про залишення позовної заяви без руху
11.05.2021 р. Справа № 914/2468/20 (914/1220/21)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З. розглянувши матеріали за позовом: ОСОБА_1 , м. Львів
до відповідача: Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
про визнання трудових відносин припиненими; зобов'язання належним чином оформити звільнення; стягнення заборгованості по заробітній платі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнення компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки; стягнення моральної шкоди
в межах провадження у справі № 914/2468/20
за заявою: Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, м. Львів
про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635)
06.05.2021 на адресу Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області", в якій просить: визнати трудові правовідносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Виробничо-сервісний центр у Львівській області припиненими, шляхом розірвання трудового договору на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, починаючи з 12 квітня 2021 року; зобов'язати Державне підприємство «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» належним чином оформити звільнення ОСОБА_1 з посади оператора електронного складання та верстання відділу виробництва та реалізації з 12 квітня 2021 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки; стягнути з Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на користь позивача заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2020 по 12 квітня 2021 у сумі 58 362 грн 97 коп; стягнути з Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.04.2021 по 05.05.2021 у розмірі 2 963 грн 33 коп; стягнути з Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.04.2021 по 05.05.2021 у розмірі 2 963 грн 33 коп; стягнути з Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на користь позивача компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 4 466 грн 27 коп.; стягнути з Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» на користь позивача моральну шкоду у розмірі 40 000 грн 00 коп.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи від 06.05.2021 справу № 914/2468/20(914/1220/21) передано на розгляд судді Чорній Л.З. на підставі статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, в провадженні якої перебуває справа № 914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області".
Ухвалою суду від 12.10.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" (79003, м. Львів, вул.Стрийська, буд. 35, код ЄДРПОУ 22380635); визнано грошові вимоги Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" у розмірі 5 493 720,06 грн, з яких: 5 247 836,15 грн - основного боргу (безспірні), 159 567,83 грн - штрафних санкцій та 86 316,08 грн - пені, а також, 21 020,00 грн. судового збору; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області"; введено процедуру розпорядження майном Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" строком на сто сімдесят календарних днів до 31.03.2021 та призначити розпорядником майна арбітражного керуючого Оберемка Романа Анатолійовича (свідоцтво № 1936 від 18.12.2019 р., адреса: вул. Ватутіна, 67, с. Потік, Київська область, 08824).
Офіційне оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі №914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" розміщено на веб-сайті Вищого господарського суду України 12.10.2020 р.
Справа № 914/2468/20 про банкрутство Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" перебуває на стадії розпорядження майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (з 21.10.2019 р. Кодексом України з процедур банкрутства).
Позивачем до позовної заяви долучено клопотання, в якому просить звільнити від сплати судового збору. Клопотання мотивує тим, що існуюча триваюча несплата заробітної плати (понад 1 рік, що підтверджується доданими до заяви довідками форми ОК-5, даними з Пенсійного фонду), неможливість влаштуватися на іншу роботу через бездіяльність боржника (відсутність запису про звільнення у трудовій книжці, неповернення трудової книжки) створили ситуацію, за якої позивач не має засобів до існування.
Позивач посилається на те, що подання позовної заяви є єдиною можливістю поновити права та отримати законну компенсацію. Тому просить суд врахувати скрутний матеріальний стан, нехтування боржником законодавством про працю та звільнити від сплати судового збору.
Розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає наступне.
Частинами 1 та 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін за умови наявності підстав, визначених у частині 1 вказаної статті.
В частині 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" зазначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 2 статті 9 вказаного Закону визначено, що суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, передбачених процесуальним законом.
Згідно частин 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Оскільки статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, самі лише посилання на скрутний матеріальний стан, не можуть вважатися підставою для звільнення сплати судового збору.
Позивачем до позовної заяви додана довідка Пенсійного фонду України форми ОК-5 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 .
Суд зазначає, що вказана довідка не може бути належним доказом, що підтверджує обставини, на яких ґрунтуються вимоги про звільнення від сплати судового збору.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено ГПК України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, суд зазначає, що безпідставне надання пільг з реалізації обов'язку щодо сплати судового збору одному з учасників судового процесу має наслідком порушення прав інших учасників та суперечить принципу рівності сторін господарському процесі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне залишити її без руху, зважаючи на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 ГПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору позивачі у справі про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
У відповідності до вимог ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно до вимог ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять: 1) Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. 2) Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. 3) Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Крім того, на підставі статті 2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (далі - Інструкція № 114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17 вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).
Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
До фонду додаткової заробітної плати, зокрема, відносяться оплата за невідпрацьований час, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством. (п. 2.2.12. Інструкції № 114/8713).
При цьому, інші виплати, що не належать до фонду оплати праці, встановлені в розділі 3 Інструкції № 114/8713, згідно з пунктом 3.9 якого до них відносяться суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.
Вказана правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, у якій зазначено, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору, а отже підлягають оплаті судовим збором.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за змістом приписів статей 94, 116, 117 Кодексу законів про працю України та статей 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці" середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Відповідно до правової позиції Верховного суду у складі колегії суддів Третьої Судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 06.04.2020 у справі № 243/9875/17 середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки (частина п'ята статті 235 КЗпП України) не є ані основною, ані додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною або компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто не входить до структури заробітної плати.
Аналогічний правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження 12-301гс18).
Враховуючи наведене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях. Позивач не звільняється від сплати судового збору за звернення до суду з такими вимогами.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 40 000,00 грн.
Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.
Пунктом 1 частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до положень, встановлених ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року становить 2 270,00 грн.
Належною сумою для сплати судового збору за позовні вимоги про: стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 2 963,33 грн; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 2 963 грн 33 коп; стягнення моральної шкоди у розмірі 40 000,00 грн є грошова сума у розмірі 2 270,00 грн.
Як вбачається з поданої заяви, позивачем не додано до неї доказів сплати судового збору за стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди, розмір якого відповідно до Закону України "Про судовий збір" становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 2 270,00 грн і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 794 500,00 грн.
Також, позивачем заявлено позовні вимоги про визнання трудових правовідносини між ОСОБА_1 та Державним підприємством «Виробничо-сервісний центр у Львівській області припиненими, шляхом розірвання трудового договору на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України, починаючи з 12 квітня 2021 року та зобов'язання Державного підприємства «Виробничо-сервісний центр у Львівській області» належним чином оформити звільнення ОСОБА_1 з посади оператора електронного складання та верстання відділу виробництва та реалізації з 12 квітня 2021 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України та внести відповідний запис про звільнення до трудової книжки.
Відповідно до п.п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За вказані дві вимоги немайнового характеру позивачем не сплачено судовий збір.
Таким чином, належною сумою для сплати судового збору за дві вимоги немайнового характеру є грошова сума у розмірі 4 540,00 грн.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо необхідності залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" про визнання трудових відносин припиненими; зобов'язання належним чином оформити звільнення; стягнення заборгованості по заробітній платі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнення компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки; стягнення моральної шкоди та надати позивачу строк для усунення недоліків.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовити.
2. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Виробничо-сервісний центр у Львівській області" про визнання трудових відносин припиненими; зобов'язання належним чином оформити звільнення; стягнення заборгованості по заробітній платі; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу; стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні; стягнення компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки; стягнення моральної шкоди без руху.
3. Надати позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви в 10 (десять) днів з дня вручення цієї ухвали та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду письмової заяви, яка буде містити докази сплати судового збору.
4. Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - lv.arbitr.gov.ua/sud5015/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Л.З. Чорній