Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7479/20
Номер провадження2/711/760/21
28 квітня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Демчика Р.В.
при секретарі Бузун Л.В.,
за участі: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, яка доглядає за дитиною інвалідом, -
В провадженні Придніпровського районного суду м. Черкаси перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, яка доглядає за дитиною інвалідом. Просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 8000грн щомісячно, починаючи від дати подання позову та до досягнення дитиною повноліття, та стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі в розмірі 2500грн., щомісячно з дня подачі позову і до досягнення сином повноліття. Крім того, просила відшкодувати їй понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2920грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 12 серпня 2000 року, позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , який було розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.08.2017р. (справа №711/5902/17). Від шлюбу сторони мають двох дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_7 , має серйозні вади здоров'я та є дитиною з інвалідністю з дитинства, йому встановлений діагноз ДЦП. Син постійно потребує в проходженні курсів лікування та реабілітації. З метою полегшення стан сина та допомоги йому подолати хворобу, дитина проходила лікувальні курси в Обласній дитячій лікарні м. Черкаси, а Міжнародному центрі відновлювального лікування ім. Козявкіна, в Центрі відновлювального лікування «Вільний Рух», в ТОВ «Миколаївському іппоцентрі «Вітер перемін», в ТОВ «Центр реабілітації дитини «Вікторія», в лікувальному центрі «Олінек» м. Варшави. Позивач вказує, що витрати на підтримання здоров'я сина вона несла разом з відповідачем. У 2014 році вона звільнилася з роботи, оскільки дитині був потрібен постійний нагляд, а тому суміщати роботу та догляд за дитиною не було ніякої можливості. За час спільного життя, відповідач постійно допомагав з утриманням дитини, надавав кошти на його лікування. Проте, після розірвання шлюбу, він частково припинив надавати таку матеріальну підтримку та почав менше приділяти уваги здоров'ю сина. Фінансову допомогу надавав, але не стабільно. Зазначає, що дитина потребує проходження регулярних курсів лікування те реабілітації, які є дороговартісними.
Також зазначає, що відповідача добре заробляє, працюючи у сфері вантажних перевезень закордон, тобто далекобійником. В цій сфері він працює більше 20 років. Перебуваючи ще у шлюбі, відповідач працював на вантажному авто Вольво з причепом - рефрижератором (д.н.з. НОМЕР_1 ). Щомісяця їх родина сплачувала власнику авто певну суму грошей викуповуючи цю вантажівку та причеп. Після розірвання шлюбу авто було повністю викуплено відповідачем, але не переоформлена на відповідача. На цьому авто відповідач продовжує займатися вантажними перевозками закордон (Білорусь, Литва, Латвія, Естонія), а тому позивач вважає, що відповідач заробляє чималі гроші, а тому має матеріальну можливість сплачувати аліменти на утримання їх спільного сина, який потребує постійного лікування у розмірі 8000грн. щомісячно. Також, посилаючись на положення ст. 88 СК України, позивач просила стягнути з відповідача на її корить аліменти на її утримання в розмірі 2500грн. щомісячно, оскільки вона через стан здоров'я дитини та необхідність постійного догляду за сином, не має можливості працевлаштуватися та забезпечувати належний рівень свого та життя дитини.
Ухвалою суду від 03 грудня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
28.12.2020 представником відповідача - адвокатом Карою Ю.М. подано відзив на позову заяву. З даного відзиву вбачається, що відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме в частині стягнення з нього аліментів н утримання сина в розмірі 2270грн. щомісячно та на утримання дружини в розмірі 1000грн. щомісячно. В обґрунтування зазначеного вказав, що він на даний час не працює та немає матеріальної можливості сплачувати аліменти в більшому розмірі. Також вказав, що позивачем не надано належного обґрунтування визначеного нею розміру аліментів у сумі 8000грн. щомісячно на утримання сина, на у розмірі 2500грн на її утримання. Вважає, що позивач має можливість працювати та отримувати доходи задля свого утримання та утримання сина, оскільки вона є викладачем англійської та французької мов. Також вважає, що матеріальний стан позивача (отримує державну допомогу як ВПО в розмірі 2741,70грн. та державну допомогу у вигляді пенсії по догляду за дитиною 3633,30грн.), надає можливість фінансового утримання їх спільної дитини, оскільки батьки рівною мірою зобов'язані утримувати дітей. Також заперечував проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає цю суму занадто великою та не співрозмірною із важкістю справи. Також вказав, що позивачем не надано суду укладеного договору про надання правової допомоги та акту виконаних робіт.
18.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив. З даної відповіді вбачається, що позивач заперечує проти тієї обставини, що вона взмозі працювати та отримувати доходи в той час, поки їх спільна дитина перебуває у навчальному закладі. На спростування вказаної обставини посилається на довідку видану ЗОШ №22 та вказує, що дитина потребує постійної сторонньої допомоги і вона вимушена перебувати в навчальному закладі щоб надавати таку допомогу сину на перерві між уроками.
02.03.2021 від представника відповідача надійшли заперечення.
07.04.2021 відповідачем подано письмові пояснення з приводу позовних вимог.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити з урахування обставин викладених в позовній заяві та відповіді на відзив та доданих до них доказів.
Представник відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, вказала, що їх слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина в розмірі 2270грн щомісячно та на утримання позивача в розмірі 1000грн. щомісячно. В задоволенні решти позовних вимог просила відмовити через їх недоведеність та не обґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.(ч.3 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною п'ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29-30).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (параграф 32 рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Хірвісаарі проти Фінляндії»)).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» («Суомінен проти Фінляндії») від 1 липня 2003 року, № 37801/97, пункт 36).
Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» («Гірвісаарі проти Фінляндії») від 27 вересня 2001 року). Залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням загальної вимоги про справедливість розгляду.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 3 ЦПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши надані сторонами заяви по суті позовних вимог, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 12 серпня 2008 року, який було розірвано рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 серпня 2017р., яке набрало законної сили 22.08.2017р. (справа № 711/5902/17) (а.с. 17).
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітнього сина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 16).
В судовому засіданні встановлено, що син разом із позивачем та знаходяться на її утриманні.
Також, судом встановлено, що дитина - ОСОБА_7 , має серйозні вади здоров'я та є дитиною з інвалідністю з дитинства (ДЦП), зазначене підтверджується висновком ВКК №152/2188 та медичним висновком про дитину інваліда віком до 18 років № 142 від 28.08.2017р. (а.с. 28, 27).
Також позивач вказує, що через фізичний стан та здоров'я сина ОСОБА_7 , вона немає змоги працевлаштуватися та отримувати доходи для належного забезпечення дитини та себе.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 16.05.2014р. звільнена з ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України) по догляду за дитиною до 14 років (а.с. 19-22).
Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_3 виданого 15.10.2012р. Микитівським УПСЗН Донецької області, позивач ОСОБА_1 отримує державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю до 18 років (а.с. 23), яка з січня 2021 року становить в розмірі 4830,80грн. (а.с. 116). Зазначене також підтверджується довідкою № 1136/28-5/2-1 від 12.08.2020 виданою Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради (а.с. 29).
Згідно довідки від 08.08.2016 № 7101002877 Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, ОСОБА_1 з 08.08.2016р. взята на облік як внутрішньо переміщена особа, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 30).
Крім того, позивач, отримує державну соціальну допомогу переміщеним особам на проживання (вимушено переміщеним особам), яка станом на січень 2021 року становить 2667,60грн. (а.с. 117).
Згідно довідки № 38 від 08.02.2021р. виданої Черкаською ЗОШ І-ІІІ ступенів № 22 Міністерства освіти та науки України Черкаської міської ради Черкаської області, ОСОБА_7 навчається у 3-Б класі Черкаської ЗОШ № 22. Протягом усього навчального дня ОСОБА_5 потребує сторонньої допомоги. Під час уроків дитині допомагають вчителі та асистент вчителя. На перервах ОСОБА_5 знаходиться під наглядом асистента вчителя та його матері. Хлопець не має можливості пересуватися самостійно через свою хворобу (ДЦП, диплегічна форма), тому мати супроводжує сина в їдальню, туалет і т.п. (а.с. 115).
Також позивач вказує, що дитина потребує регулярного проходження дороговартісних курсів лікування. Так, у зв'язку із полегшення стану здоров'я дитини та допомоги йому подолати хворобу, дитина проходила курси лікування та реабілітації в Обласній дитячій лікарні м. Черкаси, а Міжнародному центрі відновлювального лікування ім. Козявкіна, в Центрі відновлювального лікування «Вільний Рух», в ТОВ «Миколаївському іппоцентрі «Вітер перемін», в ТОВ «Центр реабілітації дитини «Вікторія», в лікувальному центрі «Олінек» м. Варшави (а.с. 31, 32, 33, 34, 35-36, 37, 38, 39, 40, 41). Сторонами визнається, що кошти на проходження даного лікування були сплачені частково за рахунок родини та частково за рахунок благодійних організацій.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що після розірвання шлюбу відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини не регулярно та не в достатньому для її утримання розмірі, а тому вона була вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Згідно ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу або у твердій грошовій сумі.
Статтею 182 СК України, передбачено обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів: при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно з пунктом 17 Постанови Пленуму Верховного Суду від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 pоку № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів суд бере до уваги, стан здоров'я і матеріальне становище дитини, так і стан здоров'я, матеріальне становище відповідача.
Так, суд враховує, що відповідач є здоровою, та працездатною людиною. Та не має на утриманні інших непрацездатних осіб.
Заперечуючи проти визначеного позивачем розміру аліментів, відповідач вказує, що на даний час він не працює та не має стабільного доходу. На підтвердження зазначеного надав суду довідку № 4161/1 від 13.11.2020р. Запорізького міського центру зайнятості, з якої вбачається що він на обліку в центрі зайнятості не перебуває та допомогу по безробіттю не отримує (а.с. 88). Згідно довідки № 410/10/20 від 16.11.2020 виданої ГУ ДПІ Олександрівське управління у м. Запоріжжя ДПС України, відповідач ОСОБА_4 за період з 2 кварталу 2019 року по 2 квартал 2020 року доходів немає (а.с. 89). Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 237493626 від 17.12.2020 відсутнє майно зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 (а.с. 90). Згідно відомостей з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування від 13.11.2020 виданого ПФУ ГУ ПФУ в Запорізькій області з квітня 2012 року відсутні відомості про отримані доходи та сплачені внески ОСОБА_4 (а.с. 91). Згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 , ОСОБА_4 31.03.2012 року звільнений за згодою сторін (ст. 36 КЗпП України) з ТОВ «Карат-Сервіс» (а.с. 100-102).
Також суд враховує, що відповідач не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання дитини - ОСОБА_5 , 2011р.н., в розмірі 2270грн. щомісячно, проте, суд вважає, що з урахуванням стану здоров'я дитини, яка є дитиною з інвалідністю та яка потребує регулярного проходження дороговартісних курсів лікування та реабілітації вказаної суми недостатньо для забезпечення її матеріального утримання задля її гармонійного розвитку, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 4000грн. щомісячно, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Датою подачі позову про стягнення аліментів на утримання дитини є 26.10.2020 року, тому саме з цієї дати підлягають стягненню аліменти на утримання дитини.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини, яка доглядає за дитиною з інвалідністю, то слід зазначити наступне.
Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст. 88 Сімейного кодексу України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає. Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.
Згідно ст.6 ч.1, 2 СК України Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років
Враховуючи, що відповідач є батьком малолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною - інвалідом дитинства віком до 18 років, дитина мешкає разом із матір'ю ОСОБА_1 , тобто позивачем по справі та не може обходитися без постійного стороннього догляду, суд вважає, що за таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_1 на весь час її проживання з дитиною, яка має інвалідність, обґрунтованими та такими що підлягають частковому задоволенню.
Отже, при визначенні розміру аліментів суд враховує вимоги ч.1 ст.80 СК України та вважає необхідним стягнути з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 2000грн. щомісячно на користь ОСОБА_1 на весь час її проживання з дитиною-інвалідом - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , але не більш ніж до досягнення дитиною повноліття, що буде відповідати нормам ст.88 СК України.
Згідно зі ст. 141 ч.6 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки дане рішення ухвалюється на користь позивача, яка звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому у відповідності зі ст.141ЦПК України судовий збір на користь держави в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат, пов'язаних із правовою допомогою в сумі 2920 грн., то вказана вимога не підлягає до задоволення. виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 2920 грн., позивачем надано квитанцію №63 від 25.08.2020 року, згідно якої ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Центр юридичної допомоги» 2920 грн.
Будь яких доказів, які б свідчити про те, що вказані витрати були понесені саме у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, яка доглядає за дитиною інвалідом, позивачем не надано.
Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
З урахування викладеного вище, керуючись ст.ст. 77, 79, 80, 88, 180-183, 191 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та дружини, яка доглядає за дитиною інвалідом - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області, 14.08.1998р., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 26.10.2020 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягувати з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області, 14.08.1998р., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації ВПО: АДРЕСА_1 ) аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю, у твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. щомісячно, починаючи з 26.10.2020р. і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення про стягнення аліментів в частині виплати за один місяць підлягає до негайного виконання.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 виданий Микитівським РВ Горлівського МУ УМВС України у Донецькій області, 14.08.1998р., зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 840,80грн.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Р.В. Демчик.
Повне судове рішення складене 07.05.2021 року (з урахуванням вихідних днів).
Головуючий: Р. В. Демчик