Справа № 2а-6819/08/1570
14 травня 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Федусик А.Г.,
при секретарі - Пальоной І.М.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського обласного військового комісаріату, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ) мотивуючи свої вимоги тим, що він проходив військову службу в ЗС України. В 1999 році його було звільнено з ЗС України та призначена пенсія за вислугою років з 26.07.1999 року, і йому, як інваліду війни, встановлена 3-я група інвалідності, і на підставі Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб»йому було призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами. В порушення цих вимог закону відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачу згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, яка була встановлена в розмірі 19,91 грн. Позивач також посилався на порушення статті 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ і деяких інших осіб»та ч.3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.), відповідно до яких інвалідам війни 3-ої групи пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються на 200% мінімальної пенсії за віком, розмір якої повинен бути не меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. З 1 січня 2006 року вступили в дію зміни, внесені до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»Законом України №2939-ІV від 05.10.2005 року. Згідно нової редакції частини 4 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»позивач мав право на надбавку інваліда війни 3-ої групи в розмірі 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в той час, як згідно попередньої редакції Закону (яка діяла до 31 грудня 2005 року включно), позивачу до пенсії інваліда війни 3-ої групи гарантовано було надбавку (підвищення) в розмірі 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тому, у відповідності з вимогами статті 22 Конституції України, яка гарантує, що при прийнятті нових законів або при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу прав та свобод, позивач, не зважаючи на внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», починаючи з 1 січня 2006 року та у подальшому, має право на надбавку (підвищення) пенсії інваліда війни 3-ої групи в розмірі не менше ніж 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Також позивач зазначив, що рішенням Малиновського районного суду м.Одеси №28368/2004р. від 07.11.2004 року було зобов'язано Одеський військовий комісаріат здійснити перерахунок раніше призначеної йому пенсії. Позивач вважає, що при здійсненні перерахунку пенсії, відповідно до вищезазначеного рішення суду від 07.11.2004 року, було порушено ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», згідно якої компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом, тобто з 01.01.2001 року. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просить визнати неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо затримки при здійсненні перерахування та виплати пенсії відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07.11.2004 року; зобов'язати Одеський обласний військовий комісаріат провести розрахунок та перерахувати йому через установи Ощадбанку компенсацію у відповідності до Закону України від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»за затримку виплати доплати перерахованої пенсії, виплаченої відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07.11.2004 року, з урахуванням індексу інфляції, з 01.01.2005 року на день перерахування коштів; визнати неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування йому пенсії без врахування підвищення пенсії як інваліду війни на 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести йому, відповідно до Закону України від 03.04.2007 року №857-V, перерахунок пенсії з 27.07.1999 року по 01.01.2008 року з урахуванням підвищення пенсії як інваліду війни на 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахувати до Ощадбанку суму перерахованої пенсії для виплати; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок його пенсії з 01.01.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»з урахуванням вищезазначених перерахунків; зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок пенсії з 01.01.2007 року по 01.01.2008 рік відповідно до Наказу Міністерства Оборони України від 14.04.2007 року №175 «Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних Сил України»та перерахувати йому для виплати Пенсійним Фондом через установи Ощадбанку суму перерахованої пенсії, виходячи із вимог Закону.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити його, з підстав викладених в заяві (а.с. 1-5, 113-117).
Представник ГУПФ позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні, пояснивши при цьому, що розрахунок державної та додаткової пенсії, здійснений позивачу на підставі пп. «а»«б»п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету»є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства. Також представник пояснив, що відповідно до абз.1 ч.1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09 липня 2003 року №1058-ІV (з наступними змінами) мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Разом з тим, частиною 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Враховуючи наведене, положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого статтями 12 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Розмір мінімальної пенсії, яка є базовою для обчислення надбавок та підвищень до пенсій, Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 січня 2002 року №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету», в пункті 2 якої встановив, що підвищення, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»починаючи з 01 січня 2002 року здійснюється виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Законом України від 05.10.2005 №2939-ІV внесено зміни до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме частину четверту ст.13 зазначеного Закону викладено в такій редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.06 року. Позивачу підвищення до пенсії виплачується виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, який встановлюється Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. Також представник пояснив, що Постанова КМУ України №594 від 28 березня 2007 року та Наказ Міністра оборони України №175 від 14 квітня 2007 року, на які посилається позивач, носять тимчасовий характер, і відповідні зміни до Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого Наказом МО України від 05.03.2001 року №75, не внесені. З зазначених підстав представник просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Представник Одеського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився. Про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином та своєчасно. Причини не явки суду не повідомив. Надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що ст.ст. 15, 25 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», зокрема, встановлено, що пенсії учасникам бойових дій та інвалідам підвищуються у відповідному відсотковому розмірі від мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.03 р. мінімальна пенсія за віком була встановлена у розмірі 19,91 грн. з 01.01.03 р. Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.03 р. розрахунок надбавок і підвищення пенсій здійснюється виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком у сумі 19,91 грн. Законом України від 05.10.2005 №2939-ІV внесено зміни до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме частину четверту ст.13 зазначеного Закону викладено в такій редакції: «інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам І групи - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зазначені зміни набрали чинності з 01.01.06 року. З зазначених підстав представник просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
З урахуванням думки з'явившихся учасників процесу суд ухвалив про розгляд справи у відсутність представника Одеського обласного військового комісаріату.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення з'явившихся сторін, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в ЗС України. В 1999 році його було звільнено з ЗС України та призначена пенсія за вислугою років з 26.07.1999 року, і йому, як інваліду війни, встановлена 3-я група інвалідності .
На підставі Закону України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» йому було призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами.
Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від обставину також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчій від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ст.21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно ч.3 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч.4 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України в разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно з ч.3 ст.19 Закону України "Про пенсійне забезпечення" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі мінімального споживчого бюджету. В умовах кризового стану економіки та спаду виробництва мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі не нижче межі малозабезпеченості.
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (в редакції Закону України №458/95-ВР від 23.11.1995, із змінами, внесеними згідно із Законом України №488/95-ВР від 22.12.1995р.) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400% мінімальної пенсії за віком, II групи -350% мінімальної пенсії за віком, III групи -200% мінімальної пенсії за віком.
Вказана вище норма була змінена з 01.01.2006 року, у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, відповідно до якого інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи -40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи -30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Судом встановлено, що при обчислені розміру пенсії позивачу згідно вищезазначених законодавчих норм, відповідачі користувалися розміром мінімальної пенсії за віком встановленим постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», що складає 19 гривень 91 коп., з чим погодився у судовому засіданні представник УПФ.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними, в зв'язку з чим, суд не може визнати ґрунтовними посилання відповідача на положення нормативних актів нижчих за юридичною силою, ніж Закон, який обмежує права та пільги учасників бойових дій, як на підставу не надавати пільги, встановлені Законом.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами країни основних соціальних гарантій визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до статті 17 цього Закону, мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Таким чином, Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати мінімальні розміри пенсії за віком
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії і соціального захисту», є безпідставним.
Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають Закон України «Про пенсійне забезпечення»до 01.01.2004 року та Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з 01.01.2004 року, а не постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету»№1 від 03.01.2002 року, на підставі яких була нарахована пенсія позивачу, оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що Одеський обласний військовий комісаріат порушив права позивача, виплачуючи йому як інваліду війни 3-ї групи щомісячне підвищення до пенсії у розмірі значно меншому, ніж було передбачено законодавством.
З метою поновлення порушених прав на нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі ОСОБА_1 звертався з відповідною заявою до ГУПФУ в Одеській області, але останнє безпідставно відмовило йому у здійсненні перерахунку пенсії (а.с. 12-15).
Відповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Крім цього, Постановою КМУ №594 від 28 березня 2007 року „Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році" надане право Міністерству оборони України здійснювати у поточному році починаючи з 1 квітня 2007 року преміювання військовослужбовців осіб начальницького та рядового складу понад встановлений законодавством розмір у межах видатків, передбачених для грошового забезпечення у 2007 році.
На виконання Постанови КМУ №594 від 28 березня 2007 року „Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році" Міністерством оборони України прийнято Наказ „Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України” від 14.04.2007 року №175 щодо якого з 1 квітня 2007 року грошове забезпечення діючих військовослужбовців було підвищено за рахунок введення в дію граничних розмірів премії діючим військовослужбовцям у відсотках від грошового забезпечення, виходячи з посадових окладів і стажу безперервної служби.
З прийняттям Постанови КМУ №594 від 28 березня 2007 року „Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році" та Наказу Міністерства Оборони України від 14.04.2007 року №175 „Про встановлення граничних розмірів премії військовослужбовцям Збройних сил України” відповідні зміни до Положення про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України, затвердженого Наказом МО України від 05.03.2001 року №75, не вносились.
Наказом МО України №175 від 14.04.2007 року встановлені не остаточні розміри премії, які можуть бути виплачені відповідним категоріям військовослужбовців, а лише їх максимальні величини, які не можуть перевищуватися при виплаті цих премій.
Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до вимог ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення та дії державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
З урахуванням вищезазначеного, суд вважає за необхідним вимоги позивача задовольнити частково, шляхом визнання неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії без врахування підвищення пенсії як інваліду війни на 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1, відповідно до Закону України від 03.04.2007 року №857-V, перерахунок пенсії з 27.07.1999 року по 31.12.2005 року з урахуванням підвищення пенсії як інваліду війни на 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахувати до Ощадбанку суму перерахованої пенсії для виплати ОСОБА_1; зобов'язання Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»з урахуванням вищезазначених перерахунків.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.100 КАС України пропущення процесуального строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату щодо затримки при здійсненні перерахування та виплати пенсії відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07.11.2004 року; зобов'язання Одеського обласного військового комісаріату провести розрахунок та перерахувати йому через установи Ощадбанку компенсацію у відповідності до Закону України від 19.10.2000 року «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»за затримку виплати доплати перерахованої пенсії, виплаченої відповідно до рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 07.11.2004 року, з урахуванням індексу інфляції, з 01.01.2005 року на день перерахування коштів; необхідно залишити без задоволення у зв'язку з пропуском позивачем процесуального строку для звернення до суду, передбаченого ст.ст.99, 100 КАС України.
Також суд не приймає до уваги посилання позивача на Наказ Міністра оборони України №175 від 14 квітня 2007 року та Постанову КМУ №594 від 28 березня 2007 року „Про деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у 2007 році", як на підставу його вимог щодо здійснення перерахунку призначеної йому пенсії, оскільки зазначені Постанова КМУ і Наказ МО України носять тимчасовий характер, що підтверджується пунктом 4 Наказу „... в межах видатків на грошове забезпечення на 2007 рік” та Постановою КМУ.
Крім цього, зазначеним наказом МО України №175 від 14.04.2007 року встановлені не остаточні розміри премії, які виплачувалися відповідним категоріям військовослужбовців, а лише їх максимальні величини, які не можуть перевищуватися при виплаті цих премій.
Разом з тим, відповідно до положень Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб", зокрема ст.ст.51, 63 цього Закону, перерахунок пенсії здійснюється з урахуванням фактично нарахованої та виплаченої премії, і в ході розгляду справи позивачем не було надано суду належного обґрунтування необхідності перерахунку його пенсії з застосуванням максимального значення премії, встановленого наказом МО України №175 від 14.04.2007 року.
Доводи позивача про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.01.2006 року повинно виплачувати йому підвищення до пенсії як інваліду війни 3-ї групи у розмірі не менше ніж 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на думку суду є безпідставними, оскільки з прийняттям Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, який на час розгляду справи не змінений та не скасований і є обов'язковим на виконання на всій території України, позивач втратив право на нарахування такого підвищення в розмірі 200%.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 5 жовтня 2005 року №2939-IV, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст.2, 7-9, 11, 69, 70, 71, 99, 100, 158, 160, 162, 163 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково
Визнати неправомірними дії Одеського обласного військового комісаріату та Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області щодо нарахування ОСОБА_1 пенсії без врахування підвищення пенсії як інваліду війни 3-ї групи на 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1, відповідно до Закону України від 03.04.2007 року №857-V, перерахунок пенсії з 27.07.1999 року по 31.12.2005 року з урахуванням підвищення пенсії як інваліду війни 3-ї групи на 200% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та перерахувати до Ощадбанку суму перерахованої пенсії для виплати ОСОБА_1.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01.01.2008 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»з урахуванням вищезазначених перерахунків.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Одеського окружного адміністративного суду заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також поданням апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Г.Федусик
31 травня 2010 року