вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.05.2021м. ДніпроСправа № 904/1376/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Ойл-Груп", м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра", с. Ганно-Мусіївка Солонянського району Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості в сумі 156 326 грн. 24 коп. за договором від 08.10.2018 № 08/10-2
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Ойл-Груп" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом від 18.02.2021 № 18/02/21-1, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" заборгованість в сумі 156 326 грн. 24 коп., з яких: 138 458 грн. 88 коп. - основний борг, 8 400 грн. 93 коп. - пеня, 2 418 грн. 87 коп. - 3% річних, 7 047 грн. 56 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору від 08.10.2018 № 08/10-2.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Ухвалою господарського суду від 01.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач вимоги суду не виконав та не надав витребувані судом документи.
Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 01.03.2021 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
На адресу суду повернувся конверт з вказаною ухвалою, з відміткою відділення поштового зв'язку: «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" відомості про місцезнаходження юридичної особи містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Також судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
У пункті 3 постанови № 11 від 17.10.2014 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" визначено, що розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
08.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Ойл-Груп" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пальміра" (покупець) укладено договір № 08/10-2(надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставляти (передавати у власність покупця) на умовах, визначених цим договором, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати на умовах, визначених цим договором, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - «товар».
Згідно з п. 1.2. договору асортимент товару, його кількість, ціна погоджуються постачальником та покупцем перед поставкою та зазначаються у відвантажувальних документах (видаткових накладних), які являються специфікацією в розумінні статті 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору.
Пунктом 2.1. договору передбачено, що загальна ціна цього договору визначається загальною вартістю поставленого товару протягом строку дії цього договору. Вартість окремої партії товару погоджується постачальником та покупцем перед її поставкою та фіксується у видаткових накладних
За умовами п. 2.2. договору покупець оплачує товар в порядку 100% передплати вартості відповідної партії поставки. Постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. В цьому випадку покупець зобов'язаний оплатити вартість товару у термін, що не перевищує 3 (три) календарних днів з дати поставки товару.
Відповідно до п. 2.3. договору розрахунок покупцем за товар здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця. В граф: «Призначення платежу» покупець зобов'язаний вказувати, що платіж здійснюється на підставі цього договору.
Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника в банківській установі (п.2.4. договору).
У п. 5.2 договору сторони узгодили, що у разі ненадходження від покупця повної оплати за поставлений товар протягом строку, передбаченого договором, продавець має право нарахувати, а покупець зобов'язується сплатити продавцю, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення. Пеня нараховується на суму, що належить до оплати.
Згідно з п. 8.4. договору даний договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо сторони не заявили про розірвання договору до кінця терміну, договір вважається подовженим до закінчення наступного календарного року на тих же умовах.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 138 458 грн. 88 коп., що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печатками підприємств видатковою накладною від 17.07.2020 № ВСГ0717-010 (а.с. 10).
Господарський суд зазначає, що вказана накладна підписана сторонами без жодних зауважень чи заперечень.
Враховуючи умови п. 2.2 договору відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений товар у строк до 20.07.2020 включно.
Позивач вказує, що відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 138 458 грн. 88 коп.
На підставі п. 5.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 8 400 грн. 92 коп. за період з 21.07.2020 по 16.01.2021.
Із посиланням на положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 418 грн. 87 коп. за період з 21.07.2020 по 18.02.2021 та інфляційні втрати у розмірі 7 047 грн. 56 коп. за період з вересня 2020 по лютий 2021.
Доказів оплати спірної вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору поставки, факт поставки товару, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати вартості поставленого товару.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 138 458 грн. 88 коп.
З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів здійснення відповідачем 100% передплати за спірну партію товару, строк оплати поставленого товару за видатковою накладною від 17.07.2020 № ВСГ0717-010 є таким, що настав 20.07.2020.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість поставленого товару за спірною видатковою накладною, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 138 458 грн. 88 коп. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
За ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені судом встановлено, що за визначений останнім у розрахунку період нарахування пеня з 21.07.2020 по 16.01.2021, її розмір становить 8 173 грн. 33 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити, оскільки позивачем розрахунок виконано арифметично невірно.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку 3% річних судом порушень чинного законодавства та умов договору не встановлено.
Водночас, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, виконаний позивачем, судом встановлено, що інфляційні за визначений позивачем період складають більшу суму, ніж заявлено позивачем. . Разом з тим, суд позбавлений права збільшувати розмір позовних вимог. Пред'явлення вимог в меншому розмірі є правом позивача. Враховуючи викладене, суд розглядає вимоги про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі. Перевіркою правильності здійсненого позивачем розрахунку порушень не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 138 458 грн. 88 коп. основного боргу, 8 173 грн. 33 коп. пені, 2 418 грн. 87 коп. 3% річних, 7 047 грн. 56 коп. інфляційних втрат є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пальміра" (52421, Дніпропетровська область, Солонянський район, с. Ганно-Мусіївка, вул. Центральна, буд. 51, код ЄДРПОУ 30059781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт-Ойл-Груп" (49107, м. Дніпро, вул. Генерала Пушкіна, буд. 1, код ЄДРПОУ 41051402) 138 458 грн. 88 коп. (сто тридцять вісім тисяч чотириста п'ятдесят вісім грн. 88 коп.) основного боргу, 8 173 грн. 33 коп. (вісім тисяч сто сімдесят три грн.. 33 коп.) пені, 2 418 грн. 87 коп. (дві тисячі чотириста вісімнадцять грн. 87 коп.) 3% річних, 7 047 грн. 56 коп. (сім тисяч сорок сім грн. 56 коп.) інфляційних втрат, 2 341 грн. 48 коп. (дві тисячі триста сорок одну грн. 48 коп.) витрат зі сплати судового збору.
У решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.
Повне рішення складено 11.05.2021
Суддя І.А. Рудь