про залишення позовної заяви без руху
07 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/3160/21
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович І.Е., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання протиправною бездіяльності, скасування арешту на майно,
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не зняття арешту з нерухомого майна;
- скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до постанови Житомирського районного відділу державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №11523398 від 18.02.2009, реєстраційний номер обтяження 8486009;
- скасувати арешт, накладений на майно ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) відповідно до постанови Житомирського районного відділу державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №28693443 від 14.09.2011, реєстраційний номер обтяження 11607910.
Ухвалою від 26 квітня 2021 року відкрито провадження у справі №240/3160/21 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28 квітня 2021 року о 14:30.
В судове засідання, призначене на 28 квітня 2021 року, сторони, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового розгляду справи, не з'явились.
Разом з тим, Житомирський районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) надіслав до суду клопотання, в якому просив здійснювати розгляд адміністративної справи №240/3160/21 без участі його представника.
Крім того, 28 квітня 2021 року відповідачем було подано до суду клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку з пропуском нею процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
Розглянувши питання дотримання ОСОБА_1 процесуальних строків на звернення з даним позовом до суду, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Статтею 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Так, ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України встановлено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Судом встановлено, що предметом спірних правовідносин є протиправна, на переконання ОСОБА_1 , бездіяльність Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не зняття арешту з її нерухомого майна, накладеного у ВП № 1523398 на підставі постанови Житомирського районного відділу державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 18.02.2009, та у ВП №28693443 на підставі постанови Житомирського районного відділу державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 14.09.2011.
При цьому, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що відповідно до статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документу до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Однак, відповідач після винесення постанови від 25.08.2010 про закінчення виконавчого провадження №1523398 та постанови від 30.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №28693443, накладений на її майно арешт не зняв, що на переконання позивача свідчить про його протиправну бездіяльність.
Визначаючи початок перебігу для позивача процесуального строку на звернення з даним позовом до суду, суд зазначає наступне.
Встановлений статтею 287 КАС України десятиденний строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до статті 50 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (яка була чинною на момент винесення постанови від 25.08.2010 про закінчення виконавчого провадження №1523398) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Аналогічні положення закріплені також і у статті 40 Закону України 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що в момент закінчення виконавчого провадження чи повернення виконавчого документа до суду, який його видав, у державного виконавця виникає обов'язок щодо зняття арешту, накладеного на майно (кошти) боржника.
Таким чином, з моменту винесення постанови від 25.08.2010 про закінчення виконавчого провадження №1523398 та постанови від 30.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №28693443 і не зняття при цьому арешту, накладеного на її майно, ОСОБА_1 дізналася (мала реальну можливість дізнатися) про протиправну, на її переконання, бездіяльність Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) щодо не зняття арешту з її нерухомого майна, накладеного у ВП № 1523398 у ВП №28693443.
Крім того, в позовній заяві ОСОБА_1 зазначила, що з відомостей, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що відносно неї наявна інформація про обтяження її майна на підставі постанови Житомирського районного відділу державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №11523398 від 18.02.2009, реєстраційний номер обтяження 8486009 та постанови Житомирського районного відділу державної виконавчої служби центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) №28693443 від 14.09.2011, реєстраційний номер обтяження 11607910.
Разом з тим, зі змісту долученого позивачем до позовної заяви витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 229402729) вбачається, що він був сформований 23 жовтня 2020 року.
Вказане свідчить, що починаючи з 23 жовтня 2020 року (з моменту отримання вищезазначеного витягу) ОСОБА_1 була обізнана про те, що її майно перебуває під арештом, та відповідно й обізнана про протиправну, на її переконання, бездіяльність Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо не зняття арешту з її нерухомого майна після винесення постанови від 25.08.2010 про закінчення виконавчого провадження №1523398 та постанови від 30.01.2018 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №28693443.
Відтак, щонайпізніше 23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 дізналася про порушення своїх прав, а тому саме з 23 жовтня 2020 року для неї розпочався перебіг процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
Водночас, з вказаний адміністративний позовом до суду ОСОБА_1 звернулась 26 лютого 2021 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті, в якому її позов надійшов до суду.
З наведеного слідує, що позивачем пропущено визначений статтею 287 КАС України десятиденний строк на звернення до суду щодо оскарження бездіяльності Житомирського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) по не зняттю арешту з її нерухомого майна.
Частиною 1 ст. 121 КАС України закріплено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Разом з тим ОСОБА_1 із заявою про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не звертався.
Суд зауважує, що вирішення питання про поновлення строку звернення до суду суд здійснює виключно з ініціативи та у межах наведених доводів заінтересованої особи.
Згідно з ч. 13 ст. 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та зобов'язати ОСОБА_1 надати до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 161, 171, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
Позивачу усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде залишено без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя І.Е.Черняхович