Білогірський районний суд Хмельницької області 30200 Хмельницька обл., смт Білогір'я, вул. Шевченка, 42, inbox@bg.km.court.gov.ua, Тел.(факс) 038 41 2 1444
Справа № 669/1024/20
Провадження № 1-кп/669/8/21
11 травня 2021 року смт.Білогір'я
Білогірський районний суд Хмельницької області
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Білогір'я Хмельницької області кримінальне провадження №12020240090000105 про обвинувачення
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с.Залужжя Білогірського району Хмельницької області, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , громадянки України, українки, з повною загальною середньою освітою, не одруженої, не працюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України,
17 серпня 2020 року близько 12 год. 30 хв., ОСОБА_6 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у спальній кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , діючи умисно, під час суперечки із своїм співмешканцем ОСОБА_8 , тримаючи в правій руці кухонний ніж, робочою (загостреною) частиною вказаного ножа заподіяла ОСОБА_8 один удар в область передньої поверхні лівої половини грудної клітки зліва, чим спричинила тілесне ушкодження, а саме проникаюче поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з раною в ділянці четвертого міжребер'я по середньо-ключичній лінії зліва з лівобічним гемотораксом (крововиливом в плевральну порожнину), яке відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення.
Тобто вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.121 КК України.
Так, в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину в інкримінованому їй злочині не визнала, змінювала покази щодо фактичних обставин справи. Показала, що потерпілий є її співмешканцем. Протягом дня 17.08.2020 року вони спільно з ОСОБА_8 розпивали спиртні напої за місцем їх проживання в спальній кімнаті. В переві між вживанням алкоголю разом лежали на ліжку, спали і спілкувались. В ході розмови потерпілий почав суперечку з приводу спільного проживання, завдавав їй ударів, штовхав, шарпав за волосся. Вона взяла ножа на столі, хотіла захиститися від неправомірних дій потерпілого, тому нанесла один удар в область грудей. Потім, злякавшись, викликала швидку. Більш детально розказати обставини не може оскільки перебувала в стані алкогольного сп'яніння. У вчиненні замаху на умисне вбивство ОСОБА_8 не визнала. Визнала вину у нанесенні потерпілому тяжких тілесних ушкоджень. Просила вибачення в потерпілого, розкаювалася у вчиненому.
Допитаний в судовому засідання потерпілий ОСОБА_8 підтвердив покази обвинуваченої та пояснив, що ОСОБА_6 є його співмешканкою, будь-яких претензій до неї він не має та бажає надалі проживати спільно з нею. Заперечував факт фізичного насилля відносно обвинуваченої.
Крім визнання вини обвинуваченою, її винуватість у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення повністю доводиться сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Досліджуючи письмові докази судом встановлено наступне.
За даними Витягу з кримінального провадження вбачається, що 17.08.2020 року за усною заявою (повідомленням про кримінальне правопорушення) до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240090000105 внесено відомості за фактом спричинення 17.08.2020 року ОСОБА_6 тілесного ушкодження ОСОБА_8 , яке відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення.
Згідно протоколу огляду місця події, території домогосподарства, розташованого по АДРЕСА_1 , від 17 серпня 2020 року з фототаблицею до нього, під час огляду зафіксовано сліди та обстановку вчиненого кримінального правопорушення, зокрема на веранді, що при вході до будинку, виявлено та вилучено ніж, а на підлозі однієї із кімнат житлового будинку та на ліжку виявлено нашарування бурого кольору у вигляді крапель різних розмірів, які схожі на краплями схожі на кров.
За даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчинення злочину, від 17 серпня 2020 року, ОСОБА_6 17 серпня 2020 року о 17 годині 40 хвилин затримано з тієї підстави, що безпосередньо після вчинення злочину потерпілий вказав, що затримана нанесла удар ножем в область серця останнього та спричинила тілесні ушкодження.
За даними протоколів відібрання біологічних зразків для експертизи від 17.08.2020 року та від 14.09.2020 року, на виконання постанови прокурора Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 17.08.2020 року, у підозрюваної ОСОБА_6 відібрано зразки крові для проведення судових експертиз.
Згідно з висновком експерта Хмельницького облбюро судмедекспертизи №1675 від 02 вересня 2020 року при судово-медичній експертизі зразка крові ОСОБА_6 виявлено наявність етилового (винного) алкоголю в крові в кількості 0,68 проміле.
За даними протоколу відібрання біологічних зразків для експертизи від 10.09.2020 року, на виконання постанови прокурора Білогірського відділу Старокостянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_4 від 10.09.2020 року, у потерпілого ОСОБА_8 відібрано зразки крові для проведення судових експертиз.
Згідно даних висновку експерта Хмельницького облбюро судмедекспертизи № 473 від 15 вересня 2020 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи зразка рідкої крові підозрюваної встановлено, що кров підозрюваної ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0.
У відповідності до висновку експерта Хмельницького облбюро судмедекспертизи № 465 від 15 вересня 2020 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи зразка рідкої крові потерпілого встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0.
Згідно даних висновку експерта Хмельницького облбюро судмедекспертизи № 467 від 09 жовтня 2020 року встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, а кров підозрюваної ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, на марлевому тампоні зі змивом, вилученому під час огляду місця події на паласі (коврі) застеленому на підлозі в приміщенні спальної кімнати будинку АДРЕСА_1 (обєкт №1) знайдена кров людини, при визначенні групової належності виявлені антигени В та Н. Отже, ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) містяться антигени В та Н, в тому числі і потерпілому ОСОБА_8 . Виключити домішки крові від ОСОБА_6 , в крові якої міститься антиген Н, не виявилося можливим.
Із висновків експертів Хмельницького облбюро судмедекспертизи № 468 від 09 жовтня 2020 року, №469 від 09.10.2020 року та №470 від 09.10.2020 року вбачається, що кров потерпілого ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А з супутнім антигеном Н за ізосерологічною системою АВ0, а кров підозрюваної ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0. Крім того, на марлевому тампоні зі змивом, вилученому під час огляду місця події, з бокової частини матрацу ліжка, що у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_1 (обєкт №1), на фрагменті бавовняної тканини, вилученій під час огляду місця події в ході огляду ліжка на наволочці подушки (об'єкти №1,) на фрагменті бавовняної тканини, вилученій під час огляду місця події (за постановою - на частині підодіяльника одіяла наявного на ліжку) (об'єкти №1,2) та на тампоні марлевому зі змивом, вилученому під час огляду місця події, з зовнішньої сторони вхідних дверей кухні того ж житлового будинку (об'єкт №1), знайдена кров людини, при визначенні групової належності виявлені антигени В та Н. Отже, ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) містяться антигени В та Н, в тому числі і потерпілому ОСОБА_8 . Виключити домішки крові від ОСОБА_6 , в крові якої міститься антиген Н, не виявилося можливим.
Згідно висновку експерта Хмельницького облбюро судмедекспертизи № 269 від 19 жовтня 2020 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи ножа встановлено, що згідно з «Висновком лікаря судмедексперта-імунолога» Задорожньої- ОСОБА_9 №467від 09 жовтня 2020 року кров ОСОБА_8 відноситься до групи В з ізогемаглютиніном анти-А за ізосерологічною системою АВ0. Згідно з цим же Висновком кров ОСОБА_6 відноситься до групи 0 з ізогемаглютинінами анти-А та анти-В за ізосерологічною системою АВ0. При судово-цитологічному дослідженні представленого на експертизу ножа, виявлена кров людини, при визначенні групової належності якої знайдений антиген В ізосерологічної системи АВ0. Отже, ця кров може належати особі (особам) в крові якої (яких) міститься антиген В, в тому числі і потерпілому ОСОБА_8 .
Згідно висновку експерта Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи №498 від 22 жовтня 2020 року встановлено, що на підставі даних судово-медичної експертизи гр. ОСОБА_8 , наданих на його ім'я медичних документів та обставин справи, у ОСОБА_8 виявлено таке тілесне ушкодження: проникаюче поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з раною в ділянці четвертого міжребер'я по середньо-ключичній лінії зліва з лівобічним гемотораксом (крововиливом в плевральну порожнину). Дане тілесне ушкодження утворилося від однієї травмуючої дії гострого колючо-ріжучого предмета, могло виникнути в строк та при обставинах вказаних в постанові, та відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечне для життя в момент спричинення. В момент спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_8 повинен був бути оберненим передньою поверхнею грудної клітки до травмуючого предмета, міг перебувати в положеннях стоячи, сидячи, лежачи або близьких до них. Судово-медичні дані про те чи міг ОСОБА_8 спричинити собі дане тілесне ушкодження власною рукою відсутні. Передня поверхня лівої половини грудної клітки є місцем доступним для власної руки.
Згідно довідки КНП «Білогірська центральна районна лікарня» №749 від 03.11.2020 року ОСОБА_8 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 17 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року, станом на серпень місяць 2020 року вартість одного ліжко-дня становить 705 гривень, 26 копійок та в період з 17 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року сума вартості п'ятнадцяти ліжко-днів становить 10578,90 грн.
Відповідно до протоколу слідчого експерименту із застосуванням відеозйомки від 19 серпня 2020 року за участю підозрюваної ОСОБА_6 остання показала на місці, добровільно та детально розповіла про обставини скоєння кримінального правопорушення, у тому числі щодо механізму нанесення потерпілому тілесного ушкодження 17 серпня 2020 року.
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 542 від 28 жовтня 2020 року ОСОБА_6 виявляє психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, виявляла такі і на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення. ОСОБА_6 усвідомлювала свої дії та могла керувати ними на момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, усвідомлює свої дії та може керувати ними і на теперішній час. Вищевказаний психічний розлад відноситься до іншого хворобливого стану психіки. ОСОБА_6 в період вчинення злочину в стані тимчасового розладу душевної діяльності , іншого психічного розладу не знаходилась, застосування до неї примусових заходів медичного характеру не потребує, в період скоєного в стані фізіологічного афекту, фрустрації, психологічного стресу не знаходилася, в досліджуваній ситуації її психоемоційний стан змінився під дією вжитого алкоголю, на момент вчинення кримінального правопорушення в стані патологічного сп'яніння не знаходилась, а тому могла усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Щодо клопотання захисника - адвоката ОСОБА_7 про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_6 з ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, то суд приходить до переконання, що таке заслуговує на увагу з наступних підстав.
Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується в тому, що вона 17 серпня 2020 року близько 12 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у спальній кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , діючи умисно, під час суперечки із своїм співмешканцем ОСОБА_8 , маючи на меті позбавлення його життя, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи негативні наслідки у вигляді смерті та бажаючи їх настання, тримаючи в правій руці кухонний ніж, робочою (загостреною) частиною вказаного ножа заподіяла ОСОБА_8 один удар в область передньої поверхні лівої половини грудної клітки зліва, чим спричинила тілесне ушкодження, а саме проникаюче поранення передньої поверхні лівої половини грудної клітки з раною в ділянці четвертого міжребер'я по середньо-ключичній лінії зліва з лівобічним гемотораксом (крововиливом в плевральну порожнину), яке відноситься до категорії тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент спричинення. Таким чином, ОСОБА_6 вчинила дії, спрямовані на позбавлення життя ОСОБА_8 , однак кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки ОСОБА_8 із тілесними ушкодженнями був госпіталізований до хірургічного відділення КНП «Білогірська ЦРЛ», де йому надано своєчасну медичну допомогу. Тобто, ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні закінченого замаху на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство) - кримінального правопорушення (злочин), передбаченого ч.2 ст.15 - ч.1 ст.115 КК України.
За встановлених судом фактичних обставин справи, юридична оцінка дій обвинуваченої ОСОБА_6 є неправильною.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 115 КК умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого. Визначальним при цьому є спрямованість умислу винного, його суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до таких наслідків характеризується необережністю. Питання про умисел вирішується виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Склад злочину, передбачений частиною першою статті 121 КК, належить до особливих (складних) злочинів і виділений законодавцем в окремий вид необережного заподіяння смерті, тому що за своєю суттю, природою речей заподіяння смерті відбувається єдиним засобом - завданням тілесних ушкоджень.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 КК) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини.
Так, з системного аналізу закону випливає, що при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів їм необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи. Порушення цієї вимоги породжує серйозні помилки щодо кваліфікації злочину.
Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
Відповідно до роз'яснень п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоровя особи" замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Згідно з пунктом 22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ, питання про наявність у діях особи умислу необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Тому, якщо винна особа діяла з непрямим умислом, вона не може нести відповідальність за замах на вбивство, а лише за наслідки, які фактично були заподіяні.
При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Судова практика для з'ясування змісту і спрямованості умислу особи орієнтує суди на те, що при дослідженні доказів їм необхідно виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння (пункт 22 вказаної Постанови Пленуму ВСУ).
Як відомо із матеріалів справи та встановлено судом, а саме: показань самої обвинуваченої ОСОБА_6 , даних нею на судовому слідстві, показань потерпілого ОСОБА_8 , даних рапортів, протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обвинувачена ОСОБА_6 завдала потерпілому один удар в область передньої поверхні лівої половини грудної клітки зліва, чим спричинила тілесне ушкодження, без наміру позбавити його життя. Сама ОСОБА_6 не заперечує, що хоча і діяла умисно, проте не бажала настання смерті потерпілого.
При сукупності вищезазначеного, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи скоєння злочину, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченої органом досудового слідства кваліфіковано не вірно, оскільки умисел (суб'єктивне ставлення) обвинуваченої ОСОБА_6 до наслідків своїх дій не охоплювався позбавленням життя свого співмешканця, потерпілого по справі ОСОБА_8 . Тому дії обвинуваченої ОСОБА_6 слід кваліфікувати в залежності від наслідків, які фактично були заподіяні.
Окрім цього слід зазначити, що органом досудового слідства в пред'явленому обвинуваченні ОСОБА_6 вказано, що кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від її волі, оскільки потерпілого госпіталізовано до хірургічного відділення КНП «Білогірська ЦРЛ», де йому надано своєчасну медичну допомогу. Вказане не знайшло свого підтвердження у суді, оскільки обвинувачена ОСОБА_6 після того як нанесла удар ножем, намагалася та сприяла наданню потерпілому допомоги та сама добровільно ініціювала виклик швидкої медичної допомоги, яка і госпіталізувала потерпілого ОСОБА_8 , залишившись при цьому чекати на правоохоронні органи для встановлення істини.
В ході розгляду справи судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_6 з потерпілим ОСОБА_8 проживають у незареєстрованому шлюбі, між ними не було неприязні, конфлікт виник раптово, на побутовому ґрунті, удар обвинуваченою був одиночний. Після поранення потерпілого ОСОБА_8 , обвинувачена ОСОБА_6 , знаходячись біля нього та маючи реальну можливість ще наносити інші тілесні ушкодження, однак не вчиняла жодних протиправних дій щодо останнього, а навпаки одразу вживала заходів, щоб відвернути настання для потерпілого шкідливих наслідків: після вказаної події здійснила виклик швидкої медичної допомоги та повідомила поліцію, тобто припинила свої злочинні дії добровільно, що об'єктивно свідчить про відсутність в неї умислу на позбавлення життя потерпілого. Після вчиненого зізналася та усвідомлено шкодувала у скоєному.
Про відсутність умислу на вбивство свідчать характер взаємовідносин між потерпілим та підсудною (проживають у незареєстрованому шлюбі), знаряддя злочину (кухонний ніж, який знаходився на столі, де відбувся конфлікт між потерпілим та підсудною, тобто він не був заздалегідь підготовлений для вчинення злочину), поведінка підсудної після вчинення злочину (виклик медичних працівників). Крім того, встановлено, що ОСОБА_6 мала можливість довести злочин до кінця і вбити потерпілого, проте вона утрималася від подальших протиправних дій, викликала швидку медичну допомогу, отже усвідомила свою вину та намагалася запобігти тяжким наслідкам, вживши всіх заходів щодо надання йому медичної допомоги, що свідчить про відсутність умислу на вбивство. На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позбавлення життя потерпілого не охоплювалось умислом підсудної.
За наведених обставин суд вважає встановленим, що ОСОБА_6 завдаючи удар ножем, не переслідувала мети вбивства, однак усвідомлювала небезпеку своїх дій і допускала можливість заподіяння тілесних ушкоджень будь-якої тяжкості, в тому числі і тих, що фактично настали. Оскільки одним ударом ОСОБА_8 було заподіяно проникаюче поранення грудної клітки, тобто тілесне ушкодження, що відноситься до категорії тяжких за ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння, суд приходить до висновку про те, що органом досудового слідства дії ОСОБА_6 за ч.2 ст.15- ч.1 ст.115 КК України кваліфіковані невірно і підлягають перекваліфікації на ч.1 ст.121 КК України.
Вказані дії ОСОБА_6 повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК України, як умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, що були помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство потерпілого.
Оцінюючи перевірені докази по справі в їх сукупності, суд приходить до переконання, що винність обвинуваченої ОСОБА_6 є доведеною, остання своїми діями заподіяла потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто вчинила кримінальне правопорушення (злочин), передбачений ч.1 ст.121 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд, у відповідності до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачена ОСОБА_6 вчинила кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України відносяться до тяжкого злочину.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає те, що обвинувачена ОСОБА_6 щиро розкаялася у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину, а також надавала допомогу потерпілому ОСОБА_8 безпосередньо після вчинення злочину, викликавши швидку медичну допомогу.
Обставинами, які обтяжують покарання, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винна перебуває у близьких відносинах, та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Суд враховує також, що обвинувачена ОСОБА_6 вперше притягується до кримінальної відповідальності, негативно характеризується за місцем проживання, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, зверталася за допомогою до нарколога, мотиви, з яких обвинувачена вчинила дане кримінальне правопорушення. Крім цього, судом береться до уваги неправомірна поведінка потерпілого ОСОБА_8 , який був ініціатором зазначеного конфлікту та розпочав суперечку, а також думку останнього, який претензій до обвинуваченої ОСОБА_6 немає, пробачив їй скоєне та просить суд не призначати їй покарання пов'язане із позбавленням волі. Суд також вважає, що принцип гуманізації відповідальності при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_6 повинен бути застосований, виходячи з засад визначених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
На підставі наведеного, враховуючи ряд обставин, що пом'якшують покарання, а саме визнання вини, щире каяття, надання допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення злочину (виклик швидкої медичної допомоги), неправомірну поведінку потерпілого, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину вперше, суд вважає, що обвинуваченій ОСОБА_6 слід призначити покарання згідно санкції ч.1 ст.121 КК України, але без реального його відбування, що буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.
Щодо підозрюваної ОСОБА_6 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Білогірського районного суду Хмельницької області ОСОБА_10 №669/782/20 (провадження №1-кс/669/97/20) від 19 серпня 2020 року. Вказаний запобіжний захід слід скасувати, звільнивши ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.
Витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта для проведення дактилоскопічної експертизи становлять 653,80 грн. та підлягають стягненню із обвинуваченої ОСОБА_6 .
Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна підлягають скасуванню.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_8 , перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КНП «Білогірська центральна районна лікарня» з 17.08.2020 року по 01.09.2020 року. Витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину складають 10578,90 грн., що підтверджується даними довідки КНП «Білогірська центральна районна лікарня» №749 від 03.11.2020 року. Вказані витрати зобов'язана відшкодувати ОСОБА_6 , в зв'язку із чим позов прокурора підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.65,75,76, 121 КК України, ст.ст. 368, 371, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_6 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років.
Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом трьох років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені п.1,2 ч.1 ст.76 КК України періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації і повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, та додатковий обов'язок, передбачений п.5 ч.3 ст.76 КК України, пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 рахувати з моменту проголошення вироку суду. В період відбування покарання ОСОБА_6 зарахувати період перебування під вартою з 17 години 40 хвилин 17 серпня 2020 року по 10 травня 2021 року, включно.
Скасувати обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Білогірського районного суду Хмельницької області ОСОБА_10 №669/782/20 (провадження №1-кс/669/97/20) від 19 серпня 2020 року, звільнивши її з-під варти в залі суду.
Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Білогірської районної ради (р/р НОМЕР_1 , МФО 820172, код доходу 2406030) витрати на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_8 в розмірі 10578,90 грн. (десять тисяч п'ятсот сімдесят вісім гривень дев'яносто копійок).
Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів, у зв'язку із проведенням дактилоскопічної експертизи в кримінальному провадженні № 12020240090000105 в сумі 653,80 грн. (шістсот п'ятдесят три гривні вісімдесят копійок).
Скасувати заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна по кримінальному провадженню, внесеному 17 серпня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020240090000105 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.2 ст. 15 ч.1 ст. 115 КК України, накладених ухвалою слідчого судді Білогірського районного суду Хмельницької області ОСОБА_10 від 18 серпня 2020 року.
Речові докази:
- кухонний ніж, на якому наявні нашарування речовини бурого кольору схожої на кров, та який переданий на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Білогірського ВП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, - знищити;
- відріз частини наволочки на якому локалізуються сліди бурого кольору схожі на кров, який упаковано в паперовий в конверт №4; відріз частини підодіяльника на якому локалізуються сліди бурого кольору, який упаковано в паперовий конверт №5, які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Білогірського ВП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькії області, - знищити;
- чорного кольору в світлі квіти кофту без рукавів, чорні короткі штани типу бріджи, розові резинові шльопанці, які упаковано в сейф пакет №7237584, які передані на зберігання в кімнату зберігання речових доказів Білогірського ВП Красилівського ВП ГУНП в Хмельницькії області, - повернути власнику ОСОБА_6 ;
- флеш-носій типу «micro SD» об'ємом 16 GB марки «KINGSTON» s|n 97190-E05.A00LF на якому міститься відеозапис проведення огляду місця події (домоволодіння АДРЕСА_1 ), та який зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження №12020240090000105;
- лазерний носій інформації: диск DVD-R «ARITA» серійний №DR5FA1-00432 в опечатаному вигляді, на якому міститься відеозапис слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_6 , та зберігається при матеріалах кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження №12020240090000105.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений до Хмельницького апеляційного суду через Білогірський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1