65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"11" травня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/566/21
За позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, код ЄДРПОУ - 20077720, електронна адреса: ngu@naftogaz.com)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ренесанс» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, буд.79, прим.109, код ЄДРПОУ - 37422252)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Луцюк Р.П.
СУТЬ СПОРУ: Позивач - Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України»), звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Управляюча компанія «Ренесанс» про стягнення заборгованості у розмірі 13 964 грн 62 коп., пені у розмірі 2 560 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 153 грн 94 коп, інфляційних втрат у розмірі 2 146 грн 86 коп.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/566/21 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
Позивач - АТ «НАК «Нафтогаз України», підтримує позовні вимоги в повному обсязі. Просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву, що надійшла до суду 12.04.2021р.
Відповідач - ТОВ «УК «Ренесанс», заперечує проти задоволення позовних вимог з підстав , зазначених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 05.04.2021р.
Позивач у справі зазначає, що 25.09.2017р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ «УК «Ренесанс» (Споживач) укладено Договір №8192/1718-КП-23 постачання природного газу.
Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він передав у власність ТОВ «УК «Ренесанс» природний газ на суму 42 892 грн 74 коп., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі природного газу.
Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється Споживачем виключно коштами, шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Однак, за даними позивача, ТОВ «УК «Ренесанс» здійснювало оплату за переданий газ несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 964 грн 62 коп., що на думку позивача, свідчить про порушення прав та охоронюваних законом інтересів АТ «НАК «Нафтогаз України».
Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути зазначену заборгованість, посилаючись на положення ст.173, 174, 193 Господарського кодексу України, а також ст.ст.526, 530, 655 Цивільного кодексу України.
Позивач також зазначив, що відповідно до п.8.2 Договору у разі прострочення Споживачем оплати згідно п. 6.1 Договору, він зобов'язується сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
За розрахунком позивача, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу ТОВ «УК «Ренесанс» перед позивачем, розмір нарахованої пені за неналежне виконання умов Договору складає 2 560 грн 83 коп.
АТ «НАК «Нафтогаз України» також зазначає, що оскільки відповідачем не виконані умови Договору щодо своєчасної оплати отриманого природного газу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми в порядку передбаченому ч.2 ст.625 ГПК України, адже передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
На підставі вищенаведеного, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 2 146 грн 86 коп. та 3% річних у розмірі 1 153 грн 94 коп., які також просить стягнути з відповідача.
Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву заперечує проти зменшення розміру пені на підставі ст.233 Господарського кодексу України з підстав того, що укладаючи Договір №8192/1718-КП-23 постачання природного газу, сторони дійшли згоди щодо забезпечення виконання зобов'язання неустойкою.
Позивач зазначив, що для зменшення розміру пені в порядку ст.233 Господарського кодексу України суд має врахувати, зокрема: часткове виконання зобов'язання є неналежним його виконанням, а тому, зменшення розміру штрафних санкцій має бути мінімальним, якщо боржник не починав виконання своєї частини зобов'язання; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні - боржника і кредитора; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Позивач зауважує на тому, що несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
На підставі вищенаведеного, з метою реалізації прав та законних інтересів позивача, АТ «НАК «Нафтогаз України» просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначає, що ТОВ «УК «Ренесанс» здійснює надання послуг з обслуговування будинків та прибудинкової території будинків у м. Одесі.
З метою задоволення потреб власників приміщень ним було укладено ряд договорів з постачальниками послуг, зокрема і Договір №8192/1718-КП-23 постачання природного газу. У відповідності до даного Договору ТОВ «УК «Ренесанс» є транзитною організацією щодо збору платежів з власників приміщень за послуги теплопостачання.
Однак, прямі споживачі послуг з теплопостачання не завжди добросовісно виконують свої обов'язки щодо сплати коштів за отримані послуги теплопостачання, у зв'язку з чим за мешканцями будинків, управління в яких здійснює відповідач, наявна значна заборгованість. Вказані обставини стали підставою порушення ТОВ «УК «Ренесанс» умов Договору, укладеного з позивачем.
Відповідач посилається на ст. 233 Господарського кодексу України, якою визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
На підставі вищенаведеного, ТОВ «УК «Ренесанс» просить врахувати при ухвалені рішення те, що підставами порушення умов Договору стали недосконалість законодавства в частині оплати комунальних послуг та неспроможність безпосередніх споживачів своєчасно та в повному обсязі сплачувати надані послуги з теплопостачання. Недосконалість законодавства у частині оплати комунальних послуг (теплопостачання), неспроможність населення їх своєчасно та у повному обсязі оплачувати, призвели до їх заборгованості перед ТОВ УК «Ренесанс» за 2017 - 2019 роки у загальній сумі понад мільйон гривень. Відповідач вважає, що ці обставини і є основною причиною неналежного виконання обов'язків стороною відповідача перед Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» за договором постачання природного газу укладеного сторонами.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 25.09.2017р. між ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (Постачальник) та ТОВ «УК «Ренесанс» (Споживач) укладено Договір №8192/1718-КП-23 постачання природного газу.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру.
У відповідності до п.12.1 Договору він набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника печаткою і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до п.2.1 Договору Постачальник передає Споживачу в період з 01.10.2017р. по 31.03.2018р. (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 2,4 тис.куб.м. в тому числі по місяцях: жовтень - 0,2, листопад - 0,4, грудень - 0,5, січень - 0,5, лютий - 0,5, березень - 0,3.
Згідно п.2.2 Договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно цим Договором, повністю забезпечують Споживача природним газом для потреб зазначених у пункті 1.2 цього Договору.
У відповідності до п.3.10 Договору Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий місяць означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим Договором у відповідному місяці.
Згідно п.5.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється Положенням. На дату укладання Договору ціна на природний газ становить 4 942,00 гривні за 1000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
Як встановлено судом, на виконання умов Договору за період з листопада 2017р. по березень 2018р. АТ «НАК «Нафтогаз України» було надано, а ТОВ «УК «Ренесанс» прийнято природний газ на загальну суму 41 892 грн 36 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2017р. на суму 1 802 грн 84 коп., від 31.12.2017р. на суму 11 063 грн 76 коп., від 31.01.2018р. на суму 15 124 грн 90 коп., від 28.02.2018р. на суму 6 888 грн 76 коп., від 31.03.2018р. на суму 7 012 грн 10 коп.
Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За приписами ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до ст.193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за Договором у визначені сторонам строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 13 964 грн 62 коп.
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості, у зв'язку з чим наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ «УК «Ренесанс» заборгованості у розмірі 13 964 грн 62 коп.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст.343 Господарського кодексу України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У відповідності до п.8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.6.1 Договору він зобов'язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Суд, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, встановив, що позивачем вірно визначено суму пені у розмірі 2 560 грн 83 коп.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, доданий позивачем до позовної заяви, згідно якого 3% річних становлять 1 153 грн 94 коп., інфляційні втрати - 2 146 грн 86 коп., суд встановив, що він є вірним, а вимоги в цій частині підлягають задоволенню, як такі, що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.
Щодо посилань відповідача на положення ст.233 Господарського кодексу України суд зазначає, що відповідачем не наведено підстав та належного обґрунтування для зменшення розміру штрафних санкцій. Більше того, у відзиві на позовну заяву відповідач не просить зменшити розмір штрафних санкцій з наведених ТОВ «УК «Ренесанс» підстав, а лише посилається на відповідну статтю та просить врахувати його позицію.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з положеннями ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Однак, до відзиву на позовну заяву відповідачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів, на підставі яких суд повинен встановити обставини, що є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій в розумінні Господарського кодексу України.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення заборгованості у розмірі 13 964 грн 62 коп., пені у розмірі 2 560 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 153 грн 94 коп, інфляційних втрат у розмірі 2 146 грн 86 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі вищенаведеного витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача в повному обсязі у відповідності до положень ст.129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ренесанс» про стягнення заборгованості у розмірі 13 964 грн 62 коп., пені у розмірі 2 560 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 153 грн 94 коп, інфляційних втрат у розмірі 2 146 грн 86 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Ренесанс» (65023, м. Одеса, вул. Ніжинська, буд.79, прим.109, код ЄДРПОУ - 37422252) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) заборгованість у розмірі 13 964 грн 62 коп., пеню у розмірі 2 560 грн 83 коп., 3% річних у розмірі 1 153 грн 94 коп, інфляційні втрати у розмірі 2 146 грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270 грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 11 травня 2021 р.
Суддя Н.В. Рога