вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"27" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3195/20
Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, за участю секретаря судового засідання О.О.Стаднік, розглянувши матеріали справи
за позовом Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», Тернопільська область, Збаразький район, с. Зарубинці
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГРУП», Київська область, м. Обухів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОТРЕЙД-2015», Чернівецька обл., м. Чернівці
про стягнення коштів
представники:
від позивача -не з'явився
від відповідача -В.В. Теплюк
від третьої особи -не з'явився
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» №261 від 02.11.2020 року (вх. №3238/20 від 05.11.2020 року) (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГРУП» (далі - відповідач) про стягнення вартості втраченого вантажу за Договором №250716 про надання послуг з перевезення вантажів від 31.03.2017 у сумі 621941,32 грн., з яких 478416,40 грн. вартість вантажу та 143524, 92 грн. 30 % штрафу.
Ухвалою суду від 06.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3181/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 08.12.2020 року.
До суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н б/д (вх. №30195/20 від 07.12.2020 року) про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 08.12.2020 року продовжено строк підготовчого провадження у справі №911/3195/20 на тридцять днів та відкладено розгляд справи на 02.02.2021 року.
До суду від представника відповідача надійшла заява б/н б/д (вх. №32068/20 від 30.12.2020) про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву б/н б/д (вх. №32145/21 від 31.12.2020), в якому відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
До суду від представника відповідача надійшла заява б/н від 01.02.2021 року (вх. №2371/21 від 02.02.2021) про застосування строків позовної давності та клопотання б/н від 01.02.2021 року (вх. №2372/21 від 02.02.2021) про долучення документів до відзиву.
Представник позивача у судовому засіданні 02.02.2021 року повідомив, що ним не отримано відзив на позовну заяву та подані відповідачем заяви про застосування строків позовної давності.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року відкладено підготовче засідання на 02.03.2021 року.
До суду від відповідача надійшли письмові пояснення б/н від 18.02.2021 року (вх. №4334/21 від 23.02.2021).
До суду від позивача надійшла відповідь на відзив №48/1 від 19.02.2021 року (вх. №4564/21 від 25.02.2021).
До суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 25.02.2021 року (вх. №4729/21 від 26.02.2021).
Представник позивача у судовому засіданні 02.03.2021 року заявив усне клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача ТОВ «Нафтотрейд-2016» та про призначення у справі судової економічної експертизи для визначення вартості майна.
Представник відповідача у судовому засіданні 02.03.2021 року заперечував проти заявлених позивачем клопотань.
Ухвалою суду від 02.03.2021 року відкладено розгляд справи на 30.03.2021 року.
До суду від третьої особи надійшли письмові пояснення №24 від 24.03.2021 року (вх. №6925/21 від 25.03.2021) на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2021 року, в яких третя особа просить в задоволенні позову відмовити. Крім того, у поданих поясненнях третя особа просила розглядати справу без участі її представника.
До суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.03.2021 року (вх. №6983/21 від 25.03.2021) про долучення документів до матеріалів справи.
До суду від позивача надійшло клопотання б/н від 24.03.2021 року (вх. №7011/21 від 25.03.2021) про призначення товарознавчої експертизи, письмові пояснення б/н від 24.03.2021 року (вх. №7012/21 від 25.03.2021), письмові пояснення б/н від 24.03.2021 року (вх. №7013/21 від 25.03.2021) щодо застосування строків позовної давності, письмові пояснення б/н від 24.03.2021 року (вх. №7014/21 від 25.03.2021), письмові пояснення б/н від 24.03.2021 року (вх. №7015/21 від 25.03.2021), клопотання про призначення почеркознавчої експертизи б/н від 24.03.2021 року (вх. №7016/21 від 25.03.2021), клопотання про розгляд справи без участі представника позивача б/н від 24.04.2021 року (вх. №7017/21 від 25.03.2021) та клопотання про визнання доказу недопустимим б/н від 24.03.2021 року (вх. №7018/21 від 25.03.2021).
Ухвалою суду від 30.03.2021 року у задоволенні клопотань позивача про призначення товарознавчої та почеркознавчої експертизи відмовлено, закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 27.04.2021 року.
Позивач та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, у судове засідання 27.04.2021 року не з'явились та просили розглядати справу без участі їх представників.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.04.2021 року проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).
Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті у судовому засіданні 27.04.2021 року, відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Дочірнім підприємством “Зарубинський спиртовий завод” (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТОРГРУП” (за договором - перевізник) 31.03.2017 року укладено Договір №250716 про надання послуг з перевезення вантажів (далі - Договір) згідно умов п. 1.1 якого, перевізник на підставі замовлення замовника на перевезення зобов'язаний надати послуги по перевезенню вантажів замовника своїм автотранспортом в пункти та строки, встановлені та вказані замовником, а замовник забезпечувати приймання і відпуск вантажів, згідно свого графіку роботи та по виконанню робіт в повному обсязі оплачувати ці послуги.
Відповідно до п. 1.2 Договору, за цим Договором встановлюється, що водій перевізника, який виконує послуги, за умови, що його не супроводжує експедитор замовника, є водієм-експедитором з повною матеріальною відповідальністю перевізника. При цьому, послуги водія-експедитора входять до вартості послуг з перевезення.
Замовник надає перевізнику замовлення з визначеними умовами перевезення через електронні засоби зв'язку, по факсу, поштою, шляхом безпосереднього вручення представнику перевізника або іншим чином на розсуд замовника. Перевізник, зі свого боку, погоджує отримане замовлення протягом 3 годин з моменту його отримання (п.п. 2.1, 2.2 Договору).
Згідно п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору, оплата за надання транспортних послуг виконується при наявності вчасно виставлених та правильно оформлених рахунків та наданих до них документів. Вартість послуг з перевезення вантажів складає: починаючи з моменту набрання чинності цим Договором становить - 16,08 грн., в тому числі ПДВ, за один кілометр перевезення вантажу. Підставою для оплати послуг з перевезення вантажів є надані перевізником замовнику такі документи: оригінал рахунку; акт виконаних робіт; податкова накладна; ТТН.
Відповідно до п. 4.5 Договору, належні перевізнику суми за перевезення вантажів та інші послуги, сплачуються замовником впродовж десяти банківських днів з моменту отримання рахунку та інших документів відповідно до цього розділу Договору та підписання між сторонами Акту виконаних робіт.
Пунктом 5.1 та 5.5 Договору передбачено, що перевізник несе повну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до моменту видачі вантажоодержувачу. У цьому випадку перевізник відшкодовує суму повної вартості втраченого чи пошкодженого вантажу, яка підтверджується відповідними документами; та сплачує штраф у розмірі 30% від вартості втраченого чи пошкодженого вантажу, яка підтверджується відповідними документами. У випадку прострочення оплати замовником послуг, останній сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ від несплаченого розміру плати за кожний день прострочення.
У пункті 8.2 Договору сторони погодили, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2018 року, а в частині розрахунків - до повного здійснення. Якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення строку дії Договору письмово не повідомить іншу сторону про розірвання Договору, дія Договору кожного разу автоматично пролонгується, на цих самих умовах, на наступні 12 місяців без складання додаткової угоди до цього договору.
Крім того, позивачем зазначено, що 20.09.2018 року між Дочірнім підприємством “Зарубинський спиртовий завод” (за договором - поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “НАФТОТРЕЙД-2015” (за договором - зберігач) укладено Договір зберігання №20/09-18 (далі - Договір зберігання) згідно умов п. 1.1 якого, протягом всього строку дії Договору, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання етанол як складник бензину (ДСТУ EN 15376:2015 “Палива автомобільні. Етанол як складник бензину”) (далі - майно або товар), кількість та вартість якого вказується в Акті/Актах приймання-передачі товару на відповідальне зберігання. За домовленістю сторін, товар переданий на зберігання, зберігається в ємностях спільно з іншим аналогічним товаром зберігача. Облік товару, прийнятого на зберігання, ведеться за його кількістю.
Згідно п. 1.2 Договору зберігання, приймання-передача товару на зберігання здійснюється у визначених Договором місцях зберігання за Актами приймання-передачі товару на відповідальне зберігання, які складаються сторонами на підставі товарно-транспортних накладних та інших документів з яких можна встановити асортимент товару, його якість, кількість, вартість. Майно передається поклажодавцем та приймається зберігачем: по кількості - згідно кількості, вказаній у акті приймання-передачі товару на відповідальне зберігання; по якості - згідно якості, вказаній у документах на такий товар (п. 1.5 Договору).
Приймання товару на зберігання здійснюється за Актом приймання-передачі товару на відповідальне зберігання (складається у двох примірниках - для зберігача та поклажодавця) (п. 3.4 Договору).
29.01.2019 року позивачем здійснено завантаження автомобіля DAF, д.н.з. НОМЕР_1 , автоцистерна, д.н.з. НОМЕР_2 (автомобільний перевізник ТОВ “ТОРГРУП” під керуванням водія ОСОБА_1 ) продукцією етанол, як складник бензину, згідно ДСТУ EN 15376:2015, в кількості 24409 кг., що підтверджується товарно-транспортною накладною №35 від 29.01.2019 року Загальна вартість продукції складає 478416,40 грн. згідно товарно-транспортної накладної №35 від 29.01.2019 року. Пункт розвантаження: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1 “а”.
Однак, зі слів позивача, вантаж - етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 в кількості 24409 кг., не прибув за місцем призначення, вказаним в товарно-транспортній накладній.
Підпунктом 3.1.8 п. 3.1 Договору визначено, що перевізник зобов'язаний обов'язково бути присутнім при завантаженні та розвантаженні, нести повну відповідальність перевізника за збереження в дорозі вантажів, які перевозяться за цим Договором. Згідно п. 5.1 Договору, перевізник несе повну відповідальність за збереження вантажів з моменту прийняття їх до перевезення та до моменту видачі вантажоодержувачу. У цьому випадку перевізник відшкодовує суму повної вартості втраченого чи пошкодженого вантажу, яка підтверджується відповідними документами; та сплачує штраф у розмірі 30% від вартості втраченого чи пошкодженого вантажу, яка підтверджується відповідними документами.
Враховуючи наведені положення Договору, позивач зазначає, що загальна сума втраченого вантажу складає 478416,40 грн., крім того, штраф, передбачений п. 5.1 Договору у розмірі 30% втраченого вантажу, складає 143524,92 грн.
Позивачем на адресу відповідача надіслано претензію №2 від 27.01.2020 року та №3 від 23.09.2020 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи) з вимогами відшкодувати позивачу 621941,32 грн. збитків. Однак, вказані претензії залишено відповідачем без відповіді та реагування, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач у відзиві зазначив, що на виконання зобов'язань за Договором, відповідачем 29.01.2019 року було прийнято до перевезення вантаж - етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 в кількості 24409 кг., про що позивачем складено товарно-транспортну накладну №35 від 29.01.2019 року. Під час перевезення спірного вантажу працівника поліції було зупинено автомобіль відповідача та під час огляду документів працівниками поліції встановлено, що товарно-транспортна накладна містить ознаки підробки. Так, за результатами огляду складено протокол і тимчасово вилучено автомобіль DAF, д.н.з. НОМЕР_3 із напівпричепом марки ENERCO NZ-305, д.н.з. НОМЕР_2 та в подальшому відкрито кримінальне провадження №12019060280000036 від 30.01.2019 року за ознаками ст. 358 КК України. Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 25.02.2019 року спірний вантаж визнано речовим доказом у кримінальному провадження та накладено на нього арешт. Вказаною ухвалою суду також зобов'язано повернути тимчасово вилучене майно - вилучено автомобіль DAF, д.н.з. НОМЕР_3 із напівпричепом марки ENERCO NZ-305, д.н.з. НОМЕР_2 відповідачу. Зазначені транспортні засоби повернуто відповідачу 05.04.2019 року, що підтверджується розпискою від 05.04.2019 року, а вантаж - етанол передано повноважному представнику позивача на відповідальне зберігання, про що складено відповідний акт від 05.04.2019 року. Відповідачем на адресу позивача надіслано лист №06-04-2019/78л. від 06.04.2019, в якому запропоновано забезпечити явку повноважного представника позивача для здійснення розвантаження на об'єкті, що вказаний у ТТН. З метою недопущення простою транспортного засобу за усною вказівкою представника позивача Барви С.М., якому передано на відповідальне зберігання етанол, спірний вантаж було передано ТОВ “НАФТОТРЕЙД-2015”, з яким позивачем укладено договір зберігання, що підтверджується актом приймання-передачі на зберігання №35. Листом №215 від 29.05.2019 року ТОВ “НАФТОТРЕЙД-2015” повідомлено відповідача, що етанол, як складник бензину у кількості 24409 кг., що є власністю ДП “Зарубинський спиртовий завод”, перебуває на зберіганні ТОВ “НАФТОТРЕЙД-2015” за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1 “а”. Відповідач вважає, що він виконав свої договірні зобов'язання в повному обсязі. Крім того, відповідачем подано заяву про застосування строків позовної давності.
Згідно ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ст.ст. 626, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частиною 1 ст. 314 ГК України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Відповідно до ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. За невиконання або неналежне виконання обов'язків, які передбачені договором транспортного експедирування, експедитор несе відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.
Відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов'язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 ЦК України та ст. 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність").
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року у справі №910/14398/16.
Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування, експедитор відповідає перед клієнтом, відповідно до глави 51 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, в т.ч. вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Частиною 2 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Застосування цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи: суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона. Суб'єктом є боржник; об'єктом - правовідносини по зобов'язаннях; об'єктивною стороною - наявність збитків у майновій сфері кредитора, протиправна поведінка у вигляді невиконання або неналежного виконання боржником свого зобов'язання, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками; суб'єктивну сторону цивільного правопорушення складає вина, яка представляє собою психічне відношення особи до своєї протиправної поведінки і її наслідків. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає, тобто для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. При цьому, саме на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.
Положеннями ч. ч. 1, 4 ст. 307 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату.
Статтею 920 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов'язаної сторони.
Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини перевізника чи відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.
Із зазначеного вбачається, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу у випадках, коли причиною його незбереження була непереборна сила. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не підлягає під визначення непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК України не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.
Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
Судом встановлено, що 29.01.1019 року позивач завантажив транспортний засіб - автомобіль ДАФ д.н.з. НОМЕР_1 , напівпричіп-цистерну д.н.з. НОМЕР_2 відповідача вантаж в загальній кількості 24409,00 кг., про що складено та підписано товарно-транспортну накладну №35 від 29.01.2019 року в якій зазначено пункт розвантаження: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1А.
29.01.2019 року транспортний засіб ТОВ «ТОРГРУП», який здійснював перевезення, під керуванням водія ОСОБА_2 , що рухався автодорогою «Київ-Чоп» у напрямку м. Київ та на проїзді КП «Кочерів» був зупинений працівниками поліції. Представниками Радомишльською ВП Користишівського ВП ГУ НП у Житомирській області оглянуто вказаний транспортний засіб, внаслідок чого слідчим Стрембулевичем В.Е. складено протокол огляду, вилучивши свідоцтво про реєстрацію тягача, напівпричепа та товарно-супровідні документи - ТТН №35 від 29.01.2019 року та здійснив тимчасове вилучення транспортного засобу із напівпричепом. За даним фактом внесено відомості до ЄРДР №12019060280000036 від 30.01.2019 року за ознаками ст. 358 КК України.
25.02.2019 року ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області у справі №289/168/19 накладено арешт у виді тимчасового, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування майном, а саме етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:215 (категорія ризику UN; 3475, етанолу та бензину моторного суміш, клас 3, II, небезпечно для довкілля) вагою 24409,000 кг., яке визнано речовим доказом, з метою його збереження; майно - автомобіль ДАФ держномер НОМЕР_4 з напівпричепом-цистерною марки "ENERCO" реєстраційний номер НОМЕР_5 , два свідоцтва про реєстрацію на вказані т/з серії НОМЕР_6 та НОМЕР_7 повернуто власникам - ТОВ «ТОРГРУП».
Враховуючи зазначене, вантаж з незалежних від відповідача обставин вибув з володіння ТОВ “ТОРГРУП” та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні №12019060280000036 від 30.01.2019 року та згідно ухвали Коростишівського районного суду Житомирської області від 25.02.2019 року на нього накладено арешт.
В матеріалах справи наявний Акт прийому-передачі на відповідальне зберігання від 05.04.2019 року, згідно якого слідчий СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Житомирській області капітан поліції Стрембулевич В.Е. на підставі ухвали слідчого судді Коростишівського районного суду Янчука В.В. від 21.03.2019 року об 17 год.45 хв. за адресою: стац.пост поліції “Кочерів” на 86 км. + 700 м. автодороги Київ-Чоп передав етанол як складник бензину вагою 24409,00 кг., а ОСОБА_3 прийняв на відповідальне зберігання етанол, як складник бензину вагою 24409,00 кг.
Також, відповідачу слідчим СВ Радомишльського відділення поліції Коростишівського відділу поліції ГУ Національної поліції в Житомирській області капітаном поліції ОСОБА_4 було повернуто автомобіль DAF д.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом-цистерною марки “ENERCO” реєстраційний номер НОМЕР_2 , в якому перевозився вантаж та два свідоцтва про реєстрацію вказаних транспортних засобів, що підтверджується розпискою від 05.07.2019 року за підписом ОСОБА_5 , копію якої долучено до матеріалів справи.
Адвокатом ТОВ “ТОРГРУП” Монастиренком О.Ю. на адресу позивача надіслано лист №06-04-2019/78л. від 06.04.2019 року (докази надіслання наявні в матеріалах справи), в якому запропоновано забезпечити явку повноважного представника позивача для здійснення розвантаження на об'єкті, що вказаний у ТТН.
Однак, як зазначено відповідачем, позивач не прибув до с. Переяславське для прийняття та зливу етанолу, натомість надіслав на адресу відповідача претензію №1 від 14.05.2019 року з вимогою відшкодувати збитки у розмірі 621941,32 грн., копію якої долучено до матеріалів справи.
Як пояснено відповідачем, враховуючи те, що 05.04.2019 року слідчим Стрембулевичем В.Е. передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3 вантаж в напівпричепі-цистерні ТОВ “ТОРГРУП” д.н.з. НОМЕР_2 та надані усні вказівки ОСОБА_3 , відповідачем доставлено вантаж в пункт розвантаження, вказаний в товарно-транспортній накладній №35 від 29.01.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 про що між позивачем та третьою особою (як зберігачем за Договором зберігання) складено акт приймання-передачі продукції на зберігання №35 від 10.04.2019 року.
Третьою особою - ТОВ “НАФТОТРЕЙД-2015” на виконання вимог ухвали суду, надано письмові пояснення. Так, третьою особою зазначено, що 06.04.2019 року на територію місця зберігання - АДРЕСА_1 прибула машина (ДАФ AI1835 НК) з цистерною (AI2809ХР) відповідача із вантажем, який позивач передає третій особі на відповідальне зберігання - етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 у кількості 24409,00 кг. Відповідно до наявної у водія відповідача товарно-транспортної накладної №35 від 29.01.2019 року на вантаж - етанол як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015 у кількості 24409,00 кг був завантажений у цистерну AI2809ХР 29.01.2019 року. 19.04.2019 року третя особа прийняла за адресою: АДРЕСА_1 на зберігання етанол, як складник бензину згідно ДСТУ EN 15376:2015, у кількості 24409,00 кг, який був доставлено відповідачем 06.04.2019 року, про що складено та підписано наданий позивачем Акт приймання-передачі продукції на зберігання №35 від 29.01.2019 року, один екземпляр якого повернуто третьою особою позивачу. Враховуючи викладене, на думку третьої особи, позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
На підтвердження викладених у поясненнях обставин третьою особою до матеріалів справи додано копію Акту приймання-передачі продукції на зберігання №35 від 10.04.2019 року, який підписано представниками обох сторін та скріплено їх печатками.
Також, відповідачем до матеріалів справи долучено відповідь третьої особи - ТОВ “НАФТОТРЕЙД-2015” №215 від 29.05.2019 року на запит ТОВ “ТОРГРУП” №19/05/19 від 19.05.2019 року згідно якого третя особа підтверджує, що у неї дійсно на зберіганні знаходиться етанол, як складник бензину, згідно ДСТУ EN 15376:2015 у кількості 24409,00 кг, який належить на праві власності ДП «Зарубинський спиртовий завод» та який доставлено на територію місця зберігання за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вулиця Шевченка, будинок, 1А 06.04.2019 року автомобілем ДАФ НОМЕР_1 у цистерні/напівпричепі реєстраційний номер НОМЕР_2 та прийнято ТОВ «НАФТОТРЕЙД-2015» на зберігання 19.04.2019 року, про що останнім підписано наданий ДП «Зарубинський спиртовий завод» Акт приймання-передачі продукції на зберігання №35 від 29.01.2019 року.
Загальні підстави цивільно-правовірної відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно якої для настання цивільно-правової відповідальності необхідно наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина.
За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Зі змісту ст. 314 ГК України вбачається, що втрата, нестача і пошкодження вантажу є наслідком його незбереження під час перевезення, що свідчить про неналежне виконання перевізником своїх обов'язків за договором перевезення та є підставою господарсько-правової відповідальності перевізника.
Під втратою вантажу слід розуміти неможливість видачі вантажу одержувачеві протягом встановленого строку у зв'язку з його фізичною загибеллю, крадіжкою або знищенням.
Як зазначалось судом вище, норми чинного законодавства передбачають принцип винності в разі відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування й ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту. Перевізник несе відповідальність за нестачу, втрату, псування й ушкодження вантажу лише у випадках, коли він винен у несхоронності вантажу. При цьому обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на ньому.
Так, судом встановлено що, спірний вантаж - етанол, як складник бензину, у кількості 24409 кг. згідно товарно-транспортної накладної №35 від 29.01.2019 року, про втрату якого зазначає позивач та вартість якого просить суд стягнути з відповідача станом на день винесення рішення, не є втраченим та знаходиться на території місця зберігання за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1 “а” згідно Договору зберігання, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та позивачем належними та допустимими доказами не спростовано.
Враховуючи фактичні обставини справи, позивачем не доведено, що спірний вантаж, вартість якого він просить стягнути з відповідача втрачено. Натомість, матеріали справи містять докази, що спірний вантаж - етанол, як складник бензину у кількості 24409 кг., що є власністю ДП “Зарубинськийспиртовий завод” перебуває на зберіганні ТОВ “НАФТОТРЕЙД-2015”за адресою: Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Переяславське, вул. Шевченка, буд. 1 “а” згідно Договору зберігання №20/09-18 від 20.09.2018 року, що виключає наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності та стягнення з відповідача збитків за втрату вантажу. В той же час, відповідачем спростовано факт неналежного виконання ним, як перевізником, своїх зобов'язань за договором перевезення та втрати вантажу, а отже, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення.
Отже, позивачем належних та допустимих доказів в підтвердження наявності протиправної поведінки і вини у відповідача та факту втрати вантажу, а також доказів понесення позивачем збитків в загальному розмірі 621941,32 грн. внаслідок неналежного виконання зобов'язань відповідачем договірних відносин суду не подано. За наслідками розгляду спору судом не встановлено обставин, які є підставою для покладення на відповідача відповідальності за втрату вантажу.
Усі інші твердження та заперечення відповідача не спростовують вищевикладених висновків суду.
Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).
Стосовно поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку із перевезенням вантажу, пошти.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.08.2018 року у справі №922/1425/17.
Оскільки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ДП «Зарубинський спиртовий завод» не підлягають задоволенню у зв'язку із їх необґрунтованістю, а тому, заява відповідача про застосування до спірних відносин строку позовної давності не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частинами 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести обставини, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами.
Зважаючи на викладене, позовні вимоги ДП “Зарубинський спиртовий завод” є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 73, 74, 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГРУП» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтотрейд-2015» про стягнення 621941,32 грн. відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 256,257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання 11.05.2021 року.
Суддя Д.Г. Заєць