ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.05.2021Справа № 910/2223/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пещерін Фуд Процесінг"
про стягнення 13 519,32 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пещерін Фуд Процесінг" про стягнення 92 148,75 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1/200 від 23.03.2020
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт" залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
05.03.2021 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з новою редакцією позовної заяви, відповідно до якої позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 9002,88 грн, інфляційні у розмірі 3151,00 грн та 3% річних у розмірі 1365,44 грн, а загалом 13 519,32 грн.
У вказаній заяві позивачем в черговий раз викладено вимогу у частині забезпечення позову накласти арешт на майно та грошові кошти відповідача, де б воно та вони не знаходились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт" про забезпечення позову у справі №910/2223/21 залишено без розгляду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/2223/21 була надіслана на адреси сторін рекомендованими листами, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень позивачу та відповідачу.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 10.03.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомленим про розгляд справи судом, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Вимог про розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін після винесення ухвали про відкриття провадження у справі до суду не надходило.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
23.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Градієнт" (далі - Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пещерін Фуд Процесінг" (далі - Покупець) та було укладено договір № 1/2020 (надалі також - договір).
Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язується поставити сортове кам'яне вугілля в подальшому поіменоване як «Товар», по ціні, узгодженій і на умовах узгоджених сторонами у додатках до цього договору, погодженими автомобільними партіями вагою до 10 тонн кожна, а відповідач зобов'язується прийняти і сплатити за нього згідно договору.
Відповідно до п. 2.1 договору поставка товару проводиться навалом на умовах СРТ склад за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 75, згідно «Інкотермс 2010». Датою постачання товару є дата товарної або транспортної накладної чи акту приймання-передачі.
Відповідно до п. 4.1 договору, оплата вартості поставленого товару, згідно транспортної накладної чи акту приймання-передачі позивача здійснюється протягом 100 (ста) календарних днів з моменту його прибуття на місце призначення, про що свідчить дата накладної чи акту приймання-передачі продукції, підписаний сторонами.
Оплата проводиться у безготівковій формі у гривнях України на рахунок позивача, вказаний у цьому договорі (п. 4.2 договору).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, з урахуванням позовної заяви з усунутими недоліками, позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив, а відповідач прийняв товар на суму 75 024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 01 квітня 2020 р. Відповідач в свою чергу провів розрахунок за товар у повному обсязі 16.02.2021.
У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору щодо оплати вартості отриманого товару у встановлений строк, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 9002,88 грн, інфляційні у розмірі 3151,00 грн та 3% річних у розмірі 1365,44 грн.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 662 Цивільного кодексу України зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач в свою чергу прийняв товар за договором на суму 75 024,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 01 квітня 2020 р., яка оформлена належним чином та підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.
Відповідно до п. 4.1 договору, оплата вартості поставленого товару, згідно транспортної накладної чи акту приймання-передачі позивача здійснюється протягом 100 (ста) календарних днів з моменту його прибуття на місце призначення, про що свідчить дата накладної чи акту приймання-передачі продукції, підписаний сторонами.
Отже, з огляду на вказане положення договору, товар мав бути оплачений у строк до 10.07.2021 включно, однак відповідач оплатив товар 16.02.2021.
У зв'язку з допущеним простроченням, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні у розмірі 3151,00 грн. та 3% річних у розмірі 1365,44 грн. за період з 10.07.2020 по 16.02.2021.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
Здійснивши перевірку нарахування позивачем інфляційних та 3% річних, суд зазначає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення відповідача, яким є 11.07.2020, а не 10.07.2020.
За розрахунком суду, позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню на суму 1359,83 грн.
При цьому, позовні вимоги в частині інфляційних підлягають задоволенню у повному обсязі на суму 3151,00 грн, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог.
Окрім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 9002,88 грн.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Як встановлено у п. 6.1 договору, у випадку затримки оплати на строк, який перебільшує вказаний у даному договорі відповідач сплачує іншій стороні штраф у розмірі подвійної річної облікової ставки НБУ, згідно законам України.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафу у розмірі 9002,88 грн, суд зазначає про його правильність та обґрунтованість, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач в свою чергу обставин прострочення перед позивачем за договором не спростував, заперечень проти позову не навів.
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення поштові витрати на пересилання відповідачу документів у справі у розмірі 95,20 грн, на підтвердження понесення яких подано фіскальні чеки та накладні від 12.02.2021 та 05.03.2021.
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223, 331, 338 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.
Дослідивши подані позивачем документи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у розмірі 95,20 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані судові витрати як і витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 232, 236- 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пещерін Фуд Процесінг" (вул. Червоноткацька, 75, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 36820911) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Градієнт" (вул. Червоноткацька, 27а, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 32490223) 3% річних у розмірі 1359,83 грн, інфляційні у розмірі 3151,00 грн, штраф 9002,88 грн, судовий збір у розмірі 2 269,06 грн та судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 95,16 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 11.05.2021
Суддя Т. Ю. Трофименко