Справа № 2а-957/10/1770
20 травня 2010 року 13год. 30хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Олевського Т.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
прокурор: < Текст >
позивача: представник Никонець Д.А.,
відповідача: представник Красовський А.С., третьої особи позивача: представник < Текст > третьої особи відповідача: представник < Текст >
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Підприємство споживчої кооперації "Коопмаркет" < Список > < Позивач в особі > третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача < 3-тя особа >
до Костопільська міжрайонна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача < 3-тя особа >
про скасування податкових повідмолень-рішень
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень Костопільської МДПІ від 08 вересня 2009 року № 0000672341/0, № 0000682341/0, від 07 жовтня 2009 року № 0000672341/1, № 0000682341/1, від 17 грудня 2009 року №0000672341/2, №0000682341/2. Під час розгляду справи позивач змінив предмет позову та просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 08 вересня 2009 року № 0000672341/0, від 07 грудня 2009 року № 0000682341/0, від 07 жовтня 2009 року № 0000672341/1, № 0000682341/1, від 17 грудня 2009 року № 0000672341/2, № 1000682341/2 та від 19 лютого 2010 року № 0000672341/3, № 0000682341/3.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Пояснив суду, що за результатами перевірки відповідачем підприємства були прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення, якими визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток у сумі 42632 грн., з яких 28221 грн. основного платежу та 14411 грн. фінансових санкцій і з податку на додану вартість в сумі 22307 грн., з яких 16834 грн. основного платежу та 5473 грн. фінансових санкцій. Позивач не погоджується з визначенням податкових зобов'язань і зазначає, що не допускав порушень вимог податкового законодавства. Висновок відповідача про заниження валового доходу на суму 3753 грн. спростовує тим, що за вказаний період не надавав послуг з оренди приміщення підприємцю ОСОБА_4, не отримував від нього коштів в оплату вартості оренди та не підписував будь-яких актів про надання послуг. Висновок відповідача про завищення валових витрат на суму 83543 грн. спростовує тим, що ця сума - вартість електроенергії, води, природного газу, сплачена підприємством для КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» як орендодавцю приміщення, де здійснюється господарська діяльність позивачем, у відшкодування фактично понесених витрат електро, тепло та водопостачання. Всі документи, що підтверджують понесення витрат були надані для перевірки. Стосовно визначення податкових зобов'язань з ПДВ представник позивача пояснив, що з акту незрозуміло, за які порушення таке зобов'язання визначено, відсутні посилання на будь-які господарські операції та документи бухгалтерського і податкового обліку.
Відповідач надав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що проведеною перевіркою позивача встановлено порушення ним вимог законодавства про оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Порушення виразилось в тому, що підприємством не включено до валових доходів вартість наданих орендних послуг ПП ОСОБА_4 на суму 3753 гри., в тому числі: З квартал 2008 р.- 1251 грн., 4 квартал 2008 р.-1251 грн., І квартал 2009 року -1251 грн. Також підприємством включено до валових витрат вартість електроенергії, води та природного газу, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку на суму 83543 грн., в тому числі: 3 квартал 2008 року - 25585 гри.., 4 квартал 2008 року - 29328 грн.., 1 квартал 2009 року - 28630 грн. Такі дії порушують вимоги підпункту 4.1.1. статті 4, підпункту 11.3.1. статті 11, підпункту 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Щодо порушення позивачем законодавства про оподаткування податком на додану вартість відповідач письмових заперечень не надав. У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що дані зобов'язання визначені: у сумі 747 грн. у зв'язку з тим, що не віднесені до податкових зобов'язань ПДВ з вартості наданого ПП ОСОБА_4 в оренду приміщення; у сумі 600 грн., які віднесені до податкових зобов'язань з вартості наданих послуг оренди КП «Рівненське ГРО ОССТ» у лютому 2009 року, хоч повинні бути віднесені до податкових зобов'язань з ПДВ у січні 2009 року; у сумі 10765 грн. в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, оформлених неналежним чином (невірно вказаний індивідуальний податковий номер, назва покупця, номенклатура товарів; у сумі 16709 грн. в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту ПДВ у складі вартості електроенергії, води та природного газу, використаної не в господарській діяльності. Представник відповідача вважає, що рішення прийняті обґрунтовано і підстав для їх скасування немає, в задоволенні позову просить відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що Костопільською МДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку Підприємства споживчої кооперації «Коопмаркет» на предмет дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 31 березня 2009 року. За матеріалами перевірки, з врахуванням результатів розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження, Костопільською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000682341/0 від 08 вересня 2009 року, №0000682341/1 від 07 жовтня 2009 року, №0000682341/2 від 17 грудня 2009 року, №0000682341/3 від 19 лютого 2010 року, якими Підприємству споживчої кооперації «Коопмаркет» визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 22307 грн., з яких 16834 грн. основного платежу та 5473 грн. фінансових санкцій; №0000672341/0 від 08 вересня 2009 року, №0000672341/1 від 07 жовтня 2009 року, №0000672341/2 від 17 грудня 2009 року, №0000672341/3 від 19 лютого 2010 року, якими Підприємству споживчої кооперації «Коопмаркет» визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 42632 грн., з яких 28221 грн. основного платежу і 14411 грн. фінансових санкцій. Дані обставини стверджені дослідженими судом доказами: актом перевірки від 25 серпня 2009 року №747/23/34508258 (т.1 а.с. 5-53), податковими повідомленнями-рішеннями (т.1 а.с. 54-57, 72,73, т. 2 а.с. 21).
В акті перевірки в розділі 3.1.1. Валовий дохід відповідачем зазначено, що згідно договору оренди №5 від 28.02.2008 року, укладеного підприємством «Коопмаркет» та ПП ОСОБА_4 підприємство здає в оренду приватному підприємцю ОСОБА_4 для встановлення грального автомату 1 кв.м. площі магазину «Маркет», що знаходиться за адресою: м.Костопіль, вул. Грушевського, 29. Відповідно до пункту 2.1 договору ПСК «Коопмаркет» надає для приватного підприємця ОСОБА_4 такі послуги: збереження гральної техніки, утримання гральної техніки в чистоті і порядку, своєчасне підключення гральної техніки до електромережі. Відповідно до пункту 3.1 договору за надані орендні послуги ПП ОСОБА_4 повинен сплачувати ПСК «Коопмаркет» орендну плату щомісяця в розмірі 500 грн. з ПДВ. Відповідно до пункту 7.1 строк дії договору 12 місяців з дати підписання. Якщо жодна із сторін не заявить про його денонсацію, то договір вважається продовженим ще на такий же строк. Заяви про розірвання договору та заяви про денонсацію вищевказаного договору підприємством до перевірки не надано. Таким чином, договір оренди № 5 від 28.02.2008 року вважається продовженим на 12 місяців, тобто строком до 28.02.2010р. В ході перевірки проведено обстеження приміщення торгового залу магазину «Маркет» ПСК «Коопмаркет» ( акт обстеження від 14.08.2009 р.), в результаті якого встановлено, що в приміщенні торгового залу магазину «Маркет» ПСК»Коопмаркет» знаходиться гральний апарат. Отже, на думку відповідача, підприємством не включено до валових доходів вартість наданих орендних послуг ПП ОСОБА_4 на суму 3753 грн. Такі дії позивача відповідач трактує як порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94 - ВР у редакції Закону України від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями).
В розділі 3.1.2. акту перевірки Валові витрати відповідачем зазначено, що підприємством включено до валових витрат вартість електроенергії, води та природного газу, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку на суму 83543 грн. ПСК»Коопмаркет» за період з 01.07.2008 року по 31.03.2009 року орендувало у КП «Рівненське гуртово-роздрібне об»єднання» Рівненської ОССТ згідно договору суборенди основних засобів б/н від 07.08.2006 року приміщення торгового залу площею 590 кв.м. та адміністративно-побутові приміщення площею 490 кв.м., що знаходяться на першому поверсі трьохповерхової будівлі за адресою: м.Костопіль, вул. Грушевського, 29. Торгові приміщення другого, третього та частини першого поверхів будівлі здаються КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» ООС в оренду приватним підприємцям. Відповідно до п. 4.3 договору вартість комунальних послуг, а також інші витрати, що пов'язані з утриманням основних засобів, відшкодовуються щомісяця Орендарем у фактичних затратах, що пов'язані з орендою основних засобів, згідно рахунків, виставлених орендодавцем у трьохденний строк. Лічильник на електроенергію, воду та природній газ у ПСК «Коопмаркет» відсутній. Костопільською МДПІ в ході перевірки було надіслано запит ПСК «Коопмаркет» про надання розрахунків фактичного використання підприємством за перевірений період електроенергії, води та природного газу. В отриманій відповіді від 17.08.2009 р. підприємством надані копії актів здачі-прийняття робіт та рахунків, виставлених для позивача КІІ «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» Рівненської ОССТ за електроенергію, воду та природний газ на суму 83534 грн. У вказаних актах та рахунках вказано лише кількість електроенергії, води та природного газу, тоді як передбачено умовами договору б/н від 07.08.2006 року (п.4.3) відшкодування фактичних затрат, що пов'язані з орендою основних засобів. Таких документів, які б свідчили про фактичні затрати, що пов'язані з орендою основних засобів, до перевірки, ПСК «Коопмаркет» не надано. На підставі цього відповідачем зроблено висновок, що позивачем порушено вимоги підпункту 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: в наданих для перевірки актах здачі-прийняття робіт та рахунках не розкрито розрахунків кількості фактично використаної елекгроенергії, води та природного газу ПСК «Коопмаркет», до актів та рахунків не надано первинних документів, що підтверджують кількість наданих комунальних послуг.
В розділі акту перевірки 3.2.1. Податкові зобов'язання відповідач зазначає про порушення позивачем вимог підпункту 3.1.1. статті 3, пункту 4.1. статті 4 та підпункту 7.3.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки до складу податкових зобов'язань не включено 747 грн. ПДВ з вартості наданих ПП ОСОБА_4 послуг з оренди приміщення. Також вказано, що в порушення підпункту 7.3.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем несвоєчасно включено до податкових зобов'язань за лютий 2009 року ПДВ від наданих послуг оренди КП «Рівненському ГРО ОССТ» (згідно договору оренди б/н від 02.01.20.09 р.) в сумі 600 грн. Згідно умов договору орендна плата в місяць складає 3600 грн. з ПДВ. Згідно податкової накладної № 18 від 28.02.2009 року на суму 7200 грн. ( в т.ч. ПДВ -1200 грн.) орендна плата нарахована за два місяці (січень 2009 р. та лютий 2009 року) і включена до податкових зобов'язань по ПДВ за лютий 2009 року. Отже, підприємством несвоєчасно включено, до податкових зобов'язань ПДВ на суму 600 грн. від орендної плати за січень 2009 року.
В розділі 3.2.2. акту перевірки Податковий кредит відповідачем зазначено, що в порушення пункту 6 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затверджених наказом ДПА України від 30.06.2005 р. за № 244 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 18.07.2005 р. за № 770/11050 підпунктів 7.2.1, 7.2.6, пункту 7.2 статті 7 , підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. (із змінами та доповненнями) до складу податкового кредиту включено ПДВ, згідно податкових накладних, які оформлені неналежним чином - невірно вказано індивідуальний податковий номер, назва покупця та опис (номенклатура) придбаних товарів на суму 10765 грн. Також зазначено, що в порушення підпункту 7.4.1, пункту 7.4 статті 7 Закону України « Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підприємством включено ПДВ від вартості електроенергії, води та природного газу, отриманого від КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання ОСС та використаного не в господарській діяльності на суму 16709 грн. Саме ці суми згідно розрахунку сум штрафних (фінансових) санкцій донараховані на підставі оспорених рішень відповідачем позивачу як зобов'язання з ПДВ (т.1. а.с. 7-8, 12-13, 15, 196).
Судом досліджені докази, на підставі яких відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства та встановлено, що висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного на час спірних правовідносин законодавства.
Щодо формування валових доходів, то спірні правовідносини повинні регулюватись підпунктом 4.1.1. статті 4 та підпунктом 11.3.1. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Даними нормативними актами встановлено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, частини 1 статті 9 КАС України органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в МЮ України 19.12.2002 року за № 1023/7311, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначивши період фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено. При цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих.
При визначенні валових доходів відповідачем ці вимоги не виконані. Відповідач як на доказ надання послуг позивачем ПП ОСОБА_4 з оренди приміщення посилається на договір оренди. Як на підтвердження факту отримання валових доходів за даним договором в сумі 3753 грн. у 3 і 4 кварталах 2008 року та 1 кварталі 2009 року відповідач посилається на обстеження приміщення торгового залу магазину ПСК «Коопмаркет» та виявлення внаслідок обстеження грального автомата (акт від 14 серпня 2009 року т.1 а.с. 198). Судом досліджені дані докази. Договором оренди №5 від 28.02.2008 року між позивачем (орендодавцем) та ПП ОСОБА_4 (орендарем) передбачено надання в оренду 1 кв. м площі нежилого приміщення по вул. Грушевського, 29 у м. Костопіль для встановлення гральних автоматів. Умови розрахунків передбачені до 15 числа наступного місяця в розмірі 500 грн. Строк дії договору - 12 місяців з дати підписання. Якщо жодна із сторін не заявить про розірвання договору, він вважається продовженим на такий же строк (т. 1 а.с. 180). Наявність договору, строк дії якого не закінчено у відповідному періоді не може бути підставою для висновку про його виконання без підтвердження факту такого виконання. Будь-яких даних про зарахування коштів на рахунок позивача чи в касу перевіркою не встановлено. Не зазначено в акті перевірки і посилання на будь-які інші документи бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне надання послуг з оренди приміщення. Складання акту обстеження приміщення працівниками органів державної податкової служби при проведенні планової документальної виїзної перевірки для встановлення чи спростування фактів здійснення господарських операцій Законом України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено, як не передбачено вчинення посадовими особами таких дій і іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність посадових осіб відповідача. Тому такий акт, згідно вимог частини 3 статті 70 КАС України, не може братись судом до уваги як доказ на підтвердження будь-яких фактичних обставин. Крім того, даним актом достовірно, за будь-якими ідентифікуючими ознаками, не підтверджено, що виявлений у торговому залі гральний автомат належить саме ПП ОСОБА_4
За наведених обставин висновок відповідача про заниження позивачем валових доходів 3 і 4 кварталів 2008 року та 1 кварталу 2009 року на 3753 грн. не підтверджений належними і допустимими доказами, а тому визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 939 грн. та фінансових санкцій з цього податку в сумі 282 грн. є безпідставним. Оскільки згідно підпункту 3.1.1. статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції, в тому числі, і з надання послуг, то при відсутності доведення факту надання послуг з оренди приміщення ПП ОСОБА_4 на суму 3753 грн. відсутні і підстави для визначення зобов'язань з податку на додану вартість на суму 747 грн. та застосування фінансових санкцій з цього податку в сумі 374 грн.
Щодо формування валових витрат в даному випадку, то вони повинні здійснюватись відповідно до вимог пункту 5.1. та підпункту 5.2.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств. Ними передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Дослідженими доказами судом встановлено, що на підставі договору суборенди від 07 серпня 2006 року ПСК «Коопмаркет» (орендар) орендувало у КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання ОСС» (орендодавець) приміщення торгового залу та адміністративно-побутові приміщення по вул.. Грушевського, 29 у м. Костопіль Рівненської області з метою їх цільового використання. Пунктом 4.3. договору встановлено, що вартість комунальних послуг (енерго), а також інші витрати, що пов'язані з утриманням основних засобів відшкодовується щомісяця орендарем у фактичних затратах, що пов'язані з орендою основних засобів, згідно рахунків, виставлених Орендодавцем у трьохденний строк (т.1 а.с. 206-207). На виконання умов договору орендодавець надавав орендарю рахунки, де зазначав кількість і вартість електроенергії, води та природного газу на кінець місяця. Також сторони договору підписували акти, згідно з якими орендодавець передавав орендарю вартість цих послуг для відшкодування. За 3 та 4 квартал 2008 року і 1 квартал 2009 року за вказаними рахунками та актами здачі-прийняття робіт ПСК «Коопмаркет» сплатив орендодавцю 83543 грн., які відніс до складу валових витрат відповідних звітних періодів. Податок на додану вартість, сплачений у ціні відшкодування вартості наданих послуг, в сумі 16709 грн. позивач відніс у відповідні звітні періоди до складу податкового кредиту (т. 1 а.с. 76-81, 130-179, 184-195, т. 2 а.с 2-20, 22-86).
Згідно довідки про загальну інформацію щодо ПСК «Коопмаркет» (т.1 а.с. 53) видом його діяльності є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту. Тому оренда торгового залу та адміністративно-побутових приміщень пов'язана з господарською діяльністю позивача і витрати, пов'язані з орендою приміщень відносяться до складу валових витрат підприємства. Умовами договору оренди передбачено певну форму відшкодування фактичної вартості комунальних послуг, витрат за використану електроенергію та інших витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів - на підставі рахунків орендодавця. Оскільки позивач не має приладів обліку електричної енергії, води та природного газу, про що зазначив відповідач в акті (т.1 а.с. 8), така форма відшкодування цих витрат не суперечить вимогам чинного законодавства та підтверджена доказами, передбаченими умовами договору. Надані докази в підтвердження понесених витрат (рахунки, акти здачі-прийняття робіт, платіжні доручення) відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» щодо первинного документа. Вони містять достатні відомості про господарські операції - відшкодування орендодавцю вартості фактичних послуг та інших витрат, пов'язаних з утриманням основних засобів та підтверджують здійснення таких операцій у перевіреному періоді. Чинним законодавством на час проведення перевірки та здійснення даних господарських операцій не було передбачено документів встановленої форми та зразка для підтвердження факту здійснення відповідних господарських операцій. Тому висновок відповідача про те, що позивач не підтвердив щомісячного відшкодування орендодавцю приміщення по вул. Грушевського, 29 у м. Костопіль фактичних затрат по відшкодуванню вартості комунальних послуг (енерго), а також інших витрат, що пов'язані з утриманням основних засобів відповідними розрахунковими, платіжними чи іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку є безпідставним та не ґрунтується на досліджених судом доказах. Завищення валових витрат на суму 83543 грн. відповідач у судовому засіданні належними та допустимими доказами не підтвердив. За таких обставин судом не встановлено порушення ПСК «Коопмаркет» вимог підпункту 5.3.9. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Визначення в даному випадку Костопільською МДПІ позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 15895 грн. та застосування фінансової санкції в сумі 5191 грн. є безпідставним.
Оскільки відповідач безпідставно виключив зі складу валових витрат вартість фактичних затрат по відшкодуванню вартості комунальних послуг (енерго), а також інших витрат, що пов'язані з утриманням основних засобів у сумі 83543 грн., то ним безпідставно зроблено також висновок про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 16709 грн. - сплачену у відповідні періоди в ціні вартості цих фактичних затрат. Тому безпідставним є також висновок відповідача про порушення позивачем вимог підпункту 7.4.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а відтак неправомірним є визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 16709 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 8354 грн.
Підпунктом 7.3.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку. Дослідженими по справі доказами встановлено, що між позивачем та КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» ОСС укладено договір оренди основних засобів від 02 січня 2009 року. Орендна плата за договором становить 3600 грн. з ПДВ у місяць (т.1 а.с. 208-210). За січень і лютий 2009 року орендна плата була нарахована в лютому 2009 року в сумі 7200 грн., в тому числі 1200 грн. ПДВ на підставі актів про надання послуг від 28 лютого 2009 року №№ОУ-0000003 і ОУ-0000004 та в лютому 2009 року дану суму податку на додану вартість віднесено до податкових зобов'язань на підставі податкових накладних №17 та №18 від 28.02.2009 року. Дані обставини стверджені дослідженими судом копіями податкових накладних, реєстром податкових накладних за лютий 2009 року, декларацією з податку на додану вартість за лютий 2009 року, копіями актів про надання послуг (т. 1 а.с. 158-161, 2 а.с. 79, 96-99). За наведених обставин документи, що підтверджують факт надання послуг з оренди платником податку, оформлені у лютому 2009 року, а тому відповідно до вимог підпункту 7.3.1. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у цьому ж періоді у позивача виникли податкові зобов'язання з податку на додану вартість за надані у січні 2009 року послуги. Тому визначення податкового зобов'язання в сумі 600 грн. за даною господарською операцією відповідачем здійснено неправомірно, а відтак неправомірним є і визначення фінансових санкцій в сумі 300 грн. Крім того, в даному випадку позивачем порушено вимоги Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА України від 16.09.2002р. № 429, зареєстрованого в МЮ України 19.12.2002 року за № 1023/7311. Згідно пункту 2 даного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового та валютного законодавства необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначивши період фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено. При цьому додати до акту письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на поставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій) та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючих. Відповідачем у повному обсязі не досліджені документи податкового та бухгалтерського обліку за даною господарською операцією і помилково зазначено про включення до складу податкових зобов'язань за лютий 2009 року ПДВ з вартості наданого в оренду майна в сумі 1200 грн. на підставі податкової накладної №18 від 28.12.2009 року, оскільки інші досліджені судом докази підтверджують, що в даному періоді до зобов'язань віднесено ПДВ з вартості наданого в оренду майна в сумі 1200 грн. на підставі податкових накладних від 28. Лютого 2009 року №№17, 18.
Судом досліджені як письмові докази зазначені відповідачем в додатку 10 до акту перевірки податкові накладні разом з податковими деклараціями за відповідні періоди та реєстрами отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 132-165, 219-255). Ці докази свідчать про те, що господарські операції, на підставі яких позивачем віднесено ПДВ до податкового кредиту, фактично здійснені.
Стосовно зазначених у Акті перевірки порушень позивачем вимог пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суд вважає, що недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять ці накладні недійсними, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказу. Ці накладні є підставою для висновку суду, зробленого в результаті оцінки всіх доказів у відповідності з вимогами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, про можливість ідентифікації учасників господарських операцій, про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарської операції, сплати податку на додану вартість та його суми. Тому позивачем підставно віднесено за даними податковими накладними до податкового кредиту податок на додану вартість, а відповідачем безпідставно зменшено суму податкового кредиту звітного періоду та донараховано ПДВ в сумі 10765 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 5383 грн.
В акті перевірки в розділі «Податок на додану вартість» відповідачем зазначено про значну кількість господарських операцій, за якими встановлено порушення законодавства про оподаткування податком на додану вартість. Однак визначено податкові зобов'язання в сумі 28221 грн. та застосовано фінансові санкції в сумі 14411 грн. При визначенні господарських операцій, за якими відповідачем донараховано податок на додану вартість та застосовані фінансові санкції, суд виходив з розрахунку фінансових санкцій, що є додатком до акту перевірки (т. 1 а.с. 196). За рештою порушень рішення про застосування фінансових санкцій не приймалось.
За наведених обставин позовні вимоги КП «Коопмаркет» підтверджені належними і допустимими доказами і підлягають до задоволення. Відповідач, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не довів правомірності прийняття ним оспорених податкових повідомлень-рішень.
Судові витрати, згідно статті 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 3,40 грн., що підтверджена документально.
Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю. < Текст >
Скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції від 08.09.2009 року № 0000672341/0, № 0000682341/0, від 07.10.2009 року № 0000672341/1, № 0000682341/1, від 17.12.2009 року № 0000672341/2, № 0000682341/2, від 19.02.2010 року № 0000672341/3, № 0000682341/3.
Присудити на користь позивача Підприємство споживчої кооперації "Коопмаркет" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова складена в повному обсязі 21 травня 2010 року.
Суддя < Підпис > Шарапа В.М.