Постанова
Іменем України
28 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 753/18055/15-ц
провадження № 61-4199 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»;
відповідач - ОСОБА_1 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року у складі колегії суддів: Журби С. О., Писаної Т. О., Приходька К. П.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 27 серпня 2013 року між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Квінгруп Україна» (далі - ТОВ «Квінгруп Україна») було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого вказана юридична особа отримала кредит в розмірі 27 млн грн у формі невідновлювальної відкличної кредитної лінії з кінцевим терміном повернення кредиту до 26 лютого 2015 року.
У той же день для забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором за порушення зобов'язання позичальником.
Позичальник, як і поручитель, зобов'язань за кредитним договором та договором поруки не виконували, на вимоги банку не реагували, унаслідок чого станом на 23 червня 2015 року утворилась заборгованість в сумі 58 097 555 грн 93 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 27 млн грн, заборгованість по відсоткам у розмірі 6 229 875 грн, заборгованість за комісією у розмірі 374 516 грн 13 грн., пеня за прострочення зобов'язань у розмірі 6 773 288 грн 84 коп., 3 % річних у розмірі 506 178 грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 12 052 397 грн 73 коп. та штрафні санкції у розмірі 5 161 300 грн.
Ураховуючи викладене, ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просило суд стягнути з відповідача на його користь вказану суму кредитної заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року у складі судді Трусової Т. О. позов ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 58 097 555 грн 93 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимогу позивача про дострокове погашення заборгованості ні позичальник, ні поручитель, не виконали, а строк виконання усіх зобов'язань за кредитним договором настав 26 лютого 2015 року, що є безумовною підставою для примусового стягнення заборгованості. Відповідно до умов договору поруки та на підставі положень статей 553, 554 ЦК України ОСОБА_1 як поручитель повинен відповідати за цим позовом як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник ТОВ «Квінгруп Україна», а тому вимоги банку є обґрунтованими.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 24 листопада 2014 року позивачем на адресу боржника була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом. В цій вимозі відповідно до пункту б) пункту 3.6.2 кредитного договору банк вимагає на протязі 10 днів з моменту отримання боржником вказаних вимог, погасити заборгованість в повному обсязі. Дана вимога була отримана боржником 17 грудня 2014 року, відтак через 10 днів з вказаної дати за ініціативою банку було змінено термін виконання основного зобов'язання за кредитним договором й розпочався відлік шестимісячного терміну, на протязі якого банк мав пред'явити позов до поручителя.
Позовна заява банку до ОСОБА_1 була пред'явлена лише 31 серпня 2015 року. За таких умов на момент пред'явлення даного позову порука, укладена банком з ОСОБА_1 , припинила свою дію. Ураховуючи вище зазначене, пред'явлення кредитором вимоги до поручителя більш, ніж через шість місяців після настання строку виконання основного зобов'язання є підставою для відмови у задоволенні позову, що в свою чергу унеможливлює стягнення заборгованості за укладеним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України») подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права,й залишити в силі судове рішення першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначав неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, Верховного Суду від 04 березня 2018 року у справі 274/3076/13-ц, що не відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказував на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 753/18055/15-ц із Дарницького районного суду м. Києва.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не дослідив в повному обсязі матеріалів справи та помилково зазначив, шо вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором отримана позичальником 17 грудня 2014 року, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення заборгованості.
За загальним змістом термін «повідомлення» включає в себе не тільки направлення відомостей, з якими особа має бути обізнаною, а й отримання цією особою зазначених відомостей. При цьому послалося на відповідні правові позиції Верховного Суду.
З огляду на те, що матеріали справи вказують па відсутність отримання позичальником вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно банком не було змінено термін виконання основного зобов'язання за кредитним договором, а тому і не порушено шестимісячного терміну, протягом якого банк мав пред'явити позов до поручителя.
Крім того, після набрання заочним рішенням законної сили, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2. - звернувся до АТ «Державний експортно-імпортний банк України» з листами від 16 травня 2018 року, 26 червня 2018 року, 02 жовтня 2018 року ,19 грудня 2018 року, за результатами чого були складем протоколи переговорів від 16 травня 2018 року, 26 червня 2018 року, 02 жовтня 2018 року, 19 грудня 2018 року між представником АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та представником ОСОБА_1. щодо пошуку шляхів погашення заборгованості в рамках поруки ОСОБА_1 за кредитним договором.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27 серпня 2013 року у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» (банком) та ТОВ «Квінгруп Україна» (позичальником) було укладено кредитний договір, предметом якого є відкриття банком невідновлюваної відкличної кредитної лінії з кредитним лімітом у розмірі 27 млн грн з строком кредитування до 26 лютого 2015 року. (а.с. 7-28, т. 1).
Кредит надавався позичальнику на фінансування оборотного капіталу.
Згідно з умовами, визначеними у пункті 3.2. кредитного договору, за користування кредитними коштами позичальник сплачує фіксовану процентну ставку в розмірі 18,5% річних, комісію за управління кредитом в розмірі 0,1% від ліміту кредитної лінії, а також комісії за зміну умов договору за ініціативою позичальника та за внесення змін до умов іпотечного договору.
Сторони договору погодили, що погашення тіла кредиту буде здійснюватися позичальником починаючи з 27 вересня 2014 року, щомісячно, рівними частинами в сумі 5 400 000 грн (Графік надання та погашення кредиту).
Відповідно до умов, визначених у пункті 3.5. кредитного договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісяця на суму фактичної заборгованості із розрахунку фактичної кількості днів періоду нарахування процентів на основі банківського року і підлягають сплаті з 1 по 7 число кожного місяця (у січні та травні - до 15 числа).
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27 серпня 2013 року між АТ «Укрексімбанк» (кредитором), ОСОБА_1 (поручителем) та ТОВ «Квінгруп Україна» (позичальником) було укладено договір поруки (а.с. 29-31, т. 1).
АТ «Укрексімбанк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, що підтверджується меморіальним ордером від 28 серпня 2013 року № 1 на суму 27 млн грн (а.с. 39, т. 1).
З наданих банком розрахунків вбачається, що до квітня 2014 року ТОВ «Квінгруп Україна» виконувало зобов'язання щодо щомісячної сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом, а з травня 2014 року будь-які сплати за кредитним договором припинило.
Згідно з умовами, визначеними пунктами 7.2., 3.2. кредитного договору, у разі невиконання позичальником зобов'язань по поверненню кредиту, сплаті процентів та комісії за управління кредитом він сплачує банку пеню, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 7.5. кредитного договору штрафні санкції, зазначені у пункті 7.4. договору, застосовуються протягом всього періоду невиконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором до моменту повного їх виконання та не обмежуються будь-яким строком.
Листом від 19 вересня 2014 року банк повідомив ОСОБА_1 про невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та відповідно до пункту 4.1.1. договору поруки заявив вимогу про погашення простроченої заборгованості за процентами та комісією в загальному розмірі 2 358 426 грн 89 коп. (а.с. 44-45, 46, т. 1).
Вказану вимогу відповідач не виконав, у зв'язку з чим 24 листопада 2014 року позивач направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 банківських днів з дня отримання повідомлення (а.с. 40-41, 42-43, 47-48, 49, т. 1).
Згідно з умовами, визначеними у пункті 3.1. договору поруки, поручитель зобов'язався перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником, а також будь-якими його правонаступниками, основного зобов'язання, у тому числі щодо повернення суми кредиту, сплати процентів, штрафних санкцій (пені та штрафів) за несвоєчасне виконання або невиконання зобов'язань за кредитним договором, відшкодування усіх збитків, завданих несвоєчасним виконанням або невиконанням зобов'язань, а також відшкодувати кредитору будь-які його витрати, пов'язані з погашенням основного зобов'язання.
Сторони договору поруки домовились, що у випадку невиконання позичальником або його правонаступниками основного зобов'язання кредитор має право вимагати від поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що витікають з кредитного договору та чинного законодавства України (пункти 3.2., 4.1.1. договору).
Пунктом 7.1. договору поруки визначено, що його дія припиняється після повного виконання основного зобов'язання.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальний розмір заборгованості ТОВ «Квінгруп Україна» станом на 23 червня 2015 р. складає 58 097 555 грн 93 коп., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 27 млн грн, заборгованість за процентами в сумі 6 229 875 грн, заборгованість за комісією за управління кредитом в сумі 374 516 грн 13 коп., пеня за прострочення зобов'язань в сумі 6 773 288 грн 84 коп., 3 % річних в сумі 506 178 грн 23 коп., інфляційні втрати в сумі 12 052 397 грн 73 коп. та штраф в загальній сумі 5 161 300 грн (а.с. 32-38, т.1).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга АТ «Державний експортно-імпортний банк України» задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
У частині першій статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (тут і далі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Встановлено, що згідно з пунктом 5.7 договору поруки будь-яке повідомлення, надіслане кредитором рекомендованим листом з повідомленням на адресу поручителя, вказану в статті 8 цього договору, або на його адресу, повідомлену кредитору згідно з пунктом 5.6 цього договору, вважається таким, що отримане поручителем через 7 календарних днів після надіслання такого повідомлення. Після проходження цього строку настають усі правові наслідки, дата настання яких пов'язана з датами надіслання та отримання однією стороною повідомлень іншої сторони, незалежно від того, чи отримає відповідна сторона такі повідомлення особисто.
24 листопада 2014 року банк направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором протягом 10 банківських днів з дня отримання повідомлення, яка не була отримана ні позичальником, ні поручителем у зв'язку з відсутністю адресатів за адресами, відомими банку (а.с. 40-41, 42-43, 47-48, 49, т. 1).
З матеріалів справи убачається, що у грудні 2014 року банк звернувся з позовом до позичальника про стягнення кредитної заборгованості і рішенням господарського суду Київської області від 21 квітня 2015 року позов банку задоволено (а.с. 221-240, т. 1).
У справі, що переглядається, апеляційним судом правильно встановлено, що позичальник, як і поручитель, належним чином умови кредитного договору та договору поруки належним чином не виконували, унаслідок чого утворилась заборгованість.
При цьому апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що банк звернувся з позовом до поручителя з пропуском строку, встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України.
Вказане обумовлено тим, що банк скористався правом вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася несплаченою, та процентів, тим самим змінивши строк виконання зобов?язань за кредитним договором, оскільки він у листопаді 2014 року направив вимоги позичальнику та поручителю про дострокове погашення заборгованості, а у грудні 2014 року звернувся з позовом до господарського суду до позичальника про стягнення всієї суми кредитної заборгованості.
Таким чином пред'явивши цей позов у серпні 2015 року банк пропустив строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимог до поручителя.
Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання відповідачем вимоги про дострокове погашення заборгованості, безпідставні, оскільки пунктом 5.7 договору поруки передбачено, що будь-яке повідомлення, надіслане кредитором, вважається таким, що отримане поручителем через 7 календарних днів після надіслання такого повідомлення, а таке повідомлення було надіслано поручителю у листопаді 2014 року. Крім того, направивши вказане повідомлення банк реалізував право на зміну строку виконання основного зобов'язання.
Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 16 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Є. В. Синельников
Судді: І. Ю. Гулейков
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара
В. В. Шипович