донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.09.2007 р. справа №1/161
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
Дзюби О.М.
суддів
Акулової Н.В. , Діброви Г.І.
за участю представників сторін:
від позивача:
ОСОБА_1.,
від відповідача:
Александровська Л.І. - Дов. №129 від 04.09.2007р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м.Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
18.07.2007 року
по справі
№1/161 (Азарова З.П.)
за позовом
Суб"єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м.Донецьк
до
Відкритого акціонерного товариства "Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство" м.Єнакієве, Донецької області
про
стягнення 10 597 грн. 12 коп.
У травні 2007 року позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1м.Донецьк ( далі -СПД ОСОБА_1.), звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з відповідача, відкритого акціонерного товариства "Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство" м.Єнакієве, Донецької області ( далі -ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство"), заборгованості за надані юридичні послуги в розмірі 10597грн.12коп., з яких 7969грн.68коп. -основний борг, 1522грн.03коп.-пеня, 3% річних -268грн.59коп. та інфляційні витрати -836грн.82коп.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції заявою від 02.06.07р. б/н поданою в порядку ст.22 Господарського кодексу України СПД ОСОБА_1. позовні вимоги зменшив. Просив стягнути з відповідача 9734грн.57коп заборгованості за надані юридичні послуги, з урахуванням пені -635грн.85коп., 3% річних від простроченої суми - 292грн.18коп., та інфляційні витрати -836грн.82коп. (а.с.37).
Рішенням від 18.07.07року у справі №1/161 господарський суд Донецької області у задоволені позовних вимог відмовив у зв'язку з не доведенням позивачем заявлених вимог.
СПД ОСОБА_1. з прийнятим судовим актом у справі №1/161 не згодний, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування скарги зроблено посилання на те, що судом при винесенні рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, та порушені норми матеріального та процесуального права.
Водночас скаржник заявив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою, яка задовольняється колегією суддів Донецького апеляційного господарського суду ухвалою про порушення апеляційного провадження з урахуванням фактичних обставин та положень ст..ст.53,93 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач, ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство", надав відзив за №НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1. на апеляційну скаргу СПД ОСОБА_1., в якому доводи викладені в апеляційній скарзі позивача вважає необґрунтованими.
В судовому засіданні повноважні представники сторін, висловилися на підтримку своїх доводів викладених в апеляційній скарзі та запереченнях на неї.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Господарським судом Донецької області встановлено наступне:
ІНФОРМАЦІЯ_2між позивачем, СПД ОСОБА_1., та відповідачем, ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство", укладено договір НОМЕР_2на надання юридичних послуг, згідно з умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо захисту інтересів Товариства при розгляді господарського спору з ТОВ "Восток" ( а.с.11, 23-24).
Відповідно до п.1 Договору послуги надаються шляхом:
- перевірки відповідності вимогам законодавства документів позивача, надання допомоги по підготовці та правильному оформленню необхідних документів;
- надання консультації по правовим питанням;
- надання іншої правової допомоги в об'ємі та на умовах, передбачених доповненнями до договору;
- особистої участі щодо захисту інтересів відповідача в суді та підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності при розгляді господарського спору з ТОВ “Восток».
Початок виконання робіт відповідно до п.7 Договору визначається з моменту підписання і діє протягом строку виконання сторонами своїх зобов'язань.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що на виконання умов вказаної угоди відповідач видав СПД ОСОБА_1. довіреність від ІНФОРМАЦІЯ_2б/н на право представляти інтереси підприємства в господарському суді Донецької області з усіма правами сторони по справі і виконання всіх процесуальних дій, а також для укладення мирової угоди ( а.с.25)
За вищезазначені послуги ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство" повинно сплатити винагороду у розмірі 5% від суми позовних вимог, які пред'явлені до ТОВ “Восток», причому авансом сплачується 800 грн. 00 коп., а останній розрахунок здійснюється не пізніше 2-х місяців після набрання законної сили рішення ( пункт 2 Договору).
Згідно пунктів 3.5 та 4.4 Договору позивач, він же суб'єкт господарювання ОСОБА_1., кожний місяць направляє акт виконаних робіт, а відповідач, він же замовник по договору, підписує його.
Так, 01.01.2006року сторони підписали акт виконаних робіт згідно договору за надані послуги (а.с.28). Сума оплати склала 800грн.00коп. і була оплачена, що підтверджується як відповідачем, так і позивачем ( скаржник у справі).
20.01.06р. керівниками ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство" та ТОВ "Восток" з метою врегулювання спору про стягнення з останнього заборгованості в сумі 175393грн.69коп. була укладена мирова угода ( а.с.26).
Отже, мирова угода була підписана директором ТОВ "Восток" і в.о. директора ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство" Шевченком П.П., а не ОСОБА_1., як це було передбачено в Довіреності б/н від 01.12.05р., виданої останньому для виконання всіх процесуальних дій.
При цьому, на думку скаржника, ним в повному об'ємі виконані зобов'язання по договору, виходячи з того, що по господарському спору між ТОВ "Восток" та ВАТ " Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство" було укладено мирову угоду ( а.с.13,26), та й нібито прийняте рішення господарським судом Донецької області від 20.01.06р., яким спір вирішено на користь останнього.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1. вважає, що відповідачем в порушення п..2, п.п.4.2 договору до цього часу не виконанні зобов'язання по договору і не здійснена повністю оплата за одержані послуги. З такого, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення суми боргу та збитків, спричинених відповідачем внаслідок невиконання Товариством зобов'язань по договору.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає правильним висновок господарського суду першої інстанції стосовно недоведеності позивачем заявлених вимог та відсутністю підстав для застосування до відповідача санкцій відповідно до чинного законодавства за прострочення сплати винагороди за надані юридичні послуги, оскільки акт від 01.01.2006 року, який знаходиться в матеріалах справи, підписаний сторонами та підтверджує про виконання таких робіт як вивчення документів за позовними вимогами до ТОВ “Восток», статутних документів підприємства, підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ “Восток», проведення консультацій по законодавству України. За указані послуги за грудень 2005 року відповідачем була здійснена оплата в сумі 800грн 00 коп.
Разом з тим, позивач стверджує, що ним за вказаним договором було виконано й іншу роботу за позовними матеріалами, про що, на його думку, свідчить рішення господарського суду Донецької області по справі №40/403, яким затверджена мирова угода, а тому відповідач повинен був розрахуватися з ним у повному обсязі.
Такі твердження заявника є помилковими та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, ним не були виконані зобов'язання по укладенні мирової угоди передбачені довіреністю.
Крім того, ніяких доказів, що вказана мирова угода між ВАТ "Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство та ТОВ "Восток" затверджена господарським судом не представлено а ні в засідання суду першої інстанції, а ні суду апеляційної інстанції. Також як не надано й доказів її виконання. З пояснень відповідача вбачається, що кошти на його розрахунковий рахунок не перераховувались, отже, мирова угода не виконувалась.
Разом з тим, слід відмітити, що заявником скарги невірно вказується про те, що по затвердженій мировій угоді було прийнято рішення, оскільки відповідно до частини 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України виноситься ухвала, а не рішення, як стверджує заявник скарги.
Звертаючись з позовом до суду, позивач відповідно до розділів І,У,УІІІ Господарського процесуального кодексу України самостійно визначає предмет і підстави позову, які повинен довести, а суд -вирішити спір по суті відповідно до фактичних та норм чинного законодавства за своїм внутрішнім переконанням. Відповідно до статей 36,54,57 Кодексу позивач в позовній заяві повинен викласти докази, які підтверджують його вимоги, а також додати до заяви необхідні документи.
Здійснюючи правосуддя в господарських відносинах, суд повинен у визначеному законом порядку встановлювати по кожній справі об'єктивну істину. Обґрунтованість поданого позову, а також винесеного потім судового рішення визначається наявністю або відсутністю доказів.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданням суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У відповідності до ст.ст.38,65,77 Господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції при підготовці справи до розгляду, а також у ході розгляду справи, було зобов'язано осіб, які беруть участь у справі виконати певні дії (надати додаткові матеріали, відзив), необхідні для розгляду справи. Отже, господарський суд створив умови для всебічного, повного і об'єктивного вирішення спору. Однак, позивачем не було переконливо доведено, що ним в повному об'ємі виконані зобов'язання по договору, так як наданий акт виконаних робіт від 21.09.2006року на суму 7969 грн. 68 коп. не підписаний замовником, і перелік робіт в ньому повторений з попереднього акту від 01.01.06р., доказів направлення цього акту відповідачу немає. З чого, правомірно суд першої інстанції не прийняв його в якості доказу.
Крім того, посилання позивача й на те, що ним була направлена відповідачу претензія від 22.09.06р., що на його думку підтверджується поштовим повідомленням та фіскальним чеком, не можуть бути взяті до уваги судовою колегією, так як в матеріалах справи відсутні докази направлення.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції підставно виходив з того, що згідно із пунктом 2 договору, укладеного між СПД ОСОБА_1 та ВАТ "Єнакіївське спеціалізоване ремонтне підприємство", сторони передбачили, що розрахунки здійснюються після набуття рішення господарського суду законної сили. Як зазначив суд першої інстанції, провадження у справі №40/403 було припинено у зв'язку з укладанням сторонами мирової угоди про що прийнята ухвала. Рішення по справі не приймалось, та й доказів існування такого судового акту позивачем не представлено.
Виходячи з такого, правомірно господарським судом відмовлено в позові щодо вимог про стягнення заборгованості з нарахуванням річних та індексу інфляції.
Водночас, звертаючись із позовом про стягнення вказаної суми заборгованості, позивачем також висунуто вимогу щодо стягнення пені 635грн.85коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, в задоволені якої також господарським судом відмовлено.
Такий висновок суду першої інстанції, з яким погоджується й судова колегія, правомірний, оскільки, означена вимога не підлягає задоволенню судом через недотримання сторонами передбаченої статтею 547 Цивільного кодексу України обов'язкової письмової форми для такого виду забезпечення зобов'язань, як пеня. Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Сторони письмово в договорі не передбачено такого засобу забезпечення виконання Договору як пеня.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статей 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини та факти, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Щодо посилань скаржника на відсутність в рішенні суду пункту про повернення надлишково сплаченого держмита, судова колегія зазначає, що згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач. Як вбачається із матеріалів справи, позивач відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог. Державне мито у зв'язку із зменшенням позовних вимог не повертається.
Враховуючи наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла до висновку, що судовий акт прийнято в межах повноважень наданих суду, відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, чинному законодавству, і не вбачає підстав для його скасування.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2007року у справі №1/161 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 18.07.2007року у справі №1/161 залишити без змін.
Головуючий О.М. Дзюба
Судді: Н.В. Акулова
Г.І. Діброва
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1 у справу
1 ДАГС
1 ГСДО