79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
06.05.2021 справа № 914/382/21
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Шевчук О.О., розглянувши справу
за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ІТМАКС ІНЖИНІРИНГ»
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО»
про: стягнення 177879,49грн.,
Представники
позивача: Скульський Сергій Іванович - адвокат
відповідача: не з'явився
15.02.2021р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ІТМАКС ІНЖИНІРИНГ» до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО» про стягнення 177879,49грн.
18.02.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив вищевказану позовну заяву залишити без руху; надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
25.02.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків визначених ухвалою суду від 18.02.2021р., яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4614/21.
25.02.2021р. на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків визначених ухвалою суду від 18.02.2021р., яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№4614/21.
01.03.2021р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначити на 24.03.2021р.
05.03.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5416/21.
10.03.2021р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№5650/21.
18.03.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№6699/21.
В судовому засіданні, яке відбулось 24.03.2021р. оголошено перерву до 14.04.2021р.
14.04.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№9006/21.
У судове засідання 14.04.2021р. сторони участь повноважних представників не забезпечили, суд постановив відкласти розгляд справи на 28.04.2021р.
Крім того, ухвалами від 14.04.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача та відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
20.04.2021р. на поштову адресу суду від позивача надійшли оригінали документів по справі, які надано для огляду та які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№9546/21.
27.04.2021р. на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10060/21.
В судовому засіданні, яке відбулось 28.04.2021р. оголошено перерву до 06.05.2021р.
Крім того, ухвалою від 28.04.2021р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав позивача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення судового засідання з розгляду спору по суті.
05.05.2021р. на адресу суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження в частині основного боргу, яка зареєстрована відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№10475/21.
06.05.2021р. в судовому засіданні в режимі відеоконференції прийняв участь представник позивача.
Суть спору:
Позивач з підстав невиконання відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару, що виникло на підставі укладеного між сторонами договору про закупівлю товару №2429-3Э-БуТЭС від 15.01.2019р., просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 177879,49 грн., з яких: 143 375,60 грн. - основний борг, 7206,10 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 7 297,79 грн. інфляційних збитків.
Позиція позивача:
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору про закупівлю товару №2429-3Э-БуТЭС від 15.01.2019р. не здійснив своєчасно та повну оплату поставленого товару, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 143 375,60 грн. за поставлений товар по видатковій накладній: №2 від 05.04.2019 року на суму 358 438,60 грн., Також за прострочення виконання грошових зобов'язань, по видатковій накладній: №2 від 05.04.2019 року, позивач здійснив нарахування відповідачеві 7 206,10 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 7 297,79 грн. інфляційних збитків.
Позиція відповідача:
Відповідач проти позову заперечив повністю з підстав, зокрема, наявності рішення суду (судового наказу) про стягнення основної суми боргу. Щодо нарахування відсотків річних та інфляційних втрат, відповідач стверджує, що таке нарахування є безпідставним з огляду на неналежним чином оформлені документи постачальником.
Відповідач подав до суду заяву (вх.№10475/21) про закриття провадження у даній справі в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору та додано до заяви копії платіжних доручень: №1981710 від 30.03.2021р., №1981711 від 30.03.2021р. та №1981712 від 30.03.2021р., як доказ сплати заборгованості - основного боргу згідно договору №2429-3Э-БуТЭС від 15.01.2019р. та згідно видаткової накладної №2 від 05.04.2019 року.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів, та матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
15 січня 2019 року між ТОВ «ІТМАКС ІНЖИНІРИНГ» (постачальник) та АТ «ДТЕК Західенерго» (покупець) укладено договір №2429-3Э-БуТЭС про закупівлю товару (надалі - договір), відповідно до якого (п.1.1) постачальник зобов'язався поставити покупцю товар, зазначений у специфікації, а покупець - прийняти і оплатити такий товар (надалі - товар) 2018-2019 року виготовлення, в кількості, комплектності, асортименті та за ціною, згідно зі специфікацією, на загальну суму 358 438,60 грн. з ПДВ.
На виконання умов договору позивач 05 квiтня 2019 року здiйснив поставку товару, зазначеного у специфiкації на суму 298 698,8З грн. без ПДВ, 358 438,60 грн. з ПДВ, що пiдтверджуеться видатковою накладною N2 вiд 05 квiтня 2019 року.
За приписами п. 4.1.1, 60% вартості товару, зазначеного у заявцi покупця на поставку товару що становить 215 063,16 грн. (у тому числi ПДВ 20% 35 843,86 грн.) здiйснюється у формi передоплати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днiв, на пiдставi рахунку, виставленого до оплати постачальником.
Згiдно п. 4.1.2 договору, оплата по факту поставки товару, 40% вiд вартостi товару, що становить 143 З75,44 грн., здiйснюється на 60 (шiстдесятий) календарний день з дати поставки товару покупцю, на пiдставi отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної.
Пункт 5.5 договору передбачає, що товар вважається поставленим покупцю з дати пiдписання сторонами видаткових накладних (дата поставки товару).
На виконання умов договору, позивач поставив товар, що пiдтверджується видатковою
накладною №2 вiд 05 квiтня 2019 року.
Вiдповiдач вартість товару оплатив частково, що стверджується платіжним дорученням №44508 від 28.02.2019р. на суму 215 063,00 грн. (358 438,60-215 063,00=143 375,60), внаслiдок чого утворилась заборгованiсть у сумі 143 375,60 грн.
Оскільки датою поставки відповідної партії товару відповідачу було 05 квітня 2019 року, то обов'язок покупця з її оплати виник відповідно з 04 червня 2019 року.
Всупереч вимог п.6.1.1 договору, яким встановлено обов'язок покупця своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, відповідач коштів позивачу не перерахував.
Слід зазначити, що, після подання позовної заяви до суду відповідач сплатив основний борг у сумі 143 375,60 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: №1981710 від 30.03.2021р. на суму 114 925,50 грн., №1981711 від 30.03.2021р. на суму 11 380,04 грн. та №1981712 від 30.03.2021р. на суму 17 070,06 грн., які знаходяться в матеріалах справи.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача 7 206,10 грн. - три проценти річних від простроченої суми, 7 297,79 грн. інфляційних нарахувань.
Поряд з цим, за змістом долучених позивачем матеріалів, 06.08.20220 Господарським судом Львівської області видано додатковий судовий наказ у справі № 914/1559/20, згідно якого суд наказав: «Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕКЗАХІДЕНЕРГО» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 15, код ЄДРПОУ 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТМАКС ІНЖИНІРИНГ» (61054, Харківська область, м. Харків, вул. Василя Стуса, будинок 21, офіс 32 ідентифікаційний код юридичної особи 39637437) 143 375,60грн. боргу за договором №2429-33-БуТ9С про закупівлю товару від 15.01.2019.» який, на момент подання позову не визнаний таким, що не підлягає виконанню та не скасований згідно законодавства.
Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.
За ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч. 1 ст. 629 ЦКУ договір є обов'язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦКУ).
До договору поставки застосовують загальні положення про купівлю-продаж, якщо іншого не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов'язання.
Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач подав до суду заяву (вх.№10475/21) про закриття провадження у даній справі в частині стягнення основної суми боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору та додано до заяви копії платіжних доручень: №1981710 від 30.03.2021р. на суму 114 925,50 грн., №1981711 від 30.03.2021р. на суму 11 380,04 грн. та №1981712 від 30.03.2021р. на суму 17 070,06 грн., як доказ сплати заборгованості - основного боргу згідно договору №2429-3Э-БуТЭС від 15.01.2019р. та згідно видаткової накладної №2 від 05.04.2019 року.
Отже, після подання позивачем позовної заяви до суду (15.02.2021р.) та відкриття провадження у справі (01.03.2021р. ухвала про відкриття провадження), відповідач сплатив позивачеві основний борг в сумі 143 375,60 грн. згідно договору №2429-3Э-БуТЭС від 15.01.2019р. Таким чином, предмет спору відсутній.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
В зв'язку з наведеним, наявні підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 143 375,60 грн. у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Щодо стягнення 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Cплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням Розпорядження КМУ від 10.01.2019 №7-р «Про перенесення робочих днів у 2019» та ст.73 «Святкові і неробочі дні» - Кодексу законів про працю України, в межах заявлених позовних вимог, прийшов до висновку, що стягненню підлягає 3 % річних в сумі 7 200,17 грн., в частині стягнення 5,93 грн. слід відмовити.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань, з врахуванням наведених доводів встановив, що сума інфляційних втрат за спірний період становить 8 949,10 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 7 297,79 грн. інфляційних втрат за період з 04.06.2019р. по 04.02.2021р. є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
При цьому, суд зазначає про те, що суд самостійно не вправі виходити за межі заявлених позовних вимог, а станом на момент вирішення спору по суті заяв про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат позивачем не подавалось і не заявлялось, в матеріалах справи така заява відсутня.
В зв'язку з встановленням судом факту прострочення відповідачем оплати отриманого товару, суд не приймає до уваги доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування простроченої заборгованості, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення основного боргу в сумі 143 375,60 грн. провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору, а стягненню підлягає: 7 200,17 грн. 3% річних, 7 297,79 грн. інфляційних втрат, а в решті позовних вимог слід відмовити.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2 668,20 грн.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 217,47 грн.
Згідно ч. 4, 5 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України Про судовий збір.
Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись ст.ст.13,73-74,76-79,86,129, 236, 238, 240-241,252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «ІТМАКС ІНЖИНІРИНГ» (Україна, 61054, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ВАСИЛЯ СТУСА, будинок 21, офіс 32; код ЄДРПОУ 39637437) 7 200,17 грн. 3% річних, 7 297,79 грн. інфляційних втрат та 217,47 грн. судового збору.
3. В частині стягнення основного боргу в сумі 143 375,60 грн. провадження у справі закрити.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021 р.
Суддя М.Р. Король