< (ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА) >
25 травня 2010 р. Справа № 2а-3571/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Опімах Л.М.,
за участю секретаря судового засідання - Шевченко В.М.,
представника відповідача - Кулик В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Сумській області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконною та скасування постанови ,-
Управління праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області (далі по тексту - позивач, УПСЗН Роменської РДА) звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Сумській області (далі по тексту - відповідач, Відділ ДВС ГУЮ в Сумській області) про визнання незаконною та скасування постанови від 16.03.2010 року про накладення штрафу в розмірі 340,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.03.2010 р старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Сумській області Кубраковим К.П. винесена постанова ВП №16620852 про накладення штрафу в розмірі 340 грн. за невиконання рішення суду №2а-281 від 05.01.2010 р., з якими не погоджується з наступних підстав.
УПСЗН Роменської РДА - це державна установа, яка є розпорядником коштів Державного бюджету в розмірах, визначених Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.
Відповідно до п.8 ст. 7 Бюджетного кодексу України встановлено принцип цільового використання бюджетних коштів згідно з яким бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Щорічна допомога до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту виплачується раз на рік, шляхом перерахування коштів з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок Головного-розпорядника коштів для подальшого перерахування особам, які мають право на отримання даної допомоги.
У зв'язку з неприйняттям Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» та відсутністю кошторисного призначення на виплату грошової допомоги ветеранам війни у затвердженому тимчасовому кошторисі на І квартал 2010 року - тому виконати рішення суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 щорічної грошової допомоги за 2007 рік управління не має можливості з поважних на те причин.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що постанова про накладення штрафу на позивача винесена згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 05.01.2010 року старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Сумській області Кубраковим К.П. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №16620852 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-а-281/08, виданого 24.12.2009 року Роменським міськрайонним судом Сумської області про зобов'язання управління праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень ДВС ГУЮ в Сумській області було надано строк до 11.01.2010 року для добровільного виконання рішення суду. Зважаючи на те, що управлінням праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області у встановлений термін вимоги ДВС не були виконані, 16.03.2010 року відповідачем винесено постанову про накладення на УПСЗН Роменської РДА штрафу у розмірі 340,00 грн. за невиконання судового рішення.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 2 Закону України “Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Відповідно до ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” обов'язок державного виконавця вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення -п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Частиною 2 статті 76 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі добровільного невиконання без поважних причин у встановлений строк рішення суду державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Відповідно до ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника -фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб -від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника -юридичну особу -від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону.
На підставі вищевикладеного та зазначених норм, 16.03.2010 року відповідачем винесена постанова про накладення на УПСЗН Роменської РДА штрафу в сумі 340,00 грн. за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду /а.с.7/.
При цьому, суд вважає, що дана постанова не суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства України. Так, відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. При цьому, позивачем не надано до суду доказів про відсутність коштів передбачених на виплату щорічної разової грошової допомоги учасникам війни (за 2007 рік) на відповідному рахунку Державного казначейства, а надані копії листів, направлених на вирішення питання про виділення додаткових коштів на забезпечення виконання рішень суду ніяким чином не стосуються виконання рішення суду на користь ОСОБА_3, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення щорічної грошової допомоги на користь ОСОБА_3 винесена 05.01.2010 р., залучені до справи копії листів датуються 2009 роком (а.с. 8-14), тобто з моменту відкриття виконавчого провадження не вчинено жодних дій щодо виконання зазначеного вище рішення суду.
Окрім того, законодавство України надає можливість відкладення, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення, встановлення чи зміна способу і порядку виконання рішення, але як вбачається з матеріалів справи позивач з відповідними заявами не звертався.
Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу-існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали. законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щорічної разової грошової допомоги створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена допомога, однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання даної допомоги, яка прямо передбачена законом та постановлена до стягнення судовим рішенням
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину неможливості виплатити кошти за рішенням суду, судом не може бути прийнято до уваги.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Крім того, згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до правової позиції Європейського суду по справі Кечко проти України, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини невиконання рішення управлінням праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області стосовно нарахування та виплати ОСОБА_3 суми недоплаченої щорічної разової грошової допомоги як учаснику бойових дій за 2007 рік у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до Конвенції
Враховуючи, що позивачем без поважних причин, всупереч п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конституції України, не були виконані вимоги старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУЮ в Сумській області з примусового виконання виконавчого листа №2а-281/08, виданого Роменським міськрайонним судом, суд вважає, що відповідачем правомірно, у відповідності до ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 КАС України та в межах повноважень, наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”, було винесено постанову про накладення на позивача штрафу в розмірі 340,00грн, а тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, позовні вимоги управління праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації Сумської області є неправомірними, необґрунтованими, безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, < додаткові норми > суд, -
У задоволенні адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Роменської районної державної адміністрації до Відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції в Сумській області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання незаконною та скасування постанови - відмовити.
< Текст > < Сумма стягнення (цифрами) > < Текст >
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Л.М. Опімах
< Список > < Дата >
Повний текст постанови складено 28.05.2010 року.