Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" травня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/441/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Васильєві А.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська,47 )
до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, 3)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки товару від 05.09.2019 року у розмірі 90 322,50грн., пеню у розмірі 3181,20грн., 3 % річних в розмірі 500,15грн. інфляційні витрати позивача в розмірі 869,60грн., а також стягнути понесені позивачем судові витрати включаючи судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу .
Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору поставки товару від 05.09.2019 року за №110/015.
Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264-265 ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою господарського суду Харківської області 15.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.03.2021 о 10:30 год.
09.03.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна", через канцелярію суду (вх.№5876) надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 24500,0грн. основного боргу, пеню в сумі 3 181,20грн., 3% річних в сумі 500,15грн., інфляційні витрати в сумі 869,60грн.,витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,0грн.,20 000,0грн. витрат на професійну правничу допомогу, згідно попереднього орієнтованого розрахунку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.
В судовому засіданні 09.03.2021 постановлено протокольну ухвалу, відкладено підготовче засідання на "24" березня 2021 року об 11:00 год.
24.03.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна", через канцелярію суду (вх.№6482) надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 4 698,33грн., 3 % річних в сумі 500,15грн., інфляційні витрати в сумі 869,60грн.,витрати по сплаті судового збору в сумі 2270,0грн., 20 000,0грн. витрат на професійну правничу допомогу, згідно попереднього орієнтованого розрахунку.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст. 46, 252 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.
Ухвалою господарського суду від 24.03.2021, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 13 квітня 2021 року о 12:00.
З причин відпустки судді Присяжнюка О.О. підготовче засідання у справі № 922/441/21, призначене на 13 квітня 2021 року не проводилось.
12.04.2021 року від Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", через канцелярію суду (вх.№8149) надійшов відзив на зменшену позовну заяву, в яких відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні стягнення пені в розмірі 4698,33грн., задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в сумі 3461,01грн., відмовити в задоволенні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,0грн.
Ухвалою господарського суду від 27.04.2021 року повідомлено Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" та Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" про те, що судове засідання у справі № 922/441/21 призначено на "11"травня 2021 р. о 12:30 год.
05.05.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна", через канцелярію суду (вх.№10139) надійшла відповідь на відзив, в яких представник позивач просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням зменшених позовних вимог, судовий збір в сумі 2270,0грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24000,0грн., а також просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.
Представник позивача у призначене судове засідання 11.05.2021 не з'явився.
Представник відповідача у призначене судове засідання 11.05.2021 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується трекінгом про вручення поштового відправлення №6102255298835.
Оскільки явка учасників судового провадження в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, а також дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:
між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «АТК Україна» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Харківський підшипниковий завод» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки від 05.09.2019 № 110/015 (далі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язувався поставляти і передавати на адресу покупця продукцію, а покупець - прийняти та оплатити її.
Відповідно до п. 3.1 Договору поставка здійснюється на умовах DAP Харків, просп. Індустріальний, 3.
Згідно з п.п. 3.2 та 3.3 передача товару здійснюється на підставі довіреності покупця на отримання товару, яка оформлена належним чином. Датою поставки товару вважається дата, яка вказана у товарно-транспортній накладній.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару на підставі видаткової накладної шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 20 календарних днів з дати поставки товару.
Як вбачається із матеріалів справи, в порядку та на умовах, визначених Договором позивач поставив на адресу відповідача наступні товари:
- сода кальцована у кількості 1500 кг;
- сода каустична у кількості 600 кг;
- натрій нітрит у кількості 2000 кг.
Загальна вартість поставлених товарів - 116580 грн.
Відповідач поставлені на його адресу товари отримав, що підтверджується видатковими накладними від 29.10.2020 №№ 2119 та 2121 та довіреністю від 29.10.2020 № 1022.
За поставлені товари відповідачу був виставлений рахунок на оплату від 21.10.2020 № 2457 на 116580 грн.
У відповідності до п. 5.3 Договору граничним терміном оплати за поставлений товар було 18.11.2020.
Відповідач у вказаний термін кошти у розмірі 116580 грн. на розрахунковий рахунок позивача не перерахував, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Після спливу граничного терміну сплати за поставлений товар відповідач частково погасив заборгованість перед позивачем на суму 26257,50 грн. на підставі платіжних доручень від 14.12.2020 № 3170 та від 03.02.2021 № 924.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача було направлено претензію від 21.01.2021 № 21/01.
Листом від 02.02.2021 № 44/01 відповідач відповів на направлену на його адресу претензію позивача. В даному листі він визнав наявність простроченої заборгованості та запропонував погасити її п'ятьма платежами з лютого по червень 2021 р.
Наявність заборгованості за поставлений товар стала підставою для звернення позивача з позовом до суду, проте в процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги та згідно поданих заяв про зменшення позовних вимог, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 4 698,33грн., 3 % річних в сумі 500,15грн., інфляційні витрати в сумі 869,60грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
Пунктом 6.3 визначено, що за порушення строків оплати товару покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період заборгованості, від вартості товару, строк оплати якого порушений, за кожен день прострочення платежу.
У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:
"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".
Здійснивши перерахунок пені, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є пеня у розмірі 4 407,72 грн., оскільки остаточне погашення суми заборгованості відбулось відповідачем саме 17.03.2021 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем у відзиві на уточнено на позовну заяву, надано контррозрахунок суми пені в розмірі 3461,07грн., про те відповідачем не враховано умов нарахування пені встановлених в п.6.3.договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору щодо оплати отриманого природного газу , позивачем було нараховано 3% річних у розмірі 500,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 869,60 грн.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 500,15грн. та інфляційні нарахування в сумі 869,60 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Водночас за приписами ч. 2 ст. 124 ГПК України, у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Частини 1 та 2 ст. 126 ГПК України встановлює, що:
- витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження факту понесення таких витрат відповідачем до матеріалів справи додані:
1) договір про надання правничої допомоги від 18.01.2021 № 18с/1/21;
2) ордер на надання правничої допомоги від 18.01.2021 серії АЕ № 1041708;
3) свідоцтво Нестерова Є.М. про право на заняття адвокатською діяльністю;
4) акти приймання-передачі послуг за договором про надання правничої допомоги від 18.01.2021 № 18с/1/21, від 10.02.2021 на суму 13 000 грн; від 10.03.2021 на суму 4 000 грн; від 25.03.2021 на суму 7 000 грн.
У відзиві на уточнену позовну заяву (а.с. 83-84) позивач зазначає про неспівмірність витрат відповідача на правову допомогу, просить суд відмовити в задоволенні витрат на професійну правничу допомогу повністю.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 №910/13071/19.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не надано суду з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на їх спростування.
Дії представника позивача відповідають умовам договору про надання правової допомоги, а час, витрачений на складання та подання документів у справі, є обґрунтованим.
Враховуючи обсяг наданих послуг (адвокат був присутній в судових засіданнях та здійснював представництво позивача, складання заяв по суті та інших клопотань, винагорода представника за винесення рішення судом на користь позивача) та ціну позову, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 24000,00 грн. є співрозмірним, наданому об'єму адвокатських послуг.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 183 грн. 34 коп. частина витрат по сплаті судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 236, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, 3, код 05808853) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська,47, код39090479 ) - пеню в сумі 4 407,72 грн., 3 % річних в сумі 500,15грн., інфляційні витрати в сумі 869,60грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24000,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2183,34грн.
В іншій частині позовну відмовити .
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "АТК Україна" (49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська,47, код39090479 ).
Відповідач: Приватне акціонере товариство "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, просп. Індустріальний, 3, код 05808853) .
Повне рішення складено "12" травня 2021 р.
Суддя О.О. Присяжнюк