копія
11 травня 2010 р. Справа № 2а-3045/10/1870
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Глазька С.М.,
за участю секретаря судового засідання-Чикалової М.С.,
представників позивача - Пояркова О.В., Потураєва С.В.,
представника відповідача - Богатиренко С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Землевпорядної, виробничо-торгівельної фірми "ГЕО" LTD у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення № 21 від 26 лютого 2010 року ,-
Землевпорядна, виробничо-торгівельна фірма "ГЕО" LTD у формі ТОВ звернулася до суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання дій Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області з проведення планової перевірки позивача в термін з 10 лютого 2010 року по 22 лютого 2010 року протиправними та визнання протиправним та скасування рішення № 21 від 26 лютого 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до Порядку проходження матеріалів перевірок в Держцінінспекції Мінекономіки України від 14 травня 1997 року та відповідно до Положення про державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою КМУ № 1819 від 13 грудня 2000 року не передбачено будь-яких призупинень та поновлень перевірок. Натомість відповідно до документів відповідача, посвідчення на перевірку було видане терміном з 10 лютого 2010 року по 15 лютого 2010 року відповідач необґрунтовано призупинив перевірку, а потім поновив без будь-яких повноважень на це. Окрім того позивач у своєму позові зазначає, що відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Такими чином висновок відповідача про те що позивач зобов'язує укладати договори клієнтів є безпідставним. У відповідності до копій договорів: № 210-проп.пай від 22 вересня 2009 року (земельний пай); № 29-проп.пай від 10 лютого 2009 року (земельний пай); № 23-проп.пай від 02 лютого 2009 року (земельний пай); №4-ІЖБ від 13 січня 2009 року (індивідуальне житлове будівництво); № 181-проп.пай від 05 серпня 2009 року (земельний пай); №81-садівництво від 13 квітня 2009 року; № 185-ІЖБ від 10 серпня 2009 року (індивідуальне житлове будівництво); № 150-садівництво від 21 липня 2009 року; - №133-ІЖБ від 30 червня 2009 року (індивідуальне житлове будівництво), - ціна на послуги саме із землевпорядних робіт у договорах визначена у чіткій відповідності до вимог ЗУ «Про захист конституційних прав громадян на землю» та Наказу Держкомзему № 264 від 12 серпня 2004 року «Про затвердження граничних розмірів плати за виконання землевпорядних робіт». А решта оплати здійснювалась за роботи, які не є землевпорядними та на які не поширюється державна політика контролю за цінами. До того ж відповідачем до акту перевірки та до Довідки про суму необґрунтованої виручки (додаток до акту) безпідставно внесені суми, отримані за трьома договорами, за якими відбувалась не безоплатна приватизація, а переоформлення права власності внаслідок купівлі-продажу, спадкування тощо. Так, за договорами № 177-п/ф від 31 липня 2009 року, №155-п/ф від 27 липня 2009 року здійснювались роботи з переоформлення земельної ділянки новому власнику. На дані види робіт (послуг) дія ЗУ «Про захист конституційних прав громадян на землю» не поширюється, оскільки він регулює відносини при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України. За цими договорами вартість робіт склала 3000,00 грн., але вони враховані у акті перевірки та у оскаржуваному рішенні. Таким чином, замовники документації із землеустрою, звертаючись до землевпорядних підприємств, користуються своїм законним правом, передбаченим ст. 27 Закону України «Про землеустрій» і визначають за погодженням із розробником документації із землеустрою вартість робіт із землеустрою і порядок їх оплати. В свою чергу позивач на законних підставах, виходячи із договірних цін, визначає із замовником вартість здійснює зазначені роботи. Натомість відповідач, без будь-яких підстав, передбачених саме законом, провів протиправну перевірку підприємства та виніс оскаржуване рішення.
В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував та вказував, що відповідно акту перевірки, було встановлено, що позивач нараховує за роботи із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при виділенні в натурі (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю) та із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України в розмірі 1000,00 грн.
При цьому позивач зобов'язує замовників укладати договори, умовами яких окремо визначено виконання робіт з складання технічної документації із землеустрою та прив'язка пунктів планової (знімальної) основи до пунктів державної геодезичної мережі автономними супутниковими методами, опрацювання матеріалів супутникових спостережень, формування обмінного файлу формату IN 4, подання обмінного файлу на магнітних носіях для обласного Центру ДЗК і обласного управління земельних ресурсів, дооформлення реєстраційних карток. В результаті чого загальна вартість виконаних робіт згідно укладених договорів перевищує граничний розмір, визначений Законом України "Про захист конституційних прав громадян на землю". В результаті ЗВТФ «ГЕО» ЛТД одержало необґрунтовану виручку в сумі - 9589,00 грн., а тому відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 03 грудня 1990 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області ЗВТФ «ГЕО» ЛТД м. Суми було винесено рішення № 21 від 26 лютого 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін на загальну суму 28767 грн. 00 коп., в тому числі штраф - 19178 грн. 00 коп., які підлягають зарахуванню в дохід Державного бюджету м. Суми яке є правомірним та відсутні законні підстави для його скасування. (а.с.60-64).
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Землевпорядна, виробничо-торгівельна фірма "ГЕО" LTD у формі ТОВ зареєстрована як юридична особа (а.с.12) та відповідно до ліцензій (а.с.13,14) здійснює господарську діяльність із виконання топографо-геодезичних, картографічних робіт.
15 січня 2010 року позивач отримав від Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області повідомлення №88/4/3 (а.с.16) про те, що відповідно до ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планується проведення перевірки додержання державної дисципліни цін з 25 січня 2010 року по 29 січня 2010 року з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) за землевпорядні роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безоплатно у власність громадян України.
Позивачем до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області був направлений лист № 7 від 19 січня 2010 року (а.с.17) про відмову у проведенні планової перевірки з тих підстав, що відповідно до Постанови КМУ № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" від 21 травня 2009 року, органи та посадові особи, уповноважені законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, зобов'язані тимчасово, до 31 грудня 2010 року припинити проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, крім перевірок суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.
25 січня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області позивачу був надісланий лист № 215/4/6 (а.с.18), у якому зазначено, що відповідно до Постанови КМУ № 483 від 21 травня 2008 року до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться, зокрема, суб'єкти господарювання, що порушують державну дисципліну цін. Перевіркою, проведеною Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області (акт перевірки від 23 квітня 2007 року № 83) було виявлено порушення державної дисципліни цін, внаслідок чого до ЗВТФ ТОВ "ГЕО" LTD рішенням від 18 травня 2007 року № 16 було застосовано економічні санкції в сумі 3315 грн. Та зазначено, що проведення перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було заплановано у повній відповідності до постанов КМУ № 502 "Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року" та № 483 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) за додержанням порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів)».
30 січня 2010 року прокуратурою Зарічного району м. Суми у зв'язку з зверненням Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області до ЗВТФ ТОВ "ГЕО" LTD була надіслана вимога прокурора (а.с.19) про надання пояснень щодо причин не допуску працівників інспекції до проведення перевірки.
03 лютого 2010 року ЗВТФ ТОВ "ГЕО" LTD направила до прокуратури Зарічного району м. Суми лист №11 (а.с.20) в якому зазначено, що відповідно до п.5 постанови КМУ №483 від 21.05.08р. планові заходи з перевірки суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику проводяться один раз на рік. Таким чином, відповідач мав би проводити наступну планову перевірку після 2007 року у 2008 році та за її наслідками робити висновки про відсутність або наявність порушень з боку позивача. Що в свою б чергу надавало підстави (або відсутність підстав) для планової перевірки у 2009 році, а потім у 2010 році.
05 лютого 2010 року прокуратурою Зарічного району м. Суми було винесено припис №426 (а.с.21) про усунення порушень вимог ст. 11 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та вжиття заходів, спрямованих на допуск відповідача до перевірки.
На підставі посвідчення № 152 (а.с.22) Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області з 10 лютого по 22 лютого 2010 року була проведена планова перевірка Землевпорядної, виробничо-торгівельної фірми "ГЕО" LTD у формі ТОВ з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, в тому числі, які посвідчують право на земельні ділянки при передачі їх безпосередньо у власність громадян України за період з 01 січня 2009 року по 09 лютого 2010 року.
Наказом Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 15 лютого 2010 року №55 було призупинено планову перевірку Землевпорядної, виробничо-торгівельної фірми "ГЕО" LTD у формі ТОВ та з 22 лютого 2010 року поновлено наказом Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 22 лютого 2010 року №67.
За результатами вказаної перевірки був складений акт № 41 від 22 лютого 2010 року (а.с.25-29) у висновку якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення державної дисципліни цін за рахунок перевищення граничних розмірів вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натуру (на місцевості) земельної ділянки власнику земельної частки (паю), яка не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85 грн.) та вартості робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України, яка не може перевищувати 9 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (153 грн.), чим були порушено вимоги Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» та наказу Держкомзему від 12 серпня 2004 року № 264 «Про затвердження граничних розмірів плати з виконання землевпорядних робіт». В результаті застосування тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безпосередньо у власність громадян ЗВТФ "ГЕО" LTD у формі ТОВ отримало необґрунтовані виручки в сумі 11330 грн.
22 лютого 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було винесено припис № 22 (а.с.31) відповідно до якого позивача було зобов'язано в місячний термін усунути порушення щодо оформлення, встановлення та застосування тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безпосередньо у власність громадян України, привести розміри тарифів (плати) на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безпосередньо у власність громадян у відповідності до вимог чинного законодавства. Провести перерахунок плати на землевпорядні роботи, роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки при передачі їх безпосередньо у власність громадян України в період з 01 лютого 2009 року по 29 січня 2010 року.
26 лютого 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було винесено рішення № 21 (а.с.33) в якому зазначено, що за порушення вимог ст. 1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю» від 20 січня 2005 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області було вирішено вилучити у ЗВТФ "ГЕО" LTD у формі ТОВ у дохід державного бюджету м. Суми - 9589 грн. та стягнути 19178 грн. штрафу.
Також відповідачем позивачу був направлений претензійний лист № 810/33/3 від 26 лютого 2010 року (а.с.32) відповідно до якого ЗВТФ "ГЕО" LTD у формі ТОВ повинна в місячний термін перерахувати 28767 грн.
Листом № 899/4/6 від 02 березня 2010 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Сумській області ЗВТФ "ГЕО" LTD у формі ТОВ було надіслано виправлення до акту перевірки № 41 від 22 лютого 2010 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАС України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем під час проведення перевірки були допущенні порушення порядку визначеного нормативно-правовими актами проведення вищевказаної перевірки та оформлення матеріалів за наслідками вказаної перевірки, а саме: відповідач здійснював перевірку позивача відповідно до акту №41 від 22 лютого 2010 року з 10 лютого 2010 року по 22 лютого 2010 року, тобто 9 робочих днів, в той час, як відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», строк здійснення планового заходу для суб'єктів малого підприємництва не може перевищувати - п'яти робочих днів, якщо інше не передбачено законом. Продовження строку здійснення планового заходу не допускається. На підтвердження правомірності вищевказаних дій представник відповідача вказав, що відповідно до наказу відповідача №55 від 15 лютого 2010 року планова перевірка була призупинена у зв'язку з перебуванням на лікарняному інспектора який здійснював перевірку позивача. Відповідно до наказу відповідача №67 від 22 лютого 2010 року планову перевірку позивача було поновлено. Суд вважає, що вищевказаними діями відповідачем було порушено ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАС України, оскільки жодним нормативно-правом актом не передбачено право відповідача призупиняти та відновлювати перевірку у вище вказаний спосіб. Представник відповідача в судовому засіданні визнав, що зазначені дії були вчиненні поза межами наданих відповідачу повноважень.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій. Відповідно до ч. 6, 7 ст. 7 вказаного закону за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт. На підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Проведення буд-яких інших доопрацювань, складення додаткових актів зазначеним законом не передбачено.
Відповідач, в порушення вищевказаної норми, 02 березня 2010 року направив на адресу позивача виправлення до акту перевірки від 22 лютого 2010 року №41, відповідно до змісту вказаних виправлень у зазначеному акті на підставі якого 26 лютого 2010 року було винесене оскаржуване рішення, змінюється період отримання необґрунтованої виручки, тобто відповідач після підписання сторонами акту перевірки, винесення припису та рішення про застосування економічних санкції за порушення державної дисципліни цін, через п'ять днів вносить виправлення в документ на підставі якого винесене оскаржуване рішення не зважаючи на те що відповідно до вищевказаної норми закону проведення буд-яких інших доопрацювань, складення додаткових актів зазначеним законом не передбачено.
Розглянувши по суті виявленні відповідачем порушення державної дисципліни цін в господарській діяльності позивача, суд не погоджується з позицією відповідача з нижче викладених підстав.
Відповідач здійснюючи перевірку позивача, керувався Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю» відповідно до якого вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) не може перевищувати п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 85 грн., а вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті, не може перевищувати дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 153 грн.
Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, що позивачем, в порушення вищевказаного закону, було укладеного десять договорів з фізичними особами відповідно до яких, позивач отримав необґрунтовану виручку в розмір 9589 грн.
Так відповідно до договорів №210 від 22 вересня 2009 року, №29 від 10 лютого 2009 року, №23 від 02 лютого 2009 року, №181 від 05 серпня 2009 року, предмет договору складається з надання двох видів робіт, а саме:
- виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок (паїв), вартість вказаних робіт - 85 грн.
- прив'язка пунктів планової (знімальної) основи до пунктів державної геодезичної мережі автономними супутниковими методами, опрацювання матеріалів супутникових спостережень, формування обмінного файлу IN4, подання обмінного файлу на магнітних носіях для центру ДЗК, до оформлення реєстраційних карток, вартість вказаних робіт - 915 грн.
Відповідач обраховуючи суму необґрунтовано отриманої виручки за вказаними договорами вважав, що предметом укладення вищевказаного договору є тільки роботи із землеустрою щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на земельні ділянки, при виділенні в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), а інші роботи виконувались та оплачувались замовниками, оскільки позивач зобов'язував замовників укладати договори. В результаті чого загальна вартість виконаних робіт, згідно укладених договорів, перевищує граничний розмір, визначний Законом України «Про захист конституційних прав громадян на землю». (а.с.28)
Однак з даною позицією відповідача суд погодитись не може, оскільки стаття 25 Закону України «Про землеустрій» встановлює види документації із землеустрою. Зокрема, зазначено, що до окремих видів документації відноситься технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентується відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення меж землеустрою.
Відповідно до ст.55 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.
Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Відповідно до ст.56 вищезазначеного Закону, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включає пояснювальну записку, технічне завдання на складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, копії заяв фізичних або клопотання юридичних осіб, матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання в користування, у тому числі на умовах оренди, акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності, кадастровий план земельної ділянки, перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути.
Виходячи з наведених норм права суд вважає, що прив'язка пунктів планової (знімальної) основи до пунктів державної геодезичної мережі автономними супутниковими методами, опрацювання матеріалів супутникових спостережень, формування обмінного файлу IN4, подання обмінного файлу на магнітних носіях для центру ДЗК, до оформлення реєстраційних карток не є складовою технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, і є відповідно окремим видом робіт із землеустрою.
Крім того, відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідачем, в порушення ч.1 та ч.2 ст.71 КАС України. не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач як за вказаними так і за іншими спірними договорами зобов'язував замовників укладати договори, умовами яких визначено окремо виконання вищевказаних робіт.
З урахуванням вищевикладеного, суд не вбачає порушень позивачем ч.1 ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», оскільки загальна ціна вище вказаних договорів складається з двох різних видів робіт, із яких вартість робіт, яка визначена чинними нормативно-правовими актами, не порушує їх, а вартість інших робіт, вказаних у договорах, не є обмеженою та визначеною нормативно-правовими актами, поділ вартості та виду робіт чітко визначений у вищевказаних договорах та не є порушенням чинного законодавства.
Відповідач зазначає, що позивачем було порушено державну дисципліну цін при укладенні договору №4 від 13 січня 2009 року між позивачем з одної сторони та п'ятьма фізичними особами з іншої сторони на виконання двох видів робіт, а саме:
- виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок, наданих для будівництва та обслуговування жилого будинку, вартість вказаних робіт - 176 грн.
- прив'язка меж земельної ділянки до пунктів полігонометрії автономними супутниковими методами, опрацювання матеріалів супутникових спостережень, вартість вказаних робіт - 1824 грн.
Відповідно до вищевикладених нормативно-правових актів, ціни на виконання робіт з прив'язки меж земельної ділянки до пунктів полігонометрії автономними супутниковими методами, опрацювання матеріалів супутникових спостережень, є вільною і тому не повинна була зазначатись відповідачем при обрахуванні необґрунтованої виручки.
Щодо виконання іншої частини землевпорядних робіт то замовниками даних послуг є п'ять фізичних осіб, тобто співвласників земельної ділянки.
Відповідно до постанови КМУ «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» від 2 квітня 2002 р. №449 та Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, яка затверджена наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 року №43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України, 4 червня 1999 р. за № 354/3647, державний акт виготовляється для кожного власника, в додатку до нього надається список співвласників земельної ділянки. Дані нормативно-правові акти не були враховані відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення, а тому вартість робіт відповідає вимогам чинного законодавства.
Зазначенні відповідачем порушення позивачем державної дисципліни цін при визначенні вартості робіт при укладенні договорів №81 від 13 квітня 2009 року, №150 від 21 липня 2009 року є також безпідставні оскільки, як і вищевказані договори вони складаються з двох видів робіт, а саме виконання землевпорядних робіт у разі безоплатної передачі громадянам України земельних ділянок, наданих для ведення садівництва, вартість вказаних послуг складає 132 грн., що не порушує вимог ч.2 ст.1 Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», так як не перевищує дев'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 153 грн. 00 коп. Щодо іншої частини виконуваних робіт, а саме: прив'язка меж земельної ділянки до пунктів полігонометрії автономними супутниковими методами, опрацювання матеріалів супутникових спостережень, ціни за дані послуги є вільними у відповідності до вищевикладених нормативно-правових актів.
Посилання відповідача на договори №177 від 31 липня 2009 року та №155 від 27 липня 2009 року взагалі є безпідставними, оскільки на вартість робіт відповідно до вказаних договорів не поширюється Закону України «Про захист конституційних прав громадян на землю», так як за вказаними договорами складалась технічна документація із землеустрою на передачу земельної ділянки новому власнику, тобто не здійснювалось виділення земельної ділянки в натурі власникам земельних часток (паїв) та не здійснювалось виготовлення документа, який посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно земельних ділянок у власність громадянам України відповідно до статті 121 Земельного кодексу України.
Окрім вищевикладеного, згідно з пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України та Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 № 298/519, при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, необґрунтовано одержана суб'єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.
Відповідно до приписів статті 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03 липня 1998 № 727/98 виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідач, обраховуючи необґрунтовано отриману виручку за договорами №4 від 13 січня 2009 року, №150 від 21 вересня 2009 року, №133 від 30 червня 2009 року, 185 від 10 серпня 2009 року та №210 від 22 вересня 2009 року, обраховував її як різницю між 100% авансу за виконання робіт по вказаним договорам та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства які він вважав потрібні застосовуватись до вартості даних послуг та робіт.
Однак з даною позицією відповідача погодитись не можна, оскільки відповідач в порушення статті 1 вищевказаного Указу Президента України під час проведення перевірки не перевірив фактичне виконання робіт.
В судовому засіданні було встановлено, що за договорами №4 від 13 січня 2009 року, №150 від 21 вересня 2009 року, №133 від 30 червня 2009 року, 185 від 10 серпня 2009 року та №210 від 22 вересня 2009 року позивачем жодних послуг не надавалось та робіт не виконувалось, що підтверджується поясненнями в судовому засіданні директора позивача та угодами про розірвання вказаних договорів (а.с.97-101).
Відповідно до п.2 вказаних угод, 100% авансованих коштів було повернуто позивачем замовникам за вказаними договорами, оскільки за обопільною згодою сторін було достроково розірвано вказані договори.
Відповідачем не було надано доказів, а саме актів виконаних робіт по вищевказаним договорам.
Враховуючи вищезазначене, суд, приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, суд присуджує понесені позивачем судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп., що підтверджуються квитанцією № 1389.105.1 від 11 березня 2010 року (а.с.11) з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Землевпорядної, виробничо-торгівельної фірми "ГЕО" LTD у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення № 21 від 26 лютого 2010 року -задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області з проведення планової перевірки позивача в термін з 10 лютого 2010 року по 22 лютого 2010 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 21 від 26 лютого 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Землевпорядної, виробничо-торгівельної фірми "ГЕО" LTD у формі товариства з обмеженою відповідальністю (і.к.14020710) 3 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складення постанови в повному обсязі та подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) С.М. Глазько
< Список > < Дата >
З оригіналом згідно
Суддя С.М. Глазько
Повний текст постанови складений 17 травня 2010 року