СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД копія:
06 травня 2010 р. справа № 2а-35/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бондаря С.О.
за участю секретаря судового засідання-Бабаніної О.В.
представника позивача - Сумцової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Суми до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон", приватного підприємства "Авіс-Сервіс" про стягнення коштів ,-
Шосткинська міжрайонна державна податкова інспекція у Сумській області звернулася до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон", приватного підприємства "Авіс-Сервіст" про стягнення з приватного підприємства "Авіс-Сервіст" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" грошових коштів, одержаних за нікчемними правочинами в сумі 84186 грн. 19 коп., а при отриманні грошових коштів в сумі 84186 грн. 19 коп. від приватного підприємства "Авіс-Сервіст" стягнути вказану суму з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" в доход державного бюджету. Свої вимоги мотивує тим, що ТОВ „ТВП „Ліон'" на підставі усної домовленості протягом квітня 2007 року - серпня 2008 року придбало та отримало від приватного підприємства „Авіс - Сервіст" товарно - матеріальні цінності та транспортні послуги на загальну суму 257738,86 грн. (в т.ч. податок на додану вартість -42954,46 грн.) згідно відповідних видаткових та податкових накладних. Але громадянин ОСОБА_2, який значиться засновником, директором та бухгалтером ПП "Авіс - Сервіст" письмово пояснив, що про приватне підприємство "Авіс - Сервіст" та про те, що він є його засновником та директором чує вперше, жодних дій щодо державної реєстрації даного підприємства не вчиняв, будь - яких накладних та податкових накладних не виписував та не підписував, у податкову інспекцію звітів не подавав та не підписував, довіреність на представництво своїх інтересів нікому не давав, до діяльності ПП "Авіс- Сервіст" відношення не має. Крім того, згідно листа управління в м. Києві та Київської області державного департаменту України з питань виконання покарань від 26.12.2007р. № 22-3987 ОСОБА_2 затриманий 29.03.2007 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві. Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2007 року по справі № 1-501/17 ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст. 186 Кримінального кодексу України. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід - тримання під вартою, залишено без змін. Відповідно до вищевказаного листа управління в м. Києві та Київської області державного департаменту України з питань виконання покарань засуджений ОСОБА_2 до винесення вироку з під варти не звільнявся. Отже ОСОБА_2 починаючи з 29.03.2007 року не мав можливості, а також законних підстав укладати будь - які угоди, складати та підписувати бухгалтерські та податкові документи, а також приймати участь у відвантаженні товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ „ТВП „Ліон", а тому дане підприємство не мало можливості виступати суб'єктом господарських відносин.
Відповідачі товариство з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон", приватне підприємство "Авіс-Сервіст" належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
В судовому засіданні представник позивача Сумцова С.В. позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
В судовому засіданні було встановлено, що Шосткинською міжрайонною державною податковою інспекцією у Сумській області було проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон", за період з 01.10.2005 року по 30.09.2008 року, про що складено акт перевірки № 220/2300/23047783 від 03.03.2009 року.
За результатами перевірки було встановлено, що ТОВ „ТВП „Ліон'" на підставі усної домовленості протягом квітня 2007 року - серпня 2008 року придбало та отримало від приватного підприємства "Авіс - Сервіст" товарно - матеріальні цінності та транспортні послуги на загальну суму 257738,86 грн. (в т.ч. податок на додану вартість -42954,46 грн.) згідно накладних.
ТОВ „ТВП "Ліон"; отримані від ПП "Авіс - Сервіст" згідно виписаних накладних, товарно - матеріальні цінності та транспортні послуги були оприбутковані по бухгалтерському обліку, витрати на їх придбання включені та до складу валових витрат в сумі 214784,40 грн.
Факт отримання транспортних послуг підтверджується актами виконаних робіт.
ПП „Авіс - Сервіст" на виконання вищевказаних угод було виписано та надано ТОВ „ТВП „Ліон" податкові накладні на загальну суму 257741,60 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 42953,60 грн. Податок на додану вартість у сумі 42953.60 грн. було включено покупцем до складу податкового кредиту та відображено у відповідних деклараціях із податку на додану вартість.
ТОВ „ТВП "Ліон" розрахувалось з ПП "Авіс - Сервіст" за отриманий товар та послуги готівковими коштами в сумі 257738,86 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 42956,56 грн., про що свідчать квитанції до прибуткових касових ордерів та звіти про використання коштів наданих на відрядження або під звіт.
На накладних, податкових накладних та квитанціях до прибуткових касових ордерів значиться підпис ОСОБА_2
Відповідно до листа державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 4508/7/23-0910 від 05.03.2009р. ПП "Авіс - Сервіст" та його посадові особи відсутні за місцезнаходженням.
Засновником, директором та бухгалтером ПП "Авіс - Сервіст" значиться громадянин ОСОБА_2.
В своєму поясненні від 05.12.2007 року, ОСОБА_2 пояснив, що про приватне підприємство "Авіс - Сервіст" та про те, що він є його засновником та директором чує вперше, жодних дій щодо державної реєстрації даного підприємства не вчиняв, будь - яких накладних та податкових накладних не виписував та не підписував, у податкову інспекцію звітів не подавав та не підписував, довіреність на представництво своїх інтересів нікому не давав, до діяльності ПП "Авіс- Сервіст" жодного відношення не має.
Згідно листа управління в м. Києві та Київської області державного департаменту України з питань виконання покарань від 26.12.2007р. № 22-3987 ОСОБА_2 затриманий 29.03.2007 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві.
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 22.06.2007 року по справі № 1-501/17 ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі за скоєння злочину передбаченого ч.2 ст.186 Кримінального кодексу України. До вступу вироку в законну силу запобіжний захід - тримання під вартою, залишено без змін.
Відповідно до вищевказаного листа управління в м. Києві та Київської області державного департаменту України з питань виконання покарань засуджений ОСОБА_2 до винесення вироку з під варти не звільнявся.
Отже, ОСОБА_2 починаючи з 29.03.2007 року не мав можливості, а також законних підстав укладати будь - які угоди, складати та підписувати бухгалтерські та податкові документи, а також приймати участь у відвантаженні товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ "ТВП „Ліон".
Відповідно ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
З матеріалів справи вбачається, що таким органом у ПП "Авіс - Сервіст" є його керівник ОСОБА_2, який у період укладення та виконання нікчемних правочинів знаходився під вартою та відбував міру покарання в Березанській виправній колонії Київській області № 95, а тому не мав можливості здійснювати дії направлені на набуття ПП «Авіст - Сервіст»цивільних прав та обов'язків, а отже дане підприємство не мало можливості виступати суб'єктом господарських відносин.
Крім того, ОСОБА_2 в письмових поясненнях підтверджує, що ніяких дій не вчиняв і ніяких документів не підписував.
Відповідно до п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкові накладні підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів ( робіт, послуг).
Єдиною особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені ПП "Авіс -Сервіст" без довіреності, у тому числі укладати угоди є ОСОБА_2, який вказаних дій не вчиняв.
Згідно вимог п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним з обов'язкових реквізитів первинних документів є особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків та зборів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законом терміни.
В судовому засіданні було встановлено, що від імені ПП "Авіс - Сервіст" у фінансово - господарських відносинах із ТОВ „ТВП „Ліон", не маючи відповідних повноважень та законних підстав, діяла невстановлена особа, що укладала угоди, виписувала накладні, податкові накладні, прибуткові касові ордери та отримала грошові кошти в сумі 257738,86грн.
Укладаючи відповідні угоди та виписуючи податкові накладні від імені ПП "Авіс -Сервіст" невстановлена особа вчиняла умисні протизаконні дії спрямовані на ухилення від сплати податків. Вона не мала наміру сплачувати податки та збори, а разом із тим надала право ТОВ "ТВП "Ліон" включити до складу податкового кредиту 42953,60 грн. податку на додану вартість, а відповідно на зменшення податкових зобов'язань відповідного податкового періоду чи на бюджетне відшкодування. Оскільки відшкодування сум податку на додану вартість відбувається з державного бюджету, то в даному випадку держава повинна була б відшкодувати суми податку на додану вартість, які фактично до бюджету не надійшли, що завдало б збитки державі у вигляді витрат державних коштів на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно вимог ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п»ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної статті встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недісним судом не вимагається.
Згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» судам відповідно до ст.215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини -якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220, ч.1 ст.224 тощо), та оспорювані -якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст.222, ч.2 ст.223, ч.1 ст.225, тощо). Нікчемний правочин не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочини може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
Пунктом 18 вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду встановлено, що перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок визначений ст.228 ЦК: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об»єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст..14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об»єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об»єктів права, передбачені іншим нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (ст.216 ЦК).
Суд не погоджується з висновком позивача про можливість стягнення з приватного підприємства "Авіс-Сервіст" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" грошових коштів, одержаних за нікчемними правочинами в сумі 84186 грн. 19 коп., а при отриманні грошових коштів в сумі 84186 грн. 19 коп. від приватного підприємства "Авіс-Сервіст" стягнути вказану суму з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" в доход державного бюджету.
Така позиція суду обґрунтована наступним.
Відповідно п.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -у разі виконання зобов'язання обома сторонами -в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Тобто вказана норма визначає наслідки визнання господарського зобов»язання недійсним.
Порядок визнання господарського зобов»язання недійсним передбачений ст.207 Господарського кодексу України, згідно якої господарське зобов'язання , що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб»єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Отже господарське зобов»язання може бути визнано недійсним лише в судовому порядку.
Позивачем не надано суду доказів визнання недійсними в судовому порядку угод укладених ПП "Авіс -Сервіст" з ТОВ "ТВП "Ліон".
Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок визначається не пунктом 1 статті 208 Господарського кодексу України, на який посилається позивач, а статтею 216 ЦК України, якою передбачена двостороння реституція, а не стягнення отриманого в доход держави.
Такий висновок суду підтверджений позицією Верховного Суду України, висловленою у вищевказаній Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009року №9.
Таким чином, в задоволенні позовних вимог Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції у Сумській області про стягнення з приватного підприємства "Авіс-Сервіст" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" грошових коштів, одержаних за нікчемними правочинами в сумі 84186 грн. 19 коп., а при отриманні грошових коштів в сумі 84186 грн. 19 коп. від приватного підприємства "Авіс-Сервіст" стягнути вказану суму з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" в доход державного бюджету необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Суми про стягнення з приватного підприємства "Авіс-Сервіс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" грошових коштів, одержаних за нікчемними правочинами в сумі 84186 грн. 19 коп., а при отриманні грошових коштів в сумі 84186 грн. 19 коп. від приватного підприємства "Авіс-Сервіст" стягнути вказану суму з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-виробниче підприємство "Ліон" в доход державного бюджету -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя /підпис/ С.О. Бондар
Повний текст постанови виготовлений 11.05.2010 року.
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно:
Суддя С.О. Бондар