ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
12 травня 2021 року Справа № 923/369/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Пригузи П.Д., розглянувши справу
за позовом: Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі:
позивача-1: Херсонської обласної ради, код ЄДРПОУ 24121079, пл. Свободи, 1, м.Херсон,
позивача-2: Південного офісу Держаудитслужби України, код ЄДРПОУ 40477150, вул. Канатна, 83, м. Одеса,
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця Баришевської Ганни Федорівни, код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ,
відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний дитячий пульмонологічний санаторій "Дніпро" Херсонської обласної ради, код ЄДРПОУ 01984056, вул. Кримська, 145, м. Херсон,
про визнання недійсним договору №4 від 20.01.2021,
Заступник керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби України 19.03.2021 року звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати недійсним договір № 4 від 20.01.2021, укладений між КНП "Херсонський обласний дитячий пульмонологічний санаторій "Дніпро" Херсонської обласної ради та ПП Баришевською Ганною Федорівною на загальну суму 20000 грн.
Ухвалою господарського суду від 28.04.2021 господарським судом:
1. Залишено без руху позовну заяву Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби України до відповідачів Приватного підприємця Баришевської Ганни Федорівни та Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний дитячий пульмонологічний санаторій "Дніпро" Херсонської обласної ради, про визнання недійсним договору №4 від 20.01.2021.
2. Надано прокурору п'ять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви, що викладені у мотивувальній частині цього судового рішення.
3. Роз'яснено прокурору, що в разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, суд може залишити позов без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Судом в ухвалі від 28.04.2021 вказано на такі недоліки позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 5 ст. 162 ГПК України, у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
У відповідності до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Суд вказав прокурору, що матеріали заяви не містять доказів повідомлення позивачів як про наміри прокурора так і про факт подання даного позову в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в т.ч. доказів направлення (опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек, накладна) або вручення такого повідомлення позивачам до подання позовної заяви до суду.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
11.05.2021 до суду надійшла заява від прокурора, в якій він вказує на виправлення недоліків, погодившись з тим, що позовна заява містить інформацію про обставини, які не мають відношення до учасників спірних правовідносин.
У вказаній заяві прокурор стверджує, що листи від 10.02.2021 та від 10.02.21, якими ним витребовувалися від Херсонської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби України відомості про обставини і планування заходів для захисту інтересів держави, є саме повідомленнями суб'єктів владних повноважень про наміри прокурора звернутися з позовом.
Окрім того, прокурор стверджує, що прокурор не зобов'язаний надавати суду докази вручення повідомлення органові владних повноважень про те, що прокурор відповідних листів (звернень, повідомлень).
Суд зазначає, що згідно ч.2 ст.164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Прокурором не підтверджено наявність підстав для представництва Херсонської обласної ради, яка є власником відповідача - Санаторію, який здійснює некомерційну господарську діяльність, організовує свою діяльність відповідно до фінансового плану, самостійно організовує виконання робіт і надання послуг.
Про відсутність владних повноважень стосовно Санаторію повідомляє Херсонська обласна рада у заяві від 07.04.2021 (а.с. 70), вказуючи, що прокурор не надав можливості навіть відреагувати на його листи. Прокурором не обґрунтовано в чому полягає порушення інтересів місцевого самоврядування які Херсонська обласна рада має захищати в суді.
Окрім того, Херсонська обласна рада вказує, що Санаторій має право укладати угоди (договори) з урахуванням вимог Статуту, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути особою, яка бере участь у справі, що розглядається в судах України, міжнародних та третейських судах (пункти 4.3 та 4.7 Статуту).
Отже, відповідно до наданих суду доказів, прокурором не доведено його представництво інтересів держави в особі визначених ним позивачів.
Також, суд зазначає, що прокурором 10.02.2021 надіслано листа Південному офісу Держаудитслужби України про витребування інформації, зокрема щодо того, чи будуть вжиті заходи щодо визнання недійсним договорів купівлі-продажу.
Відповідно до листа Південного офісу Держаудитслужби України від 16.02.2021 прокурору повідомлено, що підстав для представництва немає, а відповідних позовів не подавалося і не заплановано.
Отже, суд констатує, що ні Херсонська обласна рада ні Південний офіс Держаудитслужби України станом на дату подачі позову прокурором до суду 19.03.2021 не володіли інформацією про наявність правових підстав для самостійного в розумні строки вжиття відповідних заходів щодо захисту інтересів держави.
Прокурор визначив такі обставини та підстави самостійно, не очікуючи відповідних дій з боку органів Херсонської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби України щодо вивчення ситуації та самостійного вжиття заходів, не повідомивши попередньо Херсонську обласну раду та Південний офіс Держаудитслужби України звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду суд керується таким.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Стаття 131-1 Конституції передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої - п'ятої ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Згідно із пунктом 4 частини п'ятої ст. 174 ГПК суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу.
Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції. (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Аналіз положень частин третьої-п'ятої ст. 53 ГПК України у взаємозв'язку зі змістом частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
У рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Відповідні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/19 (пункти 45, 46, 47).
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункти 34, 36, 50) Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків щодо застосування норм права:
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган, а також у разі його відсутності. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший, другий частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру");
- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача;
- оскільки повноваження органів влади, зокрема й щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень у компетентного органу здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 у справі №204/6292/18 та від 17.06.2020 у справі №204/7119/18 викладено правовий висновок, за яким основними ознаками органів державної влади є: органи держаної влади є складовою частиною апарату (механізму) держави, уповноважені на здійснення завдань і функцій держави, наділені повноваженнями від імені держави (державно-владними повноваженнями). Наявність державно-владних повноважень відокремлює органи державної влади від інших державних установ, які також утворюються державою для здійснення завдань і функцій держави, але на відміну від органів державної влади не наділяються владними повноваженнями. Органи державної влади є складовою частиною державного апарату - системи органів та осіб, які наділяються певними правами та обов'язками щодо реалізації державної влади. Натомість державні організації (установи, заклади) на відміну від державного органу не мають державно-владних повноважень, не виступають від імені держави та виступають частиною механізму, а не апарату держави. Державна організація - це створений державою колектив працівників чи службовців, що характеризується організаційною єдністю, а також наявністю нормативно-визначених повноважень в одній зі сфер суспільних відносин. При цьому, така організація має власний кошторис.
За таких обставин суд доходить висновку, що прокурором не наведено виключних обставин що зумовлюють представництво, не підтверджено перед судом підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Відповідно до частин третьої - п'ятої ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Наявні у матеріалах справи докази не доводять як факту, що органи, в інтересах яких прокурором заявлено позов, неналежно здійснюють свої повноваження або їх не здійснюють взагалі і не бажають чи не можуть захищати інтереси держави самостійно, що змушує прокурора втрутитися, щоби інтереси держави не залишилися би незахищеними.
Відповідно до приписів ст. 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно п. 8) ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Керуючись ст.ст. 12, 20, 176, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити без розгляду позовну заяву Заступника керівника Херсонської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Херсонської обласної ради та Південного офісу Держаудитслужби України до відповідачів Приватного підприємця Баришевської Ганни Федорівни та Комунального некомерційного підприємства "Херсонський обласний дитячий пульмонологічний санаторій "Дніпро" Херсонської обласної ради, про визнання недійсним договору №4 від 20.01.2021 року.
2. Копію ухвали направити учасникам судового процесу до відома.
Відповідно до ч. 2 ст. 235, ст. 255 ГПК України ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена . Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня складення її повного тексту.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя П.Д. Пригуза