вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"06" травня 2021 р. Cправа № 902/161/21
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Тварковського А.А.,
за участю:
секретаря судового засідання Смичка Б.В.,
представників:
позивача - Кушніра С.В.,
відповідача - Пинзаря В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО" (бульвар Шевченка, буд. 266, м. Черкаси, 18002)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" (вул. Леніна (Соборна), буд. 25, село Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525)
про стягнення 342192,04 грн,
Через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна + " про стягнення 342192,04 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором поставки ЗЗР в кредит 2018 №010-НО від 21.02.2018 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО" заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" 342192,04 грн заборгованості, з яких: 90 087,49 грн - пені; 141 772,12 грн - 20% штрафу; 75 072,91 грн - 30% річних та 35 259,52 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 01.03.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/161/21 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.03.2021.
За результатами слухання справи 23.03.2021 суд у протокольній формі ухвалив відкласти підготовче засідання з урахуванням приписів п.1 ч.2 ст. 183, п.1. ч.2 ст. 202 ГПК України, враховуючи відсутність доказів належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи. При цьому ухвалою від 23.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження у справі з власної ініціативи суду на 30 днів з метою належної підготовки справи для розгляду по суті згідно з приписами ч. 3 ст. 177 ГПК України.
Виконавши завдання підготовчого провадження судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 06.05.2021.
На визначену дату та час у судове засідання з'явилися усі учасники справи, в т.ч. представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі з підстав та обставин, викладених у позовній заяві.
Відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Разом з тим представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав в частині стягнення 30% річних та інфляційних втрат. При цьому останнім подано заяву про застосування наслідків пропуску позовної давності в частині стягнення пені та штрафу.
Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
21.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО" (Постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна +" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки ЗЗР в кредит 2018 №010-НО (Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується продати та поставити Покупцеві засоби захисту рослин (Товар), а Покупець зобов'язується приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку. Поставка Товару здійснюється за рахунок Постачальника згідно замовлень Покупця, за умови наявності Товару на складі Постачальника. Замовлення можуть подаватися Покупцем шляхом надіслання Постачальнику відповідних повідомлень телефонним зв'язком, електронною поштою, факсом або поштою.
Асортимент, номенклатура, кількість, ціна, строки оплати та характеристики Товару визначаються сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності Товару на складі Постачальника й вказуються у відповідній Специфікації/Специфікаціях та видаткових накладних, які складають невід'ємну частину цього Договору ( п. 1.2. Договору).
Згідно з п. 7.3. Договору у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару, визначених в п. 4.1. Договору та Специфікаціях, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією.
У разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додатково до пені визначеної в п. 7.3. Договору сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості (п. 7.5. Договору).
Пунктом 7.6. Договору сторони узгодили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Відповідно до п. 7.9. Договору строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції (в тому числі неустойка) за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного та повного виконання відповідного зобов'язання в межах строку загальної позовної давності (ст. 257 ЦК України). До вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.
Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2018 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором ( п.10.1. Договору).
На виконання умов Договору сторонами погоджено поставку Товару на загальну суму 708 860, 64 грн з ПДВ в кількості та асортименті відповідно до Специфікацій:
- № 1 від 21.02.2018 на суму 388 197, 36 грн;
- № 2 від 30.03.2018 на суму 40 449, 60 грн;
- № 5 від 10.05.2018 на суму 21 565, 08 грн;
- № 6 від 28.05.2018 на суму 49 316, 40 грн;
- № 7 від 05.06.2018 на суму 1 946, 28 грн;
- № 8 від 25.06.2018 на суму 88 879, 68 грн;
- № 9 від 26.06.2018 на суму 118 506, 24 грн.
Факт отримання відповідачем Товару за вказаними Специфікаціями підтверджується видатковими накладними: № 668 від 14.03.2018, № 2546 від 25.04.2018, № 3093 від 10.05.2018, № 3611 від 28.05.2018, № 3775 від 05.06.2018, № 4097 від 25.06.2018, № 4114 від 26.06.2018. При цьому строк оплати Покупцем вартості отриманого Товару за кожною зі Специфікацій визначено до 28.09.2018.
Разом з тим відповідачем здійснено оплату вартості отриманого за Договором Товару поза межами строку, визначеного у Специфікаціях, що підтверджується рядом відповідних платіжних доручень (а.с. 37-43, т. 1). Зокрема, оплату здійснено наступним чином: 28.12.2018 - на суму 388 197, 36 грн; 25.02.2019 - на суму 49 316,40 грн; 03.04.2019 - на суму 258 483 грн та 02.07.2019 - на суму 12 863,88 грн.
Порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна +" строку розрахунків за поставлений Товар слугувало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО" із даним позовом до суду про стягнення з відповідача 90 087,49 грн - пені; 141 772,12 грн - 20% штрафу; 75 072,91 грн - 30% річних та 35 259,52 грн - інфляційних втрат.
Окремо слід зазначити, що позивач звертався до відповідача про сплату заборгованості в досудовому порядку із претензійною вимогою №28А від 15.02.2021, однак реагування Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" на вказану вимогу матеріали справи не містять.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений між сторонами Договір поставки ЗЗР в кредит 2018 №010-НО від 21.02.2018.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання за Договором в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого Товару у визначений Специфікаціями строк - до 28.09.2018.
В силу приписів ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Пунктом 7.6. Договору сторони узгодили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 30% річних від простроченої (неоплаченої) суми.
Беручи до уваги викладене, а також те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення боржника по сплаті отриманого Товару та здійснені позивачем нарахування 30% річних та інфляційних втрат перебувають в межах розрахунку суду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 75 072,91 грн - 30% річних та 35 259,52 грн - інфляційних втрат.
У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Приписами ч. 4 ст. 631 Цивільного Кодексу України, ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони дійшли згоди, що у разі прострочення строків (термінів) оплати Товару, визначених в п. 4.1. Договору та Специфікаціях, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки і до повного виконання стороною своїх зобов'язань та припиняється в день виконання винною стороною зобов'язань за Договором, забезпечених санкцією. У разі прострочення Покупцем строків (термінів) оплати Товару (його партії), більш ніж десяти календарних днів - Покупець додатково до пені визначеної в п. 7.3. Договору сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від загальної суми заборгованості (пункти 7.3., 7.5. Договору).
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "LІGA 360" здійснений позивачем розрахунок пені за відповідні періоди прострочення, суд дійшов висновку про його правильність та обґрунтованість. При цьому арифметичною перевіркою правильності нарахованого позивачем до стягнення штрафу помилок не виявлено.
Окрім того, дослідивши заяву представника відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності в частині вимог про стягнення пені та штрафу, суд дійшов висновку про відхилення вказаної заяви як необґрунтованої, враховуючи, що за змістом п. 7.9. Договору до вимог про стягнення штрафних санкцій (в тому числі неустойки) за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, а кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України. Так, в силу приписів ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За наведених обставин, строк позовної давності в частині вимог стягнення неустойки (штрафу та пені) не є пропущеним.
Разом з тим відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 233 ГК України, які також кореспондують зі змістом статті 551 ЦК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Таким чином, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Тобто, з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Вирішуючи питання щодо зменшення розміру пені та штрафу, суд приймає до уваги такі обставини:
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 30 % річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів;
- відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором, позаяк іншого матеріали справи не місять;
- пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні розміру неустойки позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням погашення суми основного боргу.
Крім того, суд враховує правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Правовий висновок, що неустойка не може бути непомірним тягарем боржникові і джерелом отримання додаткових прибутків кредиторові підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відповідно до постанови від 08.04.2020 у справі №924/570/19.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, на 40%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.
Тобто, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 54052,49 грн та штрафу в сумі 85063, 27 грн, отже у стягненні неустойки на загальну суму 92743,85 грн слід відмовити.
Аналогічний висновок щодо застосування приписів ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 22.04.2019 у справі №925/1549/17, №924/754/18 від 18.06.2019, №912/1703/18 від 27.03.2019.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи вищевикладене, факт існування простроченої заборгованості відповідача перед позивачем витікає з умов укладеного між сторонами Договору, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду відзиву, доказів в спростування позовних вимог чи доказів погашення заборгованості.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню судом частково з урахуванням мотивів щодо зменшення суми пені та штрафу.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України з покладенням витрат по сплаті судового збору і в частині вимоги, за якою відмовлено у позові у зв'язку із зменшенням неустойки. При цьому суд враховує викладене в пункті 4.3. постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 (яка хоча і стосується попередньої редакції ГПК України та наразі є чинною), у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат в частині витрат позивача на правову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За змістом ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як слідує з матеріалів справи, 12.02.2021 між позивачем (Замовник) та Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" (Виконавець) укладено Договір №3 про надання правничої допомоги та представництво в господарському суді (Договір про надання правничої допомоги), відповідно до п.1.1. якого Виконавець в особі Адвоката Кушніра Сергія Володимировича (Адвокат) зобов'язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення всіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, за окремими дорученнями Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором, а Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати Виконавця пов'язані з виконанням завдання Замовника відповідно до цього Договору.
Виконавець приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси Замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв'язку із зверненням Замовника до господарського суду з позовом до ТОВ "Україна +" про стягнення штрафних санкцій за порушення строків виконання грошового зобов'язання по договору поставки ЗЗР в кредит 2018 №ОЮ-НО від 21.02.2018 (п. 1.2. Договору про надання правничої допомоги).
Пунктом 3.1. Договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що за надання професійної правничої допомоги, передбаченої даним договором та представництво в судах Замовник сплачує Виконавцю винагороду (гонорар) в розмірі, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, а саме:
- усна консультації, дослідження та вивчення адвокатом документів наданих Замовником, повна підготовка (складення) та надсилання суду та Відповідачу, претензійної вимоги, позовної заяви, формування додатків (в т.ч. копії) до позову, збір доказів, складення додаткових окремих процесуальних документів (заяв) та арифметичних розрахунків до позовної заяви - 8600 грн без ПДВ;
- участь адвоката в одному судовому засіданні - 7850 грн (якщо в підготовчому судовому засіданні судом оголошено перерву чи відкладення підготовчого судового з причин, які не залежать від Виконавця (адвоката), в тому числі в зв'язку з діями або бездіяльністю відповідача, оплата з за кожне наступне підготовче судове засідання здійснюється відповідно до розміру вказаного в цьому пункті);
- за складення інших процесуальних документів, заперечення, відповідь на відзив, відзив, клопотання, які повинні бути складені та подані від імені Замовника на вимогу суду та/або у відповідь на процесуальний документ поданий Відповідачем, встановлюється вартість відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт в розмірі але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які Замовник повинен сплатити Виконавцеві не пізніше дня подання такого процесуального документа до суду.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання професійної правничої допомоги, визначається сторонами окремо відповідно до акту виконаних робіт.
Оплата винагороди (гонорару) Виконавцю за цим договором здійснюється Замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок Виконавця. Оплата винагороди (гонорару) здійснюється Замовником до 30.06.2021. Замовник має право здійснити оплату винагороди (гонорару) достроково. В подальшому за складення додаткових документів укладається окремий акт виконаних робіт (наданих послуг) та рахунок, сума якого оплачується протягом трьох днів з моменту отримання.
Відповідно до обопільно підписаного сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) за Договором від 22.02.2021 Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" надано послуги щодо підготовки претензійної вимоги, складення позовної заяви з додатками, здійснення представництва Адвокатом в суді (з розрахунку 2 судових засідань) на суму 24300 грн з визначенням витрат часу на вказану суму в кількості 16 годин. При цьому Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" виставлено позивачу рахунок на оплату правничих послуг адвокатського бюро №3 від 22.02.2021 на вказану суму.
Також матеріали справи містять копії Свідоцтва №345 від 19.10.2009 про право Кушніра Сергія Володимировича на заняття адвокатською діяльністю, довіреності №29/А від 01.02.2021, ордеру серії ЧК №130277 від 22.02.2021 на представництво Кушніром Сергієм Володимировичем інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Седна-Агро".
Суд враховує, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права (постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18).
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст. 126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Окрім того, у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено позицію, що розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу незалежно від того чи їх фактично сплачено чи має бути сплачено, що слідує зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеного сторонами гонорару, зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.
Так, матеріалами справи не спростовується реальний обсяг наданих адвокатом послуг відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг), хоча такі витрати ще не сплачено позивачем, а лише підлягають сплаті, суд, з урахуванням приписів п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вважає такі витрати обґрунтованими.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п. 5 ст. 126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат в заявленій позивачем сумі (24300 грн) на Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна +" в силу приписів ст. 129 ГПК України, оскільки позов задоволено. При цьому часткове задоволення позову у зв'язку зі зменшенням суми неустойки не впливає на розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна +" (вул. Леніна (Соборна), буд. 25, село Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525; код ЄДРПОУ 36522871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕДНА-АГРО" (бульвар Шевченка, буд. 266, м. Черкаси, 18002; код ЄДРПОУ 33143734) 54052,49 грн - пені; 85063,27 грн - штрафу; 75072,91 грн - 30% річних; 35259,52 грн - інфляційних втрат; 5132,88 грн - витрат на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 24300 грн.
3. У стягненні 92743,85 грн неустойки відмовити.
4. Згідно з приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 12 травня 2021 р.
Суддя А.А. Тварковський
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3,4 - позивачу - бульвар Шевченка, буд. 266, м. Черкаси, 18002; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
5,6 - відповідачу - вул. Леніна (Соборна), буд. 25, село Зозів, Липовецький район, Вінницька область, 22525; ukraineplus@ukr.net.