Справа № 2а-5412/09/1770
16 березня 2010 року 17год. 40хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Юрчука М.І. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1
відповідачів: представник Литвин О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
довідповідача1 - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області; до відповідача2 - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області
про визнання дій неправомірними та постанови протиправною і нечинною,
Позивач -суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача1 - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Рівненській області; до відповідача2 - Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області про визнання дій неправомірними, визнання постанови протиправною та нечинною.
Позовні вимоги суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 обґрунтовує наступним.
7 квітня 2008 року посадовими особами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області відносно ПП ОСОБА_1 проведено перевірку щодо дотримання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що свідчить акт за №059298.
За результатами проведеної перевірки начальником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Рівненській області винесена постанова про застосування до позивача фінансових санкцій № 0547 від 20.05 2008 року за допущення порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме -надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, передбачених ст. 39 цього Закону.
Позивач вказує на те, що під час проведення посадовими особами відповідача2 перевірки виявлений факт ніби відсутності договору з замовником транспортних послуг, який передбачає посадку і висадку пасажирів м. Новгород-Волинський Житомирської області. Однак, в обґрунтування позовних вимог, зазначає, що такий договір був у наявності.
Крім того вказує на те, що відповідно до п. 26 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. Але, всупереч вище вказаних вимог, позивач зазначає те, що її не було повідомлено про час і місце розгляду справи.
За таких обставин, просить визнати дії відповідача2, щодо проведення перевірки приватного підприємця ОСОБА_1, оформлені актом перевірки №059298 від 07.04.2008 року, -неправомірними, а спірну постанову відповідача1 -протиправною та нечинною.
Представник відповідачів подала заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги не визнає. Просить суд відмовити в задоволені позовних вимог. В заперечення позовних вимог зазначає, що 07 квітня 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 здійснювала нерегулярні перевезення пасажирів по маршруту Київ-Ковель (згідно дорожнього листа) без договору із замовником транспортних послуг.
Вказує на те, що такий договір ні під час перевірки, ні на розгляді справи про порушення чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту позивач не пред'явив. Будь які пояснення про причини відсутності даного документу, визначеного обов'язковим при здійсненні нерегулярних пасажирських перевезень, водій транспортного засобу, який належить позивачу надавати відмовився.
Представник відповідачів зазначила, що відповідно п. 38 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, посадові особи за результатами проведення перевірки транспортного засобу зобов'язані робити відповідну відмітку у дорожньому листі (у разі його наявності). Такі дії з боку посадових осіб відповідача2 були вчинені. При цьому, перевізник зобов'язаний вести облік дорожніх листів та слідкувати за часом роботи та відпочинку водіїв. За таких обставин, представник відповідачів вказує на те, що перевізнику у будь-якому випадку було відомо про проведену щодо нього перевірку та виявлені при цьому порушення.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідачів, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з такого.
07.04.2008 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Житомирській області проведено рейдову перевірку автомобіля Фольксваген, номерний знак -НОМЕР_1, що належить приватному підприємцю ОСОБА_1. Перевіркою встановлено надання послуг з перевезення пасажирів за маршрутом м. Київ -м. Ковель без оформлення договору з замовником транспортних послуг, чим порушено вимоги ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”.
За наслідками проведення перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №059298.
На підставі зазначеного акта відповідачем1 винесено постанову № 0547 від 20.05.2008 року про застосування до позивача фінансових санкцій.
Згідно ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт”, нерегулярні пасажирські перевезення -це перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачено, що для здійснення нерегулярних пасажирський перевезень необхідні такі документи:
- для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про автомобільний транспорт”, державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. При проведенні позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, стосовно терміну проведення перевірки не інформується (ч. 11, 15).
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі (п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі по тексту постанови -Порядок).
Пунктами 12-19 Порядку передбачено, що рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів щодо забезпечення безпеки перевезень автомобільним транспортом здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях вантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагових комплексах, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, у пунктах пропуску через державний кордон за погодженням з начальником органу охорони державного кордону.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 21 Положення, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за відповідною формою.
На момент проведення рейдової перевірки автомобіля, що належить позивачу, водій на вимогу державних інспекторів не надав договору із замовником транспортних послуг, що зафіксовано в акті проведення перевірки № 059298 від 07.04.2008 року. Водія було ознайомлено з даним актом для написання пояснень про причини порушень, однак, він таким правом не скористався, від підпису акту відмовився.
Відповідно до абз. 1 ст. 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Відповідно до ст. 60 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до п.1, п.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Суд приходить до висновку, що акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №059298 від 07.04.2008 року є належним та допустимим доказом у справі та встановлює факт відсутності у водія на момент проведення рейдової перевірки договору із замовником транспортних послуг.
Надання такого документу позивачем разом з адміністративним позовом не спростовує його відсутності у водія на момент проведення перевірки.
Обґрунтування позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача1 по винесенню спірної постанови №0547 від 20.05.2008 року з підстав не повідомлення приватного підприємця ОСОБА_1 про час і місце розгляду справи судом до уваги не беруться виходячи з наступного.
Відповідно до пунктів 26, 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Згідно з наявної в матеріалах справи копії корінця до повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту та квитанції № 7433 від 07.05.2008 року про направлення рекомендованого листа особі ОСОБА_1 в н.п. Квасилів, позивача було належним чином повідомлено про день, час та місце розгляду справи про порушення чинного законодавства в сфері автомобільного транспорту.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд приходить до висновку, що відповідач1 довів правомірність дій по винесенню спірної постанови.
Враховуючи вищевикладене, в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити повністю, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України позивачу не присуджуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позивачу - Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Юрчук М.І.
Постанова складена в повному обсязі 28.05.2010 року.