копія
< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
31 травня 2010 р. Справа № 2а-3410/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненко О.В.
за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.
представника відповідача - Кулик В.В. < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання незаконною та скасування постанови ,-
Управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради звернулось до суду з позовом до старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області Кубракова Костянтина Петровича з вимогою про визнання незаконною та скасування постанови від 16.03.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340,00грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постанова про накладення на штрафу за невиконання рішення суду є безпідставною, оскільки постанову суду, якою зобов'язано позивача перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 рік відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» в редакції станом на 09.07.2007 рік у розмірі 340,00 грн. не було ним виконано з причин, що не залежало від управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради. Кошти на виплату допомоги позивач отримує від Головного управління праці та соціального захисту населення Сумської облдержадміністрації, яке в свою чергу отримує субвенцію від головного розпорядника коштів -Міністерства праці та соціальної політики України. Однак, розмір таких коштів не передбачений у державному бюджеті та не виділений управлінню. Зважаючи на дані обставини позивач вважає, що управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради з поважних причин не мало можливості виконати рішення суду у спосіб і порядок, визначений виконавчим документом, а тому у відповідача не було правових підстав до застосування санкцій, передбачених ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій справу просив розглядати у його відсутності, позовні вимоги з вищезазначених підстав підтримав у повному обсязі .
В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у запереченні (а.с.40-41), дії державного виконавця, вчинені при винесенні постанови про накладення на позивача штрафу, вважає такими, що відповідають вимогам Закону України “Про виконавче провадження”, у задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши представника відповідача, вивчиши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з пояснень представника відповідача, 21.12.2009 року держвиконавцем підрозділу ВДВС було відкрито виконавче провадження № 16483479 щодо примусового виконання виконавчого листа за №2а-316/08, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області 24.04.2009 року про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2009 року по 31.12.2007 рік відповідно до вимог ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми»в редакції станом на 09.07.2007 рік в розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого законом. Відповідачу було запропоновано виконати зазначену постанову у строк до 28.12.2009 року, однак у встановлений термін вимоги відповідача не були виконані.
Згідно п.1, ч.2 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження”примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу”примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження”визначає обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження”державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається з пояснень представника відповідача та матеріалів справи (а.с.32), позивачу старшим держвиконавцем підрозділу ВДВС було надано строк до 28.12.2009 року добровільно виконати рішення суду, однак, управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської радина адресу відповідача була надана відповідь про неможливість виконання рішення суду через відсутність коштів.
Частиною 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу -від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
В судовому засіданні встановлено, що у зв'язку з невиконанням рішення суду у встановлений строк, відповідачем відповідно до ст.ст.76, 87 Закону України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про накладення на управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради від 16.03.2009 штрафу в розмірі 340,00грн. (а.с.7).
Позивач вважає дії відповідача під час винесення постанови про накладення штрафу неправомірними, оскільки рішення суду не було виконано ним з поважних причин, а саме: через не виділення таких коштів управлінню , розмір яких не передбачений у державному бюджеті. Дану позицію суд вважає необґрунтованою.
Варто зазначити, що відсутність коштів на рахунках управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради не позбавляло можливості позивача хоча б здійснити нарахування коштів, які підлягали для виплати ОСОБА_4, однак жодних нарахувань позивачем, як вбачається з матералів справи та пояснень представника не було здійснено.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу-існуючих прав і свобод.
Згідно ч.2,3 ст.14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Як вбачається з доводів позивача, виконати постанову суду на даний час він не має можливості через відсутність коштів.
Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не приймається до уваги.
Враховуючи, що позивачем без поважних причин не були виконані вимоги держвиконавця підрозділу ВДВС з примусового виконання виконавчого листа №2а-316/08, виданого Роменським міськрайсудом, суд вважає, що відповідачем правомірно та в межах повноважень, наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340,00грн, а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, < додаткові норми > суд, -
У задоволенні адміністративного позову управління праці та соціального захисту населення виконкому Роменської міської ради до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про визнання незаконною та скасування постанови від 16.03.2010 року по виконавчому листу №2-а-316 - відмовити за необґрунтованістю .
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя < Текст > О.В. Соп'яненко
З оригіналом згідно
Суддя О.В. Соп'яненко