ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
справа № 29/334
01.08.07
За позовом Державна акціонерна енергопостачальна компанія "А.Е.С. Київобленерго"
до Головне управління державного казначейство у Київській області
про стягнення 70 218,00 грн.
Суддя
Представники :
Від позивача: - Бужор А.М. -предст. (довір. в справі)
Довжик Д.В. -предст. (довір. в справі)
Від відповідача: - Гамарник Р.І. - гол.спеціаліст (довір. в справі)
Від третьої особи: - Литвин П.В. - зав.сектором (довір. в справі)
В судовому засіданні 01.08.2007 р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Головного управління державного казначейства в Київській області 70218 грн. майнової шкоди.
В судовому засіданні відповідно до ст.. 77 ГПК України оголошувалась перерва, в зв»язку з чим рішення приймається 01.08.2007р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПА в Київській області було прийнято ряд незаконних рішень, які були визнані недійсними у судовому порядку, внаслідок чого позивачу була заподіяна майнова шкода, яка складається з витрат, які були понесені позивачем у зв'язку з укладанням ним договору про надання юридичної допомоги ТОВ "КМ Партнери".
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує, зазначаючи про те, що Головне управління державного казначейства в Київській області не є належним відповідачем по справі, чинним законодавством України взагалі не передбачена можливість стягнення коштів безпосередньо з органів державного казначейства.
Третя особа надала заперечення на позовну заяву, зазначаючи, що витрати, понесені позивачем не є матеріальною шкодою у розумінні ст. 22 ЦК України, твердження позивача, що незаконність дій ДПА встановлена рішеннями суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.
Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва , -
За наслідками комплексної документальної перевірки ЗАТ «А.Е.С. Київобленерго» ДПА в Київські області був складений Акт про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства від 28.05.2004р. №33/32-1-4/23243188. На підставі зазначеного Акта ДПА в Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу були донараховані податкові зобов»язання з податку на доходи нерезидента в сумі 801975 грн., з податку на прибуток в сумі 7121759 грн., штраф за несвоєчасну сплату на прибуток, та 3811906 з податку на додану вартість.
Відповідно до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов»язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 3 2181 -ІІІ від 21.12.2000р. позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, а після цього в судовому порядку. Податкові повідомлення-рішення були визнані недійсними в судовому порядку. Рішення суду набули чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "КМ Партнери" було укладено договір №2-1/24-2004 від 21.05.2004 р. про надання консультаційних послуг. Згідно із зазначеним договором ТОВ «КМ Партнери» надавало Позивачу платні консультаційні та юридичні послуги з юридичних та податкових питань, у т.ч. представляла інтереси позивача в процедурі адміністративного оскарження рішень ДПА в Київській області. Вартість наданих послуг складає 70218 грн. (копії Договору, рахунків-фактур, специфікацій виконаних робіт, платіжних доручень на оплату послуг, є в матеріалах справи).
Враховуючи викладене, позивач вважає, що незаконними діями ДПА у Київській області йому були завдані збитки, які полягали у витратах, понесених ним у зв'язку з укладанням договору №2-1/24-2004 від 21.05.2004 р. про надання консультаційних послуг, які позивач і просить стягнути з Головного управління державного казначейства в Київській області.
Позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до ст..1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями, рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: наявність шкоди, протиправна поведінка заподіювача шкоди, причинний зв»язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, вина. Обов»язковою підставою деліктної відповідальності є причинний зв»язок між протиправною поведінкою і шкодою.
Як вбачається з наданого до позовної заяви Договору №2-1/24-2004 від 21.05.2004р. предметом договору є надання Виконавцем (ТОВ «КМ Партнери») юридичних та консультаційних послуг з юридичних, податкових і загальногосподарських питань, пов»язаних із діяльністю Замовника, із строком дії Договору до 31.12.2004р. Таким чином договір укладений до дати складання третьою особою Акта документальної перевірки позивача (28.05.2004р.) та прийняття оспорених позивачем в адміністративному та судовому порядку податкових повідомлень-рішень (02.06.2007р.). Позивач не довів наявність причинного зв»язку між протиправною поведінкою третьої особи і шкодою, як і не довів наявність заподіяння шкоди позивачу діями третьої особи.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з п. 3 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу України" збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету.
Відповідно до Положення про Державне казначейство України, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. №1232 основними завданнями Казначейства є: 1) забезпечення казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, що передбачає: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями; в межах своїх повноважень контроль за дотриманням учасниками бюджетного процесу бюджетного законодавства; ведення бухгалтерського обліку і складення звітності про виконання державного та місцевих бюджетів; 2) управління наявними фінансовими ресурсами, що ним обліковуються; 3) визначення механізму казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів, установлення єдиних правил бухгалтерського обліку і звітності про виконання державного та місцевих бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів, визначення порядку і строків подання звітів про виконання кошторисів державних цільових фондів.
Відповідно до ст. 48 гл. 8 розділу II Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України: операцій з коштами державного бюджету; розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів; контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.
Відповідно до ст.50 Бюджетного Кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету. Розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (стаття 21 Кодексу).
Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.
Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний бюджет України, - органи, уповноважені відповідно Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України, Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та організації, які визначені Конституцією України або входять до складу Кабінету Міністрів України, а також спеціально уповноважені законом органи на здійснення розвідувальної діяльності, Національна академія наук України, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук України, Академія педагогічних наук України, Академія правових наук України, Академія мистецтв України, в особі їх керівників.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення (стаття 23 Кодексу).
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.
Статтею 25 Кодексу передбачено, що Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
Заподіяна шкода відшкодовується державою, і за рахунок державних коштів, а не підлягає стягненню з органів Державного казначейства. Таким чином, позивачем заявлена вимога, яка за своїм змістом не відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному чинним законодавством.
Крім того, позивач не визначив чим саме порушило його права та охоронювані законом інтереси відповідач - Головне управління державного казначейства в Київській області.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд міста Києва, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Суддя І.В. Усатенко