вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" квітня 2021 р. м. Київ Справа № 911/2735/20
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44)
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ Лідер” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 73)
про стягнення 4060957,06 грн. заборгованості згідно договору на транспортування природного газу №1907000230 від 26.12.2019 р., у тому числі - 3763431,54 грн. основного боргу, 207708,52 грн. пені, 40719,10 грн. 3% річних, 49097,91 грн. інфляційних втрат,
секретар судового засідання: Павлюк В.Г.
Представники сторін:
від позивача: Прилєпов О.А. (довіреність № 57 від 26.01.2021 р.; свідоцтво ДН № 5221 від 31.10.2018 р.);
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (далі - ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ Лідер” (далі - ТОВ “Газ Лідер”, відповідач) про стягнення 4060957,06 грн. заборгованості згідно договору на транспортування природного газу №1907000230 від 26.12.2019 р., у тому числі - 3763431,54 грн. основного боргу, 207708,52 грн. пені, 40719,10 грн. 3% річних, 49097,91 грн. інфляційних втрат.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання ТОВ “Газ Лідер” зобов'язань за договором на транспортування природного газу № 1907000230 від 26.12.2019 р. в частині несплати замовленої (договірної) потужності, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 3763431,54 грн. основного боргу, 207708,52 грн. пені, 40719,10 грн. 3% річних, 49097,91 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 23.09.2020 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 29.10.2020 р.
Підготовче засідання відкладалось.
07.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 04.12.2020 р. (вх. № 30223/20 від 07.12.2020 р.), в якому відповідач зазначає, що 06.03.2020 р. на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2020 р. по справі № 757/10697/20-к було накладено арешт на “газ природній”, який надійшов на адресу ТОВ “Газ Лідер” та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”. Окрім того, відповідач зазначив, що також було накладено арешт на його розрахункові рахунки в банківських установах. Таким чином, починаючи з березня 2020 року, діяльність підприємства була повністю паралізована. Вказане призвело до неможливості здійснення подальшої діяльності щодо імпорту газу з країн ЄС. На сьогодні підприємством так і не відновлено роботу. Серед іншого, ТОВ “Газ Лідер” зазначає, що оператор газотранспортної системи не проінформував замовника послуг транспортування про необхідний рівень фінансового забезпечення та не надав замовнику послуг транспортування проект розподілу потужності, як передбачено Кодексом газотранспортної системи. Окрім того, ТОВ “Газ Лідер” не отримало від позивача рахунок-фактуру на оплату замовленої потужності, що встановлено умовами договору. З огляду на викладене, відповідач вважає, що позовні вимоги ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.
14.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив № ТОВВИХ-20-13856 від 10.12.2020 р. (вх. № 30800/20 від 14.12.2020 р.), в якій ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”, серед іншого, зазначає, що послуги транспортування природного газу надаються на умовах 100% попередньої оплати у розмірі вартості розподіленої потужності на певний період газового місяця за п'ять банківських днів до початку газового місяця. Окрім того, позивач звертає увагу на те, що, якщо попередня оплата не була надана замовником послуг, то оператор газотранспортної системи тимчасово зупиняє надання таких послуг, при цьому замовник не звільняється від зобов'язань щодо сплати за розподілену потужність на час зупинення надання послуг.
12.01.2021 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив б/н від 06.01.2021 р. (вх. № 394/21 від 12.01.2021 р.), за змістом яких відповідач зазначає, що 06.03.2020 р. на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2020 р. по справі № 757/10697/20-к було накладено арешт на “газ природній”, який надійшов на адресу ТОВ “Газ Лідер” та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”. Окрім того, ТОВ “Газ Лідер” наголошує на тому, що зазначеною ухвалою заборонено службовим особам ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” передавати право власності, транспортувати, видавати “газ природний” на точках виходу з газотранспортної системи чи підземних сховищах газу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” чи відчуджувати іншим чином газ, який надійшов на адресу ТОВ “Газ Лідер” та який зберігається у позивача. Окрім того, відповідач, посилаючись на договір № 1907000230 від 26.12.2019 р., зазначає, що ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” зобов'язаний припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, недостатності фінансового забезпечення у замовника послуг транспортування.
У судовому засіданні 14.01.2021 р. представник позивача клопотав про долучення до матеріалів справи копії ухвали Печерського районного суду м. Києва з доказами її отримання позивачем лише 07.04.2020 р., у зв'язку з чим представнику позивача було роз'яснено судом порядок подання документів до господарського суду. Окрім того, представник позивача зазначав про надання до матеріалів справи всіх наявних доказів та про можливість переходу до розгляду справи по суті; представник відповідача у судове засідання не з'явився. Водночас, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2021 р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.02.2021 р.
20.01.2021 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання № ТОВВИХ-21-632 від 16.01.2021 р. (вх. № 1281/21 від 20.01.2021 р.) про долучення до матеріалів справи копії доказів отримання позивачем ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2020 р., на яку посилався відповідач, лише 07.04.2020 р.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
Дослідивши подане позивачем клопотання № ТОВВИХ-21-632 від 16.01.2021 р. (вх. № 1281/21 від 20.01.2021 р.) про долучення до матеріалів справи документів, суд вважає за можливе його задовольнити, оскільки у минулому підготовчому засіданні представником позивача зазначалося про намір подання до матеріалів справи вказаних доказів отримання позивачем ухвали Печерського районного суду м. Києва від 06.03.2020 р., на яку послався відповідач у заявах по суті спору.
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2021 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.03.2021 р.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 33943807806, судом було встановлено, що відповідач змінив адресу місцезнаходження, тому ухвалу господарського суду Київської області від 04.02.2021 р. у даній справі було направлено на нову адресу місцезнаходження ТОВ “Газ Лідер” - 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 73. Проте, на час судового засідання 11.03.2021 р. доказів належного повідомлення про час та місце судового засідання відповідача матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2021 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.03.2021 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 29.03.2021 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 15.04.2021 р. з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів належного повідомлення відповідача про судовий розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 15.04.2021 р. представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі; представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу направлено судом за належною адресою повідомленої сторони, і таку ухвалу повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 р. у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, у даному випадку - за адресою, що зазначена у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Водночас законодавство України, в тому числі - Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема, позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 р. (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
У судовому засіданні 15.04.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
26.12.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Газ Лідер” (замовник) було укладено договір № 1907000230 транспортування природного газу, відповідно до п. 2.1 якого за цим договором оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
У відповідності з п. 2.2 договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493 (далі - Кодекс ГТС).
Згідно з п. 2.3 договору обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Відповідно до п. 2.7 договору додаток 1 є невід'ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності наперед.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що замовник, зокрема, зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг.
Оператор забезпечує наявність відповідних потужностей у точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями), та/або в обсязі підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби (п. 6.1 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору вартість послуг договірної потужності визначається виходячи з обсягу замовленої потужності замовника згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатком 2 до цього договору (розподіл потужності з обмеженнями) та/або обсягу підтвердженої номінації у випадку замовлення потужності на період однієї газової доби.
Згідно з п. 8.2 договору послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
У відповідності з п. 13.5 договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності з додатком № 1 до договору № 1907000230 транспортування природного газу від 26.12.2019 р., гарантована потужність за період з 01.04.2020 р. до 30.04.2020 р. становить 670000 куб.м на добу.
Оператором, на виконання п.п. 6.1, 8.2 договору, у квітні 2020 року було забезпечено замовнику відповідні потужності у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи в обсязі, визначеному згідно з додатком № 1 до договору, а саме - 670000,00 куб.м на добу.
Додатками 1, 3 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.12.2019 р. № 3013 «Про встановлення тарифів для ТОВ «Оператор ГТС України» на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу на регуляторний період 2020-2024 роки» (далі - Постанова) встановлено тариф на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на міждержавних з'єднаннях на регуляторний період 2020-2024 роки та помісячні коефіцієнти, які враховують період замовлення потужності та сезон замовлення потужності, що застосовується до тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу і точок виходу в/з газотранспортну(ої) систему(и) на міждержавних з'єднаннях на регуляторний період 2020-2024 роки.
Відповідно до додатку № 1 до Постанови, тариф для віртуальної точки входу в газотранспортну систему України Будінце (назва віртуальної точки входу зазначена у додатку № 1 до договору) становить 4,45 дол. США за 1000 куб.м на добу без ПДВ.
Згідно додатку 3 (коефіцієнти) до Постанови, коефіцієнт, який підлягає застосуванню при формуванні вартості послуги у квітні місяці 2020 року, становив 1,30.
Отже, на квітень 2020 року, з урахуванням відповідного коефіцієнту, тариф становив: 4,45 дол. США (без ПДВ) х 1,30 = 5,7850 дол. США (без ПДВ) за 1000 куб.м.
Таким чином, виходячи з об'єму замовленої потужності на квітень 2020 року згідно додатку № 1 до договору та встановленого тарифу на послуги транспортування природного газу (з урахуванням відповідного коефіцієнту), сума, яка підлягає оплаті відповідачем за надані послуги замовленої (договірної) потужності, становить: 5,7850 дол. США х 20100,00 (об'єм потужності за квітень 2020 року) = 116278,50 дол. США, що станом на 30.04.2020 р. за офіційним курсом НБУ становить 3763431,54 грн.
Позивачем було направлено на адресу відповідача акт № 04-20-1907000230/ТРК/ВХІД/МІСЯЦЬ від 30.04.2020 р. про надання послуги замовленої (договірної) потужності в квітні 2020 р. на суму 3763431,54 грн. (документи, що підтверджують надсилання (опис вкладення в цінний лист, фіскальний чек та повідомлення про вручення поштового відправлення) долучено до матеріалів справи)).
Як слідує з позову, відповідач мав сплатити вказану суму за надані послуги замовленої (договірної) потужності у квітні 2020 року до 25.03.2020 р., однак зазначена сума відповідачем сплачена не була, у зв'язку з чим позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності з статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до приписів статей 525, 526, частини першої статті 530 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.
Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Отже, укладений учасниками процесу договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Поряд з цим, пунктами 7, 45 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що газотранспортна система - технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу; транспортування природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.
Статтею 32 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором. Оператор газотранспортної системи розробляє кодекс газотранспортної системи за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу та подає його Регулятору на затвердження. Після затвердження кодексу газотранспортної системи Регулятором оператор газотранспортної системи розміщує його на своєму веб-сайті.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного сторонами договору послуги надаються позивачем як оператором системи на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, затвердженому постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. № 2493.
Відповідно до п. 3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС замовник послуг транспортування - юридична особа або фізична особа - підприємець, яка на підставі договору транспортування, укладеного з оператором газотранспортної системи, замовляє одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу; договір транспортування - це договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги).
Згідно з п. 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС, оператор ГТС на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в Кодексі ГТС, надає суб'єктам ринку природного газу: право користування газотранспортною системою в межах розподілу потужностей на точках входу та виходу; послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Відповідно до п. 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі - вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Згідно з п.п. 9, 10 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи, зокрема, послугу доступу до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи.
Поряд з цим, у п. 2 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС встановлено, що послуги транспортування природного газу надаються на умовах 100 % попередньої оплати (крім випадку, передбаченого цим пунктом) у розмірі вартості розподіленої потужності на період газового місяця для послуг на період газового місяця, кварталу та/або року за п'ять банківських днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись транспортування природного газу. Якщо така попередня оплата не буде надана замовником послуг транспортування у строк, визначений цим пунктом, то оператор газотранспортної системи тимчасово (до дня, наступного за днем внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, та пропонує таку розподілену потужність іншим замовникам послуг транспортування у якості вільної потужності згідно з розділом IX цього Кодексу. При цьому такий замовник послуг не звільняється від зобов'язань щодо сплати за розподілену потужність на час зупинення надання послуг.
Пунктом 11 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС передбачено, що номінації/реномінації, які подаються замовником послуг транспортування природного газу, повинні враховувати обмеження та припинення постачання/транспортування природного газу, які впроваджуються згідно з положеннями цього Кодексу, Національного плану дій, Правилами про безпеку постачання природного газу, а також інші обмеження, які впроваджуються згідно з чинними нормативно-правовими актами. У разі отримання оператором газотранспортної системи в установленому законодавством порядку документа уповноваженого органу, яким накладено арешт на природний газ, обсяги якого зазначені в підтверджених номінаціях, такі номінації вважаються анульованими (крім обсягів природного газу, які фактично протранспортовані на дату отримання відповідного документа), про що оператор газотранспортної системи в цей же день інформує відповідного замовника послуг транспортування природного газу.
Оператор газотранспортної системи проводить перевірку поданих йому номінацій/реномінацій замовника послуг транспортування природного газу на відповідність вимогам, визначеним у цьому розділі. Відхилення номінації/реномінації замовника послуг транспортування природного газу оператором газотранспортної системи відбувається не пізніше ніж через дві години після настання кінцевого строку подачі номінації та не пізніше ніж через дві години після початку розгляду реномінації та здійснюється через: відсутність діючого договору транспортування природного газу або порушення його умов; порушення вимог щодо змісту та/або порядку подання номінації/реномінації; перевищення номінацією/реномінацією потужності, що розподілена замовнику послуг транспортування природного газу на міждержавних точках, крім випадків потужності з обмеженнями та/або випадків замовлення переривчастої потужності протягом доби на міждержавних з'єднаннях; порушення умов (обмежень), визначених главою 8 розділу IX цього Кодексу, та/або порушення пункту 22 цієї глави; недостатність фінансового забезпечення, визначеного згідно з положеннями глави 2 розділу VIIІ цього Кодексу; невиконання вимог чинного законодавства щодо наявності страхового запасу природного газу; оголошення оператором газотранспортної системи, оператором газорозподільної системи, оператором LNG, оператором газосховищ, суміжним газовидобувним підприємством або прямим споживачем у точках входу або виходу про обмеження, аварію або надзвичайну ситуацію, що робить неможливим надання послуг транспортування природного газу за наданою номінацією; відсутність, зупинення дії чи анулювання ліцензії на постачання природного газу для замовників послуг транспортування природного газу, які подали номінації/реномінації на точку виходу до прямого споживача та/або точки виходу до газорозподільної системи, за винятком подачі оператором газорозподільної системи номінації/реномінації на точку виходу до газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі; порушення пунктів 5 та 6 цієї глави; порушення абзацу третього пункту 1 глави 3 цього розділу; невиконання вимог чинного законодавства щодо переміщення природного газу через митний кордон України трубопровідним транспортом відповідно до обраного митного режиму; накладення в установленому законодавством порядку арешту на обсяги, визначені в номінації/реномінації. Кожній причині відхилення номінації/реномінації замовника послуг транспортування природного газу, визначеній у цьому пункті, оператор газотранспортної системи присвоює відповідний код (пункт 14 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Суд вважає за необхідне відзначити, що внаслідок укладення з позивачем договору № 1907000230 від 26.12.2019 р. відповідач зобов'язаний дотримуватись приписів Кодексу ГТС.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач заперечував проти позову, зокрема, з таких підстав: 06.03.2020 р. на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2020 р. по справі № 757/10697/20-к було накладено арешт на “газ природній”, який надійшов на адресу ТОВ “Газ Лідер” та який зберігається у підземному сховищі газу (ПСГ) або/та знаходиться в газотранспортній системі ТОВ “Оператор газотранспортної системи України”; на розрахункові рахунки ТОВ “Газ Лідер” було накладено арешт в банківських установах; оператор газотранспортної системи не проінформував замовника послуг транспортування про необхідний рівень фінансового забезпечення та не надав замовнику послуг транспортування проект розподілу потужності, як передбачено Кодексом газотранспортної системи; ТОВ “Газ Лідер” не отримало від позивача рахунок-фактуру на оплату замовленої потужності, що встановлено умовами договору; за договором № 1907000230 від 26.12.2019 р. ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” зобов'язаний припинити транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи або точці виходу з газотранспортної системи у випадках, зокрема, недостатності фінансового забезпечення у замовника послуг транспортування.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як зазначалось вище, умовами п. 8.2 договору передбачено, що послуги доступу до потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи на період газового місяця, кварталу та/або року надаються на умовах 100% попередньої оплати у розмірі вартості замовленої потужності на період газового місяця за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей.
Положеннями вказаного пункту договору також передбачено, що відповідач сплачує позивачу вартість замовленої потужності незалежно від того, чи була повністю використана замовлена потужність.
Посилання відповідача, як на підставу відсутності зобов'язання з оплати вартості замовленої потужності, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2020 р. у справі № 757/10697/20-к, якою було накладено арешт на природний газ, який надійшов відповідачу та який зберігається в ПСГ або/та знаходиться в газотранспортній системі позивача, не є свідченням відсутності вказаного зобов'язання з оплати вартості замовленої потужності в силу того, що положення Кодексу ГТС визначають, що арешт природного газу є підставою для анулювання Оператором ГТС підтверджених номінацій замовника послуг (крім обсягів природного газу, які фактично протранспортовані на дату отримання відповідного документа про арешт), а також для відхилення Оператором ГТС номінацій/реномінацій замовника (п. 11, п. 14 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС).
Ні норми Кодексу ГТС, ні умови договору не передбачають такої підстави для невиконання відповідачем, як замовником послуг транспортування природного газу, зобов'язання з оплати вартості замовленої потужності, як накладення арешту на обсяги природного газу замовника, тим більше, що договором визначено обов'язок з оплати вартості замовленої потужності, незалежно від того, чи була вона повністю використана.
Відповідно, зобов'язання відповідача з оплати вартості замовленої потужності в зв'язку з накладенням арешту на обсяги природного газу згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 13.08.2020 р. у справі № 757/10697/20-к не припиняються і не зупиняються, а є такими, що підлягають виконанню відповідно до умов договору та положень Кодексу ГТС.
Поряд з цим, згідно з п. 1 глави 2 розділу VIII Кодексу ГТС з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, або здійснити попередню оплату таких послуг на підставі договору транспортування природного газу.
Замовник послуг транспортування самостійно визначає форму свого фінансового забезпечення щодо всіх його фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи з урахуванням вимог цієї глави. Інформація про розмір та доступний залишок фінансового забезпечення замовника послуг транспортування має відображатись та бути доступною такому замовнику на інформаційній платформі.
Замовник послуг транспортування визначає розмір свого фінансового забезпечення щодо його фінансових зобов'язань перед оператором газотранспортної системи та зобов'язаний забезпечити розмір свого фінансового забезпечення на рівні не менше розміру достатнього фінансового забезпечення відповідно до вимог, установлених у цьому Кодексі.
Оператор газотранспортної системи визначає розмір достатнього фінансового забезпечення для кожного замовника послуг транспортування відповідно до вимог, установлених у цьому Кодексі, та інформує замовника послуг транспортування з розрахунком кожної складової фінансового забезпечення, відповідно до яких було визначено розмір достатнього фінансового забезпечення відповідно до вимог цього пункту.
Відтак, ненадання замовником фінансового забезпечення за загальним правилом зупиняє надання послуги, але не звільняє відповідача від встановленого договором обов'язку попередньої оплати послуг, що спростовує позицію відповідача в цій частині.
Крім того, ненадання проекту розподілу потужності, на яке посилається відповідач, також не є підставою для нездійснення оплати послуг, яка за умовами договору має передувати розподілу.
Щодо тверджень відповідача про неотримання рахунку-фактури слід зазначити, що виставлення/не виставлення позивачем рахунків на оплату не впливає на обов'язок відповідача щодо здійснення попередньої оплати за послугу замовленої потужності, який виникає виключно в силу вимог пункту 8.2 розділу договору.
Як слідує з матеріалів справи, відповідачем факту наявності заборгованості перед позивачем у розмірі 3763431,54 грн. не спростовано.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований, доказів сплати суми заборгованості до матеріалів справи станом на час прийняття в ній рішення не надано.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості за договором № 1907000230 транспортування природного газу від 26.12.2019 р. в сумі 3763431,54 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у зазначеній сумі, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просить стягнути з відповідача 207708,52 грн. пені, 40719,10 грн. 3% річних, 49097,91 грн. інфляційних втрат.
Згадуваним вище пунктом 13.5 договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У силу вимог ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З долученого до матеріалів справи розрахунку пені вбачається, що заявлений до стягнення розмір пені було визначено позивачем в сумі 207708,52 грн., нарахованій на заборгованість відповідача в сумі 3763431,54 грн. за період з 25.03.2020 р. до 03.08.2020 р., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 40719,10 грн. 3% річних та 49097,91 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 40719,10 грн., нарахованій на заборгованість відповідача в сумі 3763431,54 грн. за період з 25.03.2020 р. до 03.08.2020 р., і він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 49097,91 грн., нарахованих на заборгованість відповідача в сумі 3763431,54 грн. за квітень 2020 року - червень 2020 року, і він є обґрунтованим та арифметично вірним.
Отже, за результатами перевірки судом розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснених позивачем на суму заборгованості, враховуючи заявлені позивачем у позовній заяві періоди прострочення оплати, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними, відповідають умовам договору та нормам законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” у повному обсязі.
Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п'ята статті 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Газ Лідер” (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Київська, буд. 73, код 43005604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, код 42795490) 3763431 (три мільйони сімсот шістдесят три тисячі чотириста тридцять одну) грн. 54 коп. основного боргу, 207708 (двісті сім тисяч сімсот вісім) грн. 52 коп. пені, 40719 (сорок тисяч сімсот дев'ятнадцять) грн. 10 коп. 3% річних, 49097 (сорок дев'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 91 коп. інфляційних втрат, 60914 (шістдесят тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 36 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.05.2021 р.
Суддя В.М. Бабкіна