргу не враховується, оскільки час прострочення у неповному місяці склав менше половини місяця. За зобов'язанням травня 2018 року: на суму 1489923,53 грн за період червень-липень 2018р. = -10429,46 грн; на суму 849051,61 грн за період серпень-жовтень 2018р. = 30840,10 грн. За зобов'язанням червня 2018 року: на суму 2068841,53 грн за період липень-жовтень 2018р. = 60138,61 грн; на суму 1726789,87 грн за листопад 2018р. = 24175,06 грн; на суму 1366418,13 грн за грудень 2018р. = 10931,35 грн. За зобов'язанням липня 2018 року на суму 2296802,34 грн за період вересень-грудень 2018р. = 136058,38 грн. За зобов'язанням серпня 2018 року на суму 925754,68 грн за період жовтень-грудень 2018р. = 36556,11 грн. За зобов'язанням вересня 2018 року: на суму 2109467,56 грн за період жовтень-грудень 2018р. = 83298,45 грн; на суму 1490220,32 грн за січень 2019 року = 14902,20 грн. За зобов'язанням жовтня 2018 року: на суму 2193906,89 грн за листопад 2018р. = 30714,70 грн; на суму 363906,89 грн за період грудень 2018р. - січень 2019р. = 6579,44 грн. За зобов'язанням листопада 2018 року: на суму 2731398,67 грн за період грудень 2018р. - січень 2019р. = 49383,69 грн; на суму 585525,88 грн за лютий 2019р. = 2927,63 грн. За зобов'язанням грудня 2018 року: на суму 3475817,23 грн за період січень-лютий 2019р. = 52311,05 грн; на суму 2489638,99 грн за березень 2019р. = 22406,75 грн. У задоволенні 136557,21 грн інфляційних втрат суд відмовляє з підстав необґрунтованості.
Стосовно заяви відповідача про застосування загальної позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2018р. по 28.01.2018р. судом відмічається, що зазначений відповідачем термін позовної давності розрахунком суду не охоплюється, так як судом не бралося до уваги сальдо на початок періоду у розмірі 3160746,09 грн, а остаточний строк виконання грошового зобов'язання січня 2018 року згідно додатку № 10 до договору № 20 від 16.02.2010р. ("Порядок розрахунків") - до 10 числа наступного за розрахунковим місяцем, тобто до 10.02.2018 включно. При цьому, розрахунки щодо зобов'язання січня 2018 року проводилися судом, починаючи з 11.02.2018р. Отже, загальний строк позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 01.01.2018р. по 28.01.2018р. за зобов'язанням січня 2018 року позивачем не підлягає застосуванню, з огляду на необгрутованість заявлених вимог.
Також позивач просить стягнути з відповідача 2951443,01 грн пені за період з 01.01.2018р. по 31.05.2019р.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Виходячи із змісту ст.ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У п. 4.2.1. договору сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Беручи до уваги те, що відповідачем оплата за постачання електричної енергії здійснювалась з порушенням передбаченого договором строку, суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивача на отримання своєчасної оплати з поставки електроенергії та наявність у останнього визначеного договором права на нарахування у зв'язку з таким порушенням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу (п. 4.2.1. договору) та, відповідно, права вимагати її стягнення з відповідача.
Судом проведено перерахунок пені у системі "Законодавство" по кожному зобов'язанню окремо за період січень 2018 року - грудень 2018 року із врахуванням здійснених відповідачем часткових проплат, відповідно до якого підставною до стягнення є сума пені в розмірі 1640390,82 грн. При розрахунку судом не бралося до уваги сальдо на початок періоду у розмірі 3160746,09 грн, оскільки його сума складала зобов'язання, що не є предметом розгляду у даній справі та про підставність даної суми заявником не подано належних і допустимих доказів. Так, за зобов'язанням січня 2018 року на суму боргу 355104,62 грн за період з 11.02.2018р. по 25.03.2018р. розмір пені склав 13853,94 грн. За зобов'язанням лютого 2018 року на суму 730252,44 грн за період з 11.03.2018р. по 25.03.2018р. = 10203,53 грн. За зобов'язанням березня 2018 року на суму 404304,73 грн за період з 11.04.2018р. по 24.04.2018р. = 5272,58 грн. За зобов'язанням квітня 2018 року на суму 810671,89 грн заборгованість була сплачена відповідачем 10.05.2018р., а тому пеня не нараховувалася. За зобов'язанням травня 2018 року: на суму 1904609,20 грн за період з 11.06.2018р. по 20.06.2018р. = 17741,57 грн; на суму 1748913,29 грн за період з 21.06.2018р. по 24.06.2018р. = 6516,50 грн; на суму 1489923,53 грн за період з 25.06.2018р. по 25.07.2018р. = 43554,75 грн; на суму 1310194,14 грн за період з 26.07.2018р. по 28.08.2018р. = 42715,92 грн; на суму 1139400,18 грн за період з 29.08.2018р. по 06.09.2018р. = 9833,18 грн; на суму 1128852,71 грн за період з 07.09.2018р. по 19.09.2018р. = 14474,06 грн; на суму 1028852,71 грн за період з 20.09.2018р. по 03.10.2018р. = 14206,62 грн; на суму 849051,61 грн за період з 04.10.2018р. по 16.10.2018р. = 10886,50 грн. За зобов'язанням червня 2018 року: на суму 2068841,53 грн за період з 11.07.2018р. по 16.10.2018р. = 196568,29 грн; на суму 1917893,14 грн за період з 17.10.2018р. по 30.10.2018р. = 26482,69 грн; на суму 1726789,87 грн за період з 31.10.2018р. по 25.11.2018р. = 44281,52 грн; на суму 1656789,87 грн за 26.11.2018р. = 1634,09 грн; на суму 1366419,03 грн за 27.11.2018р. = 1347,70 грн; на суму 1366418,13 грн за період з 28.11.2018р. по 21.12.2018р. = 32344,80 грн; на суму 1166557,61 грн за період з 22.12.2018р. по 25.12.2018р. = 4602,31 грн; на суму 1158195,74 грн за 26.12.2018р. = 1142,33 грн. За зобов'язанням липня 2018 року: на суму 2496802,34 грн за період з 11.08.2018р. по 26.08.2018р. = 38307,10 грн; на суму 2396802,34 грн за 27.08.2018р. = 2298,30 грн; на суму 2296802,34 грн за період з 28.08.2018р. по 26.12.2018р. = 273476,76 грн. За зобов'язанням серпня 2018 року: на суму 1925754,68 грн за період з 11.09.2018р. по 23.09.2018р. = 24691,87 грн; на суму 925754,68 грн за період з 24.09.2018р. по 26.12.2018р. = 85828,87 грн. За зобов'язанням вересня 2018 року: на суму 2109467,56 грн за період з 11.10.2018р. по 26.12.2018р. = 160203,95 грн; на суму 1490220,32 грн за період з 27.12.2018р. по 20.01.2019р. = 36745,16 грн; на суму 1410220,32 грн за період з 21.01.2019р. по 22.01.2019р. = 2781,80 грн; на суму 1310220,32 грн за період з 23.01.2019р. по 24.01.2019р. = 2584,54 грн; на суму 610220,32 грн за період з 25.01.2019р. по 27.01.2019р. = 1805,58 грн; на суму 470220,32 грн за 28.01.2019р. = 463,78 грн. За зобов'язанням жовтня 2018 року: на суму 2193906,89 грн за період з 11.11.2018р. по 26.11.2018р. = 34621,65 грн; на суму 693906,89 грн за 27.11.2018р. = 684,40 грн; на суму 363906,89 грн за період з 28.11.2018р. по 28.01.2019р. = 22253,16 грн; на суму 128225,66 грн за 29.01.2019р. = 126,50 грн. За зобов'язанням листопада 2018 року: на суму 2731398,67 грн за період з 11.12.2018р. по 29.01.2019р. = 134699,11 грн; на суму 585525,88 грн за період з 30.01.2018р. по 25.02.2019р. = 15592,63 грн. За зобов'язанням грудня 2018 року: на суму 3475817,23 грн за період 11.01.2019р. по 25.02.2019р. = 157697,35 грн; на суму 2989638,99 грн за період з 26.02.2019р. по 27.02.2019р. = 6856,41 грн; на суму 2489638,99 грн за період з 28.02.2019р. по 02.04.2019р. = 83488,17 грн; на суму 1489638,99 грн за період з 03.04.2019р. по 07.04.2019р. = 7346,16 грн; на суму 1201813,69 грн за період з 08.04.2019р. по 24.04.2019р. = 20150,96 грн; на суму 890859,96 грн за період з 25.04.2019р. по 23.05.2019р. = 24797,64 грн; на суму 681254,70 грн за період з 24.05.2019р. по 31.05.2019р. = 5226,06 грн. Підстави для стягнення пені в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком, тому у задоволенні 1311052,19 грн пені суд відмовляє.
Однак, відповідачем заявлено про застосування спеціальної позовної давності до вимоги про стягнення пені в розмірі 2951443,01 грн пені за період з 01.01.2018р. по 31.05.2019р. (клопотання від 16.03.2021р.).
Судом враховується, що строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) ЦК України визначено як позовна давність (стаття 256 ЦК).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст. 258 ЦК України).
Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі № 911/1563/18 від 22 липня 2019 року, положеннями частини шостої статті 232 ГК України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У відповідності до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Разом з тим відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, з огляду на те, що нарахування господарських санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.
Як встановлено судом, з позовом до суду про стягнення пені позивач звернувся 28.01.2021р., однак згідно розрахунку суду періоди, за які нараховувалися санкції за зобов'язаннями січня 2018 року - листопада 2018 року, визначені поза межами річного строку, тому за вказаними зобов'язаннями строк позовної давності сплив.
Проте, стосовно зобов'язання грудня 2018 року річний строк позовної давності в частині суми боргу (з огляду на часткові проплати) 1489638,99 грн сплинув 03.04.2020р., в частині суми боргу 1201813,69 грн - 08.04.2020р., в частині суми боргу 890859,96 грн - 25.04.2020р., в частині суми боргу 681254,70 грн - 24.05.2020р.
Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19) № 540-1Х від 30.03.2020р. розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 року, № 40-44, ст. 356) доповнено зокрема пунктом 12 наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19 № 211 від 11.03.2020р. (з наступними змінами та доповненнями) постановлено установити карантин на усій території України з 12 березня 2020 року.
На теперішній час встановлений на території України карантин не скасовано.
Отже, з огляду на наведені положення чинного законодавства, позивачем не пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення пені за зобов'язанням грудня 2018 року: на суму 1489638,99 грн за період з 03.04.2019р. по 07.04.2019р. = 7346,16 грн; на суму 1201813,69 грн за період з 08.04.2019р. по 24.04.2019р. = 20150,96 грн; на суму 890859,96 грн за період з 25.04.2019р. по 23.05.2019р. = 24797,64 грн; на суму 681254,70 грн за період з 24.05.2019р. по 31.05.2019р. = 5226,06 грн. Всього в сумі 57520,82 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (зазначена позиція міститься у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" та відображена, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018р. у справі № 369/6892/15-ц).
Таким чином, з огляду на розрахунок суду вимога про стягнення пені в розмірі 1582870,00 грн (1640390,82 грн - 57520,82 грн) є правомірною, однак заявлена поза межами строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ч. 4 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову в означені частині.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Доводи позивача про те, що він звертався до суду з позовною заявою № 949 від 01.12.2020р., яку судом ухвалою по справі № 924/1381/20 було повернуто заявнику, є неаргументованими, оскільки пунктом 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини другої статті 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності шляхом пред'явлення позову матиме місце у разі не будь-якого подання позову, а здійсненого з додержанням вимог процесуального закону, зокрема, статей 54, 56, 57 ГПК. Тому якщо господарським судом у прийнятті позовної заяви відмовлено (стаття 62 ГПК) або її повернуто (стаття 63 названого Кодексу), то перебіг позовної давності не переривається.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві від 22.03.2020р. стосовно неузгодженості акта зірки розрахунків із відповідачем, посилання на договір № 2190020, неможливості встановити особу, яка підписувала рахунки-фактури, судом до уваги не беруться, оскільки самим відповідачем у відзиві підтверджено про існування між сторонами господарських відносин за договором № 20 від 16.02.2010р., при цьому наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про його виконання комунальним підприємством "Міськтепловоденергія" в частині оплати за поставлену електроенергію, однак із порушенням строків. При цьому, судом перевірено розрахунки позивача в частині позовних вимог із нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені. Будь-яких інших належних та допустимих доказів, контррозрахунків, що спростовували б вимоги позивача та проведені ним розрахунки відповідачем до позовних матеріалів не надано.
Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Положеннями ст.ст. 76, 77, 79 ГПК України визначено поняття належності, допустимості та вірогідності доказів.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення 139049,44 грн 3% річних, 565964,09 грн інфляційних втрат та 57520,82 грн пені. У позові в частині стягнення 161957,69 грн 3% річних, 136557,21 грн інфляційних втрат та 2893922,19 грн пені належить відмовити з підстав, зазначених вище.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 191, 231, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" в особі Кам'янець-Подільського РЕМ акціонерного товариства "Хмельницькобленерго", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області до комунального підприємства "Міськтепловоденергія", м. Кам'янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 3954971,44 грн, з яких 2951443,01 грн пені, 301007,13 грн 3% річних, 702521,30 грн інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства "Міськтепловоденергія" (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, вул. Тімірязєва, 123, ідентифікаційний код 36588183) на користь акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (м. Хмельницький, вул. Храновського, буд. 11 А, ідентифікаційний код 22767506) в особі Кам'янець-Подільського району електричних мереж акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (Хмельницька область, м. Кам'янець-Подільський, пров. Будівельників, 3, ідентифікаційний код 22764666) 139049,44 грн (сто тридцять дев'ять тисяч сорок дев'ять гривень 44 коп.) 3% річних, 565964,09 грн (п'ятсот шістдесят п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири гривні 09 коп.) інфляційних втрат, 57520,82 грн (п'ятдесят сім тисяч п'ятсот двадцять гривень 82 коп.) пені, 11438,02 грн (одинадцять тисяч чотириста тридцять вісім гривень 02 коп.) витрат на оплату судового збору
Видати наказ.
У решті позову в частині стягнення 161957,69 грн 3% річних, 136557,21 грн інфляційних втрат та 2893922,19 грн пені відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12.05.2021 року.
Суддя С.В. Заверуха
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи;
2, 3 - позивачу (29018, м. Хмельницький, вул. Храновського, 11 А; 32306, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський, пров. Будівельників, 3);
4 - відповідачу (32302, Хмельницька обл., м. Кам'янець-Подільський , вул. Тімірязєва, 123).
Всім рекомендованим з повідомленням.