Справа № 2а-3360/10/1570
27 квітня 2010 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді: Юхтенко Л.Р.
при секретарі судового засідання: Коваленко І.І.
за участю сторін:
від позивача представник - Пасарар Н.М. (по довіреності)
від відповідача представник -Власенко Г.Ю. (по довіреності)
від третьої особи представник -Саєнко Р.К. (по довіреності)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ»до Південної митниці, за участю третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкових повідомлень форми «Р»№ 13 та № 14 від 04.02.2010 року, -
До суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ»з позовом до Південної митниці, за участю третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкових повідомлень форми «Р»№ 13 та № 14 від 04.02.2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 04 лютого 2001 року відповідачем були винесені податкові повідомлення форми «Р»№ 13 та № 14, з якими позивач не згоден. Підставою для винесення оскаржуємих повідомлень були результати камеральної перевірки, закріплені в акті від 21.12.2009 року. На думку позивача, висновки вищезазначеного акту суперечать чинному законодавству, зокрема позивач посилається на те, що відповідачем не приймалося рішення про зміну коду товару, та перевірка проводилося в супереч Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових доводах.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що перевірка була проведена у відповідності до вимог чинного законодавства та просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи підтримав позицію представника відповідача та просив у задоволенні позову відмовити.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судом по справі встановлені наступні факти та обставини.
ТОВ «Винфорт»було оформлено вантажні митні декларації № 500050030/9/002901 від 18.03.2009 року (а.с.43-44), № 500050030/9/003805 від 07.04.2009 року (а.с. 45), № 5000500300/004305 від 16.04.2009 року (а.с. 47), № 500050030/9/005274 від 08.05.2009 року (а.с. 49), № 50050030/9/006255 від 27.05.209 року (а.с. 51), № 500050030/9/006774 від 04.06.2009 року (а.с. 53) на коньяк -дівін (коньяк), країна виробник -Молдова, із зазначенням коду товару відповідно до товарної номенклатури УКТ ЗЕД 220820 12 00, які були прийняті Південною митницею та по ним сплачені всі нараховані платежі.
21 грудня 2009 року відповідачем була проведена камеральна перевірка стану дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи щодо повноти нарахування та сплати до Державного бюджету України ТОВ «Винфорт»податків та зборів при митному оформленні товарів, які класифікуються у товарній позиції 2208 згідно УКТ ЗЕД, здійснених у зоні діяльності Південної митниці у період з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року, та складено акт № к/0027/9/500000000/30704028 (а.с. 7-12). Як вбачається з акту, відповідачем, на підставі листа Державної митної служби України від 13.072009 року № 11/4-10.12/6702-ЕП був проведений аналіз митних оформлень товарів згідно БД електронних копій вищевказаних ВДМ Південної митниці у товарній позиції 2208 за УКТ ЗЕД, митне оформлення яких здійснювалося позивачем у зоні діяльності Південної митниці у період 01.01.2009 року по 31.07.2009 року з метою можливого виявлення випадків невірної класифікації товарів «коньяк»та «бренді»згідно з вимогами УКТ ЗЕД. Під час перевірки було зроблено висновок, що у вищевказаних 6 ВДМ була помилково визначена класифікація товарів країна походження яких не Франція за кодом УКТ ЗЕД 220820 12 00, оскільки відповідно до листа Державної митної служби України від 13.072009 року № 11/4-10.12/6702-ЕП вірним кодом товарів є код УКТ ЗЕД 2208 20 2900. Зміна коду товару призвели до виникнення у ТОВ «Винфорт»податкового зобов'язання по сплаті акцизного збору та податку на додану вартість, сума якого була самостійно визначена митницею, а саме зобов'язання з акцизного збору 280 485 грн., з податку на додану 56 096 грн. 98 коп.
Позивач з висновками перевірки не був згоден, у зв'язку з чим подав на нього заперечення (а.с. 13-14). Заперечення позивача не були прийнятті до уваги, у висновку на них (а.с. 15-18) Південна митниця зазначила, що висновки перевірки цілком відповідають чинному законодавству.
На підставі акту № к/0027/9/500000000/30704028 відповідачем 04 лютого 2010 були прийнятті податкові повідомлення форми «Р»№ 13 та № 14 від 04.02.2010 року (а.с. 20-21), яким позивачу було визначено податкове зобов'язання по сплаті акцизного збору 280 485 грн., штрафним санкціям 14024 грн. 25 коп. та з податку на додану вартість в сумі 56 096 грн. 98 коп. та штрафні санкції 2804 грн. 85 коп.
Зазначені рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, проте, як вбачається з рішення відповідача від 12.02.2010 року (а.с. 22), скарга була залишена без задоволення.
У п. 35 ст. 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.
Митний контроль -це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (п. 15 ст. 1 МК України). Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до цього Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку (ст. 42 МК України).
Митне оформлення -це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів (п. 14 ст. 1 МК України).
Ст. 72 МК України передбачає, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.
Відповідно до ст. 78 МК України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.
Однією з митних процедур є визначення коду товару, такі повноваження має відділ номенклатури та класифікації товарів Південної митниці. Згідно з Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами вказаного відділу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами ПМО, які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у ВНКТ (ВКМВН), посадовими особами ВНКТ (ВКМВН), які перебувають в ПМО).
Аналізуючи вище наведені норми законодавства у сукупності із встановленими фактами та обставинами по справі, суд приходить до висновку, що відповідач, як митний орган, під час здійснення митного оформлення ВДМ та находження товарів під митним контролем товарів провів усі митні процедури, необхідні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Відповідач мав можливість самостійно визначити інший код товару, ніж той, що зазначений у ВДМ, проте він цього не зробив.
Згідно з п. 10.3 ст. 10 Закону N 168/97-ВР Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.
Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.
Суд вважає, що якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, то відповідно до п.10,3 ст.10 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону №2181 митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.
Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007р. за № 968/14235 визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.
Суд встановив, що відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по коду переміщуваного товару не приймалось, що підтвердив у судовому засіданні представник відповідача. Посилання відповідача на методологічну помилку не може прийматись до уваги, з огляду на те, що під методологічною помилкою розуміється невірне застосування ставок при обкладенні податком, а не невірне визначення коду товарної номенклатури.
Оспорювані податкові повідомлення, прийняті Митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, що суперечить закону. Дія наведеної норми не поширюється на відповідача.
Згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорюване ж податкове повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.
Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III.
Що стосується акцизного збору, то відповідно до ст. 5 Закону України "Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби" ставки акцизного збору на алкогольні напої та тютюнові вироби встановлюються Верховною Радою України і є єдиними на всій території України. Суми акцизного збору, що підлягають сплаті, визначаються платниками самостійно за встановленими ставками. Закон України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої»встановлює ставки акцизного збору в залежності від коду товару згідно УКТ ЗЕД. Позивач обчислив та сплатив акцизний збір в повному обсязі відповідно до коду товару 220820 12 00 визначеного у вищезазначених ВДМ, що не заперечується відповідачем. Як вже було встановлено, рішення щодо визначення іншого коду товару Південною митницею не приймалося. У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що позивач вірно та в повному обсязі визначив та сплатив акцизний збір, підстав для його донарахування не має.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх дій по донарахуванню позивачу податкових зобов'язань.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 1. 72, 78 Митного Кодексу України, Законів України «Про податок на додану вартість», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові вироби», та керуючись ст.ст. 2,4,71,94, 158-163, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИНФОРТ»до Південної митниці, за участю третьої особи Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Одесі про скасування податкових повідомлень форми «Р»№ 13 та № 14 від 04.02.2010 року -задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення «Р»№ 13 та № 14 від 04.02.2010 року, винесені Південною митницею.
Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десяти денний строк з дня складання постанови в повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складений 05 травня 2010 року.
Суддя:/підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя Л.Р. Юхтенко
05 травня 2010 року