Справа № 2а-1565/10/1770
27 травня 2010 року 16год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Олевського Т.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Троянчук Д.М., Корнійчук А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_5 < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 березня 2010 року за № 0000701742/0.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що в період з 25 лютого 2010 року по 02 березня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку. За результатом перевірки встановлено порушення, а саме підпунктів 3.1.1., 3.1.3. пункту 3.1. статті 3, підпункту 4.3.36. пункту 4.3. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпунктів 8.1.1., 8.1.2 пункту 8.1. статті 8, частини «а» пункту 19.2. статті 19, частини «а» підпунктів 20.3.1., 20.3.2. пункту 20.3. статті 20, пункту 22.3. статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року за № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями) не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13 124,10 грн. 15 березня 2010 року ДПІ у м.Рівне на підставі Акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000701742/0, яким СПД ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 39 372,30 грн., в тому числі основний платіж - 13 124,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 26 248,20 грн.
СПД ОСОБА_5 з висновками ДШ у м.Рівне не погоджується, вважає що податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2010 року за № 0000701742 прийняте без з'ясування всіх обставин справи та з порушеннями чинного законодавства України, а тому є незаконним і підлягає скасуванню з наступних підстав.
Представник позивача зазначив, що з метою проведення господарської діяльності СПД ОСОБА_5 проводила закупку продовольчих товарів в магазинах та на ринках в інших суб'єктів підприємницької діяльності, які також перебувають на спрощеній системі оподаткування. На підтвердження даних обставин СПД ОСОБА_5 було надано для ДПІ у м.Рівне копії свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності , свідоцтв про сплату єдиного податку цими приватними підприємцями та довідки, які підтверджують факт придбання продовольчих товарів у цих приватних підприємців.
З невідомих причин зазначені вище докази ДШ у м.Рівне не були взяти до уваги і в результаті остання дійшла хибних висновків, що СПД ОСОБА_5 придбавала продовольчі товари у безпосередніх власників продовольчих товарів, вирощених на призначених для цього земельних ділянках, а отже як податковий агент повинна була оподаткувати податком з доходів фізичних осіб суми доходів за продовольчі товари.
Пунктом 1.15. ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податковий агент це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Відповідно до підпункту 8.1.1. пункту 8.1. статті 8 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Проте суб'єкти підприємницької діяльності, в яких СПД ОСОБА_5 придбавала продовольчі товари перебувають на спрощеній системі оподаткування.
А отже згідно пункту 6 Указу Президента України від 03 липня 1998 року за № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (із змінами та доповненнями) вони не є платниками таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), в тому числі податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва).
Тому, представник позивача наголошує, що СПД ОСОБА_5 не є податковим агентом, а прийняте ДПІ у м. Рівне податкове повідомлення-рішення від 15 березня 2010 року за № 0000701742/0 є протиправним.
Державна податкова інспекція у м. Рівне проти позову заперечує, вважає його необгрунтованим та безпідставним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення - прийнятим відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що згідно наданих пояснень, СПД ОСОБА_5 проводила закупівлю продукції на продуктовому ринку м.Рівне, акти закупок не складались, документи не оформлялись. Будь-які документи, що стосуються придбання, не надані.
Виручка отримана від продажу продуктів харчування з кухні в ресторані «Ліон» велася в книзі обліку доходів і витрат №27921/1/н-6198/1 від 12.03.2010р. і становить 174 988,00 грн. Середня націнка на страви складає 100%. Сума витрат на придбання продукції становить половину виручки 174 988 грн./2=87494 грн. Тобто, підприємець проводила закупку сільськогосподарської продукції у громадян на ринку без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, коли отримувачі таких доходів не надали податковому агенту довідки за формою З ДФ про своє право на отримання доходу з джерела його виплати без утримання податку.
Згідно пп.4.3.36 п.4.3 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV доходами, які не включаються до складу місячного оподаткованого доходу, є доходи від відчуження безпосередньо власником сільськогосподарської продукції (включаючи продукцію первинної переробки), вирощеної (виробленої) ним на земельних ділянках, наданих для: ведення особистого підсобного селянського господарства, якщо їх розмір не було збільшено в результаті отриманої в натурі(на місцевості) земельної частки (паю); будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибних ділянках), ведення садівництва та індивідуального дачного будівництва.
Форма довідки, строк дії, порядок її видачі і застосування затверджені постановою КМУ від 01.08.2006р. №1063 "Про затвердження порядку видачі довідки про право фізичної особи на отримання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми "(надалі Порядок). Строк, з якого застосовується зазначений порядок, згідно зі ст. 5 Указу Президента України від 10.06.97р. №53 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" постанови КМУ, що визначають права й обов'язки громадян, набувають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними не передбачено самою постановою, але не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Оскільки постанова КМУ від 10.08.2006 р. № 1063 " Про затвердження Порядку видачі довідки про право фізичної особи на одержання доходу від податкового агента без утримання податку та її форми" офіційно оприлюднена в газеті "Урядовий кур'єр" 09.08.2006 р. №147, то податкові агенти з 09.08.2006 р. мають право не утримувати податок з доходів, виплачених фізичним особам за купівлю у них сільськогосподарської продукції, тільки при пред'явленні довідки встановленої форми.
Оскільки п. 5 зазначеного Порядку передбачено, що довідка видається на 3 роки, власник сільськогосподарської продукції повинен надати податковому агенту копію (ксерокопію), а податковий агент повинен звірити таку копію з оригіналом.
Для перевірки не надано копії довідок за формою 3 ДФ про право вищевказаних фізичних осіб на отримання доходу від податкового агента без утримання податку. Таким чином, СПД ОСОБА_5 необхідно було оподаткувати податком з доходів фізичних осіб суму доходів за сільськогосподарську продукцію, застосувавши ставку податку в розмірі, передбаченому пунктом 7.1 статті 7 Закону № 889- IV.
Підпунктом 8.1.1 та 8.1.2 статті 8 Закону встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Згідно з вимогами п.19.2 ст.19 податкові агенти зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок
Згідно з вимогами пп. «а» пп.20.3.1, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу з цього податку є податковий агент. У разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу.
Дохід, виплачений (нарахований) фізичним особам - виробникам сільськогосподарської продукції відповідно до пп.4.3.36 п.4.3 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889 - IV, від 22.05.2003р. податковий агент зобов'язаний відобразити в податковому розрахунку за формою №1-ДФ за ознакою 53 «Доходи від продажу сільськогосподарської продукції» з відповідним відображенням в ній утримання або не утримання податку з цього доходу.
Внаслідок порушення позивачем вказаних норм, позивачем не був сплачений податок з доходів фізичних осіб, а тому податкове повідомлення-рішення є правомірним та обгрунтованим.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.
Судом встановлено, що в період з 25 лютого 2010 року по 02 березня 2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_5 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 04 листопада 2008 року по 02 березня 2010 року.
За результатами перевірки складено акт від 02 березня 2010 року за № 33/3081118420/17-119 (а.с.30-39), в якому зазначено порушення позивачем норм законодавства, а саме:
підпунктів 3.1.1., 3.1.3. пункту 3.1. статті 3, підпункту 4.3.36. пункту 4.3. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпунктів 8.1.1., 8.1.2 пункту 8.1. статті 8, частини «а» пункту 19.2. статті 19, частини «а» підпунктів 20.3.1., 20.3.2. пункту 20.3. статті 20, пункту 22.3. статті 22 Закону України від 22 травня 2003 року за № 889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» (із змінами та доповненнями) - не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13 12410 грн.
15 березня 2010 року ДПІ у м. Рівне на підставі акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000701742/0, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 39 372,30 грн., в тому числі основний платіж - 13 124,10 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 26 248,20 грн. (а.с.8).
Висновок ДПІ у м. Рівне про порушення позивачем норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» полягає у тому, що позивач проводила закупку сільськогосподарської продукції у громадян на ринку без оподаткування податком з доходів фізичних осіб, при цьому отримувачі таких доходів не надали податковому агенту довідки за формою 3 ДФ про своє право на отримання доходу з джерела його виплати без утримання податку.
Тому, на підставі книги обліку доходів і витрат №27921/1/н-6198/1 від 12.03.2010р. орган податкової служби визначив виручку СПД ОСОБА_5 від продажу продуктів харчування з кухні в ресторані «Ліон», яка становить 174 988,00 грн. При цьому, ДПІ у м. Рівне в акті перевірки зазначила, що середня націнка на страви складає 100%, тому сума витрат на придбання продукції становить половину виручки 174 988/2=87494 грн., тобто це є сума, виплачена фізичним особам при закупівлі продуктів харчування. Відповідно сума податку, яка підлягає утриманню становить 13124,10 грн.
Вказані розрахунки базуються лише на даних книги обліку доходів і витрат, що не є належним і допустимим доказом в розумінні ст.70 КАС України, оскільки не містить інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з пунктом "б" пп.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, податковому органу надано право самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у тому випадку, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Таким чином, донарахування податковим органом податкових зобов'язань допустиме лише у випадку підтвердження факту заниження суб'єктом господарювання суми зобов'язань, який, в свою чергу, підтверджено документально.
Оскільки твердження про неутримання з джерела виплати та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за ставкою 15% ґрунтуються на тому, що позивач в такого роду операціях, відповідно до п.1.15 ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-IV від 22.05.2003 року мав статус податкового агента, то податковий орган мав право зробити висновки про заниження позивачем своїх податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб лише маючи в своєму розпорядженні документи, які б підтверджували факт настання такої події, як виплата фізичним особам доходу за закуплені у них продукти харчування. Однак, ні на момент перевірки, ні на момент розгляду справи судом, жодного доказу на підтвердження тієї обставини, що позивачем у період, що перевірявся, закуплено у населення продукти харчування на суму 87494 грн. і відповідно не утримано податок від цієї суми у розмірі 13124,10 грн., відповідач не надав.
Пунктом 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, на податковий орган покладено обов'язок за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, висвітлювати показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання. Вказана норма зобов'язує податковий орган зазначити в акті перевірки первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Форма і зміст акту перевірки, що був складений відповідачем, в ході перевірки позивача, свідчить про порушення посадовими особами вимог вказаного Порядку, оскільки в акті, в якості встановленого перевіркою факту, наведено твердження, яке не підтверджено документально, що обсяг закупівлі позивачем продуктів харчування на ринку м. Рівне в населення складає половину від суми виручки, оскільки націнка позивачем на страви становить 100%.
Таким чином, відповідачем визначено податкове зобов'язання для позивача не на підставі первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а шляхом застосування непрямого методу визначення суми податкового зобов'язання.
Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року. При цьому, пп.4.3.5 вказаної статті передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Разом з тим, судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося, як і не застосовувалась Методика визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №697 від 27.05.2002 року.
А тому, спірне податкове повідомлення-рішення, яким визначено податкові зобов'язання для позивача в сумі 39372,30 грн. винесено фактично із застосуванням непрямих методів, з порушенням п.4.3, пп.4.2.2 п.4.2. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, п. 1.7, п. 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №327 від 10.08.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205.
За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч вимогам ст.71 КАС України, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення на позов.
Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ч.1 ст.94 КАС України присуджуються на користь позивача з Державного бюджету.
Керуючись статтями < Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 15.03.2010 року № 0000701742/0.
Присудити на користь позивача Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_5 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 28 травня 2010 року
Суддя < Підпис > Шарапа В.М.