"28" квітня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/54/21
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Ловга В.М.
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення 15 092,47 грн., -
Акціонерне товариство комерційний банк „Приватбанк" (далі по тексту - АТ КБ „Приватбанк") звернулось до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 15 092,47 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 14 092,47 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 131,90 грн., пені у розмірі 101,24 грн., комісії у розмірі 800,00 грн.
Ухвалою суду від 02.02.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, цією ухвалою судом у порядку ч. 6 ст. 176 ГПК України було зобов'язано Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).
22.02.2021р. до господарського суду від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшло повідомлення на виконання ухвали від 02.02.2021р., з якого вбачається, що за період фактичного здійснення Департаментом повноважень органу державної реєстрації у м. Одеса реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання відповідача не здійснювалась, за обліковими даними Департаменту ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв. При цьому, суд зазначає, що відповідач був повідомлений судом про розгляд даної справи шляхом надсилання ухвал на його адресу, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, ухвали суду, якими відповідач був повідомлений про розгляд судом даного спору, були повернуті до суду у зв'язку із відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Враховуючи вимоги п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд господарським судом даної справи. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
29.05.2018р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1
26.09.2019р. між ОСОБА_1 та АТ КБ „Приватбанк" було укладено кредитний договір шляхом підписання відповідачем із використанням електронного цифрового підпису анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ".
На підтвердження підписання відповідачем анкети-заяви АТ КБ „Приватбанк" було надано суду файл перевірки електронного цифрового підпису, в якому наявна наступна інформація щодо підпису відповідача: що сертифікат не чинний за строком дії або закінчився строк дії відповідного особистого ключа, час накладення КЕП - відсутній, час накладення підпису працівника Банку - 26.09.2019р., 15:41:58.
Як вбачається з виписки по банківському рахунку № НОМЕР_1 , сформованої за період з 26.09.2019р. по 31.11.2020р., АТ КБ „Приватбанк" було 26.09.2019р. видано відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 грн., який частково на суму 35 940,67 грн. був повернутий відповідачем.
11.06.2020р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 .
При цьому, 15.04.2021р., тобто в процесі вирішення судом даного спору, до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знову було внесено запис про проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця - ОСОБА_1 .
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору, укладеного шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ", не було своєчасно та у повному обсязі повернуто кредитні кошти, а також проценти та комісію за користування кредитом, що стало підставою для звернення АТ КБ „Приватбанк" до господарського суду із даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Як зазначалось вище по тексту рішення, на підтвердження факту укладення 26.09.2019р. з ОСОБА_1 кредитного договору шляхом підписання відповідачем із використання електронного цифрового підпису анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ", АТ КБ „Приватбанк" було надано суду файл перевірки електронного цифрового підпису. Проте, з наданого позивачем файлу перевірки електронного цифрового підпису вбачається, що сертифікат, який мав видаватись ОСОБА_1 , не чинний за строком дії або закінчився строк дії відповідного особистого ключа, час накладення КЕП - відсутній.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII від 03.09.2015р. якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України"Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно зі ст. ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-IV від 22.05.2003р. для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Згідно зі ст. 12 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» передбачено, що кваліфікована електронна довірча послуга створення, перевірки та підтвердження кваліфікованого електронного підпису чи печатки надається кваліфікованим постачальником електронних довірчих послуг та включає: надання користувачам електронних довірчих послуг засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки для генерації пар ключів та/або створення кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або перевірки кваліфікованих електронних підписів чи печаток, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки; технічну підтримку та обслуговування наданих засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис чи печатка вважається таким, що пройшов перевірку та отримав підтвердження, якщо: перевірку кваліфікованого електронного підпису чи печатки проведено засобом кваліфікованого електронного підпису чи печатки; перевіркою встановлено, що відповідно до вимог цього Закону на момент створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки був чинним кваліфікований сертифікат електронного підпису чи печатки підписувача чи створювача електронної печатки; за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки здійснено ідентифікацію підписувача чи створювача електронної печатки; під час перевірки за допомогою кваліфікованого сертифіката електронного підпису чи печатки отримано підтвердження того, що особистий ключ, який належить підписувачу чи створювачу електронної печатки, зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису чи печатки; під час перевірки підтверджено цілісність електронних даних в електронній формі, з якими пов'язаний цей кваліфікований електронний підпис чи печатка.
З огляду на вищевикладене, враховуючи наявну у файлі перевірки цифрового підпису інформацію, що сертифікат не чинний за строком дії або закінчився строк дії відповідного особистого ключа, враховуючи відсутність часу накладення КЕП, господарський суд доходить висновку, що анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ" не була підписана відповідачем. З викладених обставин господарським судом відхиляються доводи АТ КБ „Приватбанк" про укладення сторонами кредитного договору шляхом підписання відповідачем вказаної заяви.
Проте, враховуючи надану АТ КБ „Приватбанк" виписку по банківському рахунку № НОМЕР_1 , з якої вбачається, що Банком було видано ОСОБА_1 кредитні кошти у розмірі 50 000,00 грн., які частково у розмірі 35 940,67 грн. були повернуті відповідачем, господарський суд доходить висновку про укладення сторонами кредитного договору шляхом фактичної видачі кредитних коштів.
Вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження повернення ОСОБА_1 на рахунок АТ КБ „Приватбанк" заборгованості за кредитом у розмірі 14 092,47 грн., господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених АТ КБ „Приватбанк" позовних вимог у названій частині.
З огляду на вищенаведені висновки суду про ненадання АТ КБ „Приватбанк" належних доказів підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги „КУБ" правові підстави для задоволення заявлених АТ КБ „Приватбанк" до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення відсотків у розмірі 131,90 грн., комісії у розмірі 800,00 грн., які були нараховані згідно Умов та правил надання послуги „КУБ", відсутні.
Постановою Кабінету Міністрів України „Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11.03.2020р. на усій території України протягом періоду з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. було встановлено карантин, а також заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.
04.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19" № 691-20 від 16.06.2020р., яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 15.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 691-20 від 16.06.2020р.) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".
Враховуючи вимоги чинного законодавства, якими встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, господарський суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ „Приватбанк" про стягнення пені 101,24 грн., яка згідно наданого позивачем розрахунку була нарахована, починаючи з 26.08.2020р.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених акціонерним товариством комерційний банк „Приватбанк" позовних вимог шляхом присудження до стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитом у розмірі 14 092,47 грн. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору розподіляються судом відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 / на користь акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" /01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д; ідентифікаційний код 14360570/ заборгованість по кредиту у розмірі 14 092,47 грн. /чотирнадцять тисяч дев'яносто дві грн. 47 коп./, судовий збір у розмірі 2119,59 грн. /дві тисячі сто одинадцять грн. 59 коп./.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 11 травня 2021 р.
Суддя С.П. Желєзна