вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
28.04.2021м. ДніпроСправа № 904/6/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О. за участю секретаря судового засідання Тетерятник А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (м. Київ)
до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (м. Дніпро)
про стягнення основного боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов'язання у розмірі 282318,60грн.
Представники:
від позивача: Пясецький Д.В.
від відповідача: Хмара Є.А.
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про стягнення коштів в розмірі 282318,60грн, з яких: 234625,08грн - основний борг, 17801,29грн - пені, 12999,22грн - 3% річних, 16893,01грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за договором постачання природного газу № 9191/18-ТЕ(Т)-4 від 28.11.2018.
01.02.2021 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпро звернувся із заявою про відстрочення виконання рішення у справі на строк 4 місяці з дня проголошення рішення та зменшити розмір пені у справі.
В обґрунтування заяви відповідач зазначає, що:
- у відповідності до законодавства та на виконання основних завдань, визначених Положенням, КЕВ м. Дніпро здійснює квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин під час дії особливого періоду;
- КЕВ м. Дніпро є неприбутковою установою, яка утримується за рахунок бюджетних коштів, що підтверджується рішенням від 28.11.2016 Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області;
- сума, яку буде стягнуто з КЕВ м. Дніпро за рішенням суду, є значною;
- на даний час відповідні бюджетні призначення та бюджетні асигнування відсутні, що унеможливлює добровільне виконання відповідачем рішення суду у справі;
- відтак, у разі примусового стягнення коштів та блокування казначейських рахунків, діяльність установи опиниться під загрозою зупинення, що призведе до зниження рівня боєздатності, бойової та мобілізаційної готовності військ, які розташовані у зоні відповідальності КЕВ м. Дніпро та до зниження обороноздатності держави;
- КЕВ м. Дніпро є ліцензіатом з виробництва, постачання та транспортування теплової енергії, фактично є підприємством стратегічного значення від безперебійного та сталого функціонування якого залежить надання послуг централізованого теплопостачання населенню військових містечок Дніпровського гарнізону;
- блокування рахунків та припинення фінансування КЕВ м. Дніпро призведе до дестабілізації роботи установи та до кризової ситуації у соціальній сфері, особливо в період опалювального сезону;
- порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу як учаснику господарських відносин, а тому з урахуванням інтересів відповідача просить зменшити розмір пені.
Позивач заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення та зменшення розміру пені з наступних підстав:
- в момент підписання договору відповідач погодився, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладена відповідальність відповідно до п.7.2 договору у вигляді пені в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ;
- боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин; виконання умов договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема, кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках, або тієї обставини, що він фінансується за рахунок бюджетних коштів тощо;
- відсутність прибутку та державне фінансування не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності;
- відповідачем до заяви не додано жодного документу, який міг би свідчити про можливість зменшення штрафних санкцій, зокрема, будь-яких документів на підтвердження матеріального становища відповідача та неможливість ним здійснення своєчасної сплати;
- строк затримки розрахунку за договором з боку відповідача складає понад 2 роки, що свідчить про значне прострочення виконання зобов'язань;
- щодо відстрочки виконання рішення суду, то відповідач взагалі не обґрунтував строк такої відстрочки саме на 4 місяці.
В судовому засіданні 28.04.2021 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
28.11.2018 між ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Дніпро (покупець) укладено договір № 9191/18-ТЕ(Т)-4 постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, за кодом ДК 021:2015 09120000-6 Газове паливо (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 3.8 договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного споживачем:
- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу чергу сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу погашається основна сума заборгованості.
Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 234625,08грн - основного боргу, 16893,01грн - інфляційних втрат, 12999,22грн - 3% річних, 8900,65грн - пені з таких підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вказано вище, між сторонами укладено договір № 9191/18-ТЕ(Т)-4 від 28.11.2018 постачання природного газу.
Позивачем було поставлено відповідачу газ протягом грудня 2018 року на загальну суму 1357016,58грн, що підтверджується актом приймання - передачі природного газу від 31.12.2018.
Згідно з п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості. Основний борг становить 234625,08грн.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача сума інфляційних втрат за період з березня 2019 року по листопад 2020 року складає 16893,01грн та 3% річних за період з 01.02.2019 по 30.11.2020 - 12999,22грн.
У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 7.2 договору).
Розмір нарахованої позивачем пені за період з 26.01.2019 по 25.07.2019 складає 17801,29грн.
У пункті 9.3 договору сторони передбачили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років.
Відповідно до п. 11.2 договору, пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз.2) підп.3.9.2 п.3.9, 3.13, 5.7, абз. п'ятий підп.5) п.6.2, підп.8) п.6.2, підп.4) п.6.3, абз. третій підп.2) п.6.4 цього договору застосовуються з дня, зазначеного в повідомленні позивача, яке направляється не електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
З огляду на викладене, є правомірним нарахування позивачем 234625,08грн - основного боргу, 17801,29грн - пені, 12999,22грн - 3% річних, 16893,01грн - інфляційних втрат.
Разом з тим, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідача та зменшити розмір пені на 50%, тобто на 8900,64грн.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
З огляду на складне економічне становище відповідача, який є неприбутковою бюджетною організацією, що здійснює централізоване теплопостачання населенню військових містечок Дніпровського гарнізону, а також на відсутність збитків позивача через несвоєчасне виконання зобов'язань відповідачем, суд зменшує розмір пені на 50%.
Отже, суд задовольняє вимоги в частині стягнення з відповідача 234625,08грн - основного боргу, 16893,01грн - інфляційних втрат, 12999,22грн - 3% річних, 8900,65грн - пені та відмовляє в позові в частині стягнення 8900,64грн - пені.
Також, суд задовольняє клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 4 місяці.
Частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Суд зазначає, що відстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17.05.2005 по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.
Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («Іммобільяре Саффі проти Італії», заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто відстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними, непереборними - виключними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Звертаючись із заявою про відстрочення виконання судового рішення у цій справі, відповідач вказує, що в разі примусового стягнення коштів та блокування казначейських коштів призведе до дестабілізації роботи та до кризової ситуації у соціальній сфері особливо в опалюваний період.
Відповідач не заперечує наявність обов'язку виконання рішення по даній справі, не відмовляється та не ухиляється від такого виконання, однак на даний час підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, оскільки наявний дефіцит коштів.
Суд враховує, що Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 вказаного Кодексу, і за наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Правовий аналіз статті 239 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними (ст. ст. 76-78 ГПК України).
Позивачем не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання або погіршення матеріального стану АТ «НАК Нафтогаз України», саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Наведені ним аргументи проти задоволення заяви відповідача не підтверджені доказами.
Суд зазначає, що строк відстрочки виконання судового рішення, який просить відповідач складає 4 місяці, така затримка виконання рішення не є надмірно тривалою, не суперечить вимогам розумного строку і створить умови для добровільного виконання боржником судового рішення, з урахуванням його реального майнового стану.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро про відстрочку виконання судового рішення на 4 місяці.
При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення суд також враховує специфіку діяльності відповідача.
Суд покладає судові витрати по справі на відповідача незалежно від зменшення розміру неустойки.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 13, ідентифікаційний код 08004581) на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001 м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 234625,08грн - основного боргу, 16893,01грн - інфляційних втрат, 12999,22грн - 3% річних, 8900,65грн - пені, 4234,78грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити в позові в частині стягнення з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпро на користь акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 8900,64грн - пені.
Відстрочити виконання рішення суду до 28.08.2021 включно.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 11.05.2021
Суддя В.О. Татарчук