Справа № 711/206/19
Номер провадження 1-кп/711/128/21
11 травня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси кримінальне провадження № 12017251010008169 від 09.10.2017 по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, освіта середньо-спеціальна, громадянина України, українця, розлученого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, інвалідом, учасником АТО, депутатом не являється, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-
із участю в судовому розгляді:
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_9 ,
цивільного позивача - ОСОБА_10 ,
представника цивільного позивача - адвоката ОСОБА_11 ,
08.10.2017, близько 10 години 20 хвилин, ОСОБА_8 , керуючи автомобілем «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись в м. Черкаси по вулиці Чорновола, зі сторони проспекту Хіміків, в напрямку бульвару Шевченко, в порушення вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, на якому на той час перебувала пішохід ОСОБА_12 , не зменшив швидкість, та не зупинив керований ним автомобіль, щоб надати дорогу пішоходу для якого була створена небезпека, продовжив рух свого автомобіля, та скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 , яка перетинала проїзну частину вулиці Чорновола поблизу будинку №185, в межах дорожньої розмітки 1.14.1 «нерегульований пішохідний перехід» Правил дорожнього руху, з права на ліво відносно напрямку руху автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 , згідно з висновком судово-медичної експертизи № 02-01/697 від 25.06.2018, отримала тілесні ушкодження у вигляді травми голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, незначним крововиливом над правою півкулею головного мозку (субдуральне нашарування).
Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , а саме вимог пункту 18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до висновку експерта №4/1030 від 19.12.2018, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді заподіяння потерпілій ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень.
Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч.2 ст.286 ККУкраїни - тобто порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_8 винним себе в межах пред'явленого обвинувачення визнав повністю, визнав фактичні обставини справи та показав суду, того дня, а саме 08.10.2017, близько 10 години 20 хвилин, він керував автомобілем «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 , їхав по вул. Чорновола в м. Черкаси, зі сторони проспекту Хіміків, в напрямку бульвару Шевченко. В той день була погана погода, йшов невеликий дощ. Під'їжджаючи до перехрестя вул. Чорновола та вул. Лупиноса, він почав перестроюватись з крайньої правої полоси в крайню ліву, оскільки автомобіль який рухався попереду мав намір повертати праворуч. В той момент які він був на перехресті (за метрів 15-20) побачив, що дорогу перетинає жінка по нерегульованому пішохідному переході. Він почав сигналити та спробував уникнути наїзду, але скоїв наїзд на пішохода. Вказав, що потерпіла була тепло вдягнута, на голові була шапка та платок, а тому вона не почула звукового сигналу. Після ДТП він одразу ж зупинився. Потерпілій була викликана швидка допомога. Після чого останню було доставлено до третьої міської лікарні. Цивільний позов поданий 22.04.2020р. цивільним позивачем ОСОБА_10 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, не визнає в повному обсязі та вважає його безпідставним та таким, що підлягають відхиленню з наступних підстав. Так, 17.12.2016 він в ПАТ СК «Провідна» застрахував свою цивільну відповідальність, що підтверджується полісом №АК/5347004 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (діє на території України). У визначений Полісом строк він особисто повідомив страхову компанію про настання страхового випадку. А тому обов'язок відшкодування потерпілій ОСОБА_12 спричиненої внаслідок ДТП шкоди покладається в першу чергу на страховика - ПРаТ СК «Провідна» і лише в разі недостатності страхової виплати фактичним витратам потерпілої - на відповідача. Окрім того, цивільний позивач просить стягнути з нього матеріальну шкоду в сумі 44 757,48 грн. Однак, для підтвердження понесених позивачем витрат суду надано копії фіскальних та товарних чеків. Разом з тим, вказані чеки підтверджують понесення витрат невідомою особою. Із них не вбачається причинний зв'язок між шкодою, спричиненою ДТП, та понесеними витратами саме позивачем. Надані фіскальні та товарні чеки про придбання медичних виробів без листка призначення медичних препаратів лікарем та необхідність лікування ОСОБА_12 саме цими ліками, вважає неналежними доказами спричинення матеріальної шкоди. Крім того, ДТП сталося ще в жовтні 2017 р., фіскальні та товарні чеки на придбання ліків датовані січнем - травнем 2019 р. Позивачем не надано доказів про наявність причинного зв'язку між отриманими ОСОБА_12 травмами внаслідок ДТП та необхідністю лікування і придбання ліків у січні - травні 2019 року. Деякі копії фіскальних чеків неодноразово повторюються, що призводить до штучного збільшення ціни позову. Позивачем не надано доказів про придбання ліків для ОСОБА_12 саме за його кошти, адже потерпіла мала власний дохід у вигляді пенсії. Разом з цим, в матеріалах кримінального провадження (а.п.20) міститься позовна заява подана безпосередньо потерпілою ОСОБА_12 , в якій вона вказувала, що саме нею особисто, а не ОСОБА_10 понесено витрати на лікування в сумі 22 486,71 грн.
Крім того просить суд врахувати той факт, що він особисто, в якості відшкодування шкоди ОСОБА_12 , як потерпілій по кримінальному провадженню, сплатив останній 14 250 грн. Стосовно позовної вимоги про стягнення із нього моральної шкоди спричиненої ОСОБА_10 протиправною поведінкою стосовно члена його сім'ї чи близького родича, яку цивільний позивач оцінив на суму 60 000 грн., то вона задоволенню не підлягає. Оскільки даним кримінальним правопорушенням моральна шкода безпосередньо була завдана потерпілій ОСОБА_12 , а відносно цивільного позивача він не вчинив жодних неправомірних дій, які б слугували підставою для стягнення з нього моральної шкоди. Оскільки смерть потерпілої ОСОБА_12 настала не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то така моральна шкода відшкодуванню не підлягає. Тому враховуючи викладене вважає, що цивільний позов не підлягає до задоволення.
Незважаючи на повне визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_8 вина останнього у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доводиться зібраними по справі доказами, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_13 , який суду показав, що точної дати самої пригоди не пам'ятає. Пам'ятає, що це було в 2017 році, а саме вранці він їхав по вул.В.Чорновола в напрямку бул. Шевченка в м. Черкаси. Повернув направо на вул. Лупиноса. В той час, як вже повернув, почув не писк тормозів, а шелест коліс. Оскільки того дня ішов дощ. Обернувся і побачив цей момент, як загальмував автомобіль, а потерпіла в цей час перебувала в повітрі і впала на пішохідному переході. Машини зупинилися. Викликали швидку. Поруч був розташований шино-монтаж, звідки вибіг чоловік, який був трохи медично обізнаний і він почав надавати потерпілій допомогу. Останній поклали під голову подушку та перебували поруч до приїзду швидкої допомоги. Перед поворотом бачив автомобіль, який збив жінку, він ніякої зміни руху не здійснював. Він як їхав у своїй правій стороні так і їхав далі. Він їхав за ним за декілька метрів 15-20 метрів. В той день була видимість десь 95 відсотків. Пішохода жінку він бачив. Чи був на той час там позначений пішохідний перехід не пам'ятає. Водій , який збив жінку одразу ж зупинився. У нього був шок. Він постійно був поруч. Перед поворотом він їхав зі швидкістю 30-40 км/год. Жінку збили на другому по пішохідному переході, тобто після перехрестя.
В судовому засіданні допитаний цивільний позивач ОСОБА_10 , який суду показав, що він є сином ОСОБА_12 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаним кримінальним правопорушення саме позивачеві завдано майнової шкоди у вигляді витрат на лікування потерпілої ОСОБА_12 , оскільки саме позивач ніс такі витрати, а його мати була лежачою і її пенсії навіть приблизно не вистачало на ті ліки, які були необхідними. Будучи як син зобов'язаний піклуватися про свою непрацездатну матір, позивач належно виконував такий обов'язок і поніс значні витрати. За життя ОСОБА_12 цивільний позов був пред'явлений від її імені, оскільки вона мала статус потерпілої у справі, але в будь-якому разі витрати безпосередньо були понесені не нею, а ним. Оскільки ОСОБА_12 померла, а її смерть не повинна звільнити обвинуваченого від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. Наголошує, оскільки причинного зв'язку між ДТП та смертю ОСОБА_12 не встановлено, а не присуджене за життя відшкодування майнової шкоди не входить до складу спадщини - він подає цей позов не як спадкоємець ОСОБА_12 , а як особа, яка насправді і понесла витрати на її лікування - включно із тими, що були заявлені в її цивільному позові.
Завдана йому майнова шкода полягає у втратах, яких він поніс на лікування матері. Станом на дату подання цивільного позову ОСОБА_12 витрати становили 35 136 грн. 71 коп. Проте за час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_8 добровільне частковими платежами відшкодував частину завданих збитків на загальну суму 12 650 грн., що він визнає. А тому розмір вимог по відшкодування майнової шкоди був обмежений сумою у 22 486 грн. 71 коп.
Водночас за період, поки обвинувальний акт неодноразово повертався прокурор і знову направлявся до суду - до моменту смерті ОСОБА_12 - було понесені подальші витрати - додатково на суму 22 270 грн. 77 коп. Таким чином, загальна суми витрат на лікування ОСОБА_12 склала 44 757 грн. 48 коп.
Крім того, вчиненим злочином йому завдано моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку критичним станом, в якому опинилася його мати, необхідністю додаткового догляду за нею, що позначилося на звичному ритмі його життя та членів його сім'ї, прямо позначилося також на сімейному бюджеті, викликало на тривалий період стрес і для нього, і для його рідних. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст23 ЦК України моральна шкода може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Таким чином, за змістом вказаної норми, внаслідок ДТП, в якій постраждала ОСОБА_12 , моральна шкода може бути заподіяна не лише особисто, а і членам її сім'ї. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди вказує 60 000 (шістдесят) тисяч гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 128 КПК України, ст. 16, 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, просив суд: стягнути із ОСОБА_8 на його користь відшкодування майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 44 757 грн. 48 коп. та моральну шкоду в розмірі 60 000 гривень.
В частині цивільного позову допитані наступні свідки:
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_14 , яка суду показала, що з потерпілою ОСОБА_12 вона була знайома років 15, вони товаришували. Після того, як ОСОБА_12 збила машина, то її поклали в третю лікарню. Після аварії у неї були сильні головні болі, в зв'язку з чим її поклали в другу лікарню. Вона неодноразово була у ОСОБА_12 в лікарні. До ОСОБА_12 в лікарню приходили її сини: ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Хлопці її годували, підмивали. Діти постійно були біля неї. Поліна казала, що в неї сильні головні болі і вона стала сліпнути. До аварії у неї таких проблем не було, а після аварії вона не могли сама себе обслуговувати та доглядати. В цьому їй допомагали сини та невістки. Діти вивозили матір на вулицю, купували всі ліки. Після ДТП син ОСОБА_15 сильно переживав. Він і члени його сім'ї постійно прибігали додому і в ранці і в обід і в вечері. Обидва сина допомагали ОСОБА_12 . До ДТП ОСОБА_12 не хворіла, можливо якимись застудами чи грипом, то так, а іншими хворобами ні. Після ДТП вона потребувала сторонньої допомоги, це її пригнічувала і вона постійно плакала. ОСОБА_12 отримувала пенсію, куди її витрачали їй не відомо. Знає, що обвинувачений ОСОБА_8 допомагав грошима коли ОСОБА_17 лежала в третій лікарні одразу ж після ДТП, де вона лежала два місця. Після того, як ї поклали в другу лікарню - то там вже ОСОБА_8 не допомагав. Після ДТП ОСОБА_12 не могла самостійно вийти в двір, не могла помитися, приготувати собі їжу, взагалі сама не могла себе доглядати.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_18 ,яка суду показала, що потерпілу ОСОБА_12 знала дуже добре, оскільки вона була її співробітницею та подругою. Також вона добре знає її сина - ОСОБА_10 . Щодо подій які були в 2017 році, то в той час як її подруга ОСОБА_12 поверталася з церкви додому та переходила по пішохідному переходу дороги вул. Енгельса (В. Чорновола) з правої сторони, де її пропускали дві автівки, саме в той час як вона вже перебувала на проїжджій частині, третій автомобіль пішов на обгін і збив її. Про ці події їй розказувала сама особисто ОСОБА_12 . Після ДТП ОСОБА_12 перебувала в сильно пригніченому стані. Після виписки з лікарні ОСОБА_12 не могла виходити з дому. У неї вдома було дуже багато медикаментів, які купляла та приносила невістка. Оскільки ОСОБА_12 не могла нічого робити, то всі хатні справи, покупки в магазині та аптеках лягли на її сина ОСОБА_15 та на його дружину ОСОБА_19 . ОСОБА_12 ділилася з нею, що дуже дорогі медикаменти. У ОСОБА_12 є ще один син, який також навідувався до матері. До аварії ОСОБА_12 вона не хворіла. Після аварії ОСОБА_20 тричі перебувала в лікарнях, але по яких хворобах вона не знає, проте вона рахує, що вони пов'язані з ДТП. Знає, що після ДТП перебувала в кардіології.
В судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_21 ,яка суду показала, що вона являється невісткою потерпілої ОСОБА_12 та 08.10.2017 року була збита ОСОБА_8 . Остання отримала тяжку ЧМТ, яку співставляють з мікроінсультом та яка призвела до змін у її трудовій діяльності та її житті. Саме ця травма призвела до не астенічного синдрому. З першого ж дня після ДТП коли ОСОБА_12 перебувала в лікарні вона перебувала поряд. Вона з чоловіком лікували її. Зустрічалася з ОСОБА_8 , який дійсно передавав кошти на лікування ОСОБА_12 . В першу зиму вона пролежала, але почувалася так наче справа ішла до покращення. ОСОБА_12 дуже сподівалася на одужання і прагла до цього. Але після травми в її мозку постійно відбувалися зміни. ОСОБА_12 не могла самостійно пересуватися після виписки з лікарні. Вона неодноразово зустрічалася з ОСОБА_8 і він погодився оплачувати подальше лікування ОСОБА_12 . Тоді через деякий час ОСОБА_8 просто зник. ОСОБА_12 неодноразово йому телефонувала, казала що він з нею зробив. Вона дуже переживала психологічно, що не може повернутися не лише до трудової діяльності, а й до нормального життя. Оскільки її м'язи з часом все більше і більше слабіли, це призвело до зупинки серця. Кошти отримувала від ОСОБА_8 і писала йому розписки. Всього отримала близько 12650 грн. можливо більше. Всі матеріальні витрати було покладено на неї і на її чоловіка. Потерпілу ОСОБА_12 після ДТП та травм отриманих при ній вони неодноразово лікували. Неодноразово свекруха лежала в лікарнях, витрати за які було покладено саме на сина потерпілої - ОСОБА_10 та на неї. Крім того, вона з чоловіком вимушена була сплачувати комунальні витрати за будинок в якому проживала ОСОБА_12 та в повному обсязі утримувати її. Взагалі ОСОБА_12 дуже переживала через те, що вона повністю перебувала на утриманні сина, оскільки це вплинуло саме на його нормальне існування, як матеріально так і психологічно.
В судовому засіданні до питаний свідок ОСОБА_22 , який надав суду пояснення, що потерпіла по справі ОСОБА_12 - це його матір, а цивільний позивач - це його брат. В 2017 року його матір була збита на пішохідному переході по вул. Лупиноса. в м. Черкаси. Після ДТП обвинувачений ОСОБА_8 йому за лікування матері не платив ніяких коштів. Мама після ДТП була дуже в пригніченому та фізично поганому стані, що продовжувалося до самої смерті. Після ДТП його матір потребувала сторонньої допомоги, оскільки фізично сама не справлялася. Крім того, матір потребувала фінансової допомоги на лікування та витрати пов'язані з ним. Всі ці витрати ніс його брат ОСОБА_23 . Він також купував для мами ліки, чеки за які він віддавав ОСОБА_15 , а він в свою чергу віддавав йому за них кошти. Вони допомагали матері в приготуванні їжі, хатніх справа. На вулицю вона виходила лише з допомогою палиці та сторонньою допомогою. Взагалі основний догляд за хворою матір'ю здійснював його брат ОСОБА_15 і його дружина ОСОБА_19 . Тому він бачив, що внаслідок цього і у брата погіршився стан здоров'я та почалися проблеми з серцем - тахікардія. Матір оплачувала комунальні послуги, а всі інші витрати вона не могла покрити. Не могла самостійно придбати належне харчування та ліки. Тому цей обов'язок на себе взяв його брат ОСОБА_23 .
В судовому засіданні досліджені письмові докази, що ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та взаємозв'язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги, а саме:
-даними протоколу огляду місця події від 08.10.2018 та додатків до нього, згідно якого в ході огляду встановлено що ДТП мала місце біля перехрестя вул. Чорновола- Л. Лупиноса, за участі автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_8 , який здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_12 ; (т.3 а.с.82-90)
-висновком КЗ «ЧОНД» № 1174 від 08.10.2017 року. згідно якого ОСОБА_8 перебуває в тверезому стані; (т.3 а.с.92)
-даними висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №4/140 від 16.02.2018 - згідно висновків, якого: до моменту дорожньо-транспортної пригоди деталі рульового керування автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані. З урахуванням досліджень проведених по питанню № 1, відповідь на питання № 2 «Постанови втрачає сенс і з цієї причин дослідження не проводилося. (т.3 а.с. 94-97)
-даними висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №4/141 від 16.02.2018 - згідно висновків, якого: до моменту дорожньо-транспортної пригоди деталі ходової частини автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані. З урахуванням досліджень проведених по питанню № 1, відповідь на питання № 2 «Постанови втрачає сенс і з цієї причин дослідження не проводилося. (т.3 а.с. 99-101);
-даними висновку судової експертизи технічного стану транспортного засобу №4/142 від 16.02.2018 - згідно висновків, якого: до моменту дорожньо-транспортної пригоди деталі робочої гальмівної системи автомобіля «CHEVROLET AVEO», д.н.з. НОМЕР_1 знаходилися у працездатному стані. З урахуванням досліджень проведених по питанню № 1, відповідь на питання № 2 «Постанови втрачає сенс і з цієї причин дослідження не проводилося. (т.3 а.с.104-106);
- даними судово-медичної експертизи №02-01/697 від 25.06.2018 згідно висновків якої: у ОСОБА_12 , згідно даних медичної карти, мали місце ушкодження травма голови з переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, незначним крововиливом над правою півкулею головного мозку (субдуральна нашарування), раною м'яких тканин голови. Вказані ушкодження виникли від дії тупих предметів, по давності виникнення можуть відповідати часу вказаному в постанові про призначенні експертизи та відносяться до категорії тяжкі тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя. Виявленні у ОСОБА_24 тілесні ушкодження могли виникнути при наїзді автомобіля (т.3 а.с.108-109);
- даними висновку експерта №4/1030 від 19.12.2018 згідно якого у дорожній обстановці, яка склалась на момент пригоди, та за обставин, зазначених у вихідних даних постанови слідчого про призначення експертизи, водій автомобіля CHEVROLET AVEO SF48Y, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 повинен був діяти у відповідності до вимог п.18.1 Правил дорожнього руху України. Для оцінки дій пішохода спеціальних пізнань в галузі автотехнічних досліджень не потрібно. В діях водія автомобіля CHEVROLET AVEO SF48Y, номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 вбачаються невідповідність вимогам п.18.1 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходилися у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, і для виконання яких він перешкод технічного характеру, згідно наданих на дослідження матеріалів, не мав;
Крім того, судом досліджено письмові матеріали справи долучені до цивільного позову та відзиву на позову заяву.
Судом також досліджені характеризуючі данні обвинуваченого ОСОБА_8 .
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази (параграф 34 рішення у справі «Тейскера де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, параграф 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
Судом також врахована позиція ЄСПЛ, викладена у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 - «…що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків».
Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом. У суду не має сумнівів щодо об'єктивності та правдивості показань свідка ОСОБА_13 , оскільки ці покази підтверджені дослідженими безпосередньо в судовому засіданні іншими доказами.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд, згідно з вимогами ст.ст.65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно ст.66 КК України в якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Згідно ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 відповідно до ст.65 КК України суд враховує: суспільну небезпечність вчиненого ним злочину, ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який згідно ст.12 КК України, є тяжким злочином, але з необережною формою вини; характеризується по місцю проживання та роботи позитивно; раніше не судимого; його відношення до скоєного; наявність обставин, що пом'якшують покарання; те, що не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра; наявність на його утриманні непрацездатної мами; часткове відшкодування завданої шкоди; поведінку обвинуваченого після скоєння злочину, і на підставі викладеного суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі на підставі ст.75 КК України з покладанням на нього обов'язків передбачених ч.1 ст.76 цього Кодексу.
Суд не застосовує до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст.69 КК України, оскільки відсутні декілька обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину підсудним, щоб дало можливість суду призначити йому основне покарання нижче від найнижчої межі або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, на підставі ст.69 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що ОСОБА_25 , раніше ні до кримінальної відповідальності, ні до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху не притягувався, працює водієм і це його єдиний вид доходу та приходить до висновку про недоцільність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортним засобом.
Суд вважає вказане покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_25 , та попередження вчинення ним нових злочинів, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Таке покарання обвинуваченому, на думку суду, буде відповідати принципу пропорційності обмеження прав та легітимної мети покарання, який передбачений Європейською конвенцією захисту прав людини і основоположних свобод та відповідатиме його особі.
Під час судового розгляду цивільним позивачем ОСОБА_10 заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_8 - 44757,48 грн в рахунок відшкодування майнової шкоди, та 60000 грн.відшкодування моральної шкоди.
При вирішенні даного позову суд керується вимогами ст.ст.128, 129 КПК України.
Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно ч.1, 2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а збитками є витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_12 визнана потерпілою в даному кримінальному провадженні. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_12 померла. Цивільний позивач - ОСОБА_10 є сином ОСОБА_12 .
Обвинувачений ОСОБА_8 відповідно до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» уклав договір цивільно-правової відповідальності на території України з ПрАТ СК «Провідна» про що свідчить поліс № АК/5347004 від 20.12.2016 року. Відповідно до п.2 вказаного полісу, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом). Згідно п.7 вказаного полісу, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль CHEVROLET AVEO SF48Y, номерний знак НОМЕР_1 , тобто автомобіль - учасник ДТП, яка сталась 08.10.2017р. близько 10год. 20хв. по вул. Чорновола в м. Черкаси за участю ОСОБА_8 , і внаслідок якої ОСОБА_26 отримала тяжкі тілесні ушкодження. Пунктом 4 Полісу визначено страхову суму за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 200 тис. гривень та за шкоду, заподіяну майну - 100 тис. грн.
Згідно із ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до ст.1194 ЦК України передбачають, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням)».
У відповідності до п.22.1 ст. 22 Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи». Відповідно до ст.23 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, повязана з лікуванням потерпілого; шкода, повязана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; шкода, повязана із смертю потерпілого.
При розгляді справи встановлено, що підстави, визначені в ст.32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для звільнення страховика - ПРаТ СК «Провідна» від виплати страхової суми потерпілій ОСОБА_12 - відсутні.
Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку є обсяг відповідальності страхувальника обмежений-різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Отже, Верховний Суд у постанові від 04.07.2018 року по справі № 14-176цс18 чітко зазначив, що всі понесені витрати, які були завдані внаслідок ДТП здоров'ю особи відшкодовуються страховою компанією у даному випадку у межах ліміту, який становить 200 000 грн. на одного потерпілого.
З урахуванням правової позицію постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі № 14-176цс18 потерпіла ОСОБА_27 повинна була звернутися з відповідною заявою про виплату страхового відшкодування до ПрАТ СК «Провідна».
Тобто системний аналіз норм ст.ст. 22, 24 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що витрати на лікування потерпілої та моральна шкода внаслідок ушкодження здоров'я відшкодовується страховиком лише потерпілому внаслідок ДТП, а не іншим особам.
Відповідно до п.16 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №"4 від 01.03.2013 року, передбачено, що до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Судом детально досліджені надані цивільним позивачем оригінали та копії фіскальних та товарних чеків. Разом з тим, вказані чеки підтверджують понесення витрат саме ОСОБА_12 . Із них не вбачається причинний зв'язок між шкодою, спричиненою ДТП, та понесеними витратами саме позивачем - ОСОБА_28 . Надані фіскальні та товарні чеки про придбання медичних виробів без листка призначення медичних препаратів лікарем та необхідність лікування ОСОБА_12 саме цими ліками, суд вважає неналежними доказами спричинення матеріальної шкоди. Крім того, ДТП сталося ще в жовтні 2017 р., фіскальні та товарні чеки на придбання ліків датовані січнем - травнем 2019 р. Позивачем не надано доказів про наявність причинного зв'язку між отриманими ОСОБА_12 травмами внаслідок ДТП та необхідністю лікування і придбання ліків у січні - травні 2019 року. Позивачем не надано належних доказів про придбання ліків для ОСОБА_12 саме за його кошти. Разом з цим, в матеріалах кримінального провадження (а.п.20) міститься позовна заява подана безпосередньо потерпілою ОСОБА_12 , в якій вона вказувала, що саме нею особисто, а не ОСОБА_10 понесено витрати на лікування в сумі 22 486,71 грн. Допитані в судовому засіданні свідки підтвердили лише факт погіршення загального стану здоров'я потерпілої ОСОБА_12 після ДТП та відповідно її догляд цивільним позивачем ОСОБА_28 і членами його сім'ї. Цивільним позивачем - ОСОБА_28 не надано суду жодного належного письмового доказу, що кошти витрачені на ліки належали саме йому, а не ОСОБА_12 .
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову в вищезазначеній частині позовних вимог.
Щодо цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, суд має з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань, за яких обставин і якими діями вони завдані, ступінь вини заподіювана, яких моральних чи фізичних страждань зазнав потерпілий, в якій грошовій сумі він оцінює пов'язані з ними втрати, та з чого при цьому виходить, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даного спору. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній собі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується собою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної соби, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Оскільки даним кримінальним правопорушенням моральна шкода безпосередньо була завдана потерпілій ОСОБА_12 , а відносно цивільного позивача ОСОБА_8 не вчинив жодних неправомірних дій, які б слугували підставою для стягнення з нього моральної шкоди. Оскільки смерть потерпілої ОСОБА_12 настала не внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то така моральна шкода відшкодуванню не підлягає.
Тому враховуючи викладене суд вважає, що цивільний позов не підлягає до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню із обвинуваченого витрати на залучення експерта в сумі 2860,00 грн.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_8 на час ухвалення рішення не обирався.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 369-371, 374 КПК України, суд,-
Визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 03 (три) роки, без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з визначенням іспитового строку 1 (один) рік з покладанням на нього обов'язків передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Згідно з положеннями п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_8 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
В задоволенні цивільного позову ОСОБА_10 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 2860,00 грн.
Речові докази:
-автомобіль «CHEVROLET AVEO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , віддано під зберігальну розписку ОСОБА_8 - залишити останньому за належністю.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий: ОСОБА_1