вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1411/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш", м. Дніпро
до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Жовті Води Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 162 487 грн. 41 коп. за договором відступлення права вимоги (цесії) від 18.08.2020 № 88/7-2020
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 19.12.2021, в якому просить стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заборгованість в сумі 162 487 грн. 41 коп., з яких: 149 360 грн. 00 коп. - основний борг, 4 100 грн. 24 коп. - 3% річних, 9 027 грн. 53 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на договір відступлення права вимоги (цесії) від 18.08.2020 №88/7-20, відповідно до якого позивач прийняв право вимоги, належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання" Союзенергомаш", яке виникло до боржника - Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" на підставі договору поставки від 18.11.2019 № 97/964/13 на суму 149 360 грн. 00 коп.
Ухвалою господарського суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін у судовому засіданні 25.03.2021.
09.04.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 04.03.2021 № 18/1379, в якому підтвердив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче об'єднання «Союзенергомаш» та Державним підприємством «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» був укладений договір від 18.11.2019 № 97/964/13, за умовами п. 1.2 якого ТОВ «ВО «Союзенергомаш» зобов'язувалося поставити засувку та клапан за найменуванням, кількістю та ціною відповідно до специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору. Пунктом 4.2 вказаного договору передбачено, що відповідач здійснює оплату отриманої партії товару по факту поставки з відстрочкою 60-ти банківських днів. Відповідно до п. 4.3 зазначеного договору при поставці товару постачальник надає гарантійні документи, рахунок фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортні документи. Відповідач вказує, що позивачем до матеріалів позовної заяви не було додано рахунок на оплату, що у свою чергу не підтверджує настання обов'язку відповідачем сплатити за поставлений товар, у результаті чого не виникає достатніх правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог. Крім того, на думку відповідача, позивачем здійснений невірний розрахунок 3% річних та інфляційних, оскільки до розрахунку взятий невірний період нарахування. Просив у задоволенні позову відмовити.
16.03.2021 позивачем до суду надані письмові пояснення, в яких на виконання вимог ухвали господарського суду від 01.03.2021 зазначив, що посилання у наданій до позовної заяви видатковій накладній № СЕ-0000893 від 06.12.2019 на договір № 266/13/72 від 01.04.2019 є помилкою програми формування видаткових накладних. Належність видаткової накладної № СЕ-0000893 від 06.12.2019 саме до договору №97/964/13 від 18.11.2019 підтверджується тотожністю номенклатури та кількості товару, який вказаний в додатку № 1 (Специфікації № 1) до договору, що також доданий до позовної заяви. Крім того, сам відповідач раніше ніколи не заявляв про неправильність складання видаткової накладної № СЕ-0000893 від 06.12.2019, не оскаржував невідповідність номенклатури та кількості товару, зазначеного в специфікації №1 до номенклатури та кількості товару, поставленого за вказаною накладною. Просив суд вважати правильним у видатковій накладній № СЕ-0000893 від 06.12.2019 номер договору, за яким вона складена, № 97/964/13, а дату складання договору вважати правильною від 18.11.2019.
У призначене судове засідання 25.03.2021 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи; про причини неявки суд не повідомив.
25.03.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
30.03.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву від 26.03.2021 № 108, в якій зазначив, що доводи відповідача про ненастання обов'язку сплати за отриманий товар є необґрунтованими, оскільки рахунок на оплату не є первинним документом, а лише містить платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати грошові кошти в якості оплати за товар, тобто носить інформаційний характер. Договором поставки чітко визначений порядок оплати поставленого товару - по факту поставки протягом 60 банківських днів, тобто строк оплати рахується з дня отримання товару й відповідач не заперечує факт отримання товару саме 06.12.2019. Крім того, відповідачем не наведено будь-яких обґрунтованих доводів, що наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат виконано невірно; твердження відповідача про невірний період нарахування є лише його домислами та припущеннями, які не можна брати до уваги під час вирішення даного спору. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
встановив:
18.11.2019 між Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (постачальник) укладено договір № 97/964/13 (надалі-договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар - засувку та клапан за найменуванням, кількістю та ціною, відповідно до Специфікації № 1, яка є невід'ємною частиною договору, а покупець - прийняти та оплатити такий товар (п. п. 1.1., 1.2. договору поставки).
Відповідно до п. 3.1 договору поставки вартість договору, відповідно до Специфікації № 1, становить 149 360,00 грн, у тому числі податок на додану вартість 20% - 24 893,33 грн.
За умовами п. 4.2 договору поставки покупець здійснює оплату за товар по факту поставки протягом 60-ти банківських днів.
При поставці товару постачальник надає гарантійні документи, рахунок-фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортні документи (п. 4.3. договору поставки).
Відповідно до п. 10.1.договору поставки договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2019, а у будь якому разі до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
На виконання умов договору сторони уклали Специфікацію № 1 до договору поставки (додаток № 1), в якій узгодили найменування, кількість та ціну товару ( а.с. 15).
Відповідно до умов договору поставки та Специфікації № 1 постачальник 06.12.2019 своєчасно поставив відповідачу продукцію належної якості на загальну суму 149 360 грн. 00 коп., яка прийнята відповідачем, що підтверджується видатковою накладною № СЕ-0000893 від 06.12.2019 (а.с. 16).
18.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (цесіонарій) укладений договір відступлення права вимоги (цесії) № 88/7-2020 (надалі - договір відступлення), відповідно до п. 1 якого цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги, належного цедентові, і стає кредитором за договором №97/964/13 від 18.11.2019, укладеним між цедентом і Державним підприємством "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (боржник).
Згідно п. 2 договору відступлення за відступлення права вимоги цесіонарій сплачує цедентові плату в розмірі 134 360,00 (сто тридцять чотири тисячі гриста шістдесят гривень) 00 коп., яка підлягає сплаті протягом трьох банківських днів від дня підписання цього договору.
Відповідно до п. 3 договору відступлення за цим договором цесіонарій набуває права вимагати від боржника належного виконання таких обов'язків:
а) сплати боржником коштів, належних продавцю в сумі 149 360,00 (сто сорок дев'ять тисячі триста шістдесят гривень) 00 коп.;
До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент пред'явлення вимоги.
Право вимоги, зазначене у пункті 1 цього договору, що відступається цесіонарієві, засвідчується договором №97/964/13 від 18.11.2019, видатковою накладною №СЕ-0000893 від 06.12.2019 та ТТН № СЕ 0000893 від 06.12.2019 (п. 4 договору відступлення).
Згідно з п. 7 договору відступлення до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання зобов'язання боржника. Також до цесіонарія переходять зобов'язання цедента за договором №97/964/13 від 18.11.2019 щодо усунення недоліків, заміни, доопрацювання та гарантійного обслуговування поставленого товару (продукції).
За умовами п. 9 договору відступлення цедент зобов'язаний письмово повідомити боржника про відступлення права вимоги протягом 3 (трьох) календарних днів з дня набрання чинності цим договором.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, установлений у п. 12 цього договору, та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами (п.п. 12,13 договору відступлення).
На виконання п. 9 договору відступлення цедент ТОВ "Виробниче об'єднання "Союзенергомаш" повідомив боржника ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відступлення права вимоги за договором поставки (а.с. 19) та отримав письмову згоду останнього на таку заміну (а.с. 20).
Позивач зазначає, що відповідач, будучи обізнаним про заміну кредитору за договором поставки, не здійснив оплату поставленого постачальником товару, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 149 360 грн. 00 коп.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та вимагає стягнути з відповідача 3% річних за період з 11.03.2020 по 08.02.2021 в сумі 4 100 грн. 24 коп. та інфляційні втрати в розмірі 9 027 грн. 00 коп. за період з березня 2020 по лютий 2021.
На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем сторонами не надано.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, умови поставки товару, порядок розрахунків, настання строків оплати за поставлений товар, здійснення оплати покупцем, допущення відповідачем прострочки оплати товару, обставини укладення договору відступлення права вимоги, наявність заборгованості боржника перед первісним кредитором у розмірі, право вимоги за яким відступлено новому кредитору, обсяг відповідальності яку відступлено, наявність права вимоги у нового кредитора до боржника.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За нормами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За нормами ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
З урахуванням умов п. 4.2 договору поставки та святкових днів у грудні 2019 - січні 2020, строк оплати поставленого постачальником товару є таким, що настав 04.03.2020.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару за спірною видатковою накладною, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 149 360 грн. 00 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому судом враховані пояснення позивача щодо помилкового зазначення у видатковій накладній № СЕ-0000893 від 06.12.2019 посилання на договір № 266/13/72 від 01.04.2019 та відсутність заперечень відповідача з цього приводу.
Заперечення відповідача щодо ненадання позивачем доказів вручення покупцю рахунку на виконання умов п. 4.3 договору поставки та, відповідно, ненастання у покупця обов'язку сплатити товар, судом відхиляються з огляду на таке.
Так, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за поставлений товар, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплатити товар.
Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 904/160/19 (904/1939/20).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом встановлено, що за визначений останнім у розрахунку період нарахування 3% річних з 11.03.2020 по 08.02.2021, їх розмір становить 4 090 грн. 34 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки позивачем розрахунок виконано арифметично невірно.
Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, судом встановлено, що інфляційні за визначений позивачем період складають більшу суму, ніж заявлено позивачем. Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Заперечення відповідача щодо невірного періоду розрахунку 3% річних та інфляційних втрат позивачем судом відхиляються як необґрунтовані та не підтверджені належними доказами.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені договорами поставки та відступлення права вимоги зобов'язання перед позивачем з оплати заборгованості, чим порушив умови укладеного із позивачем договору відступлення права вимоги та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 149 360 грн. 00 коп. основного боргу, 4 090 грн. 34 коп. 3% річних, 9 027 грн. 00 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.
За нормами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (52210, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.. Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 14309787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Союзенергомаш" (49127, м. Дніпро, вул. Гаванська, буд. 8, код ЄДРПОУ 43391055) 149 360 грн. 00 коп. (сто сорок дев'ять тисяч триста шістдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 4 090 грн. 34 коп. (чотири тисячі дев'яносто грн. 34 коп.) 3% річних, 9 027 грн. 00 коп. (дев'ять тисяч двадцять сім грн.. 00 коп.) інфляційних втрат, 2 437 грн. 16 коп. (дві тисячі чотириста тридцять сім грн. 16 коп.) витрат по сплаті судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 11.05.2021
Суддя І.А. Рудь