88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
12.05.2021 м. Ужгород Справа № 905/2055/20
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №905/2055/20
за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман до товариства з обмеженою відповідальністю "Убдізель", м. Ужгород про стягнення 97 050,00 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Убдізель" штрафу у сумі 97 050 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.12.2020р. позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.02.2021 р. позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" передано за територіальною юрисдикцією (підсудністю) на розгляд до Господарського суду Закарпатської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №905/2055/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв'язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 22.03.2021 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 01.05.2021.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала суду від 22.03.2021 була надіслана відповідачу рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 88000, Ужгород, вул. Заньковецької Марії, будинок 5, офіс 7 та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, повернута до суду 30.03.2021, з відміткою поштового відділення «невірна поштова адреса».
Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року роз'яснено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
03.05.2020 року, відповідно до накладної №43963305, яка згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Глобине регіональної філії «Південна залізниця» на станцію Сартана регіональної філії «Донецька залізниця», було відправлено вагон № 60805215 з вантажем - лом чорних металів.
На станції призначення - Сартана, на підставі актів загальної форми №33162 від 07.05.2020 року, №445 від 08.05.2020 року станції Волноваха регіоном філії є Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» , було проведено комісійне контрольне зважування вагону № 60805215 на справних повірених вагонних вагах вантажоодержувача. В результаті переважування вантажу у вказаному вагоні було виявлено розбіжності між даними. вказаними в накладній, з фактичною масою вантажу. Результати переважування зафіксовані в Книзі переважування вантажів 10.05.2020 року.
За результатами комісійного зважування працівниками станції Волноваха регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» був складений комерційний акт № 484809/167 від 10.05.2020 року в якому було підтверджено розбіжності фактичної маси вантажу з масою, яка вказана в накладній в сторону збільшення на 600,00 кг.
Відповідно до вказаної накладної, відправником вантажу є ТОВ «Убдізель». Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізного документу.
У відповідності з вимогами ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу відправнику нарахований штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Провізна плата по накладній № 43963305 за вагон № 60805215 складає 19 410,00 грн., штраф відповідно складає: 19 410,00 грн. х 5 = 97 050,00 грн.
Вказані обставини і стали підставою звернення до суду з метою стягнення штрафу в сумі 97 050,00 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Статтею 908 ЦК України обумовлено, що перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (Статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Предметом даного спору є стягнення Залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладних маси вантажу.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається, зокрема, із Статуту залізниць України (надалі - Статут ), що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 ( із послідуючими змінами та доповненнями).
Стаття 5 Статуту відносить до компетенції Міністерства транспорту України затвердження нормативних документів на підставі цього Статуту, які є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
В розумінні ст.6 Статуту накладна є основним перевізним документом встановленої форми, що надається залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній-основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст.37 Статуту).
За правилами ст.24 Статуту, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній. При цьому, статтею 122 Статуту установлена відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2% (п.2.6 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 - надалі Правила).
Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі ст. 118 Статуту.
Дана обставина засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (п.5.5 Правил).
Частиною 1 ст.26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 (далі - Правила складання актів), які у п. 2 передбачають, що відомості у комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Комерційним актом 484809/167 від 10.05.2020 р. підтверджується перевищення маси вантажу у вагонах від маси, що зазначена у накладних на перевезення, на 600,00 кг. Таке перевищення складає більше 0,2%.
Із матеріалів справи слідує, що відправник здійснював зважування вагону №60805215 по відправці вагонними вагами (150 т).
Залізницею у відповідності до Правил перевезень вантажів контрольне зважування проведене на справних 150-ти тонних вагонних вагах типу, які пройшли повірку 06.09.2019 р., що свідчить про їх відповідність державним вимогам та стандартам щодо вимірювальної техніки.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що за відображеними у комерційному акті даними, Залізницею зважування проводилося двічі. В обох випадках, вага вантажу зафіксована одна і таж сама.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем доведено факт неправильного зазначення відповідачем у накладних маси вантажу. Ця обставина засвідчена належним та допустимим доказом - комерційним актом та є підставою для покладення на вантажовідправника відповідальності.
У відповідності до ст.ст.118,119 Статуту, штраф підлягає стягненню за самий факт допущення відправником порушень.
Згідно ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту.
Суд звертає увагу відповідача на те, що законодавець передбачив відповідальність відправника не за порушення допущені при зважуванні, а за неправильне відображення його результатів у накладній. Саме це має місце у спірних правовідносинах. Адже матеріалами справи не зафіксовано факту несправності ваг, що належать відповідачу. Однак у справі є всі належні та допустимі докази того, що результати проведеного зважування невірно відображені господарським товариством у товаросупровідних документах.
Із наданого позивачем розрахунку штрафу вбачається, що суму заявлених до стягнення грошових коштів було ним обчислено з вартості провізної плати вантажу, з розрахунку 19 410,00 грн. х на 5-тикратний розмір провізної плати, що становить 97 050,00 грн.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Лиман до товариства з обмеженою відповідальністю "Убдізель", м. Ужгород про стягнення 97 050,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 180, 191, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УБДІЗЕЛЬ» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Заньковецької Марії, будинок 5, офіс 7, код ЄДРПОУ 34561793) на користь з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84400, Донецька область, м.Лиман, вул.Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) суму 97 050,00 грн. (дев'яносто сім тисяч п'ятдесят гривень 00 коп.) штрафу, а також суму 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 12.05.2021.
Суддя О.Ф. Ремецькі