11.05.2021 Справа № 756/13703/20
Справа пр. № 2/756/1983/21
ун. № 756/13703/20
06 травня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Андрейчука Т.В.,
за участю секретаря судового засідання - Шлапака Р.О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
У листопаді 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовував тим, що 18 березня 2020 року ОСОБА_2 запозичив у нього грошові кошти у сумі 41000,00 грн. Борг відповідач зобов'язався повернути у термін до 18 травня 2020 року.
Але, як стверджував позивач, кошти, отримані в борг, ОСОБА_2 не повернув, безпідставно ухиляючись від виконання зобов'язань, взятих на себе за договором позики від 18 березня 2020 року.
Оскільки відповідач прострочив виконання взятого на себе за договором позики зобов'язання щодо повернення позики, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики від 18 березня 2020 року у сумі 41000,00 грн, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 543,00 грн
Відповідач відзив на позовну заяву ОСОБА_1 до суду не подав.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подав.
За таких обставин та за відсутності заперечень позивача, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, зібрані у справі докази, суд дійшов такого висновку.
Ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
18 березня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 (позикодавець) надав у позику ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти у сумі 41000,00 грн.
На підтвердження укладнення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору позики та передачі позикодавцем коштів на виконання його умов, відповідачем було представлено розписку про отримання ним від позивача грошових коштів у сумі 41000,00 грн (а. с. 4).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Ст. 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з умовами договору позики 18 березня 2020 року позичальник зобов'язався повернути позику у термін до 18 травня 2020 року, проте належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, своєчасно не повернувши її.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якшо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зі змісту норми ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що нарахування на суму боргу трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних від простроченої суми за період з 19 травня 2020 року до 27 жовтня 2020 року. Їх розмір складає 543,00 грн (40000,00 грн х 3 % х 161 день (з 19 травня 2020 року до 27 жовтня 2020 року) / 365 днів = 543,00 грн).
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 18 березня 2020 року у сумі 41000,00 грн та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 543,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України суд присуджує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 840,80 грн.
Керуючись ст. ст. 2-5, 10-13, 19, 81-82, 89, 200, 206, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) борг за договором позики від 18 березня 2020 року у сумі 41000 (сорок одна тисяча) гривень 00 (нуль) копійок, три проценти річних від простроченої суми у розмірі 543 (п'ятсот сорок три) гривні 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень
80 (вісімдесят) копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В. Андрейчук
Повний текст рішення виготовлено 11 травня 2021 року