79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
28.04.2021 справа № 914/230/21
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Промекс 21”, м.Харків,
до відповідача: Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”, м.Львів,
про стягнення 1'316'325,54 грн. заборгованості.
Суддя Яворський Б.І.
при секретарі Побігайленко Ю.-Б.В.
Представники сторін:
від позивача: Пивоварова Р.В.,
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду сторонами не заявлялося.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Акорд”.
Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon”.
Суть спору. На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Промекс 21” до Акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго” про стягнення 1'316'325,54 грн. заборгованості за договором поставки № 1378-ЗЭ від 21.11.2018, з яких: 1'179'730,00 грн. основного боргу, 33'604,30 грн. пені, 39'559,53 грн. 3% річних та 63'431,71 інфляційних втрат. У позовній заяві позивач зазначив, що окрім витрат на оплату судового збору позивач очікує понести судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 56'936,20 грн., докази про що будуть надані у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 27 січня 2021 року справу № 914/230/21 передано на розгляд судді Яворському Б.І.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.02.2021 у справі №914/230/21 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.02.2021, встановлено відповідачу строк у 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.02.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ “Укрпошта” (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413710688).
24.02.2021 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з участю представника в іншому судовому засіданні.
У підготовчому засіданні 25.02.2021, проведеному у режимі відеоконференції, суд відклав підготовче засідання на 18.03.2021. Ухвалою від 25.02.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України викликав відповідача та повідомив йому про дату, час і місце наступного підготовчого засідання. Ухвалу суду від 25.02.2021 відповідач отримав 01.03.2021, що підтверджується роздруківкою відстеження поштового відправлення із відомостей на офіційному сайті АТ “Укрпошта” (штрих-кодовий ідентифікатор №7901413731626).
10.03.2021 відповідачем подано до суду зустрічну позовну заяву з вимогою про визнання договору № 1378-ЗЭ-БУТЕС від 21.11.2018 недійсним. Ухвалою від 15.03.2021 суд повернув зустрічну позовну заяву заявнику.
Ухвалою від 18.03.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.04.2021.
23.03.2021 відповідач подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1232821). Клопотання обґрунтоване тим, що АТ «ДТЕК Західенерго» звернулось із апеляційною скаргою на ухвалу суду від 15.03.2021.
Протокольною ухвалою від 14.04.2021 Господарський суд Львівської області відклав судове засідання на 28.04.2021. Ухвалою від 14.04.2021 Господарський суд Львівської області у порядку ст.ст. 120-121 ГПК України повідомив відповідача про дату, час і місце судового засідання. Явка обов'язковою не визнавалась.
12.04.2021 позивач подав заперечення щодо клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№8809/21).
19.04.2021 відповідач повторно подав клопотання про зупинення провадження у справі (вх.№1660/21).
Ухвалою від 28.04.2021 Господарський суд Львівської області відмовив АТ «ДТЕК Західенерго» у задоволенні клопотань (вх.№1232/21від 23.03.2021 та вх.№ 1660/21 від 19.04.2021) про зупинення провадження у справі.
Представник позивача у судове засідання 28.04.2020 в режимі відеоконференції з'явився, зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив їх задоволити. Повідомив, що заборгованість відповідач не оплатив.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, причин відсутності не повідомив, правом на подання відзиву не скористався.
Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, оскільки явка учасників процесу у судове засідання 28.04.2021 не визнавалася обов'язковою, відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач, у свою чергу, не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, доказів поважності неявки у судове засідання не подав, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
У судовому засіданні 28.04.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
21 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Промекс 21” та Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» уклали договір поставки №1378-ЗЭ, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити у власність покупця продукцію і/або обладнання виробничо-технічного призначення, відводи, труби вигнуті в асортименті, кількості, у терміни, за ціною і з якісними характеристиками, погодженими сторонами в даному договорі та специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору. Покупець зобов'язується прийняти і оплатити поставлену у його власність продукцію у відповідності до умов даного договору (п.1.2 договору).
Якість і комплектність кожного виду продукції, що постачається, повинна відповідати нормам, стандартам якісних характеристик і технічним вимогам, визначеними чинними нормативними актами України і умовами даного договору. Продукція, що постачається за даним договором, повинна бути новою, якщо інше не обумовлено в специфікаціях до даного договору (п.1.2 договору).
Відповідно до п.4.1 договору поставка продукції здйснюється партіями в асортименті, кількості, за ціною, з якісними характеристиками і в терміни, погоджені стронами у специфікаціях до даного договору.
Умови поставки продукції визначені в п.4.2, 4.3, 4.5 та п.4.6 договору. Датою поставки визначається дата, вказана представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, пред'явлених постачальником. Право власності на продуцію, ризики втрати або пошкодження продукції переходять від постачальника до покупця з дати поставки продукції (п.4.8 та п.4.10 договору).
Пунктом 5.1 договору встановлено, що загальна ціна договору визначається загальною сумою усіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.5.4 договору розрахунки за поставлену постачальником продукцію проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 5 календарних днів після настання строку на 60 (шістдесятий) календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору і відповідної специфікації до договору. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку покупця.
У разі прострочення оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченої продукції (п.6.8 договору).
Строк дії договору визначений п.8.1: цей договір може бути скріплений печатками сторін, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 року, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх грошових зобов'язань.
Позивач стверджує, що на виконання умов договору за специфікацією від 21.02.2019 сторонами було погоджено поставку партії товару на загальну суму 1'664'040,00 грн. Товар позивачем передано у повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000005 та №РН-0000006 від 17.05.2019, які підписані сторонами без зауважень. Одночасно із видатковими накладними постачальником було надано покупцеві товарно-транспортні накладні №001011 від 17.05.2019 та №001012 від 17.05.2019 і рахунки-фактури №СФ-0000003 та №СФ-0000004 від 17.05.2019, а також документи, що підтверджують належну якість товару. Крім того, постачальником було належним чином складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 та №3 від 17.05.2019 за фактом поставки товару. Продукція за видатковою накладною №РН-0000005 оплачена відповідачем повністю, а за накладною №РН-0000006 від 17.05.2019 (рахунок-фактура № СФ-0000004 від 17.05.2019) - частково, на суму 622'910,00 гри., залишок заборгованості складає 475'630,00 грн.
У подальшому сторонами підписано специфікацію від 07.06.2019 на поставку партії продукції на загальну суму 249'300,00 грн. та Специфікацію від 04.07.2019 року на суму 454'800,00 грн. Продукцію передано відповідачу за видатковими накладними №РН-0000021 від 24.07.2019 та №РН-0000033 від 06.12.2019. Разом з видатковими накладними покупцеві надано товарно-транспортні накладні №001017 від 24.07.2019 і №21/23 від 06.12.2019 та рахунки-фактури №СФ-0000019 від 23.07.2019, №СФ-0000030 від 06.12.2019, а також документи, що підтверджують якість товару. Крім того, за фактом поставки товару складено та зареєстровано податкову накладну №1 від 24.07.2019 та №3 від 06.12.2019. Продукція, передана за вказаними накладними, не оплачена.
На виконання своїх зобов'язань за договором відповідач оплати не здійснив, тому 13.01.2021 позивачем на адресу відповідача скеровувалась претензія із вимогою оплати вказаної заборгованості, проте така залишена без відповіді та задоволення.
За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем нараховано 33'604,30 грн. пені, 39'559,53 грн. 3% річних та 63'431,71 інфляційних втрат, які і просить стягнути з відповідача.
Відповідач не спростував доводів позивача, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
ОЦІНКА СУДУ.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного договору поставки №1378-ЗЭ від 21.11.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов'язковим для виконання сторонами, а, отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для сторін відповідні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості за поставлений позивачем товар за видатковими накладними №РН-0000006 від 17.05.2019, №РН-0000021 від 24.07.2019 та №РН-0000033 від 06.12.2019, на загальну суму 1'179'730,00 грн., тому вимога про стягнення даної суми є правомірною. Окрім того, в матеріалах справа відсутні докази реалізації відповідачем прав, передбачених п. 2.4 та п. 2.7-2.11 договору.
Щодо стягнення 33'604,30 грн. пені, 39'559,53 грн. 3% річних та 63'431,71 інфляційних втрат, суд зазначає наступне.
У пункті 5.4 договору сторонами визначено та погоджено, що розрахунки за поставлену постачальником продукцію проводяться покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок постачальника упродовж 5 календарних днів після настання строку на 60 (шістдесятий) календарний день з дати поставки відповідної продукції на підставі отриманого покупцем рахунку та за умови надання постачальником належним чином оформленої податкової накладної, а також документів, передбачених розділом 4 цього договору і відповідної специфікації до договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно до частини 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Перевіривши розрахунок 3% річних із врахуванням дати прострочення оплати за кожною видатковою накладною та п.5.4 договору, суд встановив, що позивач правомірно нарахував 39'559,53 грн. 3% річних.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, суд зауважує, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць. Аналогічні висновки наведено Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 10.07.2019 у справі № 910/21564/16, від 26.11.2019 у справі № 914/1318/18.
Так, на підставі офіційних відомостей, опублікованих Державною службою статистики України судом встановлено, що у серпні 2019 року мала місце дефляція, яку позивач вірно врахував у розрахунку інфляційних втрат.
Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що вимога в частині стягнення 63'431,71 грн. інфляційних втрат є обгрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до частин 1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.
Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).
Відповідно до п.6.8 договору у разі прострочення оплати продукції, покупець, за письмовою вимогою постачальника, сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості невчасно оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості невчасно оплаченої продукції.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 258 ЦК встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч.1 ст.259 ЦК України).
Судом встановлено, що договором не передбачено збільшення строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені.
У постанові Верховного Суду України від 08.02.2017 у справі № 3-1217гс16 відзначено, що правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Положення глави 19 Цивільного кодексу України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням особливостей, передбачених частиною шостою статті 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266, частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду у межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням періоду виникнення заборгованості та строку позовної давності на стягнення такої, суд встановив, що такий розрахунок позивачем проведено вірно і стягненню з відповідача підлягає 33'604,30 грн. пені.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням № 7159 від 18.01.2021 на суму 19'744,89 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги до відповідача у повному обсязі, то з відповідача слід стягнути на користь позивача 19'744,89 грн. судового збору.
Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул.Козельницька, 15; код ЄДРПОУ 23269555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промекс 21» (61003, м.Харків, вул.Кооперативна, 28; код ЄДРПОУ 35589385) 1179'730,00 грн. основного боргу, 39'559,53 грн. 3% річних 63'431,71 грн. втрат від інфляції, 33'604,30 грн. пені та 19'744,89 грн. судового збору.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 11.05.2021.
Суддя Б.І. Яворський