Справа № 2а-1700/10/1770
20 травня 2010 року 12год. 49хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: Квятковський Я.А.
позивача: представник не з'явився
відповідача: представник не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Дубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Дубенська об"єднана державна податкова інспекція
доСуб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення заборгованості, -
Дубенський міжрайонний прокурор в інтересах держави, уповноваженим органом якої виступає Дубенська об"єднана державна податкова інспекція звернувся з позовом до відповідача про стягнення заборгованості перед бюджетом зі сплати єдиного податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб в сумі 999,59 грн.
В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явився, однак подав клопотання про розгляд справи без участі представника.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся. Заперечень на адміністративний позов не подав. Про причини неявки суд не повідомив. Судом не визнавалася обов'язковою участь відповідача в судовому засіданні.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні прокурора, дослідивши подані ним письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа Дубенською райдержадміністрацією 16.01.2004 року, перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та є платником єдиного податку.
Згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку і звітності відповідач здійснює такий вид діяльності, діяльність нерегулярного пасажирського транспорту місткістю від 10 до 17 місць, діяльність автомобільного вантажного транспорту вантаж до 4 тон, лісопильне та струганне виробництво, роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами.
Станом на 22.03.2010 року - період, що передував даті звернення позивача до суду, згідно даних обліку позивача за відповідачем рахувалася заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку в сумі 999,59 грн., в тому числі штрафні санкції та пеня.
30.11.2009 року податковим органом щодо відповідача проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання податкового законодавства та іншого законодавства, за результатами якої складено акт №01/07 від 01.09.2009 року, яким зафіксовано порушення абз. 2 п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ - порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання по єдиному податку на підприємницьку діяльність з фізичних осіб. На підставі акту №01/07 від 01.09.2009 року податковим органом винесене податкове повідомлення-рішення форми "Ш" №0005641750/0 від 02.09.2009 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 59,87 грн. (а.с.7) та податкове повідомлення-рішення форми "Ш" № 0005641750/0 від 02.09.2009 року, яким відповідачу, відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, визначено суму штрафу в розмірі 349,93 грн. (а.с.8). Податкові повідомлення-рішення відповідачем у встановленому порядку не оскаржувалися.
Дані обставини стверджені дослідженими у судовому засіданні доказами: копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.11 на звороті), копією заяви відповідача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності (а.с.10), копією корінця свідоцтва про сплату єдиного податку НОМЕР_1 (а.с.4), обліковою карткою платника податків (а.с.5-6), витягом про заборгованість платника податків (а.с.3а).
Станом на день розгляду справи у суді заборгованість перед бюджетом не погашена.
Статтею ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч.2 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №797/98 від 03.07.1998 року, ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.
Згідно з рішенням Дубенської районної ради №83 від 14.12.2006 року, ставка єдиного податку для обраного відповідачем виду діяльності встановлена в розмірі 200 грн.(а.с.9).
Пунктом 3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” №1251-XII від 25.06.1991 року встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
За правилами ч.6 п.2 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” №797/98 від 03.07.1998 року, суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відповідно до пп.17.1.7. п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.
Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас ч. 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п.11 ст.10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Примусове стягнення податкової заборгованості - це передбачена законодавством України процедура погашення податкової заборгованості платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків. Згідно зі ст.3 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, активи платників податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.
Активами платника податків, як зазначено у п.1.7 ст.1 Закону України “Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-III від 21.12.2000 року, є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження. Згідно з вимогами ст.50 Закону України “Про виконавче провадження” №606-XIV від 21.04.1999 року, стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, а у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення.
За таких підстав, податковий борг відповідача підлягає стягненню в судовому порядку, при цьому немає необхідності визначати спосіб і порядок такого стягнення, позаяк примусове стягнення здійснюється за рахунок активів боржника в силу Закону.
При цьому, суд уточнює правовий статус відповідача, як суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, у відповідності до вимог чинного законодавства, що по своїй суті не являється заміною неналежної сторони на належну.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до місцевого бюджету Смизької селищної ради (р/р 34210379700104 в ГУДКУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 23304458, код платежу 16050200) заборгованість по сплаті єдиного податку в сумі 999 (дев"ятсот дев"яносто дев"ять) грн. 59 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.
Постанова складена в повному обсязі 21.05.10р.