11 травня 2021 року Чернігів Справа № 620/1588/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Непочатих В.О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації, в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;
- зобов'язати управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС у період з 02 по 06 травня 1986 року у складі невоєнізованого формування, яке було складовою сил Цивільної оборони. Позивач зазначає, що відповідно до довідки до Акту огляду МСЕК серії АВА № 029902 від 18.08.2016 та експертного висновку № 8446 від 18.05.2016, інвалідність була отримана внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Стверджує, що він є інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, виконував ці роботи у складі формувань Цивільної оборони, що підтверджується документально, тому вважає, що відповідач, відмовляючи йому у наданні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову посилаючись на те, що за результатами перевірки наданих позивачем документів було встановлено, що позивач направлявся в район ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовозобов'язаний, а на підставі розпорядження керівника підприємства, що свідчить про те, що він не був залучений до формування Цивільної оборони.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
У період з 02 по 06 травня 1986 року ОСОБА_1 , за призовом райвійськкомату, приймав безпосередню участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копією наказу від 03.06.1986 № 17 Городнянського районного виробничого об'єднання з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства та копією посвідченням про відрядження в м. Чорнобиль від 02.05.1986 (а.с. 7, 8).
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році категорії 1, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданим 12.08.2019 (а.с. 10).
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 029902 від 18.08.2016 позивачу встановлена друга група інвалідності безстроково через захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с. 9).
Як слідує з копії листа Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 10.02.2021 № 562, за наслідками розгляду заяви позивача від 05.02.2021, йому було відмовлено у видачі посвідчення інваліда війни, оскільки не надано документів на підтвердження факту входження позивача до складу формувань Цивільної оборони (а.с. 6).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Так, частиною першою статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
З аналізу викладених норм слідує, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавцем запропоновано віднести вузьку категорію осіб, які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у 30-тикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.
Крім того, умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є: настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Як вбачається з матеріалів справи, факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується копією експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України по встановленню причинного зв'язку захворювань та інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 18.05.2016 № 8446, копією довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 029902 від 18.08.2016.
Отже, вказані обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, окрім як факту набуття особою інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» містить також умову, що така особа повинна була брати участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Дана обставина пов'язана з тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно розпоряджень керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.
Надані позивачем до позовної заяви копії: наказу від 03.06.1986 № 17 та посвідчення про відрядження в м. Чорнобиль від 02.05.1986, виданих Городнянським районним виробничим об'єднанням з виробничо-технічного забезпечення сільського господарства, не містять жодних даних відносно направлення позивача на вказані роботи у складі формувань Цивільної оборони.
Таким чином, враховуючи відсутність доказів залучення позивача саме до невоєнізованого формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, суд приходить до висновку про відсутність підстав для надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах від 10.05.2018 № 279/12162/15-а, від 30.11.2018 № 756/3226/16-а, від 20.02.2019 № 817/237/18.
Крім того, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 звертався до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації в якому просив: визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни; зобов'язати відповідача встановити позивачу статус інваліда війни та видати посвідчення.
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2017, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017, позов задоволено.
Проте, постановою Верховного Суду від 29.10.2020 по справі № 732/470/17 (http://reestr.court.gov.ua/Review/92509429), касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Городнянської районної державної адміністрації задоволено. Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 29.05.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2017 у справі № 732/470/17 скасовано та ухвалено нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації (просп. Миру, буд. 116-а, м. Чернігів, 14028, код ЄДРПОУ 03196179) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11.05.2021.
Суддя В.О. Непочатих