Справа № 2а-788/10/1770
21 травня 2010 р. 15год. 48хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В.В. за участю секретаря судового засідання Василевич І.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі від:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськова частина № 3002
про стягнення заборгованості,
Позивач- ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просить стягнути з відповідача -Військова частина № 3002 компенсацію взамін не отриманого речового майна в сумі 3394,88 грн.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що при проходженні військової служби, позивач перебував на забезпеченні у відповідача, однак належне йому до видачі речове майно не отримав, хоча звертався за його отриманням. На даний час він виключений зі списків особового складу у зв'язку із звільненням в запас за станом здоров'я і відповідно до наказу йому мали бути виплачені всі види грошової винагороди в тому числі грошової компенсації замість належних предметів форменного обмундирування. Оскільки відповідач добровільно не виплатив, просить відповідно до наданої відповідачем довідки, стягнути вартість речового майна.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд їх задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, двічі подавав клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову. В обгрунтування своїх заперечень посилається на ст. 64 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" зазначає, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату ( грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах або планах використання бюджетних коштів, витрати на безоплатне або пільгове матеріальне і побутове забезпечення, на яке згідно з законодавством України мають право окремі категорії працівників здійснюються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних установ. До таких витрат належать: забезпечення форменим одягом, речовим майном, службовим обмундируванням.
В доповнення своїх заперечень зазначає, що станом на 25 березня 2010 року затвердженим кошторисом витрат бюджетних коштів ВВ МВС України, зокрема, і для військової частини 3002 не передбачено проведення грошової компенсації військовослужбовцям замість належних предметів форменого обмундирування, а тому командування військової частини 3002 ВВ МВС України не має реальної можливості на даний час провести виплату позивачу грошової компенсації замість належних предметів форменого обмундирування.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу і перебував на речовому забезпеченні у військовій частині 3002, що підтверджується витягом з наказу № 258 від "21" грудня 2009 р.
Вищевказаним наказом на підставі наказу КВВ МВС України № 71о/с від "10" грудня 2009 р. позивача в зв'язку із звільненням в запас (за станом здоров'я), було виключено із списків особового складу частини (копія - а.с. < Текст > ).
При звільненні з військової служби позивача з ним не були проведені розрахунки та відповідні належні виплати.
Як вбачається з довідки № 12 від "21" грудня 2009 р., виданої позивачу відповідачем та долученої до справи, загальна сума заборгованості за неотримане ним речове майно складає 3394,88 грн.
Згідно ст. 9 Закону України “ Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей ” -держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють зацікавленість громадян України у військовій службі.
Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України № 1444 від 28.10.2004 року “Про забезпечення речовим майном військовослужбовців Збройних Сил України у мирний час” військовослужбовці звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Згідно ч. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів“ призупинено дію частини другої ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна.
Після внесення змін ( від 03.11.2006 року) до цього Закону та доповнення його ч. 2 ст..9-1, якою підтверджувалось право на отримання військовослужбовцями замість належного їм речового майна грошової компенсації, її було виключено ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік". Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зміни внесені до цієї статгі визнані не конституційними, тому діє її попередня редакція. Виходячи з аналізу тексту цього Закону та Постанови КМУ № 1444 від 28.10.2004 року, суд вважає, що вказана норма Закону поширюється тільки на військовослужбовців, які проходять кадрову, або за контрактом, військову службу в Збройних Силах України, в той час як позивача звільнено з військової служби.
Керуючись принципом верховенства права, згідно ст. 8 КАС України, суд враховує судову практику Європейського Суду з прав людини. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань (недофінансування) для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію чи прийняли закон, в даному випадку це забезпечення речовим утриманням безкоштовно, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки, а в даному випадку виконання Закону.
Отже, позов є обгрунтованим та зазначена сума заборгованості за речове майно підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.
Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову в сумі 37,40 грн., присуджується позивачу з місцевого бюджету згідно частини 4 статті 94 КАС України, відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з військової частини № 3002 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість належних предметів форменного обмундирування у розмірі 3 394 (три тисячі триста дев"яносто чотири) грн. 88 коп.
Присудити на користь позивача < Текст >ОСОБА_1 із місцевого бюджету судовий збір у розмірі 37 (тридцять сім) грн. 40коп. < Текст >
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Рівненської області в порядку цивільного судочинства через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.апеляційне оскарження.
Суддя < Список > Щербаков В. В.