Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/582/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Хотенця П.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД", м. Київ
до Приватного підприємства "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ", м. Харків
про стягнення 33511,84 грн.
без виклику учасників справи
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного підприємства "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ", м. Харків, в якій просить суд стягнути з відповідача 24298,41 грн. основного боргу, 854,04 грн. 3% річних, 1807,36 грн. інфляційних нарахувань та 6552,00 грн. штрафу за договором поставки № 01/17/19 від 16 січня 2019 року.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 лютого 2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД", м. Київ до Приватного підприємства "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ", м. Харків про стягнення 33511,84 грн. - залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду засвідчені відповідно до вимог чинного законодавства копії додатків до позову.
03 березня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД" усунено недоліки шляхом надання до суду засвідчених відповідно до вимог чинного законодавства копій додатків до позову.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/582/21 та вказано, що розгляд справи № 922/582/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) надсилалися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.
Представник позивача про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Представник відповідача про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Положеннями частини 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
16 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД" (позивачем, постачальником) та Приватним підприємством "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ" (відповідачем, покупцем) було укладено договір поставки №01/17/19.
Відповідно до пункту 1.1 договору позивач зобов'язався протягом строку дії договору, в порядку і на умовах, встановлених цим договором, продати та передати у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.
Згідно пункту 1.2. договору ціна, загальна кількість, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається в рахунках-фактурах та/або Специфікаціях та видаткових накладних постачальника, які є невід'ємними частинами цього договору.
Відповідно до пункту 2.1. договору поставка товару здійснюється партіями на умовах EXW склад постачальника, за адресою: м. Харків, вул. Каштанова, буд. 29, якщо інші умови поставки не вказані в рахунку-фактурі/Специфікації постачальника або в інших додатках до цього договору.
Згідно пункту 2.2. договору товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару.
Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник зобов'язується передати покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти в пункті поставки товару (пункт 2.1. договору), погоджений для поставки товар протягом трьох робочих днів після зарахування на поточний рахунок постачальника коштів віл покупця, сплачених відповідно до рахунку-фактури за погоджену до поставки партію товару, якщо інше не встановлено у Специфікації.
Згідно пункту 4.1. договору загальна сума цього договору складає суму поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах/Специфікаціях до цього договору.
Відповідно до пункту 4.2. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договору або у рахунках-фактурах/Специфікаціях на кожну окрему партію товару. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно пункту 4.3. договору покупець здійснює попередню оплату в розмірі 100% вартості товару протягом двох робочих днів з моменту виставлення постачальником рахунку-фактури на погоджену сторонами партію товару, якщо інші умови оплати не вказані в Специфікаціях або в інших додатках до цього договору.
Матеріали справи свідчать про те, що сторонами укладено до договору специфікацію №ХФХК-006737 від 03 червня 2020 року (рахунок на оплату №ХФХК-006737 від 03 червня 2020 року).
09 червня 2020 року позивачем була здійснена поставка товару Приватному підприємству "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ" на суму 65520,01 грн. згідно з видатковими накладними: №ХАХК-005530 від 09 червня 2020 року та №ХАХК-005562 від 09 червня 2020 року (на підставі рахунку №ХФХК-006737 від 03 червня 2020 року)
Відповідно до пункту 3 Специфікацій покупець сплачує вартість товару протягом 10 робочих днів з дати поставки товарів.
З матеріалів справи вбачається, що в рахунок зменшення заборгованості відповідачем було сплачено 41221,16 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛ ХОЛДІНГ ТРЕЙД".
Таким чином, заборгованість Приватного підприємства "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ" перед позивачем складає 24298,41 грн.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу, України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статтей 526 та 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 24298,41 грн. основного боргу слід задовольнити.
Щодо стягнення із відповідача заявлених позивачем суми штрафу у розмірі 6552,00 грн. у відповідності до договору, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 Специфікацій покупець, в разі порушення строків оплати вартості товару, визначених у даній Специфікації, на строк більш ніж три банківських днів сплачує постачальнику штраф у розмірі 5% від суми вартості товару згідно з даною Специфікацією; на строк більш ніж п'ять банківських днів сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми вартості товару згідно з даною Специфікацією; на строк більш ніж десять банківських днів сплачує постачальнику штраф у розмірі 15% від суми вартості товару згідно з даною Специфікацією.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, пеня та штраф є видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідачем порушено строк повної оплати вартості поставленого товару більш ніж 10 банківських днів, на суму заборгованості нараховується штраф у розмірі 15% від вартості несвоєчасно сплаченого товару відповідачем.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6552,00 грн. штрафу.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 854,04 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1807,36 грн., суд зазначає наступне.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Суд, перевіривши розрахунок позивача, період нарахування останнім вказаних сум 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про те, що відповідний розрахунок є вірним, та відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 854,04 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 1807,36 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ" (61120, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 73, кв. 168, код ЄДРПОУ 42424890) на користь Приватного підприємства "ТЕХНОІНВЕСТФАРМ" (03039, м. Київ, Саперно-Слобідський проїзд, буд. 4, код ЄДРПОУ 37412768) 24298,41 грн. основного боргу, 854,04 грн. 3% річних, 1807,36 грн. інфляційних нарахувань, 6552,00 грн. штрафу за договором поставки № 01/17/19 від 16 січня 2019 року та 2270,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "11" травня 2021 р.
Суддя П.В. Хотенець