Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22а-146/ 2007 р. Головуючий у 1 інстанції: Прокопчук Т.С.
Суддя-доповідач: Спас О.В.
"07" лютого 2007 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Запорізької області у складі:
головуючого Стрелець Л.Г.
суддів Спас О.В.
Давискиби Н.Ф.
при секретарі Вертелецькій І.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача Малюк С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою
Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзсвської районної адміністрації Запорізької міської ради
на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від "17" листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення заборгованості з виплати щорічної разової допомоги, -
30 травня 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління
праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації
Запорізької міської ради (далі - УПтаСЗН) про стягнення заборгованості з виплати
щорічної разової допомоги.
В позові зазначав, що він є батьком військовослужбовця ОСОБА_3, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер при виконанні обов'язків військової служби. Згідно з ч.5 ст. 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня він як батько загиблого військовослужбовця має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводилися не в повному обсязі. Сума недоплаченої допомоги за 2004 - 2006 роки складає 4258 грн. 45 коп., які він просив стягнути з відповідача на його користь.
Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від "17" листопада 2006 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто з УПтаСЗН на користь ОСОБА_2 1665 грн. недоплаченої разової грошової допомоги як батьку загиблого військовослужбовця за 2006 рік.
В апеляційній скарзі УПтаСЗН посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.
2
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, переглянувши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Відповідно ст. 200 КАС України підставами для цього є визнання судом апеляційної інстанції того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В частині незадоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на його користь сум грошової допомоги, які він вважає недоплаченими йому за 2004-2005роки рішення суду першої інстанції є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права з наступних підстав.
Право позивача на передбачені законодавством пільги зазначено безпосередньо в його посвідчені (а.с.9). Позивач не заперечує, що він щорічно отримував грошову допомогу до 5 травня в розмірах згідно Законів України про державний бюджет на поточні роки і, відповідно весь цей час достовірно знав, які саме суми він отримує. Проте, позивач до 2006 року не заявляв про порушення його прав на отримання грошової допомоги.
Про поновлення строку для звернення до суду позивач не просив.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для застосування ч. 1 ст. 100 КАС України і відмовив в цій частині позовних вимог в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду.
Відносно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 1665 грн. разовій грошовій допомоги за 2006 рік, як батьку військовослужбовця, загиблого при виконанні обов'язків військової служби суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про їх задоволення.
В цій частині позовних вимог апеляційний суд приходить до висновку про їх невідповідність діючому законодавству, а тому постанова суду першої інстанції в цій частині має бути скасована і постановлена нова про відмову в задоволенні позову.
Так, згідно п.3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно ст. 202 КАС України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Розглядаючи цю частину позову суд першої інстанції не дотримався вимог ст.
2 КАС України, яка вказує, що у справах щодо оскарження дій та бездіяльності
суб'єктів владних повноважень суд перевіряє, чи вчинені вони на підставі, у межах
та у спосіб, що передбачені законодавством України, з використанням повноваження
з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, неупереджено,
добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом,
своєчасно.
Необхідно зазначити, що ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачає, що щорічну грошову виплату разової грошової допомоги до 5 травня, в розмірах, передбачених ст. ст. 12 - 16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення.
Одночасно Законом України від 25 грудня 1998 року "Про внесення змін до Закону України" "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"
3
визначено, що порядок виплати разової грошової допомоги ветеранам війни визначається Кабінетом Міністрів України, який має щорічно у проекті Державного бюджету України передбачати цільові кошти, необхідні для виплати разової грошової допомоги ветеранам війни.
18 лютого 2004 року Кабінетом Міністрів України за № 177 прийнято Постанову «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у якій, зокрема, зазначено, що з метою реалізації положень ст. 17-1 вказаного Закону Міністерство фінансів і Державне казначейство забезпечують щороку до 10 квітня виділення коштів Міністерству праці та соціальної політики для виплати цієї разової грошової допомоги у розмірах, установлених законом про державний бюджет на відповідний рік, і для подальшого перерахування їх місцевим органам праці та соціального захисту населення.
За змістом ст. 21 Бюджетного Кодексу України органи соціального захисту не мають власних коштів, а є лише розпорядниками бюджетних коштів. Кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.
Відповідно ст. ст. 87, 89 Бюджетного Кодексу України до видатків, які здійснюють з Державного бюджету України належать державні програми соціальної допомоги, зокрема, щорічна разова грошова допомога ветеранам війни ( ст. 87 БК України).
Окрім викладеного необхідно взяти до уваги, що відповідно до п. 18 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік на цей рік зупинено дію ч.5 ст.15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги рідним військовослужбовців, загиблих при виконанні обов'язків військової служби.
Посилання суду першої інстанції на ст. 22 Конституції України є помилковим, оскільки дана норма Конституції стосується прав, свобод та обов'язків людини і громадянина (розділ 2-й Конституції), до яких, зокрема відноситься і право на соціальній захист. Право на соціальний захист включає право на забезпечення громадян у разі втрати працездатності, безробіття, у старості, тобто - це пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування (ст. 46 Конституції).
Щорічна разова грошова допомога, щодо якої виник спір, не є основним
джерелом існування і не належить до Конституційних прав людини та громадянина в
сенсі положень розділу 2-го Конституції України. і
Суд першої інстанції не дав належної оцінки тій обставині, що КАС України надає особі право оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень і лише одночасно з цими вимогами заявити вимоги про відшкодування шкоди, завданої протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень (ст. 2, 21 КАС України). Тобто, підставою для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди є встановлення судом протиправності та незаконності дій суб'єкта владних повноважень.
Проте, в адміністративному позові не заявлено вимог щодо оскарження дій, рішень або бездіяльності відповідача, а йдеться тільки про стягнення певної суми.
Таким чином, під час апеляційного розгляду справи встановлено, що органи соціального захисту при виплаті вищезазначених коштів діяли відповідно до законодавства, а тому немає передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає обставинам справи, постановлене з
4
порушенням норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскільки відсутні підстави для закриття провадження у справі. Постанова суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог має бути скасованою з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 167, 198, 200, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради
задовольнити частково.
Постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від "17" листопада 2006 року по цій справі в частині задоволення позовних вимог скасувати та постановити нову наступного змісту:
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради про стягнення як батьку військовослужбовця, загиблого при виконанні обов'язків військової служби щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік у сумі 1665грн.
В решті постанову суду залишити без змін.
Касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили постанови суду апеляційної інстанції, а саме, з "12" лютого 2007 року - дня складення постанови в повному обсязі.