Миколаївський окружний адміністративний суд
54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11
м. Миколаїв.
11.06.2009 р. № 2а - 1338/09/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Мавродієвої М.В., при секретарі судового засідання Вандар Н..А.,
за позовомТОВ "Торгівельний дім "Сінес", вул. Котельна, 1,Миколаїв,54003
доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, вул. Потьомкінська, 24,Миколаїв,54030
провизнання протиправним та скасування рішення відповідача №0011462350 від 03.04.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 870?97 грн.,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0011462350 від 03.04.2009р. у сумі 870, 97 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.
Згідно пункту 11 Положення про виготовлення, зберігання і реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 13.07.1998 №1077 відомості, наведені в поданій суб'єктом підприємницької діяльності заявці, посадова особа органу державної податкової служби звіряє з оригіналами первинних документів, на підставі яких заповнюється ця заявка. Тому ТОВ «ТД «Сінес»подавши заявку до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва на придбання пільгового торгового патенту для аптечного пункту та зазначивши вид підприємницької діяльності, вид торгового патенту і повний перелік товарів, що передбачалися для реалізації повинно було отримати відмову ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва в наданні пільгового торгового патенту.
Видавши позивачу пільговий торгівельний патент на право здійснення торгівельної діяльності ДПІ тим самим підтвердила правомірність його придбання для реалізації товарів, в тому числі і іноземного походження.
Крім того, позивач посилається на статті вміщені в офіційному виданні ДПА України «Вісник податкової служби України»№18 від 11.05.2004 та №16 від 10.04.2006, в яких зазначено, що термін (незалежно від країни походження), що міститься у ч.6 ст.3 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності»від 23.03.1996 №98/96-ВР (надалі -Закон №98/96-ВР), має поширення на весь перелік товарів, визначених у цьому абзаці, а у «Віснику податкової служби України»№21 від 27.05.2008 міститься вже протилежна інформація, що викликає непорозуміння при застосуванні вказаної норми закону.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на правомірність прийняття оскаржуваного рішення, оскільки ч.6 ст.3 Закону №98/96-ВР передбачено видачу пільгових торгових патентів суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва, та наведено перелік таких товарів, до яких зокрема, відносяться готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження).
Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.
Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».
У судовому засіданні 11.06.2009 судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.
У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 №509-ХІІ (далі - Закон №509-ХІІ) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати, зокрема: контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
26.03.2009 Державною податковою інспекцією у Центральному районі м.Миколаєва здійснена планова перевірка позивача за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.
Під час перевірки посадовими особами ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва було встановлено порушення, яке знайшло своє відображення у акті перевірки від 26.03.2009 №0337/14/00/23/33896239, а саме: реалізація лікарських засобів та виробів медичного призначення, у т.ч. іноземного виробництва, здійснювалась без одержання відповідного торгівельного патенту.
На підставі акту перевірки ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва було прийняте рішення від 03.04.2009 №0011462350, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 870,97 грн., згідно розрахунку (а.с.31), а саме: відповідно до ст.ст.3, 8 Закону України від 23.03.96 №98/96-ВР, за порушення п.п.1,2 ст.3 Закону №265/95-ВР, застосована фінансова санкція у подвійному розмірі вартості торгового патенту за весь період діяльності із зазначеним порушенням -згідно акту перевірки 4 місяці 26 днів (90,0 х 4х2)+(90,0/31х26х2) = 870,0 грн.
При цьому, факт знаходження в реалізації ліків іноземного виробництва в асортименті підтверджується додатками до акту перевірки, а саме: внутрішніми накладними на отримання товару (а.с.26-28) та не заперечувався позивачем під час проведення перевірки та на момент розгляду справи.
Частиною 6 статті 3 Закону №98/96-ВР передбачено видачу пільгових торгових патентів суб'єктам підприємницької діяльності або їх структурним (відокремленим) підрозділам, які здійснюють торгівельну діяльність виключно з використанням товарів вітчизняного виробництва, та наведено перелік таких товарів, до яких зокрема, відносяться готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти, предмети догляду, перев'язувальні матеріали та інше медичне приладдя) та вітаміни для населення; ветеринарні препарати, папір туалетний, зубні паста та порошки, косметичні серветки, дитячі пелюшки, тампони, інші види санітарно-гігієнічних виробів з целюлози або її замінників, термометри, індивідуальні діагностичні прилади (незалежно від країни їх походження).
При цьому, термін «незалежно від країни їх походження»має поширення не на весь перелік товарів, визначених у цьому абзаці, а тільки на індивідуальні діагностичні прилади.
Посилання позивача, в обґрунтування своїх вимог на те, що при поданні ним заяви про надання пільгового патенту відповідач мав відмовити у його видачі, що унеможливило б факт порушення, а також не встановлення фактів порушень законодавства з питань патентування при проведенні податковими органами попередніх перевірок, відхиляються судом, оскільки: по-перше, ці посилання не узгоджується з нормами чинного законодавства, а по-друге, заява на придбання торгового патенту та асортиментний перелік до неї (а.с.34,35) не містить посилань на країну походження товарів, позивач просто зазначив вид торгового патенту, якій бажає отримати (пільговий) та скопіював норму ч.6 ст.3 Закону №265/95-ВР, в якій йдеться про товар, торгівля яким передбачає наявність пільгового патенту.
Лише після проведення перевірки та застосування штрафних санкцій позивач звернувся до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва з листом щодо отримання торгового патенту та надав асортиментний перелік товарів вітчизняного та іноземного виробництва, що передбачаються для реалізації в аптеці (а.с.36, 37).
Крім того, в будь-якому випадку, приписи Закону №265/95-ВР передбачають обов'язок саме суб'єкта господарювання придбати необхідний торговий патент для здійснення підприємницької діяльності, яка підлягає патентуванню та його відповідальність за здійснення такої діяльності без оформлення належного патенту.
Що стосується посилання позивача на вміщені у офіційному виданні ДПА України «Вісник податкової служби України»статті з питань застосування ч.6 ст.3 Закону №265/95-ВР, суд вважає необхідне зазначити, що ці статті не мають статусу податкових роз'яснень в розумінні п.4.4.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-ІІІ, і тому не виключають застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 03.04.2009 №0011462350.
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст.11, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.
Суддя М.В. Мавродієва