Справа № 2а-1424/10/1770
21 травня 2010 року 12год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Олевського Т.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник ОСОБА_1,
відповідача: представник Троянчук Д.М., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Державна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про скасування податкового повідомлення-рішення
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2010р. № 0000071742/0 та податкового повідомлення-рішення від 13 січня 2010р. № 0000061742/0 ДПІ у м. Рівне. В судовому засіданні представник позивача змінила позовні вимоги. Пояснила суду, що при проведенні перевірки спеціалістом ДПІ у м. Рівне було безпідставно виключено зі складу витрат вартість придбаного пального, яке було використане при експлуатації легкового автомобіля. Відповідно до ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р., із змінами та доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». За нормами даного Закону не включаються до складу валових витрат витрати платника податку, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. Пунктами 3.8 і 2.19 Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 30.03.98 р. № 102 зазначено, що не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння, інших видів поліпшень транспортного засобу - щоденне обслуговування, технічне обслуговування, сезонне технічне обслуговування, а також операції із заміни шин та акумуляторних батарей. Тому на думку представника позивача зазначені витрати без будь-яких обмежень відносяться на витрати згідно п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». У зв'язку з цим позивач вважає неправомірним донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2666,05 грн. із операцій з придбанням паливно-мастильних матеріалів. При цьому представник вказує, що вартість автозапчастин та автомобільної гуми позивач до складу витрат не відносив. Як наслідок вважає безпідставним виключення з податкового кредиту сплаченого у ціні вказаних товарів податку на додану вартість. Оскільки під час розгляду справи судом надійшли нові податкові повідомлення-рішення від 07 травня 2010 року, прийняті за результатами оскарження первинних рішень, просить скасувати податкові повідомлення-рішення за №№0000071742/1, 0000061742/1.
Крім того, представник позивача пояснила, що безпідставним є і висновок відповідача про невикористання в господарській діяльності цукру з датою виготовлення 2007р. Як значено в п. 1.18 акту перевірки (стор. 5) залишки товарів станом на 10.12.2009р. становлять 183321,19 грн., що підтверджується даними проведеної інвентаризації. Під час проведення планової виїзної перевірки за участю спеціаліста ДПІ у м. Рівне було проведено інвентаризацію товарів. За результатами проведеної інвентаризації нестач та надлишків не виявлено. Залишок товарів, який фактично знаходився на дату інвентаризації на складі, відповідає залишку товарів, який рахується за даними обліку підприємця. Дане свідчить про те, що весь цукор, який був отриманий підприємцем, використовується у господарській діяльності, а саме: був реалізований, а залишок знаходиться на складі для подальшої реалізації. Таким чином, зменшення податкового кредиту по ПДВ на суму 29 421,00 грн. на думку представника позивача є безпідставним.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову. У судовому засіданні представники відповідача не визнали позов. Пояснили суду, що проведеною перевіркою позивача встановлено розбіжність в сумі валових витрат за 2008 рік та 1-3 квартал 2009 року. Вона виникла внаслідок безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат за 2008 рік вартість бензину А-95, автомобільних запчастин та автомобільної гуми на суму 12053,37 грн. та у 2009 році вартості бензину А-95 на суму 5720,25 грн. Цей товар, на думку відповідача, не приймав участі в одержанні доходу, а саме був використаний на легковому автомобілі для власних потреб в зв'язку з тим, що СПД на даному автомобілі доставку товару не здійснює, вид діяльності оптова торгівля цукром, чим порушено ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями). За результатами перевірки донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2008р. 1808,01 грн. та за І-ІІІ кв. 2009р. в сумі 858,04 грн. Оскільки бензин А-95, автозапчастини та автомобільна гума придбані не у зв'язку з здійсненням підприємницької діяльності, то і безпідставно віднесено позивачем до податкового кредиту податок на додану вартість в ціні цих товарів в сумі 3553 грн. Також відповідач зазначає, що при перевірці податкового кредиту по ПДВ для СПД ОСОБА_4 проведено зменшення податкового кредиту в вересні 2009р. на суму ПДВ 30498грн., оскільки частина товару, яка була придбана з метою подальшої реалізації, не приймала участі в господарській діяльності, а саме, при проведенні обстеження місця здійснення діяльності СПД не було надано для огляду цукор придбаний в 2007р. з датою виготовлення 2007р. в кількості 51,703 т. на загальну суму ПДВ 30 498 грн., який знаходився в залишку згідно акту інвентаризації наданого до попередньої документальної перевірки. Згідно наданих для перевірки документів зазначений товар не реалізований станом на 01.10.2009р. та знаходиться в залишку станом на 10.12.2009р., проте, даний товар не наданий платником при проведенні огляду місця здійснення діяльності проведеного 10.12.2009р., а наданий цукор з датою виготовлення 2009 р.. Факту реалізації чи відвантаження даного товару за перевірений період не встановлено, отже цукор з датою виготовлення 2007р. на складі відсутній. В зв'язку з зазначеним, вартість даного товару не може бути віднесена до складу податкового кредиту, Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Таким чином порушено пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями. Відповідач вважає, що рішення прийнято обґрунтовано, в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що з 17 листопада по 17 грудня 2009 року ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 На підставі матеріалів перевірки, з врахуванням оскарження в адміністративному порядку, 07 травня 2010 року ДПІ у м. Рівне прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000071742/1, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 визначено податкові зобов'язання з податку із доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності в сумі 2666,05 грн.; №0000061742/1, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 44131,50 грн., із яких 29421 грн. основного платежу та 14710,50 грн. фінансових санкцій. Дані обставини стверджені дослідженими судом актом перевірки від 22.12.2009 року, оспореними податковими повідомленнями-рішеннями (а.с. 7-26, 222, 223).
В розділі акту перевірки «Результати перевірки правильності визначення витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу» (а.с. 17-18, 21) відповідач зазначив, що за 2008 рік позивач до складу валових витрат включив 12053,37 грн. - суми затрат за придбаний товар (бензин А-95, автозапчастини та автомобільна гума), (факт отримання продукції підтверджено податковими накладними та рахунками на оплату), але згідно перевірки встановлено, що вказаний товар не приймав участі в одержанні доходу, а саме був використаний на легковому автомобілі для власних потреб в зв'язку з тим, що СПД на даному автомобілі доставку товару не здійснює, вид діяльності оптова торгівля цукром. За 1-3 квартал 2009 року позивач до складу валових витрат включив 5720,25 грн. - суми затрат за придбаний товар (бензин А-95), (факт отримання продукції підтверджено податковими накладними (чеками), але згідно перевірки встановлено, що вказаний товар не приймав участі в одержанні доходу, а саме був використаний на легковому автомобілі для власних потреб в зв'язку з тим, що СПД на даному автомобілі доставку товару не здійснює, вид діяльності оптова торгівля цукром. Такі дії позивача відповідач трактує як порушення статті 13Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92 р. (зі змінами та доповненнями). Також зазначено, що у зв'язку з цим, з врахуванням зробленого перерахунку задекларованого за 2008 рік суми податку, за 2008 рік донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 1808,01 грн. та за 1-3 квартали 2009 року - 858,04 грн. Крім того, в розділі акту перевірки «Податковий кредит» за даними господарськими операціями відповідач вказує про завищення позивачем податкового кредиту на 3553 грн. у зв'язку з тим, що придбані товари не пов'язані з господарською діяльністю, оскільки товар використаний на легковому автомобілі для власних потреб в зв'язку з тим, що СПД на даному автомобілі доставку товару не здійснює, вид діяльності оптова торгівля цукром, шляхові листи для перевірки не було надано, а СПД не проведено коригування податкового кредиту, чим порушено пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями.
Також в цьому розділі відповідач зазначає про те, що було проведено зменшення податкового кредиту позивача в вересні 2009р. на суму ПДВ 30498грн., оскільки частина товару, яка була придбана з метою подальшої реалізації, не приймала участі в господарській діяльності. При проведенні обстеження місця здійснення діяльності СПД не було представлено для огляду цукор придбаний в 2007р. з датою виготовлення 2007 р. в кількості 61,703 т. на загальну суму ПДВ 30498 грн., який знаходився в залишку згідно акту інвентаризації, наданого до попередньої документальної перевірки. Згідно наданих для перевірки документів зазначений товар не реалізований станом на 01.10.2009р. та знаходиться в залишку станом на 10.12.2009р., проте, даний товар не представлений платником при проведенні огляду місця здійснення діяльності проведеної 10.12.2009р., а представлений цукор з датою виготовлення 2009р.. Факту реалізації чи відвантаження даного товару за перевірений період не встановлено. В зв'язку з зазначеним, вартість даного товару не може бути віднесена до складу податкового кредиту. Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Таким чином порушено пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97 від 03.04.1997р. із змінами та доповненнями. У зв'язку з наявністю від'ємного значення податкового кредиту по ПДВ на час перевірки відповідачем донараховано до сплати податок на додану вартість в сумі 29421 грн.
Однак такі висновки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства про оподаткування та не підтверджені належними і допустимими доказами по справі.
Дослідженими судом доказами встановлено, що на підставі договорів оренди від 01 червня 2008 року та від 01 червня 2009 року позивач як суб'єкт підприємницької діяльності, користувався в перевіреному періоді легковими автомашинами Mitsubishi Outlander та Suzuki Vitara для службових поїздок та перевезення дрібних речей. При цьому до складу валових витрат відносив 50 відсотків вартості придбаного пального А-95. Податок на додану вартість з вартості зазначеного бензину відносив до складу податкового кредиту. До витрат, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, вартість ремонту автомашини та автомобільної гуми позивач не відносив. Дані обставини стверджені дослідженими судом договорами оренди легкових автомобілів, касовими чеками на придбання бензину, книгою обліку доходів та витрат підприємця ОСОБА_4, реєстрами податкових накладних за перевірений період, деклараціями про доходи позивача за перевірений період (а.с. 39-43, 60-75, 113-124, 179-209).
Відповідно до ст.. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» № 13-92 від 26.12.92р.. із змінами та доповненнями, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Згідно підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, із змінами та доповненнями, не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю. Згідно Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого Наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 року №102, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 1998 р. за N 268/2708, щоденне обслуговування, технічне обслуговування та сезонне технічне обслуговування дорожніх транспортних засобів, операції щодо заміни на них шин та акумуляторних батарей не належать до реконструкції, модернізації, технічного переозброєння та інших видів поліпшення. За наведених обставин витрати в розмірі 50% вартості паливно-мастильних матеріалів, вартість ремонту та автомобільної гуми повинні відноситись до складу валових витрат відповідно до вимог статті 13 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з громадян» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2666,05 грн. відповідачем здійснено неправомірно. При цьому відповідачем також порушено вимоги пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в МЮ України 19.12.2002 року за № 1023/7311. Згідно даного Положення за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначивши період фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено. При цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на поставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих.
При визначенні розміру валових витрат та при перевірці правильності обчислення та сплати податку на додану вартість відповідачем ці вимоги не виконані. Як вбачається із записів Книги обліку доходів та витрат (а.с. 187), вказані витрати не віднесені до складу валових витрат. Так, витрати листопада 2008 року, в якому оплачені витрати на ремонт автомобіля, складаються з витрат на реалізований товар в сумі 50 796,89 грн.; витрат по оренді на суму З 403,02 грн.; витрат на автопослуги по перевезенню товару на суму 2 883,33 грн.; витрат на бензин (50%) на суму 308,36 грн.; витрат на послуги банку на суму 633,58 грн., всього витрати за листопад 2008 року становлять 58 025,18 грн., що зазначено в Книзі обліку доходів та витрат, вказана сума включена до загальної суми витрат за 4 квартал 2008 року. На підставі яких документів зроблено висновок про включення витрат на ремонт автомобіля та придбання автомобільної гуми до валових витрат, в акті перевірки не зазначено. Зазначеними вище документами первинного обліку висновки акту перевірки не підтверджені. Інших доказів сторони не надали і їх не здобуто судом. Посилання відповідача на те, що витрати на пальне, автомобільну гуму та ремонт автомобіля не відносяться до витрат, які пов'язані з господарською діяльністю, оскільки до перевірки не надано шляхових листів судом до уваги не приймаються, оскільки чинним законодавством про оподаткування не встановлено, що саме такими документами слід підтверджувати зв'язок вказаних витрат з господарською діяльністю. Крім того, в акті перевірки стосовно зв'язку цих витрат з господарською діяльністю відповідач зазначав, що такі витрати не відносяться до складу валових оскільки підприємець не здійснює доставку товару на даних автомашинах при виді його діяльності - оптова торгівля цукром.
Оскільки, відповідно до зазначених норм податкового законодавства, витрати на паливо-мастильні матеріали, автозапчастини і автомобільну гуму пов'язані з господарською діяльністю та відносяться до складу валових витрат, то відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997р., із змінами та доповненнями суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні цих матеріалів, відносяться до складу податкового кредиту. Крім того, відповідно до даної норми Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Вказані суми податкового кредиту належним чином підтверджуються податковими накладними та касовими чеками.
Дослідженими судом доказами також не підтверджено висновок відповідача про невикористання позивачем у господарській діяльності цукру з датою виготовлення 2007 рік. Згідно частини 2 статті 71 КАС України відповідач повинен доказати правомірність прийнятого ним рішення про застосування фінансових санкцій.
Як встановлено судом понесені позивачем витрати відносяться до складу валових, а тому відповідно до підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997р., із змінами та доповненнями суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні цих матеріалів, відносяться до складу податкового кредиту. Крім того, відповідно до даної норми Закону право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Вказані суми податкового кредиту належним чином підтверджені касовими чеками та податковими накладними.
Щодо зменшення податкового кредиту по ПДВ за вересень 2009 року на залишок товару, то Відповідачем не зазначено посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність факту використання цукру в негосподарській діяльності. Не посилається відповідач в акті перевірки на податкову накладну, згідно якої зменшується сума податкового кредиту, що робить необґрунтованим висновок про зменшення податкового кредиту по ПДВ. Попередньою перевіркою ДПІ у м. Рівне було підтверджено залишок товару на складі на кінець перевірки. Обсяг надходження цукру та його реалізацію підтверджено за період, який перевірявся, в акті перевірки від 22.12.2009р. Відповідач в акт перевірки підтверджує весь фактичний рух товару та його залишок. В акті не вказується на встановлений факт нестачі цукру при обстеженні складу, а вказано тільки на те, що не було надано для огляду цукор, придбаний в 2007р. Однак в п. 1.18 акту перевірки зазначено, що залишки товарів станом на 10.12.2009р. становлять 183321,19 гри., що підтверджується даними проведеної інвентаризації. Під час проведення планової виїзної перевірки за участю спеціаліста ДПІ у м. Рівне було проведено інвентаризацію товарів. За результатами проведеної інвентаризації нестач та надлишків не виявлено (а.с.135). Залишок товарів, якій фактично знаходився на дату інвентаризації на складі, відповідає залишку товарів, який рахується за даними обліку підприємця. Дане свідчить про те, що весь цукор, який був отриманий підприємцем, використовується у господарській діяльності, а саме: був реалізований, а залишок знаходиться на складі для подальшої реалізації. Не відповідає дійсності й те, що спеціалістом ДПІ у м. Рівне не встановлено факт реалізації цукру, який знаходився в залишку станом на 22.11.2007р. Так, з наведених даних таблиці на стор.15 акту перевірки видно, що у листопаді 2007 року реалізовано товару на суму 90 000 грн.(без ПДВ), у грудні 2007 року реалізовано товару на суму 56 180 грн. (без ПДВ), у січні 2008 року - на суму 196 050 грн. (без ПДВ) (а.с. 23). Дані таблиці показують, що підприємець здійснював свою діяльність на постійній основі та протягом всього періоду, який перевірявся, відбувалась реалізація товарів. Залишок товару станом на 22.11.2007р. становив 151 601,82 грн.(без ПДВ) (а.с.221). З наведених в таблиці зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході перевірки сум податкових зобов'язань видно, що лише за період листопад-грудень 2007 року реалізовано товару на суму 146 180 грн. та у січні 2008 року реалізовано товару на суму 196 050 грн. Отже, підстав для висновків щодо відсутності реалізації цукру із залишків станом на 22.11.2007р. немає. Відповідач такий висновок документами первинного обліку не підтвердив, не зазначивши такі в акті перевірки та не вказавши на них в судовому засіданні. За наведених обставин належними і допустимими доказами висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства не підтверджені, а тому оспорені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Судові витрати в сумі 3.40 грн., підтверджені документально, присуджуються судом на користь позивача з державного бюджету на підставі частини 1 статті 94 КАС України.
Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Рівне від 07.05.2010 року № 0000071742/1 та № 0000061742/1.
Присудити на користь позивача Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанов складена в повному обсязі 25 травня 2010 року.
Суддя < Підпис > Шарапа В.М.