18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
14 квітня 2021 року Черкаси справа №925/668/20
Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Юхименко О.В., без участі представників, розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали
заяви про визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк» у справі
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність, як фізичної особи за положеннями Книги 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.05.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.07.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Добродуб О.Я.
02.07.2020 здійснено офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника фізичної особи ОСОБА_1 .
27.07.2020 Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» подало до суду заяву з кредиторськими вимогами до боржника, до складу яких банк включив заборгованість у розмірі 514 102,02 дол. США, що за курсом НБУ станом на 02.07.2020 еквівалентно 13 762 511,07 грн, яка виникла внаслідок невиконання боржницею умов кредитного договору №11401247000 від 06.10.2008 (в системі обліку банку договір №11401247001) та яка включає у себе: 145 233,59 дол. США заборгованості за кредитом, 59474,14 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, які нараховані до 05.10.2015 (відповідно до пункту 1.3.1 кредитного договору та статті 1048 Цивільного кодексу України), 309 394,29 дол. США заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, за період з 11.05.2011 до 30.06.2020; витрати на примусове стягнення боргу у розмірі 14 836,00 грн, з яких: 4 204,00 грн - за подання заяви з вимогами кредитора у справі №925/668/20; 1413,00 грн - судовий збір, стягнутий згідно з рішенням Шполянського райсуду Черкаської області від 08.08.2014 у справі №710/1180/14-ц; 3219,00 грн - судовий збір, стягнутий згідно з рішенням Шполянського райсуду Черкаської області від 25.10.2012 у справі №2323/3906/2012; 6000,00 грн - авансування витрат на проведення виконавчих дій згідно з платіжним дорученням №0018638872 від 08.04.2020.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, визнано вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» у розмірі: 4204 грн витрат по сплаті судового збору та 982 130,47 грн заборгованості за кредитним договором. Включено кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів. Зобов'язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали та подати до Господарського суду Черкаської області рішення кредиторів. Визначено дату засідання суду, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Постановою Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 16.02.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 02.09.2020 в частині невизнаних кредиторських вимог Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» у справі №925/668/20, у цій частині справа направлена на новий розгляд.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2021 справа №925/668/20 у частині невизнаних кредиторських вимог Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» передана на розгляд судді Кучеренко О.І.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 29.03.2021 суддя Кучеренко О.І. прийняла до свого провадження справу №925/668/20 в частині невизнаних кредиторських вимог Акціонерного товариства «УКРСИББАНК», призначено підготовче засідання на 14.04.2021.
12.04.2021 Акціонерне товариство «УКРСИББАНК» надіслало до суду супровідний лист від 09.04.2020 №25-3-161 з належним чином завіреною копією Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УКРСИББАНК» для об'єктивного розгляду кредиторських вимог до боржника фізичної особи ОСОБА_1 . У листі зазначено, що розмір вимог до боржника ОСОБА_1 , у зв'язку із частковим виконанням зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту з Правилами №11401247000 від 06.10.2008 (в системі обліку банку договір №11401247001 у валюті договору доларі США, що виникли внаслідок невиконання боржником умов кредитного договору, складають 498 259,34 дол.США, що за курсом НБУ станом на 23.07.2020 день подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника (27,7798 грн за 1 дол США) еквівалентно 13841544,81 грн та складаються з: 145 233,59 дол. США заборгованості за кредитом, 43631,46 дол. США заборгованості за процентами за користування кредитом, які нараховані до 05.10.2015 (відповідно до пункту 1.2.8, 1.2.9 кредитного договору та статті 1048 Цивільного кодексу України), 309 394,29 дол. США заборгованості за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, за період з 11.05.2011 до 30.06.2020 (за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України); 4 204,00 грн - за подання заяви з вимогами кредитора у справі №925/668/20.
13.04.2021 арбітражний керуючий Добродуб Олексій Якович надіслав до суду електронною поштою клопотання від 13.04.2021 №925/668/20-1 про розгляд справи без присутності керуючого реструктуризацією, у зв'язку із запровадженням карантину та інших обмежувальних заходів на території України.
У судове засідання 14.04.2021 учасники справи (їх представники) не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.
Частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі за текстом - Кодекс) визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки у судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Розглянувши матеріали заяви про визнання кредиторських вимог Акціонерного товариства «УкрСиббанк», суд
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі №2323/3906/2012 повністю задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (правонаступник - АТ «УКРСИББАНК») та стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №11401247000 від 06.10.2008 у розмірі 176832,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті згідно з курсом НБУ долара США до гривні станом на 04.05.2012 становило 1412871,74 грн та судовий збір в розмірі 3219,00 грн.
Вказаним рішенням встановлені такі факти: 06.10.2008 між Акціонерним інноваційним товариством «УКРСИББАНК» та громадянкою України ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту з Правилами №11401247000 від 06.10.2008 (далі - договір, кредитний договір), за умовами якого позичальниці надана сума кредитування, яка складає 200000,00 дол. США. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 973 900,00 грн за курсом НБУ на день укладання договору (пункти 1.2.1 договору), на строк користування з 06.10.2008 до 05.10.2015 зі сплатою процентів у розмірі 16,00% річних за користування кредитними коштами в межах графіку кредитування (додаток №1 до договору). Згідно з графіком позичальниця повинна була повертати кредит частинами до 10-го числа кожного місяця до кінця строку кредитування у сумах: 2380,95 дол. США тіла кредиту та 2657,04 дол. США процентів.
До вказаного договору сторонами укладено додаткову угоду №1 від 18.11.2010 із додатком №1 (графік погашення кредиту), у якій сторони домовились, що як реєстраційний номер вказаного договору застосовується №11401247000.
Цим рішенням також було встановлено, що у зв'язку з тим, що з 11.07.2011 позичальницею систематично порушуються умови кредитного договору щодо строків погашення кредиту та сплати відсотків, позивач направив позичальниці листа-претензію за вих№251 від 24.02.2012 про дострокове повернення кредиту та процентів. У рішенні вказано, що за розрахунком банку заборгованість станом на 04.05.2012 становить: 145233,59 дол. США, що в гривневому еквіваленті, згідно з курсом НБУ долара США до гривні станом на 04.05.2012 становить 1160401,86 грн, у тому числі прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 26186,07 дол. США за період з 11.07.2011 до 04.05.2012; прострочена заборгованість за процентами за користування кредитом у сумі 27936,10 дол. США, що в гривневому еквіваленті, становить 223206,65 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом у сумі 1960,90 дол. США, що в гривневому еквіваленті, становить 15667,39 грн; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам у сумі 1701,63 грн.
Судом також встановлено, що рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08.08.2014 у справі №710/1180/14-ц частково задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та звернуто стягнення на майно боржниці Сергієнко О. В. у розмірі 1 412 872 грн, встановивши спосіб реалізації нерухомого майна - шляхом проведення прилюдних торгів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПAT «УКРСИББАНК» судові витрати в сумі 1413,00 грн.
Вказаним рішенням встановлені такі факти: з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту №11401247000 від 06.10.2008 грн його сторонами було укладено договір іпотеки №16102 від 06.10.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Черкаської області Курінним А. В., зареєстрований під №2404. За умовами договору іпотеки позичальниця передала кредитору (АКІБ «УКРСИББАНК») в іпотеку нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю: магазин, загальною площею 834,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане нерухоме майно належить боржниці на праві власності на підставі рішення Господарського суду Черкаської області від 12.08.2008 та зареєстрованого в реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна за реєстраційним номером 112 та записано в реєстраційну книгу за №2н реєстраційний №17497278.
17.01.2020 приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №61001840 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСИББАНК» 1412871,74 грн заборгованості за кредитним договором та 3129,00 грн судових витрат.
Відповідно до Протоколу проведення електронних торгів від 20.07.2020 №492050, відбувся продаж предмета іпотеки - нежитлового приміщення магазину та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
31.07.2020 грошові кошти у сумі 445577,27 грн перераховані приватним виконавцем AT «УКРСИББАНК» на виконання виконавчого листа №2-485-12 від 06.11.2012, який виданий Шполянським районним судом Черкаської області.
Згідно з вимогами Закону України «Про акціонерні товариства» у Статут АКІБ «УКРСИББАНК» були внесені зміни, відповідно до яких нове повне найменування банку - Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».
Розглянувши матеріали заяви Публічного акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання його кредиторських вимог у справі про банкрутство, суд зазначає, що відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частинами першою, третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на виконання умов кредитного договору ОСОБА_1 отримала кредит, сума якого складає 200000,00 дол. США, що за курсом НБУ на день укладання договору дорівнює гривневому еквіваленту у розмірі 973900,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16,00% річних за користування кредитними коштами в межах графіку кредитування, строк користування кредитом до 05.10.2015.
24.02.2012 у зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх договірних зобов'язань, банк направив лист-претензію про дострокове стягнення кредиту та процентів.
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі № 2323/3906/2012 задоволено позов банку до ОСОБА_1 , стягнуто з останньої 176 832,22 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на час розгляду справи становило 1 412 871,74 грн. Крім того, рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 08.08.2014 у справі № 710/1180/14-ц за позовом банку звернуто стягнення на предмет іпотеки (нежитлову будівлю - магазин).
Суд, враховує положення частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відтак, обставини щодо укладення між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, неналежного виконання боржницею своїх зобов'язань за цим договором та пред'явлення банком боржнику вимоги про дострокове погашення кредиту від 24.02.2012, встановлені судовими рішеннями у вищезгаданих справах не потребують доказуванню у даній справі.
У процесі вчинення виконавчих дій з виконання рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 25.10.2012 у справі №2323/3906/2012 відбулися електронні торги щодо продажу предмета іпотеки, який було реалізовано за ціною 523 00,00 грн, частина яких у розмірі 445 577,27 грн була перерахована на користь банку у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається з розрахунку банку заборгованість позичальниці, яка є предметом розгляду у цій справі складає 498 259,34 дол. США, з яких: 145 233,59 дол. США - заборгованість за кредитом; 43631,46 дол. США - заборгованість за процентами за користування кредитом, які нараховані до 05.10.2015; 309 394,29 дол. США - заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін за період 11.05.2011 до 30.06.2020.
Розмір заборгованості за тілом кредиту становить 145 233,59 дол. США, визнається боржницею та не є спірним.
Водночас, пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі №916/4693/18).
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. У цьому випадку права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відносини зі сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягають положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти, які встановлені у статті 625 Цивільного Кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У зв'язку із викладеним суд дійшов висновку, що поведінка боржника не може бути одночасно (в один і той же період) правомірною та неправомірною, тому регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. У зв'язку із цим за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
За умовами кредитного договору після його підписання Правила (договірні умови) споживчого кредитування позичальників АКІБ «УКРСИББАНК» (далі Правила) стають його невід'ємною частиною. Підписуючи договір, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами договору, які вказані у цьому договорі і Правилах. Підписуючи кредитний договір позичальник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з Правилами, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 1.3.1 Правил за користування кредитними коштами процентна ставка встановлюється у розмірі, який визначений у договорі. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором.
Нарахування процентної ставки у подвійному розмірі на прострочену суму основного боргу починається з дати виникнення прострочення, а саме з наступного дня після дня несплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за встановленою ставкою у подвійному розмірі до моменту погашення такої заборгованості, тобто у розмірі 32% річних.
Як вбачається з розрахунку кредиторських вимог до загальної суми заборгованості (крім суми заборгованості за кредитом у розмірі 145 233,59 дол. США) банком включена сума заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 43631,46 дол. США, яка нарахована до 05.10.2015 відповідно до умов кредитного договору, а також заборгованість за процентами за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін у сумі 309 394,29 дол. США за період з 11.05.2011 до 30.06.2020, які нараховані у розмірі 32% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до статті 625 Цивільного Кодексу України.
Водночас, як вбачається з встановлених судом фактичних обставин справи та наведених правових позицій Верховного суду, у зв'язку пред'явлення банком 24.02.2012 боржниці вимоги про дострокове погашення кредиту, банк фактично змінив порядок, умови і строк дії кредитного договору. Тобто, на час звернення кредитора з такою достроковою вимогою вважається, що строк виконання кредитного договору є таким, що настав, при цьому право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника. Оскільки матеріали справи не містять копії вимоги банку про дострокове погашення кредиту, суд в силу частини 2 статті 530 Господарського кодексу України, у якій визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, вважає що строк виконання позичальницею зобов'язання щодо повного повернення кредитних коштів закінчився 05.03.2012.
За розрахунком банку (Т.2, а.с.51-53) заборгованість позичальниці за процентами за користування кредитом за період з 30.11.2010 до 05.03.2012 становить 20 236,64 дол. США, відтак, саме ця сума відповідає умовам договору та праву банку на пред'явлення кредиторських вимог у такому розмірі.
Щодо суми, яка нарахована банком як заборгованість за користування грошовими котами понад встановлений у договорі термін, то суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено вище за умовами Правил, які є невід'ємною частиною кредитного договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка у подвійному розмірі від ставки, що діє для строкової суми основного боргу на дату виникнення такого прострочення. Тобто за умовами кредитного договору визначено, що після закінчення строку кредитування (як встановлено судом це 05.03.2012, у зв'язку з достроковим припиненням договору) у позичальниці виникає обов'язок зі сплати коштів у розмірі 32 відсотків річних від простроченої суми. Як зазначено банком у заяві про визнання кредиторських вимог за користування грошовими коштами понад встановлений договором термін, які нараховані у розмірі 32% річних, становить 309 394,29 дол. США за період з 11.05.2011 до 30.06.2020 (Т.2, а.с.53(зворот)-55). Оскільки право на нарахування річних, які передбачені у статті 625 Цивільного кодексу України виникає у банку з часу прострочення боржницею виконання нею свого зобов'язання з повернення кредитних коштів, відтак, право на нарахування та стягнення річних виникло у банку з 06.03.2012 до 30.06.2020 (дата визначена банком) і становить 306 229,26 грн.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості ОСОБА_1 , за кредитним договором, станом на 27.07.2020, тобто на час звернення Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» з грошовими вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 у цій справі складається з 145 233,59 дол. США - суми заборгованості за кредитом; 20 236,64 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.11.2010 до 05.03.2012, а також 306 229,29 дол. США 32% річних за період з 06.03.2012 до 30.06.2020, а всього 471 699,52 дол. США.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
У Постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 (№ в ЄДРСР 91973219) зазначено, що аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Отже, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у справі № 723/304/16-ц.
Отже, з огляду на наведену правову позицію Верховного суду, суд дійшов висновку, що кредиторські вимоги банку необхідно визначати саме у валюті кредитування без зазначення її еквіваленту у гривні.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до частини 2 статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій, серед іншого зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Отже, відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства за наслідками розгляду заяви Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 , грошові вимоги кредитора підлягають до задоволення у такій черговості:
До задоволення вимог кредиторів, підлягають до відшкодування вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на оплату судового збору у сумі 4204,00 грн.
До другої черги реєстру вимог кредиторів належать вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» у сумі 471 699,52 дол. США, яка складається з 145 233,59 дол. США - суми заборгованості за кредитом; 20 236,64 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.11.2010 до 05.03.2012, а також 306 229,29 дол. США 32% річних за період з 06.03.2012 до 30.06.2020.
З огляду на викладене, керуючись статтями 45, 47, 133 Кодексу з питань банкрутства, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суддя
Визнати вимоги Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у сумі: 4204,00 грн витрат зі сплати судового збору (до задоволення вимог кредиторів); 471 699,52 дол. США, яка складається з 145 233,59 дол. США - суми заборгованості за кредитом; 20 236,64 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 30.11.2010 до 05.03.2012, а також 306 229,29 дол. США 32% річних за період з 06.03.2012 до 30.06.2020 (друга черга).
Ухвала набирає чинності з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня набрання нею чинності.
Повна ухвала складена 11.05.2021.
Суддя О.І.Кучеренко