ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.05.2021Справа № 910/3496/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г. розглянув у порядку письмового провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Ґедройця, буд. 5) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 11/15)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКОТРЕЙДІНГ" (04212, м. Київ, вул.Маршала Тимошенко, 9)
про стягнення 12 257,05 грн.
Представники сторін: не викликались
На розгляд Господарського суду міста Києва передано позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКОТРЕЙДІНГ" про стягнення 12 257,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-01-02619-01 від 24.07.2019, зокрема, в частині строку поставки товару, у позивача виникло право щодо нарахування останньому штрафних санкцій у розмірі 12 257,05 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/3496/21 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Даною ухвалою, суд у відповідності до ст.ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.
08.04.2021 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшла заява відповідача про застосування строків позовної давності, у якій останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскілки сплив строк позовної давності та відсутні поважні причини її пропущення.
16.04.2021 до канцелярії суду надійшли заперечення позивача, у яких останній не погоджується з доводами відповідача та зауважує, що п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до ч. 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
24 липня 2019 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" АТ "Українська залізниця" (надалі-замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКОТРЕЙДІНГ" (надалі- постачальник, відповідач) був укладений договір поставки №ЦЗВ-01-02619-01 (надалі- договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, що є невід'ємною частиною договору, на умовах, які викладені у цьому договорі.
Відповідно до пункту 1.2. договору найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу, обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до дизель-поїздів серії Д1).
Згідно з пунктом 4.1. договору ціна визначається цим договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) пункт призначення відділ матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" АТ "Укразалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48. Поставка здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікації до даного договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікації до даного договору, включає: вартість продукції, тари, всі подати і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1.
За умовами пункту 4.3. договору сума договору на момент його підписання складає - 2 953 739,05 грн, крім того ПДВ 20 % - 590 747,81 грн, що разом становить - 3 544 486,86 грн.
Пунктом 5.2. договору визначено, що поставка продукції проводиться партіями протягом строку дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе замовник.
Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення засобами поштового зв'язку (Укрпошта) цінного листа з описом вкладення та/або направлення сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (E-mail).
Сторони погоджують, що рознарядка вважається отриманою постачальником з дня її відправлення замовником засобами поштового зв'язку (укрпошта) та/або електронною поштою (e-mail).
Кожна партія продукції постачається протягом 30-ти (тридцяти) календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.
Матеріальні витрати, що виникли при поверненні продукції, яка не була письмово заявлена, покладаються на постачальника.
Замовник не несе відповідальності за ненадання рознарядок (надання не в повному обсязі), якщо це є наслідком зміни планів постачання та фінансування Замовника.
За необхідності, рознарядка може бути відкоригована замовником, про що обов'язково повідомляється постачальнику.
Згідно з п. 5.3. договору датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції замовником у відділі матеріальних ресурсів м. Фастів філії "ЦЗВ" АТ "Укразалізниця", Київська обл., м. Фастів, вул. Шевченко, 48, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною.
Відповідно до пункту 6.1. договору оплата за кожну партію поставленої продукції за цим договором проводиться замовником протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно з п. 5.2. при наявності документів, зазначених в п. 7.1. цього договору.
Пунктом 6.2. договору визначено, що датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.
Відповідно до п. 13.7 договору строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2019, а в частині оплати та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено рознарядкою і, у разі необхідності, відповідним повідомленням, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання сторонами свої зобов'язань.
Специфікацією №1 до договору визначено найменування продукції, кількість, ціна та загальна сума з ПДВ, яка становить 3 544 486,86 грн.
На виконання умов п. 5.2. договору позивач надав рознарядку №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 про готовність прийняти партію запасних частин до дизель-поїздів серії Д1 на загальну суму 1 679 529,47 грн.
Поставка продукції за рознарядкою №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 була здійснена відповідачем 28.12.2019 року на суму 736 687,67 грн, що підтверджується видатковою накладною №467 від 28.12.2019 та товарно-транспортною накладною №Р461 від 28.12.2019, а також 30.01.2019 на суму 942 841,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №19 від 30.01.2019 та товарно-транспортною накладною від 30.01.2019.
Проте, продукція згідно рознарядки №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 на суму 942 841,80 грн була поставлена відповідачем з простроченням терміну поставки.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків поставки продукції за договором, позивачем було нараховано останньому пеню у розмірі 12 257,05 грн та направлено претензію №ЦЗВ-20/727 від 25.02.2021 про сплату штрафних санкцій.
Оскільки вищевказана претензія була залишена з боку відповідача без відповіді та задоволення, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКОТРЕЙДІНГ" вищевказану суму штрафних санкцій.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Судом встановлено, що на підставі наданої позивачем рознарядки №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 на суму 1 679 529,47 грн відповідачем була здійснена поставка продукції, зокрема:
- 28.12.2019 року на суму 736 687,67 грн, що підтверджується видатковою накладною №467 від 28.12.2019 та товарно-транспортною накладною №Р461 від 28.12.2019;
- 30.01.2019 на суму 942 841,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №19 від 30.01.2019 та товарно-транспортною накладною від 30.01.2019.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи викладене, виходячи з умов п. 5.2. договору, відповідач мав поставити товар за рознарядкою від №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 у строк до 16.01.2020 включно.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив поставку товару на виконання рознарядки №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 з порушення строку, а саме 30.01.2019 на суму 942 841,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №19 від 30.01.2019 та товарно-транспортною накладною від 30.01.2019.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язання за договором поставки №ЦЗВ-01-02619-01 від 24.07.2019 в частині строку поставки продукції належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин зобов'язані виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно з положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Як встановлено ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від суми непоставленої в строк продукції на умовах, передбачених п. 5.2 договору, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 15% від суми непоставленої в строк продукції. При цьому, постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань до поставити продукцію, якщо про інше його не попередив письмово замовник (п. 10.1. договору).
Так, за порушення строків поставки відповідачем продукції за договором, позивачем нараховано пеню у розмірі 12 257,05 грн за період з 17.01.2020 по 29.01.2020.
Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що обґрунтованою до стягнення з відповідача є сума пені у розмірі 12 256,94 грн.
Водночас, стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки. (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України). Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. За змістом норми частини 1 статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 у справі № 6-152цс14).
Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15, формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не лише з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Згідно з частин 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
У поданій заяві відповідач зазначає, що оскільки кінцевою датою поставки продукції за рознарядкою №ЦЗВ-20/4436 від 17.12.2019 було 16.01.2020, позивач міг звернутись до суду з вимогою про захист свого права та інтересу до 18.01.2021.
Однак, суд звертає увагу, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з 12 березня 2020 року на усій території України встановлено карантин, дія якого триває в даний час.
Враховуючи викладене, Акціонерне товариство "Українська залізниця в особі філії "Центр забезпечення виробництва", звернувшись до суду 03.03.2021, дотрималось строку позовної давності, який в силу наведеного продовжено з 12.03.2020.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують вищенаведеного та висновку суду про наявність підстав для відповідальності останнього у вигляді стягнення з нього штрафних санкцій.
Враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЕКОТРЕЙДІНГ" (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенко, буд.9, ідентифікаційний код 39215196) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Є. Ґедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, буд. 11/15, ідентифікаційний код 40081347) пеню у розмірі 12 256 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят шість) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 98 коп.
3. В іншій частині вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 11.05.2021.
Суддя Л. Г. Пукшин