ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
07 травня 2021 року Справа №902/904/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Савченко Г.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі № 902/904/20 (суддя Яремчук Ю.О., повний текст рішення складено 22.01.2021 р.)
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс"
про стягнення 21 755, 52 грн
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 15 410,16 грн. пені, 6 345,36 грн штрафу та 2 102,00 грн відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що спричинило неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Апелянт посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно долучив до матеріалів справи додаткові пояснення до позовної заяви позивача (т. 1 а.с. 62-63) від 15.10.2020 року, які за своєю суттю є заявою про зміну предмету позову.
Також, апелянт посилається на те, що в оскаржуваному рішенні відсутнє посилання на факт подання відповідачем заперечень на відповідь на відзив відповідача.
Заперечення на відповідь на відзив містили аргументи по суті справи, які спростовували доводи позивача, наведені у відповіді на відзив.
Суд першої інстанції не надав ніякої оцінки жодному з доводів, викладених у Запереченнях відповідача на відповідь на відзив.
Апелянт зазначає, що позивачем не доведено факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.
Продовження строків виконання Договору №09-6/0059-19 від 16.01.2019 року (далі - Договір) Додатковими угодами №№ 1 та 2 від 24 травня та 25 липня 2019 року відповідно, відбулось з причин, що залежали від Позивача (прострочення оплати авансу за Договором та збільшення позивачем попередньо запланованих строків опрацювання ним проектних рішень та кошторисних розрахунків].
Відповідач з 2008 року є надійним, добросовісним та сумлінним підрядником позивача за багатьма контрактами.
Між позивачем та відповідачем сформувались звичаї ділового обороту, які, до подання позову у цій Справі, були засновані на принципах взаємного сприяння, взаємних поступок та взаємного невжиття оперативно-господарських санкцій у випадку незначного прострочення виконання взаємних обов'язків (до прикладу - відповідач розпочав роботи за Договором до сплати авансу за Договором].
Позов у Справі є приводом для застосування до відповідача оперативно-господарських санкцій, у вигляді недопущення до участі до закупівель робіт у майбутньому, та передачі відповідних робіт іншим підрядникам.
Також, суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що відповідач завчасно (за місяць до настання первісної дати виконання Договору, тобто 25.04.2019 звертатися до позивача із проханням про надання вихідних даних, без яких неможливо підготувати проектну документацію, однак позивач ігнорував ці запити, висуваючи необґрунтовані вимоги до робіт, не передбачені ні Договором, ні ДБН.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 р. (колегія суддів: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Юрчук М.І.) апеляційну скаргу ТзОВ "Телсіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі №902/904/20 залишено без руху. Запропоновано ТзОВ "Телсіс" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку та вказати підстави для поновлення строку. Роз'яснено скаржнику, що якщо заяву про поновлення строку не буде подано в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
04.03.2021 р., на електронну адресу апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування зазначеного клопотання скаржник зазначає, що повний текст оскаржуваного рішення було складено 22.01.2021, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Відповідач звернувся із апеляційною скаргою 12.02.2021, тобто на двадцять перший день із дня складання повного тексту рішення, внаслідок помилкового обрахунку строку звернення із апеляційною скаргою. Так, помилка полягала у тому, що представник відповідача, помилково обраховував строк звернення не від дати повного складання тексту оскаржуваного рішення (22.01.2021 р.), а від дати ознайомлення із Оскаржуваним рішенням, тобто оприлюдненням його у ЄДРСР (25.01.2021). Пропуск строку звернення із апеляційною скаргою є незначним (один день), підготовка для звернення із апеляційною скаргою здійснювалась і 11.02.2021, зокрема, було сплачено судовий збір, що підтверджує добросовісність дій відповідача.
Розпорядженням керівника апарату Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р., у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді-члена колегії Юрчука М.І. у період з 09.03.2021 - 12.03.2021 включно, відповідно до статті 32 ГПК України, статті 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії по справі №902/904/20.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2021 р. для розгляду справи №902/904/20 автоматизованою системою документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі № 902/904/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І., поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "Телсіс" строк на подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" на рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі №902/904/20, зупинено дію рішення господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі № 902/904/20, запропоновано позивачу надати до відділу канцелярії та документообігу суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання скаржнику в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
29.03.2021 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У ході апеляційного розгляду даної справи Північно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 1 статті 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, розглянувши в письмовому провадженні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16.01.2019 р. між Державним підприємством “Національна енергетична компанія “Укренерго”, правонаступником майна, усіх прав та обов'язків якого є Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго” (далі - Позивач) та ТОВ “Телсіс” (далі - Відповідач ) укладено договір підряду № 09-6/0059-19 (далі - договір) про розробку проектно-кошторисної документації по об'єкту “ПС 330 кВ “Степова”-Зміївська ТЕС шляхом заміни існуючої РРЛ Харківська область з урахуванням додаткових угод.
Відповідно до п. п. 1.1. договору предмет закупівлі “ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 Проектування об'єкту “Реконструкція апаратури РРЛ зв'язку ПС 330 кВ “Степова”-Зміївська ТЕС шляхом заміни існуючої РРЛ. Харківська обл.” Інв. № 17256/6 71320000-7 Послуги з інженерного проектування”.
Розділом 2 договору між сторонами погоджено, що валютою договору є українська національна валюта-гривня (UAH (980)). Ціна договору (сума, визначена договором) становить 75 540,00 грн., крім того ПДВ - 15 108,00 грн, а разом з ПДВ - 90 648,00 грн. (дев'яносто тисяч шістсот сорок вісім грн. 00 коп.) (згідно з додатком 2 до договору (далі - кошторисні розрахунки). Ціна договору може бути зменшена у випадках, визначених чинним законодавством України та (або) договором, зокрема у разі зменшення Замовником обсягу закупівлі.
Згідно з п.п.1.2 договору відповідач виконує проектні роботи, погодження проектної документації із позивачем, проходження експертизи - протягом 120 календарних днів з дня укладання договору, тобто термін виконання робіт по Договору складає 16.05.2019.
24.05.2019 р. між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою строк виконання робіт був збільшений (протягом 151 календарний день з дати укладання договору), тобто строк виконання робіт склав 16.06.2019 р.
Умовами п.1.2 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 25.07.2019 р. підрядник виконує проектні роботи, погодження проектної документації із Замовником, проходження експертизи - протягом 226 календарних днів з дня укладання договору, тобто строк виконання робіт встановлений до 30.08.2019 р.
Відповідно до п.5.1 договору прийняття-передача належно виконаних Відповідачем проектних робіт засвідчується шляхом підписання сторонами акту про належно виконані проектні роботи (акт).
17.02.2020 р. між сторонами договору складений акт приймання-передачі виконаних робіт №1 та акт приймання-передачі виконаної проектної документації.
15.03.2020 Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" про стягнення пені 15 410,16 грн та 6 345,36 грн штрафу, внаслідок неналежного виконання договору підряду № 09-6/0059-19 від 16.01.2019 р.
В обґрунтування позову, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме в частині строку виконання зобов'язань, встановлених договором, тому Підрядник (відповідач) зобов'язаний сплатити на користь Замовника (позивача) пеню та штраф на підставі п. 7.3. договору.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.09.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; розгляд справи по суті призначено на 12.10.2020 року та повідомлено сторін про призначене судове засідання для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 16.10.2020 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи по суті, що відбудеться 11.11.2020 р.
09.11.2020 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/10110/20 від 09.11.2020 р.), в якому відповідач надав заперечення проти позову.
За наслідками проведеного судового засідання 11.11.2020 р. суд першої інстанції дійшов висновку про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи на 24.11.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
19.11.2020 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (№394ВППР від 19.11.2020 р.), яка долучена судом до матеріалів справи.
23.11.2020 від відповідача надійшли заперечення на відзив позивача, в яких відповідач надав свої заперечення щодо відповіді на відзив позивача.
В судовому засіданні 24.11.2020 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.12.2020 р., про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.12.2020 р. повідомлено сторін про судове засідання у справі №902/904/20, яке відбудеться 23.12.2020 р.
В судовому засіданні 23.12.2020 р. оголошено перерву в розгляді справи до 14.01.2021р.
Розглянувши позов Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" про стягнення 21 755,52 грн. Господарський суд Вінницької області дійшов висновку про його задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем допущено порушення умов договору в частині строку виконання робіт, доказів того виконання яких поза межами строків обумовлених сторонами, не з вини відповідача, матеріали справи не містять.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору на розробку проектно-кошторисної документації, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених кодексом України.
Відповідно до ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на розробку проектно - кошторисної документації підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її. До договору підряду на проведення проектних робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на розробку проектно - кошторисної документації підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектно-кошторисну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.
До договору підряду на розробку проектно - кошторисної документації застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст. 846 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.
Відповідно до вимог статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
У статті 641 Цивільного кодексу України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна зі сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частин 1, 3 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Умова про предмет договору підряду є істотною. Предметом договору підряду є індивідуалізований результат праці підрядника на який спрямована узгоджена воля сторін.
Умова щодо предмета договору підряду уточняється ціною підрядних робіт.
Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення. За статтею 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення. Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід'ємною частиною.
Таким чином, закріплене у Цивільному кодексі України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту.
При цьому в оферті та в акцепті щодо виконання підрядних робіт повинна бути чітко виражена воля осіб щодо істотних умов договору .
За вимогами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Як свідчать матеріали справи, на момент укладання договору з позивачем, відповідач був ознайомлений та згоден з завданням на розробку проектно-кошторисних робіт, ніяких зауважень не виявив.
Укладаючи договір відповідач усвідомлював факт взяття на себе зобов'язання виконати відповідні роботи на підставі документів, що містять вихідні дані та є додатком до договору, а також розумів, що має нести ризики пов'язані з труднощами, які можуть виникати при виконанні свого обов'язку.
Пунктом 1.2. договору між сторонами було погоджено, що відповідач виконує проектні роботи, погодження проектної документації із позивачем, проходження експертизи - протягом 120 календарних днів з дня укладання договору, тобто термін виконання робіт по договору складає 16.05.2019 р.
Між сторонами 24.05.2016 р. укладена додаткова угода №1, якою строк виконання робіт був збільшений (протягом 151 календарний день з дати укладання договору), тобто строк виконання робіт склав 16.06.2019 р.
25.07.2019р. була укладена додаткова угода №2 до договору згідно п. 1.2 підрядник виконує проектні роботи, погодження проектної документації із Замовником, проходження експертизи - протягом 226 календарних днів з дня укладання договору, тобто строк виконання робіт встановлений до 30.08.2019 р.
Згідно з п.4.2 договору - позивач вправі контролювати хід виконання відповідачем проектних робіт (дотримання строків виконання, виконаних обсягів), отримувати від Відповідача протягом строку виконання зобов'язань пояснення з усіх питань, що стосуються ходу виконання Договору, конкретизувати (коригувати) завдання.
Також, при перевірці отриманої документації позивач вправі робити зауваження щодо допущених помилок, здійснювати коригування документації, а відповідач зобов'язаний ( п. 4.3. договору) - здійснювати необхідні погодження з позивачем у ході виконання проектних робіт та до передачі розробленої проектно-кошторисної документації до експертної організації; усувати недоліки, допущені ним при виконанні проектних робіт, у визначеному Позивачем та (або) органами, з якими здійснюється погодження.
Матеріали справи свідчать, що між позивачем та відповідачем існували тривалі перемовини щодо проектно-кошторисної документації, які відображена у відповідних листах.
Відповідач листом № 0514/6-2019 р. звернувся з проханням про продовження терміну виконання договору, зазначивши про затримку сплати авансу позивачем на 45 календарних днів (т. 1. а.с. 218).
24.05.2019 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 “у зв'язку із несвоєчасною оплатою авансового платежу через затримку фінансування” (т. 1 а.с. 41).
19.06.2019 р. відповідач листом №0619/7-2019 р. надав позивачу: ТОМ 6 “Технічний звіт про результати додаткових вишукувальних робіт”, ТОМ 5 “Деталізований розрахунок якості РРЛ-зв'язку”, ТОМ 1 “Загальну пояснювальну записку” для узгодження технологічних рішень (т. 1 а.с. 219).
01.07.2019 р. позивач листом №01/23995 надав відповідачу зауваження до наданої документації, які викладені в шести пунктах (т. 1 а.с. 220).
При наданні проектної документації на погодження листом від 19.06.2019 р. відповідач надіслав ТОМ 1. “Загальна пояснювальна записка” (ТОМ І.ЗПЗ) в об'ємі близько 123 сторінок. Після виправлення наданих позивачем зауважень та помилок, з якими відповідач погодився, об'єм проектної документації в ТОМ 1. “Загальна пояснювальна записка” збільшився до 160.
05.07.2019 р. відповідач листом № 0705/8-2019 надав відкориговану документацію, зазначив що виправив зауваження № 1-6 (т. 1 а.с. 221).
12.07.2019 р. позивач перевірив відкориговану документацію та надав зауваження листом № 01/26144 з прикладом надання таблиць відповідності характеристик обладнання РРЛ вимогам завдання на проектування, прикладом результатів розрахунків (додатки 1,2 до листа) (т. 1 а.с. 222).
Листами від 24.07.2019 № 0724/9-2019, від 29.07.2019 № 0729/10-2019, від 02.08.2019 № 0802/12-2019 відповідач надав відповіді на зауваження та просив узгодити технологічні рішення (т. 1 а.с. 223 - 227).
При розгляді отриманої документації том 1-6, позивач перевірив документацію (період отримання з 24.07.2019 р. по 02.08.2019 р.), беручи до уваги, що строк прострочення відповідачем робіт був прострочений вже з 16.06.2019 р.
25.07.2019 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 “у зв'язку із збільшення позивачем попередньо запланованих строків опрацювання проектних рішень та кошторисних розрахунків, розроблених Відповідачем та наданих Позивачу на погодження та продовжений строк виконання робіт до 30.08.2019 (т. 1 а.с. 42).
13.08.2019 р. позивач листом №01/30448 погодив відповідачу надані технічні рішення; надає роз'яснення щодо складання кошторисної документації; надає роз'яснення щодо видачі цін на матеріально-технічні ресурси та устаткування, а також просить надати на розгляд та погодження кошторисну документацію (т. 1 а.с. 228).
28.08.2019 р. листом № 0828/14-2019 р. відповідач надав на розгляд та погодження кошторисну документацію, тобто за 1 календарний день до останнього строку подання проектної документації 9т. 1 а.с. 229).
Позивач здійснивши перевірку наданої документації 12.09.2019 р. надав виявлені зауваження про те, що в наданій проектно-кошторисної документації відсутні робочі креслення та специфікації обладнання. В даному листі було помилково зазначено відсутність робочої документації замість робочих креслень, склад якої повинен відповідати додатку Ж ДБН А.2.2.-3-2014. Роз'яснення щодо некоректної термінології було надано позивачем в листі 01/40194 від 17.10.2019 р. (т. 1 а.с. 230, 236)
19.09.2019 р. відповідач повідомив про непрацездатність головного інженера проекту (ГІП) у зв'язку з хворобою та неможливістю закінчити проектну документацію.
20.09.2019 р. відповідач звернувся з листом №0920/16-2019 з проханням надати необхідні початкові вихідні дані для закінчення експертизи кошторисної частини проектної документації не зважаючи на те, що відповідно до п.23.4 “Завдання на проектування” (Дод.1 до Договору) мав погодити проектно-кошторисну документацію з НЕК Укренерго перед проходженням експертизи (т. 1 а.с. 232).
26.09.2019 р. позивач надав роз'яснення №01/37298 відповідачу, що для отримання вихідних даних для проходження експертизи необхідно до оформити проектну документацію та отримати погодження кошторисної документації та повного комплекту проектно-кошторисної документації перед подачею в експертизу (т. 1 а.с. 233).
Листами №1008/13-2019 від 07.10.2019 р., №1008/18-2019 від 08.10.2019 р. відповідач висловив свою незгоду щодо наданих йому зауважень викладених в листі від 12.09.2019 р. (т. 1 а.с. 234, 235)
17.10.2019 р. листом №01/40194 позивач надав детальні роз'яснення з посиланням на ДБН та ДСТУ, щодо зауважень до комплектності проектній документації (проектна документація надана не в повному обсязі). Наприклад, п.4 - відповідно до п.4.2. ДСТУ Б А.2.4-4:2009 до складу робочої документації на спорудження будинку або споруди у загальному випадку включають: а) робочі креслення, призначені для виконання будівельних і монтажних робіт; б) специфікація обладнання, виробів та матеріалів згідно з ДСТУ Б А.2.4-10 (т. 1 а.с. 236).
Позивач не надав погодження проектної документації та просив надати документацію виконану відповідно до нормативних документів, які зазначені в листі від 17.10.2019 р.
25.11.2019 р. листом № 01/45614 позивач звернувся з проханням надати на розгляд та погодження проектно-кошторисну документацію в термін до 27.11.2019 р. (т. 1 а.с. 237).
04.12.2019 р. відповідач листом №1204/19-2019 надав робочі креслення, що входять до складу тому 1 “Загальна пояснювальна записка” (т. 1 а.с. 238 - 239).
28.12.2019 р. листом №01/50603 позивач повідомив відповідачу про те що відповіді на зауваження не можуть бути прийнятими, оскільки проектна документація надана не в повному обсязі та її виконання не відповідає чинним нормативним актам (т. 1 а.с. 240).
Матеріали справи свідчать, що проектно-кошторисну документацію було приведено у відповідність та надано до експертної організації, в подальшому актом приймання передачі виконаних робіт №1 від 17.02.2020 проектна-кошторисна документація з експертним висновком була прийнята позивачем (т. 1 а.с. 102).
З вище викладеного вбачається, що відповідач за договором №09-6/0059-19 від 16.01.2019 виконав роботи за договором у повному обсязі не вчасно, з порушенням встановлених строків, що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.
Окрім того, з долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що “Робочий проект” в частині “Загальна пояснювальна записка (ТОМ 1) була спочатку надана листом відповідача 19.06.2019 р. №0619/7-2019 та включала в себе лише 123 сторінки (додаток 32), а після прийняття проектної документації позивачем включала в себе 152 сторінки, ТОМ 1 “Загальна пояснювальна записка” було доповнено “Кресленнями”.
Тобто, відповідач прийняв всі зауваження позивача надані листом 17.10.2019 р. та переробив їх, виправив, як того вимагав позивач, що свідчить про згоду відповідача з наданими зауваженнями позивача.
Як свідчать матеріали справи, відповідач допустив прострочення строку виконання робіт на 170 календарних днів саме, так як документація, яка за договором надавалася позивачу містила порушення вимог нормативних актів.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
За змістом статей 525-527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.3 Договору за порушення строків виконання проектних робіт, Підрядник сплачує Замовнику пеню згідно з частиною другою статті 231 Господарського кодексу України у розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) вартості виконаних проектних робіт, строк виконання яких порушений, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів Підрядник повинен додатково сплатити Замовнику штраф у розмірі семи відсотків від вказаної вартості.
Враховуючи, що відповідачем допущено порушення взятих на себе зобов'язань за договором, в частині виконання робіт у строки, обумовлені додатком №2 до договору, а іншого обумовленого строку ніж визначеного додатком №2 між сторонами не було погоджено колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем допущено порушення умов договору в частині виконання робіт, доказів виконання яких поза межами строків обумовлених сторонами, не з вини відповідача, матеріали справи не містять.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу, з урахуванням заявлених позивачем періодів, колегія суддів дійшла висновку, що він є арифметично правильним (стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 15 410,16 грн та 6 345,36 грн штрафу).
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що Господарський суд Вінницької області дійшов правомірного висновку про задоволення позову та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 15 410,16 грн. пені, 6 345,36 грн штрафу.
Щодо посилань апелянта на те, що додаткові пояснення від 15.10.2020 до позовної заяви були безпідставно долучені судом першої інстанції до матеріалів справи, оскільки вони по своїй суті є зміною предмету позову, колегія суддів зазначає наступне.
Предметом позову є матеріально-правова вимога про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, що кореспондується зі способами захисту цього права чи інтересу, передбаченими ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
З вище викладеного вбачається, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Колегія суддів зазначає, що надання додаткових пояснень до позовної заяви при збереженні в ньому первісних обставин позову не вважається зміною предмету позову.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 2 ГПК України, діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин) та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 ГПК України - при розгляді справи судом в порядку позовної провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги. Заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених Кодексом.
Водночас ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.
Позивачем відповідно до вищезазначеної статті подані додаткові пояснення до позову, які прийняті судом першої інстанції, при цьому не змінені сума позовних вимог, предмет позову та підстава позовних вимог, лише надано уточнення розміру суми боргу з розбивкою суми боргу на пеню та штраф.
Враховуючи вище викладене, судом першої інстанції не було порушено вимог ГПК України.
А тому посилання апелянта на те, що додаткові пояснення від 15.10.2020 до позовної заяви були безпідставно долучені судом першої інстанції до матеріалів справи, а також що вони по своїй суті є зміною предмету позову, колегія суддів не приймає до уваги.
Щодо посилань апелянта на відсутність в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції інформації про подання відповідачем заперечень на відповідь на відзив, а також оцінки викладених у них доводів, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Із змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянт посилається на не зазначення в мотивувальній частині оскаржуваного рішення про надані заперечення на відповідь на відзив.
В той же час незгода відповідача із оскаржуваним рішенням не свідчить про те, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, зокрема статей 236, 238 ГПК України, оскільки в даній справі суд першої інстанції виходив з фактичних обставин, встановлених у цій справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.
Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010).
Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Матеріали справи свідчать, що позивачем доведено факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором №09-6/0059-19 від 16.01.2019 щодо неналежного виконання договірних зобов'язань, в частині строку їх виконання, що стало причиною нарахування пені, штрафу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач повністю скористався процесуальними правами та надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, приймав участь в судових засіданнях.
А тому, посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги надані відповідачем - заперечення на відповідь на відзив і не враховано його аргументів, колегія суддів вважає безпідставними.
Окрім того, надані відповідачем заперечення на відповідь на відзив не спростовують факту неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань, в частині строку їх виконання.
Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що він неодноразово звертався до позивача з запитом щодо отримання вихідних даних для виконання кошторисної документації проекту, оскільки на всі листи-запити позивач надав відповіді в яких зазначалося, що вихідні дані для кошторисної документації буде надано після погодження проектної документації (технічної частини) так як недоцільно надавати вартість матеріалів не отримавши від виконавця проекту повної інформації по проекту в частині переліку матеріалів та обсягів робіт визначених проектом, погоджених та затверджених Замовником.
Факт отримання відповідей відповідач підтверджує, але вважає їх необґрунтованими вимогами Позивача.
При цьому, в жодному з листів відповідач не зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та порушують умови договору в частині обсягів робіт.
Окрім того, відповідач не надав жодних заперечень щодо неправомірності зауважень позивача, а навпаки відкоригував проектно-кошторисну документацію, тобто погодився із зауваженнями позивача.
Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, спростовуються вище встановленими обставинами справи та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
В свою чергу, доводи позивача які містяться у відзиві на апеляційну скаргу підтверджують висновки суду першої інстанції та обставини які встановлено судом апеляційної інстанції при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі №902/904/20 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права та з врахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Телсіс" на рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі №902/904/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Вінницької області від 14.01.2021 р. у справі №902/904/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу №902/904/20 повернути до Господарського суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "11" травня 2021 р.
Головуючий суддя Демидюк О.О.
Суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.