номер провадження справи 34/36/21
07.05.2021 Справа № 908/575/21
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Коцар А.О., розглянувши матеріали справи № 908/575/21
за позовом Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 07809992 (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4)
про стягнення 66 918 грн. 76 коп.
за участі представників сторін:
від позивача: Капуста А.В., довіреність № 646 від 24.12.2020
від відповідача: Бойко Р.В., довіреність № 1305 від 23.04.2021
До Господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” з позовом про стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя 66 918 грн. 76 коп., з яких: 57899 грн. 00 коп. - основний борг за спожиту активну електричну енергію; 3693 грн. 05 коп. 3% річних та 5326 грн. 71коп. інфляційні втрати.
Позов заявлено на підставі ст.ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 275, 276 Господарського кодексу України, умов договору про постачання електричної енергії № 386 від 09.11.1996, договору про закупівлю товарів за державні кошти № 02/03 від 02.03.2018 і обґрунтовано несплатою відповідачем протягом розрахункового періоду заборгованості зі спожитої активної електричної енергії за грудень 2018 року.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2021 справу № 908/575/21 передано на розгляд судді Науменку А.О.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення або відмови у відкритті провадження у справі судом не встановлено.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.03.2021 № 908/575/21 відкрито провадження у справі № 908/575/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 01.04.2021 о 10 год. 20 хв.
01.04.2021 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.
В судовому засіданні 01.04.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд відкрив судове засідання з розгляду справи № 908/575/21. Перевірив явку представників сторін. Оголосив склад суду. Відводів складу суду не заявлено. Суд оголоси про надходження від відповідача відзиву на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.
За наслідками судового засідання, суд оголосив перерву у судовому засіданні без ухвали до 20.04.2021 об 11 год. 20 хв.
02.04.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.
В судовому засіданні 20.04.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.
Суд продовжив розгляд справи № 908/575/21. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності належним чином уповноваженого представника відповідача на адресу суду не надходило. Суд оголосив про надходження від позивача відповіді на відзив, яка прийнята судом до розгляду та приєднана до матеріалів справи. Представник позивача надав суду пояснення по справі.
За наслідками судового засідання 20.04.2021, у зв'язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 07.05.2021 об 10 год. 00 хв.
21.04.2021 від позивача на адресу суду надійшли додаткові пояснення по справі.
Суд продовжив розгляд справи № 908/575/21. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження вказаних пояснень, які прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи.
Представник позивача надав суду наступні пояснення по суті спору: між позивачем та відповідачем укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 02/03 від 02.03.2018. Вказаним договором визначено здійснення відповідачем оплати за договором № 386 від 09.11.1996. Між позивачем та В/ч НОМЕР_1 укладений договір про користування електричною енергією № 386 від 09.11.1996. В подальшому споживачем було визначено В/ч НОМЕР_2 , яка є структурним підрозділом В/ч НОМЕР_1 . За вказаним договором за грудень 2018 спожито електроенергії на 72511 кВт.год. на суму 57899,00 грн. Споживачу був виставлений відповідний рахунок, який оплачений не був. Окрім вказаної заборгованості позивач також просить стягнути з відповідача 3693,05 грн. 3% річних, 5326,71 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований ст.ст. 275, 276 ГК України, ст.ст. 11, 15, 16, 230, 525, 526, 530, 625 ЦК України, умовами договорів № 386 від 09.11.1996, № 02/03 від 02.03.2018.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Суду надано наступні пояснення: позивачем не проводились заходи досудового врегулювання спору. Додатковими угодами до договору № 02/03 у 2018 зменшувались обсяги постачання товару. Через вивільнені кошти грудня 2018 відповідач мав провести закупівлю електроенергії на грудень 2018 з новим постачальником електроенергії. Станом на 31.12.2018 договір № 02/03 вважається розірваним. За бухгалтерським обліком відповідача заборгованість за договором № 02/03 відсутня. Тобто усі умови договору № 02/03 відповідачем виконані у повному обсязі. Зазначає, що відповідач не є стороною правовідношень на підставі п. 4.2.1 договору № 386 від 09.11.1996. Відсутні докази, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором у частині виконання п.п. 4.2, 4.3 договору № 02/03. У задоволенні позову просить відмовити повністю.
07.05.2021 судом прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд
09.11.1996 між Запорізьким районом електричних мереж, новим найменуванням якого відповідно до розділу 1 нової редакції статуту ПАТ “Запоріжжяобленерго” є Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії за договором, позивач у справі) та військоовю частиною А1451 (споживач) укладений договір про користування електричною енергією № 386 (далі - Договір № 386).
Відповідно до п.п. 1.1., 2.1. договору у редакції угоди № 1 від 17.07.2002 про зміни та доповнення договору № 386 від 09.11.1996 про користування електричною енергією електропостачальна організація зобов'язується поставити споживачу електричну енергію відповідно до умов цього договору та договірним величинам електроспоживання та потужності.
Споживач зобов'язується оплачувати поставлену активну електроенергію та плату за перетікання реактивної електроенергії, а також вносити інші платежі за розрахунковий період грошовими коштами відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класом напруги, відповідно до діючих у розрахунковому періоді тарифами та умовами цього договору.
Оплата спожитої активної електричної енергії, штрафних санкцій за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності здійснюється споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання електропостачальної організації.
Військова частина А 2189 дислокується у м. Запоріжжі та відповідно до додатку 2.1. до договору № 386 від 09.11.1996 (в редакції додаткової угоди від 01.02.2014) та довідки від 06.05.2004 № 583 є структурним штатним підрозділом військової частини А 1451.
02.03.2018 між Публічним акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (постачальник електричної енергії, позивач) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Запоріжжя (замовник, відповідач) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 02/03 (далі - Договір № 02/03).
Предметом вказаного договору є закупівля товару - електрична енергія код згідно з ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія). Постачальник електричної енергії зобов'язався у 2018 році постачати замовнику електричну енергію (далі товар) на об'єкти, зазначені в договорах про постачання електричної енергії, укладених між ПАТ “Запоріжжяобленерго” та військовими установами ЗСУ по Запоріжжю та Запорізькій області згідно додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору (далі договори про постачання), а замовник зобов'язався здійснити оплату використаної (купленої) електричної енергії та інших платежів згідно з умовами договорів на постачання (п. 1.1).
Обсяг товару за цим договором становить 8600000 кВт*год. (п. 1.3). Ціна договору становить 20785071,04 грн. (п. 3.1).
У додатку № 1 до вказаного договору визначений перелік договорів про постачання електричної енергії, зокрема, лот 1 - В/ч 2189 договір на постачання електроенергії № 386 від 09.11.1996.
Додатковою угодою № 1 від 02.03.2018 сторони виклали пункти 1.3, 3.1 договору визначивши, що обсяг товару за цим договором наведено у додатку № 2 та становить 7288286 кВт*год. Ціна договору становить 17659572,02 грн.
Додатковою угодою № 2 від б/д сторони виклали пункти 1.3, 3.1 договору визначивши, що обсяг товару за цим договором наведено у додатку № 2 та становить 6585834 кВт*год. Ціна договору становить 16459572,02 грн.
Додатковою угодою № 3 від б/д сторони виклали пункти 1.3, 3.1 договору визначивши, що обсяг товару за цим договором наведено у додатку № 2 та становить 6419697кВт*год. Ціна договору становить 15992380,14 грн.
Відповідно до п.п. 4.2., 4.3., 4.5. договору № 02/03 розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником електричної енергії рахунка на оплату товару, у порядку та на умовах, визначених договором про постачання.
Постачальник електричної енергії видає рахунок, оформивши його належним чином, який має бути сплачений у строк, встановлений договорами постачання.
Згідно статті 48 Бюджетного кодексу України «Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік органами Державної казначейської служби». Водночас замовник зобов'язується самостійно контролювати обсяг електричної енергії, яка споживається на об'єктах, на які закупована електрична енергія за цим договором. Замовник зобов'язується забезпечити припинення споживання електричної енергії, оплата якої не забезпечена бюджетними асигнуваннями. У разі, якщо фактично було використано електричної енергії у обсягу, що перевищує обсяг забезпечений бюджетними асигнуваннями, замовник зобов'язується здійснити оплату всієї фактично використаної електричної енергії.
У пункті 5.3 договору № 02/03 визначено, що обсяг товару, що постачається, визначений п. 1.3 цього договору, є орієнтовним. Остаточний обсяг поставки товару та його вартість визначаються згідно умов договорів про постачання, залежно від тарифів, визначених відповідними Постановами НКРЕ України.
За умовами п. 5.4 договору № 02/03 замовник самостійно контролює обсяг споживання електроенергії та забезпечує споживання в межах затверджених бюджетних асигнувань. У разі перевищення обсягу спожитої електроенергії понад величину, зазначену у пункті 1.3 цього договору, замовник самостійно повністю знеструмлює струмоприймачі, на які здійснюється постачання за даним договором, та забезпечує повне припинення споживання електричної енергії, про що сповіщає постачальника електричної енергії (п. 5.5 договору № 02/03).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором (п. 7.1. договору № 02/03).
Відповідно до п.п. 10.1. - 10.4. договору № 02/03 цей договір набирає чинності з моменту укладання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому разі до повного виконання своїх зобов'язань сторонами. Сторони керуючись ст. 631 ЦК України дійшли згоди, що умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання, починаючи з 01.01.2018.
Цей договір укладається і підписується у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу.
Дія цього договору може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у договорі, укладеному в поточному році, якщо видатки на цю мету затверджено у встановленому порядку.
Припинення дії цього договору не призводить до припинення дії договорів про постачання електроенергії разом з усіма їх додатками, на які сторони роблять посилання як на підставу для конкретизації прав та обов'язків за цим договором.
Як слідує з матеріалів справи за договором № 386 від 09.11.1996 позивачем було виписано рахунок № 386/12а від 20.12.2018 на суму 57899,00 грн. за спожиту у грудні 2018 електроенергію (строк оплати 04.01.2019) на підставі Акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію В/ч А 2189 за грудень 2018.
18.01.2021 між сторонами складено та підписано Акт звірки взаєморозрахунків № 386 на суму 57 899,00 грн.
Відповідач вказані рахунки не оплатив, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення суми основного боргу у розмірі 57899,00 грн., 3 % річних у розмірі 3693,05 грн. за період з 15.01.2019 по 03.03.2021 та втрат від інфляції у розмірі 5 326,71 грн. за період лютий 2019 - січень 2021.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
За приписами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою виникнення у сторін певних прав та обов'язків є укладений між позивачем та відповідачем є договір № 02/03 від 02.03.2018 та відповідно договір № 386 від 09.11.1996.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Відповідно до п. 4.12. ПРРЕЕ (затверджені 14.03.2018 № 312) розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.
Неналежне виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 02/03 від 02.03.2018 та відповідно за договором № 386 від 09.11.1996 підтверджено матеріалами справи.
Відповідачем належних та допустимих у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказів оплати суми боргу 57 899,00 грн. за спожиту електроенергію суду не подано.
Заперечення відповідача спростовуються судом на підставі викладених вище норм законодавства та умов договорів, що покладені у підставу позову. Зокрема, укладення Договорів №№ 386 від 09.11.1996, 02/3 від 02.03.2018 та споживання електроенергії відповідач не заперечив, контррозрахунку боргу суду не подав.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів на підтвердження виконання позивачем зобов'язань за п.п. 4.2, 4.3 договору № 02/03 від 02.03.2018, суд зауважує, що сторони погодили у п. 4.2 Договору № 02/03, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення постачальником електричної енергії рахунка на оплату товару, у порядку та на умовах, визначених договорами про постачання. Відповідно до п. 4.3 даного договору постачальник електричної енергії видає рахунок, оформивши його належним чином, який має бути сплачений у строк, встановлений договорами про постачання.
Таким чином, оплату спожитої електричної енергії та інших платежів за договором відповідач здійснює на умовах договору постачання, зокрема щодо строків оплати рахунків, які обчислюються з дати отримання їх саме споживачем.
Оскільки споживач фактично спожив заявлений ним обсяг електричної енергії, і відповідачем не було вжито заходів щодо припинення споживання електричної енергії в обсязі, забезпеченому бюджетними асигнуваннями, відповідач має оплатити пред'явлену до стягнення заборгованість в сумі 57 899,00 грн. за спожиту електроенергію.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57 899,00 грн. основного боргу за спожиту електроенергію.
Стосовно не здійснення позивачем заходів досудового врегулювання спору, про що зазначено у відзиві відповідачем, суд зазначає таке.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 15-рп/2002 справа № 1-2/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ГПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачене обов'язкове направлення претензії, що безумовно повинно передувати переданню спору на розгляд господарського суду. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі № 15-рп/2002 право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Таким чином, порушення, на думку відповідача, досудового врегулювання спору не позбавляє позивача права на звернення до суду та не звільняє відповідача від обов'язку оплатити нараховану суму, яка заявлена до стягнення, і визнана судом обґрунтованою.
Позивачем також заявлена вимога про стягнення 3693,05 грн. 3% річних за період з 15.01.2019 по 03.03.2021 та 5326,71 інфляційних втрат за період лютий 2019 - січень 2021.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.
Розрахунки 3 % річних та втрат від інфляції, здійснені позивачем, судом перевірені та визнаються правильним.
Щодо доводів відповідача про те, що за умовами Договору № 02/03 він не зобов'язаний сплачувати пеню, 3% річних та інфляційні втрати, суд зазначає, що відповідно до п. 7.1 Договору № 02/03 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором. При цьому, за умовами п. 1.2 даного договору замовник зобов'язався здійснити оплату не тільки використаної (купленої) електричної енергії, а й інших платежів згідно з умовами договорів на постачання.
Тобто, у відповідача також виникає обов'язок сплатити 3% річних та інфляційні втрати у разі порушення строку оплати електричної енергії.
Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, ідентифікаційний код юридичної особи 07809992 (69063, м. Запоріжжя, вул. Земського лікаря Лукашевича, 4) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14) суму основного боргу у розмірі 57 899 (п'ятдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі 3 693 (три тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 05 коп., втрати від інфляції у розмірі 5 326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 71 коп., судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 12.05.2021.
Суддя А.О. Науменко