Рішення від 21.04.2021 по справі 913/266/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м.Харків Справа № 913/266/20(442/8526/19)

Господарський суд Луганської області у складі судді Масловського С.В., розглянувши матеріали справи за позовом 1. ОСОБА_1 (місце проживання: Львівська область, Турківський район, с. Лімна),

2. ОСОБА_2 (місце проживання: Львівська область, Турківський район, с. Лімна)

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17)

про захист прав споживачів

в межах справи №913/266/20 за заявою кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮС-Металл" (місцезнаходження: вул. Чавдар Єлизавети, буд. 13, кв. 37, м. Київ, 02140)

до боржника - Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про банкрутство.

Секретар судового засідання Ведькало М.С.

У засіданні брали участь:

від позивача -1 - представник не прибув;

від позивача - 2- представник не прибув;

від відповідача - представник не прибув;

від третьої особи - представник не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про захист прав споживачів.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 22.10.2015 між позивачем та ПАТ «Укрінбанк» було укладено заяву - договір про розміщення банківського вкладу №10-1394525, за умовами якого процентна ставка за договором становить 18% на умовах «Яскрава сімка» строком на 7 днів з 22.10.2015 по 29.10.2015, при кожній пролонгації вкладу на наступні 7 днів впродовж 11 нових повних періодів, процентна ставка збільшується на 0,5%.

На виконання укладеного договору, відповідно до меморіального ордеру №12548589 від 22.10.2015, ОСОБА_1 були внесені грошові кошти в розмірі 610000 грн 00 коп.

Позивачем -1 зазначено, що 13.07.2016 рішенням загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

27.03.2017 рішенням загальних акціонерів Публічне акціонерне товариство "Укрінком" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" є тією юридичною особою з якою позивачем -1 укладено договір банківського вкладу №101394525 від 22.10.2015.

Відповідно до умов укладеного договору, при кожній автопролонгації вкладу на наступні сім днів впродовж 11 нових повних періодів, процентна ставка збільшується на 0,5%.

За таких обставин, як зазначає позивач -1, за період з 30.11.2015 по 15.01.2016, розмір нарахованих відсотків за користування банківським вкладом складає 29129 грн 59 коп.

15.01.2016 договір банківського вкладу завершив свою дію, отже, як зазначає позивач починаючи з 16.01.2016 відповідач мав повернути суму банківського вкладу та сплатити нараховані відсотки та відсотки на вимогу з процентною ставкою, що діяла в момент завершення дії договору банківського вкладу, що передбачено ч.2 ст. 1060 Цивільного кодексу України.

13.11.2019 позивачем -1 на адресу відповідача надіслано вимогу (заяву про видачу вкладу), відповідно до якої позивач -1 просив повернути суму вкладу та всіх нарахованих відсотків на картковий рахунок впродовж трьох робочих днів від дати отримання вимоги. Зазначена вимога отримана відповідачем 29.11.2019, однак залишена без відповіді.

Станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем зобов'язання щодо повернення банківського вкладу за договором не виконано, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором в розмірі 1190928 грн 90 коп., яка складається з суми вкладу - 610000 грн 00 коп. та відсотків за користування банківським вкладом - 29129 грн 59 коп. (за період з 22.10.2015 по 15.01.2016), відсотки за користування вкладом на вимогу - 551799 грн 31 коп. (за період з 16.01.2016 по 21.11.2019).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу, позивачем -1 відповідно до умов договору та Закону України "Про захист прав споживачів" нарахована пеня в розмірі 3% в сумі 535918 грн 00 коп.

Також, позивачем -1 зазначено, що ним очікуються понесення, у зв'язку з розглядом справи в суді, витрат на правничу допомогу в розмірі 100000 грн 00 коп.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 18.12.2019 відкрито провадження у справі №442/8526/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про захист прав споживачів; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

08.01.2020 ОСОБА_2 звернулась до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 27.06.2014 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Укрінбанк" укладено заяву - договір про розміщення банківського вкладу №10-1267494, за умовами якого процентна ставка за договором становить 23,5% на умовах «Тільки для своїх+» терміном з 27.06.2014 по 25.12.2015, з валютою кредиту - гривня, сума вкладу складає 430000 грн 00 коп., з щомісячною виплатою відсотків.

На виконання укладеного договору, відповідно до квитанції №6044843 від 27.06.2014, ОСОБА_2 були внесені грошові кошти в розмірі 430000 грн 00 коп.

Позивачем -2 зазначено, що 13.07.2016 рішенням загальних зборів акціонерів Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

27.03.2017 рішенням загальних акціонерів Публічне акціонерне товариство "Укрінком" перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія".

За таких обставин, Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" є тією юридичною особою з якою позивачем -2 укладено договір банківського вкладу №10-1267494 від 27.06.2014.

Позивач -2 зазначено, що за період дії договору (з 27.06.2014 по 25.12.2015), відповідач був зобов'язаний нарахувати позивачу -2 на суму вкладу відсотки в загальному розмірі 151436 грн 57 коп.

25.12.2015 договір банківського вкладу завершив свою дію, отже, як зазначає позивач починаючи з 16.01.2016 відповідач мав повернути суму банківського вкладу та сплатити нараховані відсотки в розмірі 581436 грн 57 коп.

14.11.2019 позивачем -2 на адресу відповідача надіслано вимогу (заяву про видачу вкладу), відповідно до якої позивач -1 просив повернути суму вкладу та всіх нарахованих відсотків на картковий рахунок впродовж трьох робочих днів від дати отримання вимоги. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.12.2019, однак залишена без відповіді.

Станом на дату подання позовної заяви до суду, відповідачем зобов'язання щодо повернення банківського вкладу за договором не виконано, у зв'язку з чим утворилась заборгованість за договором в розмірі 981206 грн 98 коп., яка складається з суми вкладу - 430000 грн 00 коп., відсотків за користування банківським вкладом - 151436 грн 57 коп. (за період з 27.06.2014 по 25.12.2015), відсотки за користування вкладом на вимогу - 399770 грн 41 коп. (за період з 26.12.2015 по 09.12.2019).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу, позивачем -2 відповідно до умов договору та Закону України "Про захист прав споживачів" нарахована пеня в розмірі 3% в сумі 412106 грн 93 коп.

Також, позивачем -2 зазначено, що ним очікуються понесення, у зв'язку з розглядом справи в суді, витрат на правничу допомогу в розмірі 100000 грн 00 коп.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10.01.2020 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №442/36/20 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.09.2020 цивільну справу №442/36/20 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про захист прав споживачів об'єднано з цивільною справою №442/8526/19 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про захист прав споживачів в одне провадження та присвоєно номер №442/8526/19.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24.11.2020 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про захист прав споживачів передано за підсудністю на розгляд до Господарського суду Луганської області.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.12.2020 матеріали справи №913/266/20(442/8526/19) передано на розгляд судді Масловському С.В.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 05839888); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія"; введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів до 01.11.2020; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дашко Ігоря Валерійовича.

15.05.2020 оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про відкриття провадження у справі № 913/266/20 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404).

01.06.2020 на адресу Господарського суду Луганської області від Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" надійшла апеляційна скарга №548/1В від 28.05.2020 на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 по справі № 913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

03.06.2020 матеріали справи надіслано до Східного апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" залишено без руху, з метою усунення недоліків, протягом 10 днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 31530 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2020 відмовлено Публічному акціонерному товариству "Українська інноваційна компанія" у задоволенні клопотання про розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

В той же час, Публічне акціонерне товариство "Український інноваційний банк" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська інноваційна компанія".

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 про відкриття провадження у справі про банкрутство, ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЮС-Металл" у відкритті провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія".

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без задоволення. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20 залишено без змін.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задоволено частково. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 10.09.2020 у справі №913/266/20 скасовано. Справу №913/266/20 направлено на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 закрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2020 у справі №913/266/20.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.12.2020 справу №913/266/20(442/8526/19) прийнято до провадження; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.01.2021 о 10 год. 45 хв.

У судовому засіданні 12.01.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 03.02.2021 о 10 год. 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 03.02.2021 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 17.02.2021 о 15 год. 30 хв., яку відповідно до ч.5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 17.02.2021 постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання в межах строку підготовчого провадження на 09.03.2021 о 15 год. 40 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 09.03.2021 постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.03.2021 о 15 год. 20 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

У судовому засіданні 31.03.2021 постановлено ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті на 21.04.2021 о 14 год. 40 хв., яку відповідно до ч. 5 ст. 233 ГПК України занесено до протоколу судового засідання.

Відповідач проти позову ОСОБА_1 заперечив з підстав викладених у поясненнях на позовну заяву, та зазначив, що відповідно до статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що з дня початку процедури ліквідації банку, банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, а строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язань щодо сплати податків і зборів вважається таким що настав.

За таких обставин, враховуючи, що 24.12.2015 правлінням Національного банку України прийнято постанову №934 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних" а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", всі депозитні договори, укладені вкладниками з ПАТ "Укрінбанк" є припиненими з 24.12.2015.

Приписами ч.2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом; фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 грн 00 коп.

Враховуючи приписи ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як зазначає відповідач, позивачу -1 було виплачено 200000 грн 00 коп., однак жодних доказів та посилань в своїй позовній заяві позивачем -1 не зазначено про це.

22.03.2016 Правлінням Національного банку України на підставі пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Укрінбанк" прийнято постанову №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

За таких обставин, у відповідача відсутня правоздатність бути стороною договору банківського вкладу та мати відповідні зобов'язання в частині нарахування та виплати відсотків по вкладу позивача -1 в період з 22.10.2015 по 14.11.2018.

Відповідачем зазначено, що згідно преамбули Закону України "Про захист прав споживачів", вказаним законом регулюються відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлюються права споживачів, а також визначається механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами, випливають з договору банківського вкладу та не є предметом регулювання Закону України "Про захист прав споживачів", а врегульовані главою 71 Цивільного кодексу України та Законом України "Про банки та банківську діяльність".

Отже відносини, які виникають з банківського вкладу не підпадають під предмет регулювання Закону України "Про захист прав споживачів" і положення цього закону не застосовуються до відносин банківського вкладу, а може застосовуватись лише коли позивач прямо вказує на порушення норм, гарантованих цим законом.

Також, відповідачем зазначено про неспіврозмірність суми пеня, розрахованої відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про хист прав споживачів" порівняно з наслідками порушення зобов'язання.

Разом з цим, відповідачем заявлено заяву про застосування строків позовної давність, в обґрунтування якої зазначено, що всі депозитарні договори, укладені вкладниками з ПАТ "Укрінбанк" є припиненими з 24.12.2015.

Отже, строк позовної давність за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинився 24.12.2018, в свою чергу позивачі звернулись до суду - 11.12.2019, тобто з пропуском позовної давності.

За таких обставин, відповідач просить суд застосувати строк позовної давність та відмовити у задоволені позовних заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до відповідача про захист прав споживачів.

12.10.2020 на адресу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк" в ліквідації державою надійшли письмові пояснення на позовні заяви, в яких зазначено, що оскільки Правлінням Національного банку України прийнято постанову №934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" до категорії неплатоспроможних", а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Укрінбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" Білій І.В., отже задоволення вимог окремих кредиторів поза межами процедури ліквідації банку порушує в цілому баланс інтересів кредиторів банку та не узгоджується з положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що під час ліквідаційної процедури неплатоспроможного банку визначається загальна сума його заборгованості перед кредиторами (пасив), формується ліквідаційна маса банку (актив) та здійснюється її реалізація з подальшим спрямуванням коштів, одержаних від продажу майна банку, на погашення акцептованих (визнаних) вимог кредиторів в порядку черговості відповідно до ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки відносно ПАТ "Укрінбанк" розпочата процедура ліквідації, що унеможливило стягнення коштів у будь - який інший спосіб аніж це передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", такі дії можуть призвести до порушення черговості задоволення вимог кредиторів, визначених у ст. 52 закону, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Господарський суд зазначає, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 від 10.01.2020 зазначено про участь у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

За таких обставин, господарський суд не приймає пояснення Публічного акціонерного товариства "Укрінбанк" в процедурі ліквідації державою, оскільки, в розумінні положень ст. 41 Господарського процесуального кодексу України не є учасником справи №913/266/20(442/8526/19).

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Луганської області, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено заяву -договір про розміщення банківського вкладу №10-1394525, відповідно до умов якого, на ім'я ОСОБА_1 було відкрито банківський вклад "Яскрава сімка" з валютою вкладу - гривня, процентна ставка складає 18% річних, сума вкладу 610000 грн 00 коп. з терміном розміщення з 22.10.2015 по 29.10.2015; мінімальний залишок (за наявності) -500000 грн 00 коп. за курсом НБУ на день відкриття вкладу; та щомісячною виплатою процентів.

Умовами договору передбачена автопролонгація на 11 повних періодів (повний період - 7 днів), при кожній автопролонгації вкладу на наступні 7 днів процентна ставка збільшується на 0,5%.

На виконання умов договору, банком було відкрито на ім'я ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 .

22.10.2015 на виконання умов договору банківського вкладу №10-1394525, відповідно до меморіального ордеру №12548589 ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 було внесено 610000 грн 00 коп.

У встановлений договором строк, відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконані, нараховані відсотки не сплачені, у зв'язку з чим за договором утворилась заборгованість в розмірі 639129 грн 59 коп., яка складається з суми вкладу - 610000 грн 00 коп. та відсотків за користування банківським вкладом за період з 22.10.2015 по 15.01.2016 - 29129 грн 59 коп.

13.11.2019 ОСОБА_1 на адресу відповідача надіслано вимогу (заяву про видачу вкладу), відповідно до якої позивач -1 просив повернути суму вкладу та всіх нарахованих відсотків на картковий рахунок впродовж трьох робочих днів від дати отримання вимоги. Зазначена вимога отримана відповідачем 29.11.2019, однак залишена без відповіді.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування банківським вкладом, ОСОБА_1 також нараховані, відповідно до ч.2 ст. 1060 Цивільного кодексу України відсотки на вимогу в розмірі 551799 грн 31 коп., та пеня, відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в розмірі 535918 грн 00 коп.

27.06.2014 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк" було укладено заяву -договір про розміщення банківського вкладу №10-1267494, відповідно до умов якого, на ім'я ОСОБА_2 було відкрито банківський вклад "Тільки для своїх+" з валютою вкладу - гривня, процентна ставка складає 23,5% річних, сума вкладу 430000 грн 00 коп. з терміном розміщення з 27.06.2014 по 25.12.2015; мінімальний залишок (за наявності) -500 грн 00 коп.; та щомісячною виплатою процентів; автопролонгація договору не передбачена

На виконання умов договору, банком було відкрито на ім'я ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_2 .

27.06.2014 на виконання умов договору банківського вкладу №10-1267494, відповідно до квитанції №6044843 ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2 було внесено 430000 грн 00 коп.

У встановлений договором строк, відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконані, нараховані відсотки не сплачені, у зв'язку з чим за договором утворилась заборгованість в розмірі 581436 грн 57 коп., яка складається з суми вкладу - 430000 грн 00 коп. та відсотків за користування банківським вкладом за період з 27.06.2014 по 25.12.2015 в розмірі 151436 грн 57 коп.

14.11.2019 ОСОБА_2 на адресу відповідача надіслано вимогу (заяву про видачу вкладу), відповідно до якої позивач -2 просив повернути суму вкладу та всіх нарахованих відсотків на картковий рахунок впродовж трьох робочих днів від дати отримання вимоги. Зазначена вимога отримана відповідачем 09.12.2019, однак залишена без відповіді.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського вкладу щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків за користування банківським вкладом, ОСОБА_2 також нараховані, відповідно до ч.2 ст. 1060 Цивільного кодексу України відсотки на вимогу в розмірі 399770 грн 41 коп., та пеня, відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" в розмірі 412106 грн 93 коп.

13.07.2016 на позачергових загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

Твердження відповідача про те, що з прийняттям 22.03.2016 Правлінням Національного банку України постанови №180 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк", у відповідача відсутня банківська ліцензія, що унеможливлює бути стороною договору банківського вкладу, судом не приймаються з огляду на нижчевикладене.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 09.08.2019 при розгляді справи №826/14033/17, дійшов висновку про відсутність реорганізації юридичної особи, в ході якої згідно зі ст. 27, ст. 28 Закону України "Про банки і банківську діяльність" необхідне затвердження плану реорганізації та отримання дозволу від Національного банку України.

В даному випадку мало місце транслятивне (підсумоване) правонаслідування юридичної особи, враховуючи зміну назви, збереження ідентифікаційного коду юридичної особи та вступ у цивільний оборот нової, замість правопопередника зі збереженням обсягу правосуб'єктності в порядку правонаступництва.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (стаття 80 ЦК України). Глава 7 ЦК України містить загальні положення про юридичну особу.

Відповідно до статті 91 "Цивільна правоздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 "Цивільна дієздатність юридичної особи" ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Спеціальна правоздатність юридичних осіб (частина третя статті 91 ЦК України) встановлюється для юридичних осіб, які здійснюють окремі види діяльності, для здійснення яких законом передбачено отримання спеціального дозволу (ліцензії).

Правосуб'єктність юридичної особи та спеціальна правосуб'єктність, не є тотожними поняттями, а відрізняються умовами та моментом набуття, обсягом юридичних можливостей, та умовами припинення.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню, зокрема, підлягає банківська діяльність, діяльність з надання фінансових послуг та інша діяльність, ліцензування якої здійснює НБУ відповідно до закону.

Таким чином право на надання банківських або інших фінансових послуг, юридична особа набуває після отримання відповідної ліцензії.

Постановою Правління Національного Банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії відповідачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

13.07.2016 на позачергових Загальних зборах акціонерів Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, рішення про зміну назви товариства на Публічне акціонерне товариство "Укрінком".

28.03.2017 рішенням позачергових загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства "Укрінком", змінено найменування товариства як юридичної особи з Публічного акціонерного товариства "Укрінком" на "Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія", затверджено статут в новій редакції.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - 05839888, тобто такий самий, як у ПАТ "Укрінбанк".

Відповідно до висновку викладеному у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №826/14033/17 від 09.08.2019, ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Укрінком" є тією ж юридичною особою, яке довело свою ідентичність та безперервність юридичної особи.

Судом встановлено, що станом на момент укладення договорів (27.06.2014, 22.10.2015) у відповідача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати відповідач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов'язання між позивачами та відповідачем виникли на підставі договорів від 27.06.2014, 22.10.2015, в той час коли відповідач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє боржника в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов'язків. Так само втрата банківської ліцензії відповідачем, не звільняє останнього від обов'язку належного виконання взятих не себе договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов'язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки зобов'язання які виникли на підставі договорів належним чином виконані не були, та не були припинені, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що саме відповідач зобов'язаний відповідати за невиконання умов договорів.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно із частиною першою ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

З огляду на визначення договору банківського вкладу, закріплене в ЦК України та інших нормативно-правових актах, вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління Національного банку України №516 від 03 грудня 2003 (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України №492 від 12 листопада 2003 (далі - Інструкція № 492), Банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного зберігання (ескроу) резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам) (пп 1 п. 4); Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею відповідного документа або ощадного (депозитного) сертифіката (пункт 7); у договорі банківського вкладу обов'язково зазначаються: вид банківського вкладу; сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок; строк зберігання коштів (за строковим вкладом); розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; інші умови за погодженням сторін (пункт 8).

Пунктом 135 розділу IV "Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами" Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України №103 від 25.09.2018 (далі - Інструкція №103), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства України, умов договору, внутрішньобанківських правил, правил платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити: 1) найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію; 2) дату здійснення касової операції (час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час" - у разі здійснення касової операції в післяопераційний час); 3) підпис працівника банку (філії, відділення)/кваліфікований ЕП працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку.

Аналіз положень статті 1059 ЦК України, пункту 135 Інструкції №103, дає підстави дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Частиною 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 22.10.2015 між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", яке перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія", було укладено заяву - договір про розміщення банківського вкладу №10-1394525, відповідно до умов якого, на ім'я ОСОБА_1 було відкрито банківський вклад "Яскрава сімка" з валютою вкладу - гривня, процентна ставка складає 18% річних, сума вкладу 610000 грн 00 коп. з терміном розміщення з 22.10.2015 по 29.10.2015; мінімальний залишок (за наявності) - 500000 грн 00 коп. за курсом НБУ на день відкриття вкладу; та щомісячною виплатою процентів.

На виконання умов договору, банком було відкрито на ім'я ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 , в свою чергу, 22.10.2015 відповідно до меморіального ордеру №12548589 ОСОБА_1 на рахунок № НОМЕР_1 було внесено 610000 грн 00 коп.

У встановлений договором строк, відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконані, нараховані відсотки не сплачені, у зв'язку з чим за договором утворилась заборгованість в розмірі - 610000 грн 00 коп.

13.11.2019 ОСОБА_1 на адресу відповідача надіслано вимогу (заяву про видачу вкладу), відповідно до якої позивач -1 просив повернути суму вкладу та всіх нарахованих відсотків на картковий рахунок впродовж трьох робочих днів від дати отримання вимоги.

Зазначена вимога отримана відповідачем 29.11.2019, однак залишена без відповіді.

Також, судом встановлено, що 27.06.2014 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством "Український інноваційний банк", яке перейменовано на ПАТ "Українська інноваційна компанія", було укладено заяву -договір про розміщення банківського вкладу №10-1267494, відповідно до умов якого, на ім'я ОСОБА_2 було відкрито банківський вклад "Тільки для своїх+" з валютою вкладу - гривня, процентна ставка складає 23,5% річних, сума вкладу 430000 грн 00 коп. з терміном розміщення з 27.06.2014 по 25.12.2015; мінімальний залишок (за наявності) -500 грн 00 коп.; та щомісячною виплатою процентів; автопролонгація договору не передбачена

На виконання умов договору, банком було відкрито на ім'я ОСОБА_2 рахунок № НОМЕР_2 , в свою чергу 27.06.2014 відповідно до квитанції №6044843 ОСОБА_2 на рахунок № НОМЕР_2 було внесено 430000 грн 00 коп.

У встановлений договором строк, відповідачем зобов'язання щодо повернення грошових коштів не виконані, нараховані відсотки не сплачені, у зв'язку з чим за договором утворилась заборгованість в розмірі - 430000 грн 00 коп.

14.11.2019 ОСОБА_2 на адресу відповідача надіслано вимогу (заяву про видачу вкладу), відповідно до якої позивач -2 просив повернути суму вкладу та всіх нарахованих відсотків на картковий рахунок впродовж трьох робочих днів від дати отримання вимоги.

Зазначена вимога отримана відповідачем 09.12.2019, однак залишена без відповіді.

За таких обставин, вимога позивача -1 про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського вкладу №10-1394525 від 22.10.2015 в розмірі 610000 грн 00 коп., та вимога позивача -2 про стягнення з відповідача заборгованості за договором банківського вкладу №10-1267494 від 27.06.2014 в розмірі 430000 грн 00 коп., є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Щодо тверджень відповідача про пропуск позивачами строку позовної давності та, як наслідок, необхідність застосування строку позовної давності та відмови у задоволені позову, господарським судом зазначено наступне.

За визначенням статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 Цивільного кодексу України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму Цивільного кодексу України).

Приписами ч.1 статті 268 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність не поширюється, зокрема на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

З огляду на імперативні приписи ч.1 ст. 268 Цивільного кодексу України щодо не можливості застосування позовної давності на вимоги вкладників до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, враховуючи, що предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивачів суми банківського вкладу та нарахованих відсотків, господарський суд дійшов про необґрунтованість заяви відповідача про застосування строків позовної давності, у зв'язку з чим у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" про застосування судом строків позовної давності слід відмовити.

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Отже, після закінчення строку дії договору банківського вкладу проценти на суму вкладу нараховуються у розмірі, який відповідає розміру процентів за вкладом "на вимогу", якщо інший розмір процентів не погоджений сторонами.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Договором банківського вкладу №10-1394525 від 22.10.2015, який укладено між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія"), та договором №10-1267494 від 27.06.2014, який укладено між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрінбанк" (ПАТ "Українська інноваційна компанія") передбачена процентна ставка у розмірі 18% (при кожній автопролонгації договору ставка збільшується на 0,5%) та 23,5% на час дії договорів, відповідно.

Судом встановлено, що позивачем -1 заявлені до стягнення відсотки за користування банківським вкладом - за договором №10-1394525 від 22.10.2015 в сумі 29129 грн 59 коп. за період 22.10.2015 по 15.01.2016.

Позивачем -2 заявлені до стягнення відсотки за користування банківським вкладом - за договором №10-1267494 від 27.06.2014 в сумі 151436 грн 57 коп. за період 27.06.2014 по 25.12.2015.

Суд, перевіривши розрахунок позивача-1 відсотків за користування банківським вкладом №10-1394525 від 22.10.2015 в сумі 29129 грн 59 коп. за період 22.10.2015 по 15.01.2016, та розрахунок позивача-2 відсотків за користування банківським вкладом №10-1267494 від 27.06.2014 в сумі 151436 грн 57 коп. за період 27.06.2014 по 25.12.2015, встановив, що розмір відсотків за договорами банківського вкладу є арифметично вірним, а тому вимога позивача -1 та позивача -2 про стягнення з відповідача відсотків за користування банківським вкладом є законною, обґрунтовано, доведеною належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню повністю.

Також, судом встановлено, що позивачем-1 заявлено до стягнення відсотки за користування банківським вкладом "на вимогу" відповідно до ч.2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, а саме: за договором №10-1394525 від 22.10.2015 в сумі 551799 грн 31 коп. за період 16.01.2016 по 21.11.2019.

Позивачем-2 заявлено до стягнення відсотки за користування банківським вкладом "на вимогу" відповідно до ч.2 ст. 1060 Цивільного кодексу України, а саме: за договором №10-1267494 від 27.06.2014 в сумі 399770 грн 41 коп. за період 26.12.2015 по 09.12.2019.

Господарський суд зазначає, що Постановою Правління Національного Банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку" №180 від 22.03.2016 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Укрінбанк".

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/5325/16 від 29.04.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016, визнано протиправною та скасовано постанову НБУ № 180 від 22.03.2016.

Оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків відповідача змінився, внаслідок чого останній втратив право здійснювати банківську діяльність.

За таких обставин, вимога позивача -1 про стягнення відсотків за користування банківським вкладом за період з 22.03.2016 по 21.11.2019, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, в свою чергу, розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача -1 складає - 26241 грн 67 коп.

Вимога позивача -2 про стягнення відсотків за користування банківським вкладом за період з 22.03.2016 по 09.12.2019, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає, в свою чергу, розмір відсотків, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача -2 складає - 24301 грн 47 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені відповідно до п.5 ч. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуг) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст.ст. 2, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь - яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, а тому до спірних відносин підлягають застосуванню положення ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої положеннями ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у вигляді сплати пені у розмірі трьох процентів від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, її сплата та розмір визначені Законом України "Про захист прав споживачів" за неналежне надання виконавцем банківських послуг споживачеві, то нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №761/26293/16-ц.

При цьому, господарський суд звертає увагу, що станом на момент укладення договорів (27.06.2014, 22.10.2015) у відповідача існувала банківська ліцензія, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

Станом на момент розгляду справи доказів повернення банківської ліцензії відповідачу, та відновлення банківської діяльності - суду надано не було.

Як вже було зазначено судом, оскільки 22.03.2016 Постановою Правління НБУ № 180 було відкликано банківську ліцензію, яка в подальшому хоча і була визнана протиправною та скасованою, обсяг цивільних прав та обов'язків юридичної особи змінився, адже саме з цієї дати відповідач втратив право здійснювати банківську діяльність.

В свою чергу зобов'язання між позивачем-1 та відповідачем та позивачем -2 та відповідачем виникли на підставі укладених договорів від 22.10.2015 та 27.06.2014, відповідно, в той час коли відповідач мав статус банківської установи. Втрата банківської ліцензії позбавляє відповідача в подальшому здійснювати банківську діяльність, але не припиняє набутих прав та обов'язків.

Відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормами чинного законодавства та договору, не передбачено такої підстави припинення існуючих зобов'язань, як відкликання банківської ліцензії, або внесення змін до статуту юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ПАТ "Укрінбанк" та ПАТ "Українська інноваційна компанія" є однією юридичною особою, зобов'язання які виникли на підставі договорів про розміщення банківського вкладу належним чином виконані не були, та не були припинені, господарський суд Луганської області дійшов висновку, що дія ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" поширювалась на вказані відносини до 22.03.2016 (дата відкликання банківської ліцензії).

За таких обставин вимога позивача-1 про стягнення з відповідача пені, відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 27.11.2019 по 11.12.2019, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Вимога позивача-2 про стягнення з відповідача пені, відповідно до ч.5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 13.12.2019 по 26.12.2019, не є законною та обґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач-1 подавав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із позовною заявою, в якій визначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 100000 грн 00 коп.

Позивач -2 подавав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із позовною заявою, в якій визначив орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 100000 грн 00 коп.

Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу , пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що ухвалення рішення про судові витрати буде вирішено судом після надходження відповідної заяви від позивачів в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Судом приймається до уваги, що позивачі звільнені від сплати судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів", за таких обставин, суд дійшов висновку стягнути з відповідача судовий збір пропорційно задоволеним вимогами в дохід бюджету.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 232, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором №10-1394525 від 22.10.2015, а саме суму банківського вкладу в сумі 610000 грн 00 коп, відсотки за користування банківським вкладом в сумі 55371 грн 26 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська інноваційна компанія" на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором №10-1267494 від 27.06.2014, а саме суму банківського вкладу в сумі 430000 грн 00 коп., відсотки за користування банківським вкладом в сумі 327174 грн 61 коп.

4. Стягнути з ПАТ "Українська інноваційна компанія" в дохід Державного бюджету України (ГУК Харків обл/мХар Київськ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача 899998, рахунок отримувача: UA278999980313191206083020654, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 7876 грн 64 коп. судового збору.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному пп.17.5 п.17 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Позивач 1- ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: Львівська область, Турківський район, с. Лімна, ідентифікаційний номер НОМЕР_3 )

Позивач 2 - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: Львівська область, Турківський район, с. Лімна, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 )

Відповідач Публічне акціонерне товариство "Українська інноваційна компанія" (місцезнаходження: вул. Сметаніна, буд. 3-А, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404, ідентифікаційний код юридичної особи 05839888)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 17, ідентифікаційний код юридичної особи 21708016)

Повний текст рішення складено та підписано 11.05.2021.

Суддя С.В. Масловський