Справа № 420/1469/21
11 травня 2021 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Марін» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500500/2020/500057/2 від 13.10.2020 та картку відмови № UA500500/2020/50097 від 13.10.2020, вирішив адміністративний позов задовольнити
І. Суть спору:
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Марін», до відповідача, Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500500/2020/500057/2 від 13.10.2020;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови № UA500500/2020/50097 від 13.10.2020.
ІІ. Аргументи сторін
(а) Позиція позивача
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, частина 5 ст. 53 Митного кодексу України містить пряму заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті. Відтак, вимога відповідача про надання додаткових документів, не передбачених статтею 53 Митного кодексу України, є, очевидно, протиправною.
Позивач зауважив, що єдиним та достатнім документом для підтвердження митної вартості товару є рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 3410/І від 27.07.2020, всі інші документи тільки додатково підтверджують обставини придбання товару, а саме вартість товару.
Позивач зазначає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначення митної вартості товару є протиправним.
Позивач надав пояснення на доводи відповідача, що викладені в оскаржуваному рішенні.
Щодо різниці у вартості товарів та їх асортименті в інвойсі та митній декларації, позивач зазначив, що зауваження митниці не відповідає дійсності, адже при порівнянні відомостей митної декларації UA500500/2020/510109 та відомостей з інвойсу 3410/І від 27.07.2020, вартість кожного найменування товару однакова.
Щодо різниці кількості місць, ваги та найменування вантажу, позивач вказав, що вказана кількість місць однакова - 1621 місце. Найменування вантажу в коносаменті «hardware», враховуючи переклад з англійської означає «обладнання», що є загальним визначенням товарів, які зазначені у митній декларації. Позивач разом з документами подавав лист вантажовідправника про помилку при зазначенні ваги товару у коносаменті, де зазначив про правильність ваги у пакувальному листі 3410/Р від 27.07.2020, додатково вага підтверджена актом зважування контейнеру від 17.07.2020.
Щодо того, що пунктом 2.2 зовнішньоекономічного договору від 02.01.2020 № 07-09PPI/2020 передбачено, що кількість виміру товару повинна відображатись в інвойсах, але в інвойсі 3410/І від 27.07.2020 відсутні одиниці виміру, позивач повідомив наступне. Зовнішньоекономічний договір від 02.01.2020 з реквізитами № 07-09РРІ/2020 не стосується розмитнення товарів позивача, а також, що такий документ відповідачу позивач не надавав.
Позивач, також, зазначив, що відтиск-печатка ТОВ «Техлогістикпро» на коносаменті свідчить по те, що спочатку продавець товару відправляв товар на адресу покупця ТОВ «Техлогістикпро», однак в подальшому була укладена додаткова угода від 27.07.2020 з покупцем ТОВ «Константа-Марін».
(б) Позиція відповідача
Ухвалою від 08.02.2021 суд встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Однак, своїм правом відповідач не скористався та відзив до суду не надав.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
08.02.2021 суд ухвалою відкрив провадження в адміністративній справі про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 24.03.2021 о 10 год. 30 хв.
24.03.2021 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та задовольнив клопотання представника позивача - продовжити розгляд справи по суті в порядку письмового провадження по справі.
IV. Обставини, встановлені судом
02.01.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа-Марін» та « LANXI SHENYU HARDWARE CO., LTD» уклали договір купівлі-продажу товарів TD68069, відповідно до умов якого: п.1.1 - продавець зобов'язується прийняти ці товари та оплатити їх на умовах, визначених цим Договором, п. 2.1 - маркування товарів, умови їх транспортування вказуються на упаковці товару, п. 2.2 - кількість товарів визначається в штуках та відображається в інвойсах, що супроводжують кожну поставку продавця, п. 3.1 - умови поставки зазначаються в інвойсах, п. 4.2 - ціна за одиницю товару зазначається в інвойсах продавця, п. 5.1. - умови платежів зазначаються в інвойсах.
Позивач для здійснення митного оформлення поставлених до Договору купівлі-продажу № TD68069 від 02.01.2020 товарі подав до Одеської митниці Держмитслужби митну декларацію форми UA 500500/2020/510109. Митну вартість товарів позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
На підтвердження обґрунтованості митної вартості товарів позивач подав до відповідача: пакувальний лист 3410/Р від 27.07.2020, рахунок-фактуру (інвойс) 3410/І від 27.07.2020, коносамент 910626710 від 23.04.2020, автотранспортну накладну 3410/1 від 12.10.2020, автотранспортну накладну 3410/2 від 26.06.2020, декларацію про походження товару 3410/І від 27.07.2020, акт про проведення огляду товарів UA 500110/2020/001228 від 12.10.2020, прайс-лист виробника товару 3410, додаткову угоду до контракту від 27.07.2020, Контракт від 02.01.2020, акт зважування № 111887 від 17.07.2020, інші некласифіковані документи, лист контрактоотримувача, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 48 від 18.09.2020.
За результатами перевірки відповідач повідомив позивача, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності:
1) в наданому до митного оформлення інвойсі від 27.07.2020 № 3410/І вартість товарів та асортимент відрізняються від заявленого в митній декларації, коригуючий інвойс не надавався;
2) згідно з коносаментом № 910626710 кількість місць, вага та найменування вантажу відрізняються від поданого до митного оформлення;
3) пунктом 2.2. зовнішньоекономічного договору від 02.01.2020 № 07-09РРІ/2020 передбачено, що кількість виміру товару повинна відображатись в інвойсах, але в інвойсі 2410/І від 27.07.2020 відсутні одиниці виміру;
4) на коносаменті № 910626710 присутні передаточні печатки (індосаменти) різних підприємств, а саме ТОВ «Техлогістикпро», яке відсутнє у митній декларації.
Відповідач запропонував позивачу надати протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, каталоги, специфікації фірми виробника товару, копію митної декларації країни відправлення. У відповідь позивач електронним повідомленням повідомив відповідача про неможливість протягом 10 днів надати додаткові документи та просив прийняти рішення на підставі наявних документів.
13.10.2020 відповідач рішенням № UA500500/2020/500057/2 здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів, у якому вказав про неможливість визнання заявленої позивачем митної вартості товару за ціною Договору та самостійно обрав резервний метод визначення митної вартості товару. Також, відповідач склав картку відмови в прийнятті митної декларації № UA500500/2020/510109, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2020/50097.
Товар із вартістю, яку скоригувала митниця, випущено за декларацією UA 500500/2020/510169 від 14.10.2020 у вільний обіг на підставі сплати декларантом в порядку ст. 55 Митного кодексу України фінансової гарантії, що мало наслідком надмірну сплату коштів за митне оформлення товару за Договором у розмірі 353 491, 48 грн. Відповідно до п. 47 «Нарахування платежів. Подробиці розрахунків» митної декларації UA 500500/2020/510169 від 14.10.2020 нараховано мито (вид платежу № 20) 152 020, 67 грн та ПДВ (вид платежу № 28) 345 078, 93 грн, та вказано, що вид платежу № 20 збільшений на 110 466, 09 грн, а вид платежу № 28 збільшений на 243 025,39 грн.
V. Джерела права та висновки суду.
Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок вмотивовує наступним чином.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 Митного кодексу України, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно з ч.ч.5,6 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які ніші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні в них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідно до ч.6 ст.53 МК: « Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У частині 7 цієї статті зазначено: «У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично».
З огляду на зміст частини першої ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів є актом індивідуальної дії, прийнятим за наслідком проведеної митним органом процедури контролю правильності визначення митної вартості цих товарів у кожному конкретному випадку їх імпорту.
Суд встановив, що позивач на підтвердження обґрунтованості митної вартості товарів надав відповідачу: пакувальний лист 3410/Р від 27.07.2020, рахунок-фактуру (інвойс) 3410/І від 27.07.2020, коносамент 910626710 від 23.04.2020, автотранспортну накладну 3410/1 від 12.10.2020, автотранспортну накладну 3410/2 від 26.06.2020, декларацію про походження товару 3410/І від 27.07.2020, акт про проведення огляду товарів UA 500110/2020/001228 від 12.10.2020, прайс-лист виробника товару 3410, додаткову угоду до контракту від 27.07.2020, Контракт від 02.01.2020, акт зважування № 111887 від 17.07.2020, інші некласифіковані документи, лист контрактоотримувача, єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів № 48 від 18.09.2020. Таким чином, позивач виконав вимоги, передбачені статтею 53 Митного кодексу України щодо переліку документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 1 статті 201 Митного кодексу України встановлено, що товари з моменту пред'явлення їх органу доходів і зборів до поміщення їх у відповідний митний режим можуть перебувати на тимчасовому зберіганні під митним контролем. Тимчасове зберігання товарів під митним контролем здійснюється на складах тимчасового зберігання.
У статті 202 Митного кодексу України зазначено, що єдиним документом, необхідним для розміщення товарів на тимчасове зберігання під митним контролем, є уніфікований документ за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, що містить опис цих товарів на підставі товаросупровідних документів.
Відповідно до ч.1 ст. 204 Митного кодексу України, загальний строк тимчасового зберігання товарів під митним контролем становить 90 календарних днів. Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що до закінчення строків зберігання, зазначених у частинах першій - третій цієї статті, товари, що перебувають на тимчасовому зберіганні під митним контролем, повинні бути:
1) задекларовані власником або уповноваженою ним особою до відповідного митного режиму; або
2) передані власником або уповноваженою ним особою, утримувачем складу тимчасового зберігання, митного складу, організацією - отримувачем гуманітарної допомоги відповідному органу доходів і зборів для зберігання та/або розпорядження відповідно до цього Кодексу; або
3) відправлені під митним контролем до інших органів доходів і зборів для їх подальшого митного оформлення; або
4) вивезені за межі митної території України.
Відповідно до форми ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання № 48 (а.с. 67) фурнітура, яку позивач вказував для декларування, зазначена у кількості 1552 коробки, вартістю 55698,4 доларів США. Інший товар, який був привезений та вказаний у формі ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання № 48, не декларувався митною декларацією UA 500500/2020/510109. Сума, зазначена у цій формі щодо фурнітури, відповідає заявленій у митній декларації UA 500500/2020/510109.
З огляду на матеріали справи на підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митного товару позивач надав документи, які підтверджують числові значення складових вартості товару та є достатніми для підтвердження митної вартості товару за ціною договору. Відповідач не вказав ні у спірному рішенні, ні впродовж судового розгляду справи, в чому саме полягають розбіжності у наданих документах, чи є наявними ознаки підробки. Також, на думку суду, відповідач не довів, що подані позивачем документи містили неповноту відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
Щодо невідповідності ціни товару у інвойсі та заявленій у митній декларації UA 500500/2020/510109, суд повідомляє наступне. У інвойсі від 27.07.2020 зазначена загальна сума на товар у розмірі 56 619, 10 доларів США. Однак, суд зауважує, що у цьому ж інвойсі наявний товар, а саме: чохли для телефону, вартістю 1 309 доларів США, ремінець для годинника, вартістю 788,10 доларів США, та чохол для планшету, вартістю 1 823,60 доларів США, який не був зазначений у декларації UA 500500/2020/510109. Таким чином, для правильного розрахунку вартості товару, який декларувався, необхідно від загальної вартості товару, зазначеної в інвойсі, відняти вартість трьох останніх позицій, а саме чохлів для телефону, ремінця для годинника та чохлу для планшету. Здійснивши таку дію, можна отримати результат у сумі 55698,4 доларів США, який і відповідає заявленій вартості у митній декларації IM 40 ДЕ UA 500500/2020/510109, а тому розбіжності відсутні.
Таким чином, суд робить висновок, що картку відмови № UA500500/2020/50097 від 13.10.2020 відповідач прийняв безпідставно, оскільки митну вартість товарів можливо визначити за допомогою основного методу. Також, позивач надав достатній перелік документів для митного оформлення товарів.
Суд встановив, що відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару врахував пункт договору, який позивач не надавав для митної декларації. Договір, що стосується цих правовідносин має інші реквізити, а саме TD68069 від 02.01.2020, та пунктом 2.2. встановлено, що кількість товарів визначається в штуках та відображається в інвойсах, що супроводжують кожну поставку продавця в залежності від поставленої партії товару Додаткові одиниці виміру зазначаються в додаткових угодах.
Щодо різниці кількості місць, ваги та найменування вантажу, суд становив, що у коносаменті 910626710 та у митній декларації UA 500500/2020/510109 дійсно зазначена різна кількість місць, а саме 1621 та 1552 відповідно, у зв'язку з наступним. Відповідно до коносаменту, продавець за договором направив 1621 коробку в контейнері HASU4343410, ця кількість місць була передана на тимчасове зберігання відповідно до Форми ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання № 48. Однак, до митної декларації, позивач включив не усі товари, а саме 1552 місця за загальною назвою «фурнітура». Вага та кількість товару за назвою «фурнітура» є однаковою у митній декларації та у формі ЄУД для розміщення товарів на тимчасове зберігання № 48. Щодо найменування вантажу, то позивач пояснив, що найменування вантажу в коносаменті «hardware», враховуючи переклад з англійської означає «обладнання», що є загальним визначенням товарів, які зазначені у митній декларації.
Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення аналогічного або подібного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Суд вважає, що про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.
Варто враховувати, що ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та належать обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.02.2019 р. по справі №826/648/17, від 19.02.2019 р. по справі №814/1888/16, від 26.02.2019 р. по справі №815/5988/15.
Крім того, суд зазначає, що відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею рішень та не мають більшого значення, аніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, саме лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товару реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару не може вважатися належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості товару.
Аналогічна правова позиція міститься в рішеннях Вищого адміністративного суду України №826/4003/14 від 11.11.2014; №810/1376/14 від 09.10.2014.
Таким чином, суд вважає спірне рішення про коригування митної вартості товарів № UA 500500/2020/500057/2 від 13.10.2020 необґрунтованим, безпідставним, а відтак - протиправним.
Картка відмови № UA500500/2020/50097 від 13.10.2020 підлягає скасуванню, оскільки позивач надав достатній перелік документів для митного оформлення товарів у відповідності до Митного кодексу України, а тому прийнята протиправно.
VI. Судові витрати
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір у 2270 грн. Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 345 від 01.02.2021 (а.с. 11). З урахуванням висновку суду про задоволення позову, сплачений та документально підтверджений позивачем судовий збір належить до відшкодування. Адже відповідно до ч.1 статті 139 КАС України: «При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст 2, 139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2020/500057/2 від 13.10.2020.
3. Визнати протиправним та скасувати картку відмови № UA500500/2020/50097 від 13.10.2020.
4. Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Константа-Марін» судові витрати у сумі 2270 грн.
Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Оскільки справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду винесено з урахуванням перебування судді Бойко О.Я. з 26.04.2021 року по 08.05.2021 року на лікарняному.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Константа-Марін», код ЄДРПОУ 41989888, адреса: 65005, м. Одеса, вул. Дальницька, буд. 54.
Відповідач - Одеська митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 433334559, адреса: 65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21 А.
Повний текст рішення складений та підписаний 11 травня 2021 року.
Суддя О.Я. Бойко