вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"07" травня 2021 р. Справа № 911/1263/21
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1
до Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка»
про ліквідацію юридичної особи із скасуванням державної реєстрації та вилученням з державного реєстру
встановив:
Через канцелярію Господарського суду Київської області від ОСОБА_1 надійшла позовна заява до Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» про ліквідацію юридичної особи - Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» ЄДПОУ 34564904, зареєстрованого 23.12.2003 номер запису 13391200000003425 із скасуванням державної реєстрації із вилученням з державного реєстру через незабезпечення ним цивільно-правової дієздатності з відсутності виконавчого органу, неподання державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності, вчинення членом органу юридичної особи - головою правління дій, що суперечать закону та статутним документам.
Як слідує зі змісту вказаного вище позову, ОСОБА_1 зазначила, що вона є членом Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2» та власником двох земельних ділянок на території вказаного товариства.
Водночас позивач зазначила, що конференцією уповноважених садових товариств «Оленівка-1», «Оленівка-2», «Автомобіліст», «Оленівка-3» та «Оленівка-5» був затверджений статут Садового товариства «Масив Оленівка», надалі перейменованого у Громадську організацію «Садове товариство «Масив Оленівка» та, після обрання у 2008 році головою правління вказаного товариства ОСОБА_2 , діяльність такого товариства повністю припинилась, що було зумовлено відсутністю у голови правління організаційних навичок.
В розрізі вказаного вище позивач вказала, зокрема, що:
- товариство припинило надання встановленої законом звітності до Києво-Святошинського ДПІ ДФС у Київській області та управлінню статистики;
- зі спливом терміну повноважень правління та його голови товариство втратило свою цивільно-правову дієздатність;
- нелегітимний голова товариства ОСОБА_2 з 2015 року від імені юридичної особи та на замовлення члена Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2» ОСОБА_3 виготовляє та використовує документи виключно в його інтересах, спрямованих на порушення прав та інтересів позивачки, зокрема видано довіреності №№1, 3 від 27.10.2015 адвокату ОА «Ювіто» Сергеєву П.О. та іншим адвокатам, що були використані для звернення разом із ОСОБА_3 з позовом до Києво-Святошинського районного суду та участі у розгляді справи №369/11929-16-ц до позивачки, як суміжного землекористувача, з вигаданого земельного спору;
- незаконно оформлені довіреності були використані Сергеєвим П.О. на підтвердження неіснуючих повноважень ГО СТ «Масив Оленівка» у інших справах, зокрема №№369/13857/17, 359/4713/20.
За доводами позивачки, вказане вище та незаконна діяльність суб'єкта господарювання, чим порушуються права та інтереси позивачки, продовжується і наразі, а тому, посилаючись на ч.ч. 6,7 ст. 59, ч.ч. 1, 2 ст. 247 ГК України та ст. 38 Закону України «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», позивач просить суд ухвалити рішення щодо ліквідації юридичної особи Громадської організації «Садове товариство «Масив Оленівка» із скасуванням державної реєстрації та вилученням з державного реєстру.
Дослідивши матеріали вказаної вище позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство в Україні здійснюється, зокрема, на засадах верховенства права, змагальності сторін, диспозитивності, пропорційності, неприпустимості зловживання процесуальними правами, обов'язковості судового рішення.
Суворе та неухильне дотримання зазначених принципів є запорукою досягнення завдань судочинства, що превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відкриття провадження у справі позовного провадження є визначальною стадією судового процесу і може здійснюватись судом лише у випадку відповідності поданої позовної заяви вимогам, визначеним процесуальним законом.
У відповідності до пп. 4-10 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема:
- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;
- відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;
- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, всупереч наведеним процесуальним приписам, позовна заява ОСОБА_1 не містить:
- відомості про вжиття/невжиття заходів досудового врегулювання спору, а також заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви;
- зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
- попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У відповідності до приписів ст. 91, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, в порушення вказаних вище приписів процесуального законодавства, позивачем не зазначено доказів, із відповідним їх наданням, на підтвердження викладених у позові обставин:
- наявності у ОСОБА_1 статусу члена Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2»;
- наявності у ОСОБА_1 земельних ділянок на території Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2».
Водночас позивачем не зазначено про наявність/відсутність у неї відповідних доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Суд звертає увагу позивача на те, що згідно приписів ст. ст. 14, 74, 164 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений права збирати докази з власної ініціативи, тоді як позивач зобов'язаний вказати, якими саме доказами підтверджуються викладені ним у позові обставини, та відповідно надати такі докази або повідомити суд про неможливість їх надання.
Згідно приписів ст. ст. 1, 4, ч. 1 ст. 45 ГПК України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Згідно пп. 3, 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:
- справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;
- справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
Суд звертає увагу позивача на те, що:
- позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушенного або оспорюваного суб'єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі;
- правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача. Відповідна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18;
- під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. При цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідна правова позиція викладена постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №923/223/19.
Однак позовна заява ОСОБА_1 не містить обставин стосовно того, яке саме право (корпоративні права, право власності, інше речове право) чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено в розрізі вимоги про ліквідацію юридичної особи із скасуванням державної реєстрації та вилученням з державного реєстру.
Також всупереч наведеним вимогам закону позовна заява ОСОБА_1 не містить відомостей щодо того, якому способу (способам) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншому способу (способам) захисту прав та інтересів відповідає заявлена позовна вимога у відповідно викладеній в прохальній частині редакції.
Крім того суд звертає увагу позивача на те, що Господарський кодекс України в чинній на момент звернення позивача до суду редакції не містить викладених у позові положень ч.ч. 6,7 ст. 59, ч.ч. 1, 2 ст. 247 вказаного кодексу, оскільки у відповідно чинній редакції вказані статті складаються лише з однієї частини та містять відповідно такі приписи:
- стаття 59 - припинення суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону;
- стаття 247 - у випадках, встановлених законом, до суб'єкта господарювання може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді його ліквідації за рішенням суду.
До того ж відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 26.11.2015 №835-VIII, що набрав законної сили 13.12.2015, було внесено зміни до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" з викладенням його у новій редакції та назвою - «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Приписи Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» в чинній на момент звернення позивача до суду редакції не містять ані статті 38, ані таких підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, як: провадження юридичною особою діяльності, що суперечить установчим документам, неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності.
Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи та встановленні судом порушення вищезазначених норм процесуального законодавства при зверненні позивача до суду із відповідним позовом, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху та надання строку для усунення відповідних недоліків - десять днів з дня вручення зазначеної ухвали.
Керуючись ст. ст. 91, 162, 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
постановив:
1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.
2. Виявлені недоліки усунути протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом подання до суду:
- письмових пояснень із зазначенням:
1) відомостей, якому способу (способам) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або іншому способу (способам) захисту прав та інтересів відповідає заявлена позовна вимога у відповідно викладеній в прохальній частині редакції;
2) яке саме право (корпоративні права, право власності, інше речове право) чи охоронюваний законом інтерес позивача порушено в розрізі вимоги про ліквідацію юридичної особи із скасуванням державної реєстрації та вилученням з державного реєстру, тобто на захист яких прав чи інтересу позивача спрямовано відповідно поданий позов;
3) відомостей про вжиття/невжиття заходів досудового врегулювання спору, а також заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви;
4) наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви;
5) попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;
6) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини наявності у ОСОБА_1 статусу члена Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2», або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою;
- пояснень стосовно доказів та, відповідно, і самих доказів, що підтверджують викладені у позові обставини наявності у ОСОБА_1 земельних ділянок на території Громадської організації «Садове товариство «Оленівка-2», або пояснень про наявність/відсутність у позивача зазначених доказів та/або неможливості їх подання разом з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ч. 2 ст. 235 ГПК України та оскарженню окремо від рішення суду не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 254, ст. 255 ГПК України.
Суддя В.А. Ярема