Миколаївський окружний адміністративний суд
вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.
26.05.2010 р. Справа № 2а-2540/10/1470
Розглянувши у відкритому судовому засідання справу:
за позовом: громадянина ОСОБА_1, м. Миколаїв
до відповідача: відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області, м. Миколаїв
Головуючий суддя Середа О.Ф.
Секретар судового засідання Колеснікова О.О.
представники:
від позивача: повноважний представник не з'явився
від відповідача: Ільницька С.М., Фокша І.Ю.
Суть спору: про визнання дій посадових осіб органу владних повноважень незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.
Громадянин ОСОБА_1 (надалі - позивач), звернувся до суду із позовом про визнання дій посадових осіб відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області (надалі - відповідач) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме, повернути паспорт громадянина України з вклеєною в ньому фотокарткою в зв'язку з досягненням 45-річного віку.
Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що з 1994 р. він безперервно проживав в Україні, набув статус та отримав 07.06.02 р. паспорт громадянина України, має законні джерела існування, прибуток від підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 18 частини II Положення про паспорт громадянина України позивач 15.04.10 р. подав паспорт за місцем постійного проживання для вклеювання до нього фотокартки в зв'язку з досягненням 45-річного віку.
20.04.10 р. Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області позивачу було відмовлено в поверненні паспорту громадянина України.
Після звернення до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області позивачу надали довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням від 17.02.06 р., що стало підставою для вилучення паспорту.
Позивач вважає, що такими діями відповідач грубо порушив його конституційні права і свободи, позбавляє права на проживання як громадянина України.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 24 Закону України ”Про громадянство України” від 18.01.01 р. № 2235-III (надалі -Закон № 2235-III) та Указу Президента України ”Питання організації виконання Закону України ”Про громадянство України” від 27.03.01 р. № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.06 р. № 588), яким затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень передбачено, що рішення про набуття громадянства України та його скасування приймається начальником ГУМВС, УМВС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі або його заступником.
12.04.02 р., позивач - ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Лівобережне, Наурського району, Росії, згідно до статті 8 Закону № 2235-III подав клопотання про набуття громадянства України за територіальним походженням на підставі факту постійного проживання на території України його бабусі (до 24.08.91 р.) та надав до матеріалів справи довідку від 12.02.02 р. № 33997 про неналежність до громадянства Російської Федерації.
12.05.02 р. відповідачем було прийнято рішення про набуття громадянства України позивачем, в подальшому документоване паспортом громадянина України серії ЕР № 055598, виданим 07.06.02 р. Центральним РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області.
30.08.05 р., згідно вимог статті 21 Закон № 2235-III відповідачем було прийнято рішення про скасування громадянства України позивача у зв'язку з тим, що громадянство було набуто останнім шляхом обману, а саме, заявник (позивач по справі) подав свідомо неправдиві відомості. В матеріалах справи про набуття громадянства України по справі заявник (позивач) надав довідку від 12.02.02 р. № 33997 про неналежність до громадянства Російської Федерації № 33997. Під час перевірки особової справи відповідачем було встановлено, що в Генеральному консульстві Росії в м. Одеса за вказаним номером зареєстровано інше консульське питання та відсутня інформація про сплату консульського збору позивачем, що підтверджується відповіддю представництва МЗС України в м. Одеса № 11-н.
З матеріалів справи, пояснень представників відповідача вбачається, що про прийняте рішення щодо скасування громадянства України позивачу було доведено до відома під час виходу за його місцем проживання співробітниками відповідача, але заявник (позивач) відмовився віддавати паспорт громадянина України посилаючись на звернення до суду.
14.03.06 р. Центральний районний суд м. Миколаєва, розглянувши адміністративний позов до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, виніс ухвалу про залишення позову громадянина ОСОБА_1 без розгляду.
Таким чином вбачається, що до теперішнього часу прийняте відповідачем рішення про скасування позивачу громадянства України не скасоване та є дійсним.
Враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави вважати дії відповідача незаконними.
Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
У позові громадянина ОСОБА_1 (54055, АДРЕСА_1) -відмовити повністю.
Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Головуючий суддя О.Ф. Середа
01.06.2010 р.